Рішення № 75635112, 23.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2018

Справа № 910/6607/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія обрій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАКРАНСЕРВІС"

про стягнення 106 376,97 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з'явились.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНВЕСТИЦІЙНО – БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ОБРІЙ” (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АВІАКРАНСЕРВІС” (далі – відповідач) про стягнення 106 376, 97 грн., в тому числі 80 000, 00 грн. основного боргу, 17 914, 98 грн. пені, 1 790, 23 грн. 3 % річних, 6 671, 76 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору оренди № 16/01-17 від 16.01.2017 року в частині сплати заборгованості за надані послуги, у зв’язку з чим у позивача виникла перед відповідачем заборгованість у встановленому вище розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6607/18, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 27.06.2018.

У судовому засіданні 27.06.2018 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.07.2018 року.

В судовому засіданні 23.07.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

16.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія обрій" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІАКРАНСЕРВІС" (орендар) укладено Договір оренди № 16/01-17 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування кран баштовий модель FO-23B, заводський номер № 765, 2006 року випуску, виробництва SYM (Китайська Народна Республіка), вантажопідйомність 10 000,00 кг., довжина стріли 50 м., базова висота 44,8 м. (далі – кран).

Орендодавець протягом 3 (трьох) днів з дня підписання сторонами Договору передає, а орендар приймає у строкове користування кран, про що сторони підписують відповідний акт приймання-передачі (пункт 2.1 Договору).

Згідно п. 3.1. Договору розмір орендної плати за місяць визначається щомісячно на підставі наданих орендарем рапортів про роботу баштового крану та відпрацьовані машино-години із розрахунку вартості однієї машино-години 260, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що зазначається у Актах наданих послуг, та не може бути меншим суми із розрахунку роботи крану 12 годин на день, 26 днів на місяць.

Орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця на підставі акта наданих послуг до кожного 15 (п’ятнадцятого) числа місяця, що слідує за звітним (пункт 3.3 Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків за Договором (пункт 8.1 Договору).

Судом встановлено, що орендодавець передав, а орендар прийняв кран баштовий, що підтверджується актом приймання-передачі від 16.01.2017, який підписано повноважними представниками учасників процесу та скріплено печатками.

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму 702 260, 00 грн., що підтверджується:

- Актом надання послуг № 3 від 31.01.2017 року на суму 54 080, 00 грн.;

- Актом надання послуг № 7 від 28.02.2017 року на суму 87 360, 00 грн.;

- Актом надання послуг № 11 від 31.03.2017 року на суму 96 720, 00 грн.;

- Актом надання послуг № 14 від 30.04.2017 року на суму 86 580, 00 грн.;

- Актом надання послуг № 20 від 31.05.2017 року на суму 104 520, 00 грн.;

- Актом надання послуг № 21 від 30.06.2017 року на суму 91 000, 00 грн.;

- Актом надання послуг № 27 від 31.07.2017 року на суму 94 640, 00 грн.;

- Актом надання послуг № 33 від 31.08.2017 року на суму 87 360, 00 грн.

Вказані акти підписані повноваженими представниками сторін та скріплені печатками без зауважень.

Сторонами було укладено додаткову угоду від 31.08.2017 про розірвання Договору, за умовами якої було узгоджено припинення дії Договору з 31.08.2017.

Крім того, 31.08.2017 позивачем і відповідачем було складено та підписано акт приймання-передачі (повернення) про повернення крану орендодавцю.

Слід зазначити, що за актами надання послуг № 3, № 7, № 11, № 14, № 20, № 21, № 27 послуги оплачені вчасно, що ж до акту надання послуг № 33, то відповідач розрахувався невчасно та не в повному обсязі. Внаслідок чого, позивач просить стягнути з відповідача 80 000, 00 грн. основного боргу.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У частині першій статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України (далі – ГК України) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що Заборгованість відповідача перед позивачем на день подання позовної заяви до суду складала 80 000, 00 грн.

Позивач зазначає, що після відкриття провадження у справі, відповідачем частково погашено заборгованість у розмірі 10 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 10 000, 00 грн. підлягає закриттю.

Отже, заборгованість відповідача з орендної плати за Договором складає 70 000, 00 грн.

З огляду на невиконання відповідачем умов Договору позивач просить суд стягнути заборгованість з орендної плати.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 70 000, 00 грн. боргу з орендної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 17 914, 98 грн. пені, 1 790, 23 грн. 3 % річних, 6 671, 76 грн. інфляційних втрат.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 1 783, 05 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 6 671, 76 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Що ж до стягнення 17 914, 98 грн. пені слід зазначити наступне.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у разі порушення строків сплати орендної плати за Договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Сторонами було укладено додаткову угоду від 31.08.2017 про розірвання Договору, за умовами якої було узгоджено припинення дії Договору з 31.08.2017.

Згідно п. 3.3. додаткової угоди від 31.08.2017 року припинення/розірвання Договору не звільняє сторони від відповідальності за неналежне виконання обов’язків за Договором, що сталося під час дії Договору, а також не скасовує невиконані зобов’язання сторін.

Оскільки розмір пені, нарахований за період, коли умови договору щодо її застосування вже не діяли (після припинення дії договору), позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги частково у розмірі 70 000, 00 грн. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 6 671, 76 грн., 3 % річних у розмірі 1 783, 05 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія обрій" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАКРАНСЕРВІС" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8, корпус 10, офіс 212, ідентифікаційний код 40528544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія обрій" (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 18, офіс 6/4, ідентифікаційний код 39556547) основний борг у в сумі 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 671 (шість тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 76 коп., 3 % річних у розмірі 1 783 (одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. В частині стягнення 10 000 (десяти тисяч) грн. 00 коп. закрити провадження у справі.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова