Рішення № 75634217, 26.10.2012, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 801/4975/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"26" жовтня 2012 р. Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,

при секретарі: Димовій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, про стягнення заборгованості по заробітній платі, суми вихідної допомоги при звільнені за скороченням численності штату, грошової компенсації за не використану відпустку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у травні 2012 року звернулась до суду з позовом до відповідача, який у липні 2012 року уточнила та остаточно просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за терміни з 28.03.2012р. по 30.03.2012р. включно, з 18.04.2012р. по 30.04.2012р. включно та з 01.05.2012р. по 10.05.2012р. включно в сумі 1049,60 грн., суму вихідної допомоги при звільнені за скороченням численності штату в розмірі 1094 грн., суму грошової компенсації за не використану відпустку в розмірі 1784,32 грн. за термін з 01.11.2011р. по 18.06.2012р. включно, та у відшкодування моральної шкоди в сумі 1500 грн. (а.с.1, 51, 69).

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначила, що 04.08.2010р. між нею, ОСОБА_1, та відповідачем по справі - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений безстроковий трудовий договір , який був зареєстрований у Бердянському центрі зайнятості 04.08.2010р. за № 08021001821, згідно якого вона працювала у відповідача у якості продавця в магазині «Знахідка»по вул. Ростовська, 2 в м. Бердянськ Запорізької області. Наприкінці жовтня 2011 року її незаконно звільнили. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27.03.2012р. її поновлено на посаді продавця продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2, стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Відповідно до вищезазначеного рішення суду негайному виконанню підлягало поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати в межах одного місяця, тому вона, 28.03.2012р., о 07-45 годин прийшла до місця роботи (магазин «Знахідка») та надала копію рішення суду відповідачеві та його матері ОСОБА_2, яка фактично є власником цього магазині і фактично здійснює в ньому від імені відповідача підприємницьку діяльність. Після цього остання почала висловлюватися на її, ОСОБА_1, адресу образливими словами та виштовхали її з магазину.

02.04.2012р., вона разом із державним виконавцем Ткаля Д.О. прийшли до вказаного магазину відповідача , але в магазині були тільки його мати та батько - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Зазначеним особам було роз’яснено їх права та обов’язки, з якими вони погодилися, після чого, держвиконавець передав їм її трудову книжку.

03.04.2012р., приблизно о 08-00 годині вона прийшла в магазин відповідача, але до робочого місця її не допустила мати відповідача ОСОБА_2 Свої дії остання пояснила тим, що з рішенням суду вона не згодна та буде його оскаржувати, після чого, позивачці була повернута її трудова книжка.

05.04.2012р. мати відповідача ОСОБА_2 зателефонувала позивачці та попросила щоб вона прийшла до магазину та надала їй знову свою трудову книжку, що вона 06.04.2012р. і зробила, але після цього її знову вигнали з магазину. В той же день, ОСОБА_2 знову подзвонила позивачці і запросила її прийти до магазину.

07.04.2012р. позивачка прийшла разом зі своїм батьком ОСОБА_4 до магазину відповідача, якого як завжди в магазині не було, а були лише його мати ОСОБА_2 та бухгалтер відповідача ОСОБА_5, які ознайомили її з наказом про поновлення її на роботі, видали середньомісячний заробіток відповідно до рішення суду та виконавчого листа, але фактично до роботи її не допустили та знову її вигнали з приміщення магазину.

З 09.04.2012р. по 17.04.2012р. включно позивачка перебувала на лікарняному, що підтверджується копією листка непрацездатності, про що вона повідомила відповідача. 18.04.2012р. вона прийшла до магазину відповідача та надала листок непрацездатності матері відповідача ОСОБА_2, після чого, остання ознайомила її з наказом про зміну графіку роботи та наказом № 13 від 12.04.2012р. про розірвання трудових договорів з працівниками, в тому числі з нею, ОСОБА_1 На її прохання допустити її до роботи, вона отримала категоричну відмову, у зв’язку з чим, вона звернулась з відповідною заявою до прокуратури.

19.04.2012р. вона знову прийшла до магазину відповідача, сподіваючись на те, що її допустять до роботи, але батько відповідача ОСОБА_3 фактично до роботи її не допустив. 30.04.2012р. вона прийшла до відповідача для отримання заробітної плати та з проханням допустити її до роботи, але відповідача не було в магазині, була його мати та бухгалтер, які її до роботи не допустили і попросили прийти за заробітною платою 07.05.2012р.

За період роботи з 28.03.2012р. по 10.05.2012р. (20 робочих днів) заробітна плата відповідачем їй виплачувалась не в повному обсязі. Позивач вважала, що відповідач не в повному обсязі видав їй заробітну плату, сума заборгованості відповідно до наданого розрахунку складає 1049,60 грн., яку просила з відповідача на її користь стягнути.

18.06.2012р. вона була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (за скороченням чисельності штату), трудовий договір від 04.08.2010р., укладений між нею та ФОП ОСОБА_2 був знятий з реєстрації в центрі зайнятості населення 20.06.2012р.

Посилаючись на положення ст. 44 КЗпП України та п.1, 2 і 6 ст. 40 цього ж кодексу, позивачка вважала, що відповідач повинен був при припиненні з нею трудового договору виплатити їй вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, що із розрахунку мінімальної заробітної плати становить 1094 грн., але цього не зробив.

Також позивач просила стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в розмірі 1784,32 грн. за 34 дні (24 дні основної відпустки + 10 днів додаткової відпустки) за невикористані нею дні щорічної відпустки, як працівнику, яка звільнена і яка має дитину у відповідності до положень ч.1 ст. 83 КЗпП України.

Внаслідок того, що відповідач не виплачував належну їй заробітну плату позивачка вважала, що їй спричинена також моральна шкода, яка полягає у необхідності постійно докладати додаткові зусилля для організації свого життя, займати гроші у знайомих для сплати комунальних послуг. Вона є одинокою матір’ю, її малолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, має вади зору (астигматизм), перебуває на обліку у лікарів - дитячого психіатра з 2008 року, у логопеда з 2007 року, у зв’язку з чим потребує постійного медичного лікування. Вважала, що неправомірні дії відповідача змушують її постійно хвилюватися за своє майбутнє та майбутнє своєї родини. Їй не байдуже зухвале ставлення відповідача та його родини, які до теперішнього часу фактично не допускають її до роботи, ігнорують її вимоги та змінюють на свій розсуд умови праці. Моральну шкоду оцінює в сумі 10000 грн., яку просила стягнути з відповідача на її користь.

В судовому засіданні позивач уточненні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити. У обґрунтування зазначили, що позивачка ОСОБА_1 раніше працювала у відповідача у якості продавця промислових товарів у магазині «Знахідка»за адресою: вул. Ростовська, 2 в м. Бердянську. У жовтні 2011 року позивачка була звільнена за власним бажанням, але рішенням Бердянського міськрайонного суду від 27.03.2012р. за позовом ОСОБА_1 вона була поновлена на роботі. У березні 2012 року ОСОБА_1 не допускали до роботи оскільки на її місце прийняли іншого працівника, а після його звільнення ОСОБА_1 не виходила на роботу, оскільки захворіла і у зв’язку з тим, що її не влаштовував графік роботи.

Суми, які за рішенням суду підлягали негайному виконанню були виплачені ОСОБА_1 в повному обсязі. В іншій частині рішення суду щодо виплат за вимушений прогул та моральної шкоди не виконано, оскільки відповідач припинив підприємницьку діяльність та у зв’язку зі скрутним його матеріальним становищем. З цих же підстав ОСОБА_1 не сплачена вихідна допомога при звільнені. Вважали, що позивачка отримала всі належні їй виплати після поновлення її на роботу, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу та відомостями нарахування та виплати заробітної плати за березень –червень 2012 року.

Заслухавши сторони по справі, допитавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що відповідно до трудового договору між працівником і фізичною особою від 04.10.2010р. позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу до приватного підприємця ОСОБА_2 продавцем продовольчих товарів (а.с.8). Трудовий договір зареєстрований в Бердянському міському центрі зайнятості 04.08.2010р. за №08021001821, що підтверджується його копією (а.с.8).

Згідно запису в трудовій книжці, позивач 25.10.2011р. звільнена за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку із уходом по догляду за дитиною до 14 років (а.с.74).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27.03.2012р. позивачку поновлено на посаді продавця продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2, стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.10.2011р. по 27.03.2012р. в сумі 5010,17 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку підлягало негайному виконанню (а.с.9-13).

В судовому засіданні встановлено, не заперечувалося поясненнями сторін та підтверджено показаннями зазначених вище свідків, що позивачка фактично рахувалась продавцем, але не була допущена до роботи відповідачем та його батьками.

Вищезазначені обставини також підтверджуються копіями письмових заяв позивачки на адресу відповідача від 28.03.2012р., 18.04.2012р., 23.04.2012р., 30.04.2012р., 04.05.2012р. про допущення її на роботу та виплату заборгованості по заробітній платі, фіскальними чеками про направлення поштової кореспонденції відповідачу та описами вкладень поштових відправлень (а.с.18-27), копією постанови про відмову в порушені кримінальної справи Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області від 28.03.2012р. за заявою ОСОБА_1 (а.с.16), ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.04.2012р. про відмову в роз’яснені рішення суду за заявою ФОП ОСОБА_2М.(а.с.14), копією листка непрацездатності позивачки за період з 09.04.2012р. по 18.04.2012р. включно (а.с.17).

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог трудового законодавства не проведено повного розрахунку з позивачем при звільненні.

Відповідно до наданих стороною відповідача письмових відомостей нарахування та видачі заробітної плати, позивачка частково отримала заробітну плату: 07.05.2012р. в сумі 411,44 грн., 28.05.2012р. (за лікарняним листом) в сумі 295,35 грн., 18.06.2012р. в сумі 790,96 грн. (а.с.41-43). В той же час, за період роботи ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 з 28.03.2012р. по 10.05.2012р., заробітна плата відповідачем виплачувалась позивачці не в повному обсязі та сума заборгованості відповідно до наданого письмового розрахунку складає 1049,60 грн., з яким суд погоджується в повному обсязі (а.с.69).

Вимога суду по цій справі про надання довідки про розмір заробітної плати позивачки за два останніх місяці її роботи відповідачем не виконана.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»№ 4282-VI від 22.12.2011р., на 2012 рік встановлена помісячна мінімальна заробітна плата: з 1 січня –1073 грн., з 1 квітня –1094 грн., з 1 липня - 1102 грн., з 1 жовтня –1118 грн., з 1 грудня –1134 грн.; у погодинному розмірі: з 1 січня –6,43 грн., з 1 квітня –6,56 грн., з 1 липня –6,61 грн., з 1 жовтня –6,7 грн., з 1 грудня –6,8 грн.

Таким чином, розмір заробітної плати за 1 робочий день складає 52,48 грн. (6,56 грн. х 8 годин).

Сума заборгованості за березень 2012 року складає 154,32 грн., із розрахунку: 3 робочих дні (28.03.12 - 30.03.12) х 8 робочих годин = 24 години х 6,43 грн.).

Сума заборгованості за квітень 2012 року – 472,32 грн., із розрахунку: 9 робочих днів (18.04.12, 19.04.12, 20.04.12, 23.04.12, 23.04.12, 24.04.12, 25.04.12, 26.04.12, 27.04.12, 30.04.12) х 8 робочих годин = 72 години х 6,56 грн.).

Сума заборгованості за травень 2012 року складає 419,84 грн., із розрахунку: 8 робочих дні (01.05.12, 02.05.12, 03.05.12, 04.05.12, 07.05.12, 08.05.12, 09.05.12, 10.05.12, ) х 8 робочих годин = 64 години х 6,56 грн.).

Таким чином, загальна сума заборгованості по заробітній платі за березень –травень місяці, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1049,60 грн. (154,32 + 472,32 + 419,84).

Названий розрахунок позивачки заборгованості по заробітній платі відповідачем не спростовано належними доказами, а до наданих відповідачем письмових доказів –табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 за квітень та травень 2012 року (а.с.60, 61) суд відноситься критично, оскільки вони спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 та суд вважає їх недопустимими доказами виходячи з наступного.

Відповідно до листа № 12-Т-509-2 від 03.08.2012р. до територіальної державною інспекцією з питань праці у Запорізькій області (далі інспекція праці) за дорученням Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області надійшло звернення ОСОБА_1 з приводу порушення її трудових прав фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2

Як вбачається з названого вище листа, інспекцією праці зроблена спроба проведення перевірки додержання вимог чинного законодавства про працю у ФОП ОСОБА_9 та відповідно до пояснень (в телефонному режимі) колишнього бухгалтера підприємця встановлено, що ОСОБА_2 з червня поточного року підприємницьку діяльність не проводить та знаходиться за межами м. Бердянськ, і де саме –не відомо.

Проте згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданою державним реєстратором Бердянської міської ради Запорізької області, станом на 02.08.2012р. ОСОБА_2 перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Заява про зняття з обліку від підприємця не надходила. Також, за місцем проживання приватного підприємця 31.07.2012р. було направлено лист з повідомленням щодо надання 03.08.2012р. державному інспектору праці документів для проведення перевірки фактів, викладених у зверненні ОСОБА_1 У вказаний строк жодних документів ФОП ОСОБА_2 надано не було. В магазині «Находка», де раніше працювала ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 підприємницьку діяльність не здійснює, в зв’язку з чим провести документальну перевірку додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_2 за такими обставинами неможливо (а.с.79).

Також, відповідно до листа управління праці та соціального захисту населення виконкому Бердянської міської ради Запорізької області № 7558 від 19.07.2012р., провести перевірку щодо дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог трудового законодавства при звільнені ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України, невиплати компенсації за дні невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільнені, не виявилося можливим, тому що ФОП ОСОБА_2 до управління не з’явився і документи не надав (а.с.76-80).

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно пояснень позивача, які стороною відповідача не спростовані, з наказом про зміну графіку своєї роботи (5 робочих днів та 2 вихідних дня) позивачка була ознайомлена 18.04.2012р., тобто без урахування зазначених положень закону.

