Рішення № 75635583, 19.07.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року Справа № 915/134/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

представник позивача в судове засідання не з'явився,

за участю представників відповідача - Морозовська Т.О. - дов.№17 від 02.01.2018,

Салюк С.М - ордер серія КР№78520 від 03.04.2018,

третя особа - ОСОБА_3 - в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", 03038, м.Київ, вул. І.Федорова, 32-А; адреса для листування: 03142, м.Київ, пр. Ак.Палладіна, 46/2, корп.4

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський хлібзавод №1", 54028, м.Миколаїв, вул. В'ячеслава Чорновола, 2А

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про: відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 678 435,40 грн.,

19.02.2018 від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява №0775/2613УСГ від 16.02.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський хлібзавод №1» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 678 435,40 грн. та стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач у позовній заяві зазначає, що 01.06.2016 між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ТОВ ВКФ «Віта Авто» був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є страхування транспортного засобу «Вольво», державний № НОМЕР_1. 03.02.2017 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Вольво» під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу «ГАЗ» під керуванням водія ОСОБА_3. Згідно постанови Херсонського міського суду від 03.03.2017 у справі №766/2611/17 вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась в наслідок порушення ОСОБА_3 ПДР України. На підставі звернення страхувальника ТОВ ВКФ «Віта Авто» із заявою про настання страхового випадку та страхового акту №ЗСКА-6270 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 777 925, 40 грн. Цивільна відповідальність власника транспортного засобу винної сторони, а саме ТОВ «Миколаївський хлібзавод №1» застраховано у ПАТ НАСК «Оранта» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9296250. Від страховика відповідача позивач отримав страхове відшкодування у розмірі 99 490,00 грн., у межах ліміту, встановленого полісом, а іншу частину сплаченого страхового відшкодування у розмірі 678 435, 40 грн. позивач просить стягнути з відповідача у порядку регресу.

Як на підставу позовних вимог посилається на те, що позивачем здійснена виплата страхового відшкодування за настання страхового випадку страхувальнику. З посиланням на ст.ст. 993, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України , ст.ст. 1, 4, 24, 27, 176 Господарського процесуального кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», п.1 ст. 9, п.1.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву (а.с.101-105) визнає, що 03.02.2017 відбулась ДТП за участю ТЗ «Вольво», державний номер № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу «ГАЗ», державний № НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, який на момент ДТП був водієм на підприємстві відповідача. Цивільна-правова відповідальність ТОВ «Миколаївський хлібзавод №1» як власника «ГАЗ», державний № НОМЕР_2 застраховано у ПАТ НАСК «Оранта». Проте, відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі вважає їх необґрунтованими та посилаючись на приписи ст.ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та постанову Вищого господарського суду України у справі №927/471/16 просить відмовити ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» у вимогах по відшкодуванню шкоди в порядку регресу. В обґрунтування заперечень зазначає:

- що укладений 01.06.2016 Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1301-00155/00002 з урахуванням п.7.3 Договору не набрав чинності, оскільки Позивачем не надано доказів сплати Страхувальником 100% страхової премії та у відповідності до п.17.1.10 Договору несплата страхового платежу є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

- відповідач вважає безпідставним визнання 20.06.2017 позивачем суми страхового відшкодування у розмірі 777 925,40 грн. та складений на підставі документів від 31.08.2017 та від 13.09.2017 страховий Акт №ЗСКА-6270, оскільки останній не відповідає ані обставинам справи, ані матеріалам. Також, в страховому акті № ЗСКА-6270 від 20.06.2017 підставою для визначення розміру збитку визначено рахунок № LT-DP1700491 від 01.03.2017 на суму 638 646,70 грн. та рахунок № DP-1701521 від 13.02.2017 на суму 237 107,94 грн. які не надані суду.

- позивачем не надано пояснень чому, на підставі страхового акта № ЗСКА-6270 від 20.06.2017, складеного в свою чергу на підставі рахунків на загальну суму 875 754,64 грн., було сплачено страхове відшкодування у розмірі 777 925,40 грн.

- надана позивачем видаткова накладна LT-DP170523 від 13.09.2017 складена з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Крім того, у видатковій накладній зазначена модель автомобіля, № шасі, та пробіг, які не відповідають таким самим даним, зазначеним в копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5.

- позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування від 20.06.2017, всупереч п. 13.1 Договору страхування не враховано експлуатаційний знос транспортного засобу за період з початку експлуатації ТЗ до дати настання страхового випадку. Також, у розрахунку суми страхового відшкодування визначена дійсна вартість ТЗ на момент настання страхового випадку у розмірі 1 125 000,00 грн., хоча позивачем не надано розрахунок дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку, визначеної згідно чинного законодавства України.

- крім того, позивачем порушено процедуру визначення розміру страхового відшкодування, оскільки відповідно до висновку експерта №3304/17/17, складеного 25.04.2017, судовим експертом зроблено висновок, що матеріальний збиток, нанесений власнику КТЗ, дорівнює ринковій вартості автомобіля: 726128,74грн., оскільки відновлювати КТЗ економічно недоцільно, тобто сталась конструктивна загибель ТЗ. Відповідно до п.13.4 договору визначено варіанти розрахунку розміру страхового відшкодування при конструктивній загибелі ТЗ, проте наданий Позивачем розрахунок страхового відшкодування не відображує жодного з варіантів розрахунку, визначеному у Договорі страхування.

Відповідач зазначає, що розбіжності в первинних документах, неналежне оформлення первинних документів, відсутність обґрунтованого розрахунку суми страхового відшкодування, відсутність ремонтних калькуляцій, конструктивною загибеллю ТЗ підтверджують необґрунтованість факту відновлення транспортного засобу «Вольво», державний № НОМЕР_1, так й ставлять під сумнів як факт придбання певних запасних частин, так і факт використання цих запчастин для відновлення ТЗ, необхідного після ДТП 03.02.2017.

03.04.2018 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заперечення на відзив вих. № 0848/2613УСГ від 30.03.2018 (а.с. 130-132), в яких посилаючись на п. 13.2 Договору зазначає, що відповідно до додатку до договору страхування, в графі врахування зносу ТЗ зазначено «ні», тому при розрахунку суми страхового відшкодування не враховувалися експлуатаційний знос транспортного засобу. Також позивач вказує, що оскільки до ТЗ не застосовується жодний вид зносу, у зв'язку з цим позивачем бралася вартість транспортного засобу на момент страхування, а саме 1 125 000 грн., що і становить страхову суму за договором добровільного страхування.

Щодо висновку експерта та конструктивної загибелі ТЗ, позивач зазначає, що вартість ТЗ становить 1 125 000 грн., у зв'язку з цим конструктивна загибель застосовувалась би в разі, якщо збиток становив більше 900 000 грн. (900 000 грн. - 80%), а оскільки сума страхового відшкодування (вартість відновлювального ремонту) становить 777 925, 40 грн. - застосування п. 13.4.1 та 13.4.2 договору страхування є недоцільним.

Щодо різниці між вартістю відновлювального ремонту згідно рахунків та сумою страхового відшкодування, позивач вказує, що після отримання рахунків від страхувальника на суму 875 654, 64 грн., позивач не погодився з деякими позиціями по цих рахункам. У зв'язку з чим, вручну, було внесено зміни в рахунки, в результаті чого і були отримані суми, які в подальшому були виплачені згідно страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування та платіжних доручень на рахунки відповідних станцій технічного обслуговування.

17.04.2018 відповідачем до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області подано заперечення вих. №01.4.01-17/270 від 17.04.2018 (а.с.162-170), в яких відповідач вказує, що ДТП мала місце 03.02.2017 на 180 км + 400 м автодороги М14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ. З акту виконаних робіт №DP-1700921 від 31.08.2017 (складено на території комплексу будівель та споруд №17 в Підгородненській міській раді, Дніпропетровського району Дніпропетровської області) вбачається, що транспортний засіб марки «VOLVO FM400», реєстраційний номер НОМЕР_1, доставлено на СТО ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс» тільки 13.02.2017. З висновку експертного дослідження №3304/17/17 від 25.04.2017 вбачається, що в період з 28.03.2017 по дату його складання транспортний засіб перебував по вул. Смоленській, 1Б у м. Підгородне, Дніпропетровської області. Невідомо де перебував ТЗ в період з 03.02.2017 по 13.02.2017, яким чином зберігалось пошкоджене майно, у якому стані знаходилось після ДТП до того як його не оглянув представник страховика.

Відповідач зазначає, що позивачем долучено до матеріалів претензії про відшкодування шкоди від 29.09.2017 рахунок №DP-1701521 від 13.02.2017, виданий на суму 237 107,94 грн., копію якого відповідач надав разом із відзивом на позов. Водночас, до заперечення на відзив позивачем долучено також рахунок з таким самим №DP-1701521 від 13.02.2017, виданий вже на суму 186 462,24 грн., який у подальшому нібито коригувався «вручну». Проте сплачена сума страхового відшкодування є тотожною сумам, які відображено в акті виконаних робіт № DP-1700921 від 31.08.2017 (181 009,44 грн.) та видатковій накладній №LT- DP170523 від 13.09.2017 (596 915,96 грн.), які складені пізніше.

Таким чином, дії страховика з виплати ТОВ ВКФ «ВІТА-АВТО» страхового відшкодування суперечать як вимогам законодавства, так і умовам договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0301-16-00155 від 01.06.2016.

20.04.2018 від третьої особи ОСОБА_3 до суду надійшли письмові пояснення (а.с.174-178) на позовну заяву, в яких підтверджує, що 03.02.2017 відбулась ДТП з його участю та на момент ДТП був водієм відповідача та виконував свої посадові обов'язки. Позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки жоден з наданих позивачем документів не надає можливості встановити факт відновлення транспортного засобу «Вольво», державний номер НОМЕР_1, що постраждав в результаті ДТП 03.02.2017 та визначення 777 925, 40 грн. як розміру суми страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 21.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.03.2018.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді в даній справі Семенчук Н.О. 22.03.2018 у відрядженні, судом призначено підготовче засідання на 05.04.2018 о 12 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 05.04.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.04.2018.

Ухвалою суду від 24.04.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 23.05.2018.

Судом 23.05.2018 судове засіданні відкладено на 19 червня 2018 року о 12 год. 00 хв.

У зв'язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці, судове засідання у справі №915/134/18 призначене на 19 червня 2018 року о 12 год. 00 хв. - не відбулось.

Ухвалою суду від 09.07.2018 розгляд справи по суті призначено на 19.07.2018.

Позивач в судове засіданні 19.07.2018 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зроблений судом Витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

18.05.2018 ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, у зв'язку із навантаженням судової роботи. Позовні вимоги в межах позовної заяви підтримує в повному обсязі.

20.04.2018 третьою особою ОСОБА_3 до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надано клопотання про розгляд справи без третьої особи.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача, та представника 3-ї особи

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01 червня 2016 року між Страховою компанією «Українська страхова група» (страховик) та ТОВ ВКФ «Віта Авто» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами №28-0301-16-00155 (далі - Договір №28-0301-16-00155).

Відповідно до п.1.1 Частини 2 Договору №28-0301-16-00155 предметом є страхування майнових інтересів Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з:

п. 1.1.1 володінням, користуванням і розпорядженням, визначеним цим договором (частина 1) наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ) та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням (далі-ДО), - страхування наземного транспортного засобу (надалі-КАСКО);

п. 1.1.2 відшкодуванням Страхувальником шкоди, заподіяної третій особі або її майну, також шкоди, заподіяної юридичній особі - добровільне страхування цивільно-правової відповідальності водія (надалі - ДЦВ);

п. 1.1.3 життям, здоров'ям та/або працездатністю застрахованих осіб, визначених в Частині 1 Договору - добровільне страхування від нещасного випадку з водієм та пасажирами (надалі - ДНВ).

Підпунктом 2.1.1 п.2.1 Частини 2 Договору №28-0301-16-00155 визначено, що страхові ризики визначаються відповідно до обраних умов страхування, визначених в частині 1 договору по КАСКО, зокрема, ризик «ДТП» (дорожньо-транспортна пригода) - пошкодження або знищення ТЗ та/або його ДО внаслідок ДТП.

Згідно із п. 3.1 Частини 2 Договору №28-0301-16-00155 страховим випадком згідно умов цього Договору вважається передбачена договором подія (ризик), що відбулась в період дії Договору, з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику/Вигодонабувачу застрахованим особам на умовах договору.

Відповідно до п. 10 Частини 1 Договору №28-0301-16-00155 строк дії договору визначено з 0 год. 0 хв. 19.06.2016 по 24 год. 0 хв. 18.06.2017.

Страхувальник має право отримати страхове відшкодування (страхову виплату) відповідно до умов договору та правил страхування (п.9.1.1).

Страхових зобов'язаний прийняти рішення про виплату (скласти страховий акт) страхового відшкодування, або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати) в термін не пізніше 5 (п'яти) робочих днів від дати отримання страховиком всіх необхідних документів, зазначених в розділі 12 частині 2 цього договору, що підтверджує факт страхового випадку та розмір збитків.

Перелік документів, які Страхувальник зобов'язаний надати Страховику при настанні випадку за будь-яким ризиком, зазначений у п.п. 12.1.1 п. 12.1 Договору №28-0301-16-00155.

Відповідно до п.12.1.2 Договору №28-0301-16-00155 при настанні страхового випадку по Страхуванню КАСКО додатково до документів, вказаних в п. 12.1.1 частини 2 договору, надаються наступні документи:

п.12.1.2.1 документи, що підтверджують вартість відновлювального ремонту, необхідного для відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ та/або ДО, які обираються Страховиком за одним або кількома із нижченаведених варіантів:

а) документи ремонтних підприємств (наряд-замовлення, калькуляції, рахунки), де буде здійснено відновлювальний ремонт ТЗ із зазначенням переліку відновлювальних робіт, їх вартість, вартість деталей, що замінюються і та ін. в разі, якщо ремонт здійснювався за рахунок страхувальника;

б) документи, що підтверджують оплату виконання відновлювальних робіт;

в) висновок незалежної експертизи, якщо вона замовлялась страхувальником, за погодженням із Страховиком;

г) калькуляція, проведена страховиком самостійно, на підставі програмних продуктів рекомендованих для використання в товарознавчих дослідженням та складання кошторисів відновлювального ремонту та заподіяної матеріальної шкоди.

Відповідно до п.13.2 Договору №28-0301-16-00155 у разі настання страхових випадків, зазначених в пп. 2.1.1 б)-е) частини 2 цього договору, а також у разі завдання збитків внаслідок пошкодження застрахованого ТЗ, які він отримав під час, внаслідок або після викрадення, застосовується безумовна франшиза, зазначена в частині 1 цього договору, в залежності від обраних умов страхування, а страхове відшкодування розраховується за наступною формулою (при відсутності Конструктивної загибелі ТЗ):

СВ = МЗ х ПЗС + ВТ + ОПНЕ +ВДКО - Фр - ВЗПО, де

СВ - сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті;

МЗ - матеріальний збиток, який дорівнює вартості відновлювального ремонту ВВР з урахуванням експлуатаційного зносу деталей, вузлів, агрегатів. МЗ розраховується за наступною формулою:

МЗ = ВД х (100%-ЗЕ%) + ВР + ВМ, де

ВД - вартість деталей, вузлів, агрегатів, що замінюється;

ЗЕ - експлуатаційний знос ТЗ за період з початку експлуатації ТЗ до дати настання страхового випадку;

ВР - вартість робіт, необхідних для відновлювального ремонту ТЗ;

ВМ - вартість матеріалів та деталей одноразового використання.

Вартість відновлювального ремонту розраховується виходячи з цін на деталі, вузли, агрегати тощо та матеріали, що діяли на день страхового випадку. Перелік та вид відновлювальних робіт, кількість нормогодин на ті, чи інші роботи, обсяг матеріалів для відновлювального ремонту розраховується за нормативами, визначеними заводом-виробником ТЗ.

Показники експлуатаційного зносу за кожний рік експлуатації деталей, вузлів, агрегатів встановлюється в наступних розмірах:

- за 1-й рік експлуатації ТЗ - 15%;

- за 2-й рік експлуатації ТЗ - 10%;

- за кожний наступний рік експлуатації ТЗ - 8%, але загальний розмір зносу не більше 70%.

Загальний розмір експлуатаційного зносу ТЗ, деталей, вузлів, агрегатів розраховується як сума всіх розмірів експлуатаційного зносу за кожний рік експлуатації. Розмір експлуатаційного зносу за неповний рік експлуатації розраховується пропорційно кількості днів експлуатації в неповному році експлуатації.

Датою початку експлуатації ТЗ вважається:

- дата реєстрації ТЗ, зазначена в тимчасовому реєстраційному талоні або в свідоцтві про реєстрацію ТЗ - в разі, якщо рік реєстрації та рік випуску ТЗ, зазначені в цьому реєстраційному документі, співпадають;

- дата виписки довідки-рахунку на придбання нового ТЗ, а в разі її відсутності, 01 липня року випуску ТЗ, зазначеного в свідоцтві про реєстрацію ТЗ - якщо рік реєстрації перевищує рік випуску ТЗ, які зазначені в такому реєстраційному документі.

Якщо умовами договору, не передбачене врахування зносу ТЗ при розрахунку розміру страхового відшкодування, застосовується ВВР, в іншому разі застосовується МЗ. Врахування зносу здійснюється шляхом зменшення вартості деталей, вузлів, агрегатів, що підлягають заміні, на розмір експлуатаційного зносу, визначеного у відсотках.

ВТ - витрати на транспортування (послуги евакуатора) пошкодженого ТЗ до ремонтного підприємства (СТО) або місця його зберігання (постійного або тимчасового). Згідно умов цього договору страховик відшкодовує документально підтверджені витрати страхувальника на транспортування пошкодженого ТЗ в межах ліміту 12 000 грн. по кожному застрахованому ТЗ (сумарно за весь період дії договору без обмеження по кількості разів).

ОПНЕ - оплата послуг незалежного експерта. За письмовою згодою страховика, замовлення незалежної експертизи та оплата таких послуг може здійснюватися безпосередньо страхувальником (його представником) з включенням в подальшому таких, документально підтверджених, витрат до суми страхового відшкодування.

ВДКО - витрати за довідки компетентних органів щодо причини та обставин настання страхового випадку. Застосовується в разі використання страхувальником свого права, передбаченого п.п.9.1.5 частини 2 цього договору.

Фр - безумовна франшиза, зазначена в Договорі. Безумовна франшиза вираховується завжди.

ВЗПО - відшкодування збитків причетною особою. Розмір збитків, відшкодованих Страхувальнику в будь-якій формі, особою, причетною до настання страхового випадку.

Згідно із додатком 1 до Договору №28-0301-16-00155 позивачем, зокрема, було застраховано транспортний засіб марки Volvo FM 400 4X2, державний номер НОМЕР_1, загальною вартістю ТЗ 1 125 000,00 грн., страховою сумою на ТЗ та ДО 1 125 000,00 грн., без врахування зносу ТЗ (а.с.20).

Матеріали справи свідчать, що 03.02.2017 о 22-50 годині на а/д М14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 180 км.+400 м. сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю, вантажного фургону ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_3, та сідлового тягача Volvo FM 400, державний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_4, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №3017038395084547 від 10.03.2017 (а.с.28-29).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 транспортний засіб сідловий тягача Volvo FM 400, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ВКФ «Віта-Авто» (а.с. 21).

У зв'язку з порушенням 03.02.2017 ОСОБА_3, який працював водієм на ТОВ «Миколаївський хлібзавод №1», п.2.3.б Правил дорожнього руху, 03.02.2017 складено адміністративний протокол НР211241 за статтею 124 КУпАП.

Внаслідок ДТП автомобіль Volvo FM 400 зазнав механічних пошкоджень, а тому 06.02.2017 ВКФ «Віта-Авто» у формі ТОВ звернулось до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 25-26).

Представником ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було здійснено огляд транспортного засобу Volvo FM 400, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується складеним Актом огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 16.02.2017 (а.с.118-119). Акт було складено у присутності представника ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».

Представник відповідача, в судовому засіданні зазначив, що огляд транспортного засобу було здійснено без участі представника відповідача, як учасника ДТП, що порушує п.9.4.5 Договору №28-0301-16-00155.

Відповідно до п.9.4.5 Договору №28-0301-16-00155 страховик зобов'язаний, у разі наявності інших учасників ДТП, запропонувати їм прийняти участь в огляді і повідомити їх про місце та час огляду рекомендованим листом чи телефонограмою.

Позивачем в порушення ст.74, 76 ГПК України не надано доказів повідомлення відповідача, як учасника ДТП, про місце та час проведення страхувальником огляду пошкодженого транспортного засобу, як то визначено п.9.4.5 Договору №28-0301-16-00155.

Отже, суд погоджується із запереченням відповідача стосовно того, що Акт огляду пошкодженого ТЗ від 16.02.2016 складений за відсутністю представників заінтересованих осіб (не викликався учасник ДТП, та/або їх представник).

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.03.2017 у справі №766/2611/17 визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с.30).

16.03.2017 ВКФ у формі ТОВ «Віта-Авто» звернулась до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою №349, з якій просить здійснити виплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт та за послуги евакуатора (а.с.27).

Судовим експертом Дроздовим Ю.В. (Свідоцтво Міністерства юстиції України НОМЕР_6 від 28.09.2001 видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії) на замовлення ПАТ «СК «Українська страхова група» 25.04.2017 складено Висновок №3304/17/17 експертного дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди заподіяної власнику КТЗ, відповідно до якого вартість матеріальної шкоди заподіяної власнику КТЗ - автомобіль Volvo FM 400, державний номер НОМЕР_1 пошкодженого при ДТП складає 726 128,74 грн., вартість відновлювального ремонту - 808 824,27 грн., ринкова вартість КТЗ складає 726 128, 74 грн. (а.с.31-41). Крім того, експерт у висновку зазначив, що матеріальна шкода, завдана власнику КТЗ, дорівнює ринковій вартості автомобіля, а саме 726128,74 грн., оскільки відновити даний КТЗ економічно невигідно.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рахунків №LT-DP-1700491 від 01.03.2017 та №DР-1701521 від 13.02.2017 була визначена вартість відновлювального ремонту, згідно з якими сума страхового відшкодування склала суму в розмірі 875 754,64 грн.

Позивач визнав ДТП, яка сталась 03.02.2017, страховим випадком, проте як зазначає позивач у запереченнях на відзив, після отримання рахунків на суму 875654,64 грн., не погодився з деякими позиціями, у зв'язку з чим «вручну» вніс виправлення в рахунки (а.с.135-140) та відповідно до страхового Акту №ЗСКА-6270 від 20.06.2017 визначив розмір страхового відшкодування у сумі 777 925,40 грн. (а.с.71). Остання була перерахована позивачем на користь страхувальника ВКФ у формі ТОВ «Віта-Авто», що підтверджується платіжними дорученнями №11816 від 21.06.2017 на суму 181 009,44 грн. та №11817 від 21.06.2017 на суму 596 915,96 грн. (а.с.73-74).

При цьому, підставою для визначення розміру збитку в страховому Акті №ЗСКА-6270 від 20.06.2017 зазначено рахунки №DP-1701521від 13.02.2017 та №LT-DP1700491 від 01.03.2017 на загальну суму 875 754,64 грн. Таким чином, розмір відшкодування не відповідає документам, наданим власником транспортного засобу як підстава для визначення розміру збитку.

Також суд зазначає, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено повноваження страховика коригувати, у тому числі «вручну», подані страхувальником документи.

На підтвердження виконання відновлювального ремонту ТЗ Volvo FM 400, державний номер НОМЕР_1, позивачем надано Акт виконаних робіт № DP-1700921 від 31.08.2017 на суму 181 009,44 грн. (а.с.65-68) та Видаткову накладну №LT-DP-170523 від 13.09.2017 на суму 596 915,96 грн. (а.с.69-70), що в загальній сумі становить 777 925,40 грн.

З аналізу вищевказаних документів вбачається, що сплачена сума страхового відшкодування 777 925,40 грн. є тотожною сумам, які зазначені Акті виконаних робіт № DP-1700921 від 31.08.2017 та Видатковій накладній №LT-DP-170523 від 13.09.2017, які датовані пізніше ніж страховий Акт №ЗСКА-6270 від 20.06.2017.

