Рішення № 75635134, 31.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2018Справа № 910/6564/18

Господарський суд міста Києва у колегіальному складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «АХА Страхування»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Грант»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 5421, 60 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА «Страхування» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» (далі - відповідач) про стягнення 5 421, 60 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 133684а6ща від 01.12.2016 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу Ford Fiesta реєстраційний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант», а тому позивач зазначає, що обов'язок з відшкодування збитків в межах фактичних затрат покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 порушено провадження у справі № 910/6564/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/6564/18 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Статтею 249 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній. Таке клопотання має стосуватися розгляду в порядку спрощеного позовного провадження всієї справи і не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, інакше суд не приймає його до розгляду, про що зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі позивач) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту 133684а6ща (надалі Договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь - яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Volkswagen Caddy», VIN - код НОМЕР_2, д/н НОМЕР_3, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП

28.08.2017р. сталася дорожньо - транспортна пригода, за участю транспортних засобів «Volkswagen Caddy» д/н НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_1 та «Ford Fiesta» д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, цивільно - правова відповідальність якого застрахована в ТДВ «СК «Альфа - Гарант» (надалі відповідач) згідно полісу ОСЦПВ №АК/2420681.

У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у ПрАТ «СК «АХА Страхування» транспортний засіб «Volkswagen Caddy» д/н НОМЕР_3.

Згідно з умовами Договору на підставі страхового акту №АХА2227250 а також зібраних документів було розраховано та виплачено Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 5 421, 60 грн.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.

Відповідно до складеного учасниками ДТП євро протоколу, зазначена дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху України, водієм автомобіля «Ford Fiesta» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2.

На підставі вищевикладеного до позивача надійшло право регресної вимоги до ОСОБА_2, але, оскільки цивільно - правова відповідальність останнього була застрахована, то відповідач, на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен надати ОСОБА_2 страховий захист та відшкодувати збитки завдані ним в результаті ДТП.

Відповідно до лімітів полісу №АК/2420681 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 100 000 (сто тисяч) грн.. 00 коп.

Відповідно до умов полісу ОСЦПВ №АК/2420681 розмір франшизи становить 00 грн. Отже, сума зобов'язання, що має бути сплачена відповідачем становить 5 421, 60 грн.

Отже, на підставі вищевикладеного до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків на суму 5421, 60 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як встановлено судом, на час скоєння вищевказаної ДТП (28.08.2018) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Ford Fiesta» д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 за шкоду, завдану майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Volkswagen Caddy» д/н НОМЕР_3, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) ОСЦПВ №АК/2420681 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 100 000, 00 грн., франшиза - 0 грн.

Отже, відповідач є особою на яку полісом №АК/2420681 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Ford Fiesta» д/н НОМЕР_1 , на час спірної ДТП.

Дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом).

Суд визнає Європротокол, як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.

Так, з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 p., яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України, що кореспондуються із п. 33.2 ст. 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

На виконання Закону України від 17.02.2011, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.

Як вбачається із повідомлення про ДТП від 28.08.2017, воно заповнене обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце ДТП, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми.

Схема дорожньо-транспортної пригоди та обставини при яких вона мала місце, а саме наїзд на автомобіль, не викликає сумнівів щодо вини водія автомобіля марки «Ford Fiesta» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 в ДТП.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв'язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, отже, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) від 28.08.2017 та схеми, ДТП відбулася внаслідок порушення водієм автомобіля марки «Ford Fiesta» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 Правил дорожнього руху.

Отже, Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв'язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

Суд за змістом Європротоколу встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.

Отже, дослідивши пункти европротоколу, які заповненні учасниками дорожньо-транспортної пригоди та містять інформацію про вказану подію, суд дійшов висновку про наявність страхового випадку.

З урахуванням змісту ст. 979 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку.

Суд також, встановив, що страховик за договором добровільного страхування прийняв спірний Європротокол, як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним відшкодування, звернувшись з даним позовом до суду про відшкодування здійснених виплат зі страховика винної особи.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

За розрахунком Позивача вартість матеріального збитку відповідно до розрахунку страхового відшкодування становить 5421, 60 грн.

Позивачем було виплачено потерпілій особі у вищевказаному ДТП, страхове відшкодування у розмірі 5421, 60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №368 699 від 07.09.2017.

Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Судом взято до уваги, що відповідно до пункту 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2009 року №1335/5/1159; підставою для нарахування коефіцієнту фізичного зносу є те, що складові частини кузова, кабіни, рами пошкодженого транспортного засобу відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування у вигляді деформації.

Враховуючи викладене, виплата страхового відшкодування, на користь позивача повина бути здійснена Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" у розмірі 5 421, 60 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, а отже виникло право вимоги Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" в розмірі 5421, 60 грн.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону N1961-IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №Ак/2420681 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (100 000 грн.), у межах суми, що перейшла до позивача 5421, 60 грн., з урахуванням того, що франшиза за полісом №АК/79796962420681 дорівнює 0 грн., тобто 5 421, 60 грн.

За встановлених обставин справи, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному розмірі 5421, 60 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на наведені приписи статті 129 ГПК України та задоволення позову повністю, враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір повністю покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) суму збитків в порядку регресу у розмірі 5 421, 60 (п'ять тисяч чотириста двадцять одна гривня) 60 коп. та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішення законної сили видати наказ.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147 - VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата підписання повного тексту рішення 31.07.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова