Рішення № 75634983, 01.08.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/8/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Татуревич С.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 14-63 від 14.04.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 007.1-85-1217 від 01.12.2017.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

про стягнення 3087135,62 грн.

та за зустрічним позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про тлумачення умов договору від 31.01.2013 №13-414-ПР на купівлю-продаж природного газу.

В судовому засіданні оголошувалась перерва 23.07.2018 до 01.08.2018 об 11:30 год.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3087135,62 грн., з яких 2547203,86 грн. інфляційні та 539931,76 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.04.2016 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 рішення господарського суду Житомирської області від 13.04.2016 у справі №906/8/16 - залишено без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду від 21.11.2016 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 13.04.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 906/8/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2016 справу №9063/8/16 розподілено судді Кудряшовій Ю.В.

Ухвалою господарського суду від 02.12.2016 прийнято справу №906/8/16 до свого провадження та призначено судове засідання.

24.01.2017 ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" подано суду зустрічний позов про тлумачення положень п.п. 6.1. договору від 31.01.2013 №13-414-ПР на купівлю-продаж природного газу, а саме щодо умов здійснення остаточного розрахунку між позивачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду від 24.01.2017 прийнято зустрічний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про тлумачення умов договору від 31.01.2013 №13-414-ПР на купівлю-продаж природного газу до спільного розгляду з зустрічним позовом.

Також в ході розгляду справи ухвалою суду від 21.03.2017 призначено судову економічну експертизу у справі №906/8/16, проведення якої доручено Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (10014, м. Житомир, вул. Театральна, 17/20, офіс 512). На вирішення судової економічної експертизи поставити наступні питання:

1) Чи відповідає первинним бухгалтерським документам та іншим матеріалам справи пред'явлена позивачем (за первісним позовом) до стягнення з відповідача (за первісним позовом) сума боргу за газ?

2) Чи підтверджується документально зазначена позивачем (за первісним позовом) в позовній заяві сума боргу відповідача (за первісним позовом) за природний газ, отриманий за період січень 2013 р. - червень 2015 р. та дати виникнення остаточного розрахунку?

3) Чи відповідає матеріалам справи №906/8/16 та правилам арифметичних дій сума позовних вимог, що визначена ПАТ "НАК "Нафтогаз України", по кожному місяцю поставки окремо?

4) Чи здійснено позивачем (за первісним позовом) розрахунок позовних вимог у справі № 906/8/16, відповідно до вимог постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»?

5) Чи включено позивачем (за первісним позовом) при нарахуванні 3 % річних та інфляційних, оплати відповідача (за первісним позовом) здійснені з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання?

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-19 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Відповідно до п.п. 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом також враховано, що розгляд справи розпочався за правилами позовного провадження та з 24.01.2017 зі стадії розгляду справи по суті.

Крім цього, 06.07.2018 від Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок експерта №280/17-25 від 18.06.2018.

За таких обставин, ухвалою господарського суду від 12.07.2018 поновлено провадження у справі № 906/8/16, визначено форму судового процесу як загальне позовне провадження, а стадію розгляду справи - розгляд справи по суті. Також даною ухвалою призначено судове засідання.

Представник позивача (по первісному позову) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові та письмових поясненнях, а також просив відмовити в задоволенні зустрічного позову зважаючи на доводи, викладені у відзиві (а.с. 228-232 том 2).

Представник відповідача (по первісному позову) просив відмовити в задоволенні позову про стягнення 3087135,62 грн. з підстав, зазначених у відзиві та поясненнях (а.с. 67-71,99-100,136-138, 216-217,228-232 том 1, а.с. 2-3 том 2, а.с. 5-9 том 3).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (відповідач, покупець) укладено договір № 13-414-ПР купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами до нього № 1 від 10.07.2013р., № 2 від 31.12.2013р., №3 від від 28.04.2014р., № 4 від 15.05.2014р., № 5 від 05.09.2014р., №6 від 10.11.2014р., №7 від 08.12.2014р., № 8 від 22.12.2014р., № 9 від 05.02.2015р., № 10 від 10.03.2015р., № 11 від 23.03.2015р., № 12 від 03.04.2015р., № 13 від 12.05.2015р., № 14 від 03.06.2015р.,№ 15 від 19.06.2015р. (а.с. 20-41).

Додатковими угодами сторони узгоджували вартість природного газу, обсяги поставки, порядок розрахунків, відповідальність сторін а також строк дії договору.

Відповідно до розділів 1, 3 Договору з урахуванням додаткових угод до нього позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2013-2015 роках імпортований природний газ, виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Як зазначив позивач, на виконання умов укладеного між сторонами Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв протягом січня 2013 року, червня-серпня 2013 року, лютого-квітня 2014 року природний газ в обсязі 28090,259 тис. куб. м. на загальну суму 112272873,91грн.

Як на доказ поставки природного газу позивач посилається на акти приймання-передачі від 31.01.2013р. за січень на суму 29084601,96 грн., від 30.06.2013р. за червень 2013р. на суму 10770531,62 грн., від 31.07.2013р. за липень 2013р. на суму 12658707,22грн., від 31.08.2013р. за серпень 2013р. на суму 10634407,72 грн., від 28.02.2014р. за лютий 2014р. на суму 24875427,64 грн., від 31.03.2014р. за березень 2014р. на суму 21983639,92 грн., від 30.04.2014р. за квітень 2014р. на суму 2265557,83 грн. (а.с. 42-48).

Приписами п. п. 3.1 3.3, 3.4 Договору встановлено, що продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1 Договору в редакції додаткової угоди №2 до договору від 31.12.2013 р., оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. У разі неповної оплати, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі.

Додатковою угодою №3 від 28.04.2014р. до договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013р. № 13-414-ПР п. 6.1 договору викладено в наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць".

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 3 від 28.04.2014 р., в цій частині угода поширює свою дію на відносини сторін з 18 березня 2014 р.

Згідно п. 6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання продавця виключно в день надходження коштів від споживачів покупця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затверджених відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ.

За наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Відповідно до розділу 11 договору з врахуванням змін, які були внесені сторонами додатковими угодами, договір набуває чинності з дати підписанні уповноваженими представниками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р. і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 15 від 19.06.2015р. до договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013р. № 13-414-ПР сторони дійшли згоди про наступне:

- вважати договір № 13-414-ПР від 31.01.2013р. таким, що припинив свою дію в частині поставки природного газу з 01.07.2015 року.

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи остаточні розрахунки отриманого від позивача природного газу проведено 27.11.2014р. , що підтверджується довідками позивача (а.с. 15-19).

Позивач вважаючи, що відповідач в порушення умов п. 6.1 розрахунки за отриманий природний газ здійснював несвоєчасно, тому посилаючись на ст. 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача 539931,76 грн. 3% річних та 2547203,86 грн. інфляційних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 13-44-ПР від 31.01.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Твердження відповідача щодо неможливості провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в обумовлений договором №13-414-Пр (тобто не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним), оскільки відповідач не отримував від позивача підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України регламентовано, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, пунктом 6.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 28.04.2014) встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ – до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 ст. 530 ЦК України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного строку після підписання позивачем акта приймання-передачі газу чи після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Дійсно, згідно з п. 3.4 Договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 цього договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів, чим спростовуються висновок судів про зворотне.

Отже пункт 6.1 Договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання відповідного акта.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що останні обраховані вірно, а вимоги щодо їх стягнення є обґрунтованими.

Слід відзначити, що безпідставним є твердження відповідача (за первісним позовом) щодо відсутності підстав для нарахування 3% річних та інфляційних, оскільки розрахунки за куплений природний газ здійснювалися з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання. власником якого відповідач не являється.

Згідно положень п.п. 6.2. договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Продавця виключно в день надходження коштів від споживачів покупця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ.

За наявності заборгованості Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Продавця.

Отже, виходячи зі змісту п.п. 6.2. договору №13-414-ПР, суд дійшов висновку, що відповідач (за первісним позовом) не був позбавлений можливості скористатися коштами з поточного рахунку для перерахування таких на рахунок зі спеціальним режимом використання з метою своєчасної оплати отриманого природного газу.

Щодо вимог зустрічного позову, суд відзначає наступне.

Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

За приписами статті 213 Цивільного кодексу України тлумачення правочину, може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом.

Пунктами 3, 4 вказаної статті передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору, шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору.

Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючі умови угоди.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Згідно п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 роках від 11.04.2005р. № 01-8/344 Вищий господарський суд України виклав позицію, відповідно до якої тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.

Дослідивши умови п.п. 6.1. договору, суд вважає, що в ньому відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з'ясувати сторонам порядок оплати отриманого відповідачем (за первісним позовом) газу, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України, оскільки, в ньому чітко встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. У разі неповної оплати, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі.

Слід також зауважити, що умови Договору не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку 20-денного строку оплати з дня підписання акта приймання-передачі газу. Тому час підписання сторонами відповідного акта ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

Акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, а тому, виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником. Крім того пункт 3.4 Договору зобов'язує саме покупця надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.

Отже несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

Також, суд звертає увагу на те, що позивач не ставить питання про тлумачення пункту 6.1. договору , оскільки сторони по різному його трактують, фактично відповідач хоче створити нові умови та просить суд постановити рішення про тлумачення умов договору (п.п. 6.1.) договору №13-414-ПР від 31.01.2013.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог за безпідставністю.

У відповідності до положень п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України в мотивувальній частині рішення судом не досліджувались докази, які очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованими або неприйнятними з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги щодо стягнення 2547203,86 грн. інфляційних та 539931,76 грн. 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В задоволенні зустрічного позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на відповідача (за первісним позовом).

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити первісний позов.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, ід. код 03344071)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ід. код 20077720) 2547203,86 грн. інфляційних, 539931,76 грн. 3% річних, а також 46307,03 грн. сплаченого судового збору.

3. Відмовити в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про тлумачення умов договору від 31.01.2013 №13-414-ПР на купівлю-продаж природного газу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.08.18

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)