Рішення № 75635992, 31.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 р. Справа№805/3289/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області

про: визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області № 6684 від 26 березня 2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області прийняти патент на заняття індивідуальною трудовою діяльністю та зарахування до стажу період роботи за даними патенту на заняття індивідуальною трудовою діяльністю, трудової книжки серії АЕ № 322473 і довідки ПАО “Технічні засоби в медицині” м. Донецька № 120 від 05.02.2014 року, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 6684 від 27 грудня 2017 року про призначення пенсії за віком з врахуванням вищезазначеного періоду роботи згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області № 6684 від 26 березня 2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області прийняти патент на заняття індивідуальною трудовою діяльністю та зарахування до стажу період роботи за даними патенту на заняття індивідуальною трудовою діяльністю, трудової книжки серії АЕ № 322473 і довідки ПАО “Технічні засоби в медицині” м. Донецька № 120 від 05.02.2014 року, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 6684 від 27 грудня 2017 року про призначення пенсії за віком з врахуванням вищезазначеного періоду роботи згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

23.07.2018 року позивачем надано до суду адміністративний позов, відповідно до якого позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення № 6684 від 26.03.2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області прийняти патент на зайняття індивідуальною трудовою діяльністю та зарахувати до загального стажу період роботи за даним патентом на заняття індивідуальною трудовою діяльністю у період: з 18.01.1990 року по 30.04.1990 року тривалістю 3 місяці 12 днів, з 17.05.1990 року по 17.08.1990 року тривалістю 3 місяці, з 22.08.19920 року по 22.11.1990 року тривалістю 1 місяць, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області зарахувати до загального стажу періоди роботи в Донецькій майстерні по ремонту та монтажу медичної техніки з 20.06.1975 року по 05.11.1975 року тривалістю 4 місяці 15 днів, на Донецькому ремонтному заводі медичної техніки з 20.01.1978 року по 12.02.1979 року тривалістю 1 рік 22 дні та з 18.07.1979 року по 04.01.1982 року тривалістю 2 року 5 місяців 16 днів, з 22.10.1982 року по 18.09.1986 року тривалістю 6 років 10 місяців 26 днів, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 6684 від 27 грудня 2017 року про призначення пенсії за віком з врахуванням вищезазначеного періоду роботи згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.12.2017 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Позивач зазначає, що рішенням відповідача від 26.03.2018 року № 6684 в призначені пенсії за віком відмовлено у зв’язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи та зазначено, що фактичний страховий стаж складає 3 роки 6 місяців 1 день. Позивач вказує на те, що відповідач не зарахував до страхового стажу період роботи за даними дубліката трудової книжки із посиланням на те, що дублікат заповнений 20.06.1975 року на формі, затвердженій постановою КМУ від 27.04.1993 року та надрукованій у 2003 році, не містить печаток та підписів відповідальних осіб на записах про періоди роботи, що порушує вимоги наказу Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року «Про затвердження інструкції про порядок ведення трудової книжки працівників», тобто відповідач фактично визнав її недійсною. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не прийнято до уваги довідка ПАТ «Технічні засоби в медицині», яке відноситься до населених пунктів, на території яких українська влада тимчасово не здійснює свої повноваження, оскільки управління не має можливості провести перевірку даних, на підставі яких видана довідка. Також, позивач посилається на те, що при прийнятті спірного рішення у справі відповідачем не був прийнятий до уваги патент на заняття індивідуальною трудовою діяльністю від 15.11.1989 року № 333. З огляду на викладене позивач не погоджується з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії, вважає його протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а також вважає його таким, що порушує його Конституцій права.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримав викладене у позові обставини, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також просили суд розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання на 11 червня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року відкладено розгляд справи на 11 липня 2018 року, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладення розгляду справи на 23 липня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року суд закрив підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач та представник позивача не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження, а представник відповідача не з’явився у судове засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2, 27 жовтня 1957 року, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії ВВ 457447, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 12).

Судом встановлено, що 27 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області з заявою № 6684 про призначення пенсії, відповідно до якої просив призначити пенсію за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивачем були надані: заява про призначення пенсії № 6684 від 27.12.2017 року, копія посвідчення на постійне проживання та ідентифікаційного номеру, дублікат трудової книжки АЕ № 322473, посвідчення про навчання від 04.08.1987 року, військовий квиток НУ № 7458881 від 09.11.1975 року, довідку про роботу № 120 від 05.02.2014 року.

26.03.2018 року Управлінням Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області прийнято рішення № 6684 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 19).

Зі змісту рішення вбачається, що до страхового стажу зараховано період військової служби з 09.11.1975 року по 17.11.1977 року; період навчання з 13.10.1986 року по 04.08.1987 року; згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з 01.02.2003 року по 31.05.2003 року.

До страхового стажу не зараховані періоди роботи з 20.06.1975 року по 05.11.1975 року, з 20.01.1978 року по 12.02.1979 року, з 18.07.1979 року по 04.01.1982 року, з 22.10.1982 року по 18.09.1989 року з наступних причин: заявником для призначення пенсії було надано дублікат трудової книжки АЕ № 322473 та довідка про роботу в Донецькій майстерні по ремонту та монтажу медичного устаткування з 20.06.1975 року по 05.11.1975 року, з 20.01.1978 року по 12.02.1979 року, з 18.07.1979 року по 04.01.1982 року, з 22.10.1982 року по 18.09.1989 року, видану ПАТ «Технічні засоби в медицині».

Відповідач у рішення № 6684 про відмову в призначенні пенсії від 26.03.2018 року зазначає, що дублікат трудової книжки АЕ № 322473 заповнений датою 20.06.1975 року на формі, затвердженою постановою КМУ № 301 від 27.04.1993 року та надрукованої у 2003 році не містить печаток та підписів відповідальних осіб на запис про періоди роботи, що порушує вимоги Наказу Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудової книжки працівників».

Крім того, відповідач у спірному рішенні посилався на те, що провести перевірку первинних документів, на підставі яких ПАТ «Технічні засоби в медицині» м. Донецьк надало довідку не має можливості, оскільки оригінали документів для проведення перевірки фактично знаходяться в м. Донецьку, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють повноваження.

На дату звернення, за даними документами та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж роботи ОСОБА_2 складає 3 роки 6 місяців 1 день.

Не погодившись з прийнятим Управлінням пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області рішення № 6684 про відмову в призначенні пенсії від 26.03.2018 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту – Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 – IV (далі по тексту – Закон № 1058), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту – Порядок № 637), Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», Законом Союзів ОСОБА_3 Соціалістичних Республік від 15.05.1990 року № 1480-I «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» (далі по тексту – Закон СРСР № 1480), тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту – Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 01.02.2003 року був прийнятий на роботу до Волноваської філії Ольгинської автомобільної школи ТСО України на посаду керівника секції радіо спору, що підтверджується наказом Товариства сприяння обороні України Ольгинської автомобільної школи № 4 від 30.01.2003 року (а.с. 48) та 31 травня 2003 року був звільнений за власним бажанням з Волноваської філії Ольгинської автомобільної школи ТСО України.

Судом встановлено, що при звільненні позивачу не був виданий оригінал трудової книжки, так як вона була втрачена, у зв’язку з чим 15.01.2014 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до директору ОСОБА_4 акціонерного товариства «Технічні засоби в медицині» про видачу та оформлення дубліката трудової книжки (а.с. 50).

ОСОБА_2 ОСОБА_4 акціонерним товариством «Технічні засоби в медицині» був виданий дублікат трудової книжки серії АЕ № 322473, оформлений на підставі наступних документів, а саме: наказу Донецької майстерні по ремонту та монтажу медтехники № 300 від 19 червня 1975 «Про зарахування на роботу ОСОБА_2В.»; наказу Донецької майстерні по ремонту та монтажу медтехніки № 621 від 5 листопада 1975 року, наказу Донецького ремонтного заводу медичної техніки від 16.01.1978 року № 51 «Про прийняття на роботу т.т. ОСОБА_2В.», наказу Донецького ремонтного заводу медичної техніки від 12 лютого 1979 року № 82 «Про звільнення ОСОБА_2В.», наказ Донецького ремонтного заводу медичної техніки від 17 липня 1979 року № 344 «Про прийняття на роботу ОСОБА_2В.», наказу Донецького ремонтного заводу медичної техніки від 28 грудня 1979 року № 654 «Про присвоєння кваліфікаційних розрядів працівникам», наказу Донецького ремонтного заводу медичної техніки від 15.06.1981 року № 654 «Про присвоєння кваліфікаційних розрядів працівникам», наказу Донецького ремонтного заводу медичної техніки від 31.12.1981 року № 775 «Про звільнення ОСОБА_2В.», наказу Донецького ремонтного заводу медичної техніки від 22.10.1982 року № 556 «Про звільненні ОСОБА_5, про прийняття на роботу ОСОБА_2В.», наказу Донецького ремонтного заводу медичної техніки від 25.10.1985 року № 503 «Про прийняття на роботу ОСОБА_6, звільнення ОСОБА_7, переведенні ОСОБА_2 на іншу дільницю», наказу Донецького обласного підприємства по продажу, монтажу та ремонту медичної техніки «Медтехника» від 15.09.1989 року № 284-к (а.с. 26-42).

Так, згідно копії дубліката трудової книжки серії АЕ № 322473 ОСОБА_2 встановлено, що останній 20.06.1975 року прийнятий на роботу до Донецької майстерні по ремонту та монтажу медичної техніки (Волноваський техпункт) механіком 3-го розряду по ремонту медичного обладнання; 05.11.1975 року звільнений у зв’язку з призивом на військову службо до лав ОСОБА_3; 20.01.1978 року прийнятий на роботи до Донецького ремонтного заводу медичної техніки (Волноваський техпункт) електромеханіком 4 розряду по ремонту медичного обладнання; 12.02.1979 року звільнений за власним бажанням, у зв’язку з навчанням; 18.07.1979 року прийнятий на роботу до Донецького ремонтного заводу медичної техніки (Волноваський техпункт) електромеханіком 5 розряду по ремонту електронної апаратури; 01.07.1981 року присвоєно 6 розряд електромеханіка по ремонту медичної апаратури; 04.01.1982 року звільнений за власним бажанням; 22.10.1982 року прийнятий на роботу до Донецького ремонтного заводу медичної техніки (Волноваський техпункт) електромеханіком 6 розряду по медичному обладнанню; 01.11.1985 року переведений на Донецьку дільницю електромеханіком 6 розряду по медичному обладнанню; 11.09.1989 року звільнений за власним бажанням (а.с. 13-14, 71-76).

Суд зазначає, що приписами пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 1.3, 1.4 Інструкції № 58 При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України (далі Збройні Сили України та інші війська) та військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил колишнього Союзу РСР і Збройних сил держав учасниць СНД, пред'являють військовий квиток. Звільнені з місця відбування кримінального покарання зобов'язані пред'явити довідку про звільнення.

Згідно п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Суд звертає увагу на те, що розділом 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників визначено порядок оформлення дублікатів трудових книжок працівникам.

Так, приписами п. 5.1. Інструкції № 58 передбачено, що особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Відповідно до п. 5.2 цієї Інструкції дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Згідно п. 5.3 Інструкції № 58, якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Приписами п. 5.4 Інструкції № 58 визначено, що не зазначаються у підсумованому загальному стажі роботи, а записуються окремим рядком із посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів, крім відомостей, що передбачені у пункті 2.18 цієї Інструкції, такі записи: а) про час перебування у народному ополченні та партизанських загонах із зазначенням дати зарахування і дати звільнення із служби; б) про роботу як члена артілі промислової кооперації.

Суд зазначає, що аналізуючи норми Інструкції № 58 вбачається, що дублікат трудової книжки серії АЕ № 322473 оформлений у відповідності до вимог законодавства, а саме дублікат містить інформацію стосовно дати прийняття на роботу, найменування підприємства, де працював позивач, а також відділ і посада, на яку було прийнято позивача, крім того зазначено на підставі яких наказів позивач приймався на роботу та звільнявся.

Щодо посилання відповідача у рішенні про відмову в призначенні пенсії на те, що дублікат трудової книжки не містить печаток та підписів відповідальних осіб на записах роботи, відповідно до вимог Наказу Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудової книжки працівників», суд зазначає, що зазначеною інструкції передбачено порядок оформлення саме дубліката трудової книжки, відповідно до якого визначено перелік реквізитів, які повинен містити дублікат трудової книжки, та відповідно не передбачає обов’язкової наявності у дублікаті трудової книжки печатки та підписів відповідальних осіб на записах роботи.

Суд зазначає, що позивач не має можливості звернутися до Донецької майстерні по ремонту та монтажу медичної техніки та Донецького ремонтного заводу медичної техніки для належного оформлення дублікату трудового книжку, оскільки зазначені установи ліквідовані, а їх правонаступником є Приватне акціонерне товариство «Технічні засоби в медицині».

Стосовно посилання відповідача у рішенні про відмову в призначенні пенсії про неможливість проведення перевірки первинних документів, на підставі яких ПАТ «Технічні засоби в медицині» м. Донецьк надало довідку № 120 від 05.02.2014 року не має можливості, оскільки оригінали документів для проведення перевірки фактично знаходяться в м. Донецьку. Де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд зазначає наступне.