Крім того, у наданій копії видаткової накладної №LT-DP-170523 від 13.09.2017 зазначено модель автомобіля, № шасі та пробіг, які не відповідають даним зазначеним у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8, зокрема, у видатковій накладній зазначено модель FM13, шасі НОМЕР_9, однак у свідоцтві про реєстрацію ТЗ НОМЕР_8 (а.с.21) зазначено модель FM400, шасі НОМЕР_7.

Цивільна-правова відповідальність ТОВ "Миколаївський хлібзавод №1" як власника транспортного засобу ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/009296250 на момент скоєння ДТП був застрахований у ПАТ НАСК «ОРАНТА», яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну в розмірі 100 000,00 грн., та франшиза в сумі 510,00 грн. (а.с. 81).

Згідно зі ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Враховуючи, що відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то відповідно до вимог статті 1194 Цивільного кодексу України на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, як на власника джерела підвищеної небезпеки - учасника ДТП, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Таким чином, страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 зі справи № 910/3650/16 та зі справи № 910/32969/15).

Як встановлено судом, цивільно-правову відповідальність власника автомобіля ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_2, на момент ДТП 03.02.2017 застраховано у ПАТ НАСК «ОРАНТА» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/009296250.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 9.1, 9.2, 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов'язанні ним є страховик).

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Оскільки страховик (ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група») виплатив страхувальнику (ВКФ у формі ТОВ «Віта-Авто») страхове відшкодування у розмірі 777 925,40 грн., він звернувся до страховика відповідача (ПАТ НАСК «ОРАНТА»), яким застраховано автомобіль ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_2, що відповідно до наданих документів скоїв зіткнення, з вимогою про відшкодування виплаченої суми.

Як вказує позивач у позовній заяві, згідно даного полісу ПАТ НАСК «ОРАНТА» 11.08.2017 перераховано позивачу страхове відшкодування у розмірі 99 490,00 грн. (100 000,00-510,00).

Отже сума яку позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу становить 678 435, 40 грн. (777 925,40-99 490,00).

У зв'язку з неотриманням страхового відшкодування у повному розмірі, позивач звернувся з вимогою до відповідача сплатити решту відшкодування у розмірі 678 435,40 грн.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору на адресу відповідача направлено претензію про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП вих. №0538/2613-УСГ від 28.09.2017, в якій просив відповідача надати в 10-ти денний строк відповідь щодо досудового врегулювання стосовно відшкодування залишку завданої шкоди. Відповідач претензію отримав 11.10.2017 (а.с.77-78).

Листом №01.4.01-17/582 від 26.10.2017 та листом №01.4.01-17/645 від 02.11.2017 відповідач надав відповідь на вказану претензію, у якій просив позивача направити на адресу відповідача документи, необхідні відповідачу для прийняття рішення по досудовому врегулюванню (а.с.79-80).

Також, відповідач направив на адресу позивача лист №01.4.01-17/659 від 10.11.2017, в якому повідомив, що станом на 10.11.2017 запитувані документи не надійшли (а.с.117).

Листом №0653/2613-УСГ від 27.11.2017 позивач надав відповідачу відповідь на лист №01.4.01-17/645, у якому повідомив, що надав копії запитуваних документів, позивач готовий надати відповідачу дисконт (а.с.116).

У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 678 435, 40 грн., як відшкодування шкоди у порядку регресу.

Відповідач у наданому відзиві на позов та в судових засіданнях з розрахунком страхового відшкодування не погоджується та зазначає про неправильний порядок здійснення розрахунку страхового відшкодування.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відносини у сфері страхування врегульовано Законом України «Про страхування», а у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - регламентовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно пункту 1 статті 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування.

Статтею 990 Цивільного кодексу України та частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Оскільки автомобіль Volvo FM 400, державний номер НОМЕР_1, 03.02.2017 потрапив у ДТП, тобто відповідно до умов Договору настав страховий випадок, 06.02.2017 Страхувальник - ВКФ у формі ТОВ «Віта-Авто» звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Судом встановлено, що позивач на підставі поданої Страхувальником заяви та складеного Страховиком страхового акту виплатив ВКФ у формі ТОВ «Віта-Авто» страхове відшкодування у розмірі 777 925,40 грн., що підтверджується наданими платіжними дорученнями №11816 від 21.06.2017 та №11817 від 21.06.2017.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У своїй позовній заяві позивач посилається на норми ст. 1191 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, та просить суд стягнути з відповідача 678 435,40 грн., як відшкодування шкоди у порядку регресу.

Дослідивши характер спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Таким законом, зокрема, нормами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» закріплено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди або за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

І регрес, і суброгація виникають на підставі закону. Проте між зазначеними поняттями існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права про відшкодування позадоговірної шкоди (стаття 1191 Цивільного кодексу України), а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" встановлений особливий правовий режим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах має місце суброгація, а тому застосуванню підлягають, зокрема, норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», якими забезпечено право страховику отримати відшкодування у межах фактичних здійснених ним витрат шляхом покладення на страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність особи, яка заподіла шкоду, обов'язку відшкодувати шкоду у межах страхової суми (ліміту), виходячи з її оціненого розміру та з урахуванням франшизи, та, у випадку недостатності даних сум, покладення обов'язку сплати різниці на заподіювача шкоди, яка регулюється ст. 993 Цивільного кодексу України.

Таким чином, норми ст. 1191 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають, оскільки регламентують право зворотньої вимоги (регресу).

За наведених обставин, суд приймає доводи відповідача, що до позивача не перейшло право регресної вимоги, а виникло саме право у порядку суброгації.

Особа, яка завдала збитки може оспорювати розмір фактичних витрат, здійснених як страхова виплата. Тобто, здійснена страхова виплата не є неспростовною обставиною, її розмір як обсяг відповідальності заподіювача шкоди перед страховиком підлягає доказуванню на загальних підставах.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем порушено процедуру визначення розміру страхового відшкодування відповідно до п.13.4 Договору №28-0301-16-00155, оскільки судовим експертом зроблено висновок, що матеріальний збиток, нанесений власнику КТЗ, дорівнює ринковій вартості автомобіля: 726128,74грн., оскільки відновлювати КТЗ економічно недоцільно, а також позивачем не було враховано експлуатаційний знос ТЗ, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред'являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

В свою чергу, ч.22.1 ст.22 та ст.30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в т.ч. визначають, які саме витрати у зв'язку з фізичним знищенням транспортного засобу відшкодовуються страховиком цивільної відповідальності.

Частина 2.1. статті 2 наведеного Закону прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми ч.22.1 ст.22 та ст.30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Судом встановлено, що шкоду було заподіяно водієм вантажного фургону ГАЗ 3302 (державний номер НОМЕР_2) ОСОБА_3 під час експлуатації вказаного ТЗ і його вину у вчиненні ДТП встановлено Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.03.2017 у справі №766/2611/17. На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ГАЗ 3302 (державний номер НОМЕР_2) на законних підставах, була застрахована відповідачем на підставі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/009296250 (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн., та франшиза в сумі 510,00 грн.). Отже, відповідач є особою, на яку вказаним Полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля ГАЗ 3302 (державний номер НОМЕР_2), на час ДТП.

За умовами Договору добровільного страхування (п.13.4) під конструктивною загибеллю сторони вважаю, якщо матеріальний збиток перевищує 80% дійсної вартості ТЗ, визначеної згідно з чинним законодавством України на момент настання страхового випадку).

На замовлення ПАТ «СК «Українська страхова група» 25.04.2017 складено Висновок №3304/17/17 експертного дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди заподіяної власнику КТЗ.

За результатами проведення експертного дослідження було встановлено, що КТЗ Volvo FM 400, державний номер НОМЕР_1 складає 726 128, 74 грн. Вартість відновлювального ремонту - 808 824,27 грн.

Відповідно до вищенаведеної ч.2. ст.30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, дана норма вимагає визначення, на який розмір змінилася вартість транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що також визначено п.13.4 Договору №28-0301-16-00155.

Позивач вказані умови договору добровільного страхування (п.13.4) та норми ст.30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не виконав.

Як встановлено судом, позивач, виконуючи свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування транспортних засобів від 01.06.2016 №№28-1301-16-00155, на підставі страхового акту від 20.06.2016 №ЗСКА-6270 виплатив йому суму страхового відшкодування в розмірі 777 925,40 грн. (без урахування зносу), що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Проте, відповідач в запереченнях посилаючись на п.13.4 вказує, що позивачем не правильно розраховано суму страхового відшкодування, оскільки відповідач вважає, що у спірному випадку сталась конструктивна загибель ТЗ.

Відповідно до п.13.4 Договору №28-0301-16-00155 у разі конструктивної загибелі ТЗ (якщо матеріальний збиток перевищує 80% дійсної вартості ТЗ, визначеної згідно з чинним законодавством України на момент настання страхового випадку) Страховик приймає рішення стосовно розрахунку розміру страхового відшкодування за наступним варіантом:

п. 13.4.1 СВ = ДВ х ПЗС+ ВТ + ОПНЕ +ВДКО -Фр - ВЗПО, де:

ДВ - дійсна вартість застрахованого ТЗ на момент настання страхового випадку;

За цим варіантом між страховиком та страхувальником укладається угода, згідно з якою: страхувальник зобов'язаний зняти з обліку ТЗ та передати його страховику разом з свідоцтвом про реєстрацію ТЗ, сервісною книжкою, інструкцією по експлуатації автомобіля та додаткового обладнання, всіма комплектами ключів, брелоками сигналізації, набором інструментів передбаченого комплектацією ТЗ, запасним колесом, про що по факту передачі між сторонами складається Акт приймання-передачі ТЗ. Страховик протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі ТЗ, передачі всіх документів по оформленню права власності, а також надання всіх необхідних і належним чином оформлених документів, зазначених в Розділі 12 Договору, зобов'язаний скласти страховий акт.

п. 13.4.2 СВ = ДВ х ПЗС - ВЗ + ВТ + ОПНЕ +ВДКО -Фр - ВЗПО, де:

ВЗ - вартість залишків ТЗ після страхового випадку.

Вартість залишків ТЗ, може бути розрахована, на розсуд Страховика, як на підставі висновку експерта, так і на підставі ринкового попиту на відповідні залишки. В останньому випадку Страховик може запропонувати Страхувальнику особу (осіб), згідних придбати залишки пошкодженого ТЗ за ціну узгоджену зі Страховиком. Майнові права на ТЗ у цьому випадку залишаються у Страхувальника.

Таким чином, пункт 13.4 Договору №28-0301-16-00155 містить два взаємовиключні варіанти розрахунку розміру страхового відшкодування у разі конструктивної загибелі ТЗ.

У відповідності до додатку № 1 до договору добровільного страхування наземного транспорту №28-0301-16-00155 від 01.06.2016 сторони дійшли згоди, що дійсна вартість застрахованого транспортного засобу Volvo FM 400, державний номер НОМЕР_1, на момент укладання договору, складає 1 125 000,00 грн.

Відповідно до п.1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Методика застосовується, зокрема, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ (п.п. «д», «е» п.1.4 Методики).

Ринкова вартість КТЗ (його складників) - вартість, за яку можливе відчуження КТЗ (його складників) на ринку подібного КТЗ (його складників) на дату оцінки за договором, укладеним між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Поняття дійсної вартості, що вживається у судовій практиці, за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості (п.1.6 Методики).

Відповідно до п.3.1 Методики Основним підходом до визначення ринкової вартості КТЗ є порівняльний підхід.

Порівняльний підхід ґрунтується на аналізі цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках КТЗ, з відповідним коригуванням, що враховує відмінності між об'єктом порівняння та об'єктом оцінки.

Під первинним слід розуміти ринок нових КТЗ, під вторинним - ринок КТЗ, які були в користуванні.

Для визначення вартості за порівняльним підходом використовуються статистично усереднені цінові дані КТЗ, які були відчужені в Україні, за умов, що вони відповідають змісту поняття "ринкова вартість", зокрема ґрунтуються на даних ринку КТЗ і зведені в довідниках, до яких висуваються вимоги щодо науковості, об'єктивності, об'ємності інформації.

Як вже було зазначено вище, судовим експертом Дроздовим Ю.В. (Свідоцтво Міністерства юстиції України НОМЕР_6 від 28.09.2001 видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії) на замовлення ПАТ «СК «Українська страхова група» 25.04.2017 складено Висновок №3304/17/17 експертного дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди заподіяної власнику КТЗ, відповідно до якого вартість матеріальної шкоди заподіяної власнику КТЗ - автомобіль Volvo FM 400, державний номер НОМЕР_1 пошкодженого при ДТП складає 726 128,74 грн., вартість відновлювального ремонту - 808 824,27 грн., ринкова вартість КТЗ складає 726 128, 74 грн.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що при розрахунку розміру страхового відшкодування враховувалась дійсна вартість ТЗ на момент страхування в розмірі 1 125 000,00 грн., у зв'язку з тим що до ТЗ не застосовується знос, отже поріг конструктивної загибелі ТЗ становить 900 000,00 грн. (1125000,00*80%). Проте, з аналізу норм методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вбачається, що дійсна (ринкова) вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався) та особливості кон'юнктури ринку регіону. При визначення дійсної (ринкової) вартість КТЗ застосовується порівняльний підхід, який ґрунтується на аналізі цін продажу (пропозицій) КТЗ на первинному чи вторинному ринках КТЗ, тобто значення ринкової вартості є змінною за фактором часу величиною. Отже, застосування позивачем дійсної вартості ТЗ на момент страхування є не правомірним, оскільки пунктом 13.4 Договору зазначено, що конструктивної загибелі ТЗ настає, якщо матеріальний збиток перевищує 80% дійсної вартості ТЗ, визначеної згідно з чинним законодавством України на момент настання страхового випадку). Як визначено у висновку експерта №3304/17/17 від 25.04.2017 ринкова вартість КТЗ складає 726 128, 74 грн., отже конструктивна загибель ТЗ настає, якщо матеріальний збиток (808 824,27 грн.) перевищує 80% дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку (726128,74*80%=580902,99 грн.).

Отже, наявні у справі та проаналізовані судом документи, вказують про необґрунтованість розрахунку позивачем розміру страхового відшкодування, сплаченого потерпілому, і, як наслідок, необґрунтованість вимоги до відповідача у даній справі, з огляду на що позовна вимога про стягнення з відповідача 678 435,40 грн. задоволенню судом не підлягає.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а наведені позивачем доводи спростовуються вищезазначеними вимогами законодавства України.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 19.07.2018, повний текст рішення складено 30.07.2018.

Суддя Н.О. Семенчук