Рішення № 75635151, 26.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2018Справа № 910/5671/18

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика"

до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ"

про стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 17077,48 грн.

Представники учасників процесу згідно протоколу від 26.07.2018,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2018 року Державне геофізичне підприємство "Укргеофізика" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" (далі - Товариство) про стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 17 077,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані, неналежним виконанням Товариством умов Договору №957 на проведення геолого-економічної переоцінки експлуатаційних запасів питних підземних вод ділянки "Євпаторійська" Альмінського родовища (свердловина № 6301) від 23.10.2013 (далі - договір №957) та Договору №958 на проведення геолого-економічної переоцінки експлуатаційних запасів питних підземних вод ділянки "Перекопська-4" Північно-Сиваського родовища (свердловина № 6043) від 23.10.2013 (далі договір №958) в частині здійснення оплати за отримані послуги (роботи).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 відкрито провадження у справі №910/5671/18 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

07.06.1018 через відділ автоматизованого діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву та заява про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в справі на 09.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 у зв'язку з викликом судді Джарти В.В для проходження співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання та неможливістю проведення судового засідання 09.07.2018 розгляд справи призначено на 10.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 виправлено описку в ухвалі суду від 12.06.2018.

04.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду надійшов відзив відповідача на позов.

За наслідками судового засідання 10.07.2018 судом було постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні 26.07.2018.

Позивач не направив свого представника для участі в судовому засідання 26.07.2018, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженого представника у розписці, наявній в матеріалах справи.

Представник відповідача під час судового засідання надав пояснення по суті поданого позову, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, а також на пропущення Підприємством строку звернення із даним позовом до суду, про що Товариством було подано до суду відповідну заяву від 07.06.2018.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.10.2013 між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» (у подальшому назву було змінено на Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ"), як замовником, та Державним геофізичним підприємством «Укргеофізика», як підрядником, був укладений договір на виконання науково-дослідної роботи №957, відповідно до якого підрядник зобов'язується за технічним завданням замовника (додаток 1 до договору) виконати геолого-економічну переоцінку експлуатаційних запасів питних підземних вод ділянки "Євпаторійська" Альмінського родовища (свердловина № 6301), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (пункт 1.1 договору №957).

Положеннями пункту 5.1-5.4 договору №957 передбачено, що строк виконання робіт становить протягом 2 (двох) років з дати початку робіт за договором. Приймання та оцінювання робіт здійснюється відповідно до вимог, встановлених у договорі, технічному завданні та календарному плані до договору. Перелік документації, яка підлягає оформленню та здаванню підрядником замовнику по окремим етапам робіт, визначений в технічному завданні та календарному плані. Передача замовнику виконаних робіт здійснюється за актами здавання-приймання виконаних етапів робіт.

Пунктом 3.1.-3.2 договору №957 сторони погодили, що вартість робіт за договором згідно зведеного розрахунку кошторисної вартості робіт складає 273000,00 грн з ПДВ. Розрахунки за фактично виконані обсяги робіт проводяться поетапно відповідно до календарного плану шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання актів здавання-приймання виконаних етапів робіт та надання підрядником звітної документації, передбаченої календарним планом. Обов'язковим додатком до актів здавання-приймання виконаних етапів робіт є виконавчі розрахунки виконаних робіт з документальним підтвердженням витрат.

Згідно з пунктом 10.1 договору №957 даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками і діє протягом 2 (двох) років, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання зобов'язань.

На ідентичних умовах між сторонами був укладений договір №958 на проведення геолого-економічної переоцінки експлуатаційних запасів питних підземних вод ділянки "Перекопська-4" Північно-Сиваського родовища (свердловина № 6043).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами також були складені та підписані додатки до договорів, зокрема календарні плани щодо поетапного виконання робіт.

На виконання умов укладених договорів сторонами були складені, підписані та скріплені печатками обох сторін акт№1 від 23.01.2014 щодо виконання 1 етапу за договором №957 на суму 8538,74 грн та акт №1 від 23.01.2014 щодо виконання 1 етапу за договором №958 на суму 8538,74. При цьому, з наявних в матеріалах копій зазначених актів вбачається, що надані послуги були прийняті замовником (відповідачем) без зауважень.

В обумовлені договорами строки оплата за виконані роботи по 1 етапу за договором №957 та договором №958 Товариством здійснена не була.