Позивачем до заяви про призначення пенсії відповідачу надано довідку ОСОБА_4 акціонерного товариства «Технічні засоби в медицині» м. Донецьк надало довідку № 120 від 05.02.2014 року, відповідно до якого встановлено, що позивач з 20.06.1975 року по 05.11.1975 року працював в Донецькій майстерні по ремонту та монтажу медичної техніки з 20.01.1978 року по 12.02.1979 року, з 18.07.1979 року по 04.01.1982 року, з 22.10.1982 року по 18.09.1986 року в Донецькому ремонтному заводі медичної техніки (а.с. 18).

Приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п.п 2, 3 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.

При перевірці інформації щодо нарахування стажу ОСОБА_2, Управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області встановлено, що ОСОБА_4 акціонерне товариство «Технічні засоби в медицині», розташоване в місті Донецьк, яке на даний час знаходиться на підконтрольній українській владі території.

Дійсно, відповідно до ст. 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” (далі - Закон № 1207-VII) ці довідки є недійсними і не створюють правових наслідків.

Однак, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані “намібійські винятки”: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що “Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами...”.

Таким чином, суд бере до уваги відомості, які зазначені у довідці ПУТ «Технічні засоби в медицині» м. Донецьк № 120 від 15.02.2014 року, враховуючи, що вона повністю узгоджується із відомостями, зазначеними у дублікаті трудової книжки ОСОБА_2 з огляду на неможливість позивачу в інший спосіб отримати відомості, зазначені у цій довідці, хоча й не визнає зазначені довідки офіційними документами.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 17 Порядку № 637 За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

З метою встановлення наявності трудового стажу позивача у судовому засіданні був допитаний у якості свідка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зазначив, що у спірний період разом з ОСОБА_2 працював в Донецькій майстерні по ремонту та монтажу медичної техніки та Донецькому ремонтному заводі медичної техніки.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_8 встановлено, що останній прийнятий на роботу до Донецької майстерні по ремонту та монтажу медтехніки 06.11.1975 року зарахований до Волноваського техпункту електромеханіком 3 розряду по ремонту медичного обладнання; 187.02.1976 року на підставі наказу Міністерства охорони здоров’я УРСР 3 93 Донецька майстерня по ремонту та монтажу медтехніки перейменоване в Донецький ремонтний завод медичної техніка; 01.03.1978 року переведений електромеханіком 47 розряду по ремонту електричного обладнання; 01.06.1979 року присвоєний 5 розряд електромеханіка по ремонту електронної медичної апаратури; 01.01.1982 року переведений електромеханіком 6 розряду по ремонту електронної медичної апаратури.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт роботи позивача у період з 20.06.1975 року по 05.11.1975 року в Донецькій майстерні по ремонту та монтажу медичної техніки та з 20.01.1978 року по 12.02.1979 року, з 18.07.1979 року по 04.01.1982 року, з 22.10.1982 року по 18.09.1986 року в Донецькому ремонтному заводі медичної техніки.

З огляду на викладене, суд приходить висновку про те, що відповідачем неправомірно не зараховано до страхового стажу період роботи з 20.06.1975 року по 05.11.1975 року в Донецькій майстерні по ремонту та монтажу медичної техніки та з 20.01.1978 року по 12.02.1979 року, з 18.07.1979 року по 04.01.1982 року, з 22.10.1982 року по 18.09.1986 року в Донецькому ремонтному заводі медичної техніки, та вважає необхідним задовольнити вимоги позивача та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 20.06.1975 року по 05.11.1975 року в Донецькій майстерні по ремонту та монтажу медичної техніки та з 20.01.1978 року по 12.02.1979 року, з 18.07.1979 року по 04.01.1982 року, з 22.10.1982 року по 18.09.1986 року в Донецькому ремонтному заводі медичної техніки.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача прийняти патент на зайняття індивідуальною трудовою діяльністю та зарахувати до загального стажу період роботи за даним патентом на заняття індивідуальною трудовою діяльністю у період: з 18.01.1990 року по 30.04.1990 року, з 17.05.1990 року по 17.08.1990 року, з 22.08.19920 року по 22.11.1990 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, у тому числі на умовах індивідуальної (групової) оренди або в особистому селянському господарстві, - за умови сплати страхових внесків у Пенсійний фонд СРСР.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримано патент на заняття індивідуальною трудовою діяльністю серія А № 234497 від 15 квітня 1997 року, відповідно до якого вбачається, що позивач займався індивідуальною трудовою діяльністю у період з 17.05 по 17.08.1990 року, з 22.08. по 22.11.1990 року, з 26.11.по 26.12.1990 року (а.с. 17).

Згідно інформації зазначеної у патенті вбачається, що позивачем за спірний період вносилась плата за патент, що підтверджується відмітками на патенті.

Позивачем надано до суду пояснення, відповідно до яких позивач зазначав, що ним за спірний період роботи по патенту на заняття індивідуальною трудовою діяльністю страхові внески до ПФУ СРСР сплачувались (а.с. 77).

Таким чином, суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області прийняти патент на зайняття індивідуальною трудовою діяльністю та зарахувати до загального стажу період роботи за даним патентом на заняття індивідуальною трудовою діяльністю у період: з 18.01.1990 року по 30.04.1990 року тривалістю 3 місяці 12 днів, з 17.05.1990 року по 17.08.1990 року тривалістю 3 місяці, з 22.08.19920 року по 22.11.1990 року тривалістю 1 місяць підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що спірне рішення УПФУ у Волноваському районі Донецької області № 6684 від 26.03.2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», прийнято без повного з’ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії, в зв’язку з чим рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області про визнання протиправним та скасувати рішення № 6684 від 26.03.2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області прийняти патент на зайняття індивідуальною трудовою діяльністю та зарахувати до загального стажу період роботи за даним патентом на заняття індивідуальною трудовою діяльністю у період: з 18.01.1990 року по 30.04.1990 року тривалістю 3 місяці 12 днів, з 17.05.1990 року по 17.08.1990 року тривалістю 3 місяці, з 22.08.19920 року по 22.11.1990 року тривалістю 1 місяць, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області зарахувати до загального стажу періоди роботи в Донецькій майстерні по ремонту та монтажу медичної техніки з 20.06.1975 року по 05.11.1975 року тривалістю 4 місяці 15 днів, на Донецькому ремонтному заводі медичної техніки з 20.01.1978 року по 12.02.1979 року тривалістю 1 рік 22 дні та з 18.07.1979 року по 04.01.1982 року тривалістю 2 року 5 місяців 16 днів, з 22.10.1982 року по 18.09.1986 року тривалістю 6 років 10 місяців 26 днів, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 6684 від 27 грудня 2017 року про призначення пенсії за віком з врахуванням вищезазначеного періоду роботи згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області про визнання протиправним та скасувати рішення № 6684 від 26.03.2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області прийняти патент на зайняття індивідуальною трудовою діяльністю та зарахувати до загального стажу період роботи за даним патентом на заняття індивідуальною трудовою діяльністю у період: з 18.01.1990 року по 30.04.1990 року тривалістю 3 місяці 12 днів, з 17.05.1990 року по 17.08.1990 року тривалістю 3 місяці, з 22.08.19920 року по 22.11.1990 року тривалістю 1 місяць, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області зарахувати до загального стажу періоди роботи в Донецькій майстерні по ремонту та монтажу медичної техніки з 20.06.1975 року по 05.11.1975 року тривалістю 4 місяці 15 днів, на Донецькому ремонтному заводі медичної техніки з 20.01.1978 року по 12.02.1979 року тривалістю 1 рік 22 дні та з 18.07.1979 року по 04.01.1982 року тривалістю 2 року 5 місяців 16 днів, з 22.10.1982 року по 18.09.1986 року тривалістю 6 років 10 місяців 26 днів, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 Володимировича № 6684 від 27 грудня 2017 року про призначення пенсії за віком з врахуванням вищезазначеного періоду роботи згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 6684 від 26.03.2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1, відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області прийняти патент на зайняття індивідуальною трудовою діяльністю та зарахувати до загального стажу період роботи за даним патентом на заняття індивідуальною трудовою діяльністю у період: з 18.01.1990 року по 30.04.1990 року тривалістю 3 місяці 12 днів, з 17.05.1990 року по 17.08.1990 року тривалістю 3 місяці, з 22.08.19920 року по 22.11.1990 року тривалістю 1 місяць.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області зарахувати до загального стажу періоди роботи в Донецькій майстерні по ремонту та монтажу медичної техніки з 20.06.1975 року по 05.11.1975 року тривалістю 4 місяці 15 днів, на Донецькому ремонтному заводі медичної техніки з 20.01.1978 року по 12.02.1979 року тривалістю 1 рік 22 дні та з 18.07.1979 року по 04.01.1982 року тривалістю 2 року 5 місяців 16 днів, з 22.10.1982 року по 18.09.1986 року тривалістю 6 років 10 місяців 26 днів.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 6684 від 27 грудня 2017 року про призначення пенсії за віком з врахуванням вищезазначеного періоду роботи згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: 85754, Донецька область, Волноваський район, с. Валер’янівка, вул. Первомайська, буд. 15) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі (87500, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, код ЄДРПОУ 21955522) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Повний текст постанови складено та підписано 31 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.