30.03.2015 Підприємство звернулось до відповідача з претензією за вихідним №14/15, в якій просила здійснити погашення наявної суми заборгованості в розмірі 17077,48 грн. Вказана претензія отримана Товариством 02.04.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповідь на претензію відповідач 07.05.2015 скерував Підприємству лист ;446, в якому повідомив, що Товариство не має доступу до оригіналів документів, які відображають фінансово-розрахункові та інші господарські операції, зокрема і тих, що зазначені в листі від 30.03.2015. Також, відповідач зауважив про необхідність отримання ним документів, що підтверджують заборгованість.

Оскільки протягом тривалого часу Товариство ухиляється від сплати заборгованості, Підприємство звернулось з даним позовом до суду про стягнення суми боргу в розмірі 17077,48 грн.

Товариство, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, який сплив за твердження відповідача 04.02.2017. Водночас, Товариство зазначає, що Підприємством не надано доказів на підтвердження наявної суми заборгованості, передбаченої умовами укладених договорів. Крім того, як на підставу заперечень проти позову, Товариство зауважує, що спірні акти виконаних послуг підписані з боку відповідача не уповноваженою особо.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (частина 4 статті 882 ЦК України).

Частиною 1 статті 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав на користь відповідача роботи за договором №957 та договором №958 на загальну суму 17077,48 грн. При цьому, вказані роботи прийняті Товариством без зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних актів.

Водночас, суд відхиляє доводи Товариства щодо підписання спірних актів не уповноваженою особою, оскільки з наявних в матеріалах справи копій акту №1 від 23.01.2014 за договором №957 та акту №1 від 23.01.2014 за договором №958 вбачається, що останні підписані ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності №11/3 від 08.01.2014. При цьому в судових рішеннях, на які посилається відповідач, вказано та досліджені обставини, що виникли у березні 2014 року, у той час, як довіреність датована 08.01.2014, а акти підписані 23.01.2014.

Щодо зауважень Товариства про відсутність оригіналів договорів та іншої документації суд відзначає, що відсутність саме у Товариства таких документів, у тому числі із поважних причин, у даному випадку не спростовує факт виконання робіт, які мають бути оплачені згідно договорам та приписам чинного законодавства.

Беручи до уваги положення пункту 3.2 договору №957 та договору №958, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оплата виконаних робіт мала бути здійснена до 03.02.2014.

Згідно з нормами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 1707748 грн та строк оплати послуг станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду та станом на дату розгляду справи у суді є таким, що настав.

Водночас, відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що позивачем було пропущено строк, в межах якого він міг звернутися до суду, оскільки строк виконання зобов'язання з оплати робіт за актами здачі-прийняття виконаних робіт настав 03.02.2014 відповідно.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відтак, з урахуванням приписів вищенаведеної статті, строк позовної давності для вимог Підприємства щодо стягнення з Товариства суми основного боргу за актами здачі-прийняття виконаних робіт сплив 04.02.2017.

Згідно з частиною 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно з частиною 3 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Як вбачається з матеріалів справи, у листі від 07.05.2015 відповідачем не було визнано суму боргу та не вчинено інших дій, з якими законодавець пов'язує переривання строку позовної давності.

Крім того, суд відзначає, що наявні в матеріалах справи Сертифікат№2018 про форс-мажорні обставини (обставини непоборної сили) від 03.12.2014 Торгово-промислової палати України не є належними доказами щодо підтвердження неможливості як виконання зобов'язання, так і звернення із даним позовом до суду, оскільки Торгово-промисловою палатою України вказано про настання форс-мажорних обставин з 27.02.2014, у той час як роботи мали бути оплачені до 03.02.2014.

При цьому, суд відзначає, що в розумінні статті 617 ЦК України, наявність обставин непереборної сили звільняє сторони від відповідальності, проте в межах даного позову Підприємством заявлено до стягнення лише суму основного боргу.

Як вбачається з штампу відділу автоматизованого діловодства Господарського суду міста Києва, позивач звернувся з даним позовом до суду 07.05.2018 , тобто поза межами позовної давності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності причин пропущення строку звернення із позовом до суду, які можуть бути визнані поважними, а тому пропущений Підприємством строк поновленню не підлягає.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010).

За таких обставин, зважаючи на заявлену Товариством вимогу про застосування судом строку позовної давності до вимог Підприємства щодо стягнення заявленої суми, а також відсутність належних та допустимих доказів поважності причин пропуску позивачем цього строку, суд дійшов висновку про необхідність відмови Підприємству в задоволенні його позовних вимог щодо стягнення з відповідача вищезазначеної суми.

Судовий збір відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-234, 236-238, 240-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" про стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 17077,48 грн - відмовити.

2. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покладаються на Державне геофізичне підприємство "Укргеофізика".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.08.2018.

СУДДЯ В.В. ДЖАРТИ