В судовому засіданні також знайшов свого підтвердження факт неприязних стосунків між позивачем та матір’ю відповідача, ОСОБА_2, яка фактично здійснювала керівництвом магазином, що вона і не заперечувала в суді, даючи показання як свідок, пояснюючи, що магазин є її власністю, а також про те, що ОСОБА_10 була поганим працівником, сперечалася з керівництвом, обраховувала покупців, самостійно змінювала ціни. Свідок ОСОБА_5, яка працювала бухгалтером у відповідача, також підтвердила неприязні відносини між нею та позивачкою, тому суд, аналізуючи всі фактичні обставини та докази в їх сукупності, вважає, що їх свідчення суперечать іншим доказам у справі і не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до записів в трудовому договорі між працівником ОСОБА_1 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 № 08021001821 від 04.08.2010р., цей договір знято з реєстрації 20.06.2012р. в Бердянському міському центрі зайнятості у зв’язку з розірванням договору сторонами 18.06.2012р., підстава припинення договору - звільнення ОСОБА_1 по ст.40 п.1 КЗпП України по скороченню штатів, про що у трудовій книжці ОСОБА_1 зроблений відповідний запис (а.с.73-75).

Згідно ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.1, 2 і 6 ст. 40 цього кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, що із розрахунку мінімальної заробітної плати становить 1094 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно довідки від 01.11.2011р. позивачка ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управління праці та соціального захисту населення виконкому Бердянської міської ради, де отримує допомогу як одинока матір на дитину ОСОБА_11, 10.02.2003р. народження (а.с.5).

У відповідності до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, що мають дітей.

Судом встановлено, що позивач не зверталася до відповідача із заявою про надання їй під час роботи щорічної відпустки та фактично не використала її. Позивачці не надавалась основна щорічна відпустка понад сім місяців та додаткова відпустка як одинокій матері по догляд за дитиною (ст. 182-1 КЗпП України). Таким чином відповідач повинен виплатити позивачці грошову компенсацію за 34 дні (24 дні основної відпустки + 10 днів додаткової відпустки) яка становить 1784,32 грн. (34 дня х 52,48 грн.).

Згідно роз’яснень абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»суд обчислює суму, що підлягає стягненню без урахування податків та обов’язкових платежів, оскільки справляння податків і сплата обов’язкових платежів є відповідним обов’язком робітника і роботодавця.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику, якщо порушення його прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач наполягала, що незаконними діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, розмір якої нею оцінено в 10000 грн. Суму моральної шкоди мотивувала тим, що на протязі декількох місяців відповідач не допускав її до роботи за рішенням суду, не виплачував належні їй суми заробітної плати та всі суми, які підлягали виплаті при її звільнені за ініціативою відповідача. Спричинена моральна шкода полягає у необхідності постійно докладати додаткових зусиль для організації свого життя, постійно хвилюватися за своє майбутнє та майбутнє її хворої дитини (а.с.39,89). Суд погоджується з доводами позивача, проте з урахуванням фактичних обставин справи, необхідності повторного звернення до суду за захистом порушених відповідачем трудових прав, а також вимог розумності, справедливості та збалансованості інтересів сторін, вважає, що достатньою компенсацією моральної шкоди буде сума, визначена судом у розмірі 1500,00 грн.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду за вирішенням трудового спору звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 58-60, 88, 212-215, 224-226, 367 ЦПК України, ст.ст. 32, 44, 83, 116, 237-1 КЗпП України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ПН НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, заборгованість по заробітній платі за терміни з 28.03.2012р. по 30.03.2012р. включно, з 18.04.2012р. по 30.04.2012р. включно та з 01.05.2012р. по 10.05.2012р. включно в сумі 1049,60 грн., суму вихідної допомоги при звільнені за скороченням численності штату в розмірі 1094 грн., суму грошової компенсації за не використану відпустку в розмірі 1784,32 грн. за термін з 01.11.2011р. по 18.06.2012р. включно, які підлягають виплаті з урахуванням прибуткового податку та інших обов’язкових платежів, нарахованих та утриманих на підприємстві, та у відшкодування моральної шкоди в сумі 1500 грн.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах одного місяця в розмірі 1118 грн. з урахуванням прибуткового податку та інших обов’язкових платежів підлягає негайному виконанню.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в доход держави судовий збір в сумі 214,60 грн., отримувач: Бердянське УДКСУ (м. Бердянськ, Бердянський район, 220300001) Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38042560, Банк: Бердянське УДК ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, Призначення платежу: «Судовий збір за позовом ОСОБА_1, Бердянський міськрайонний суд, код ЄДРПОУ суду 37381363».

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд в порядку, передбаченому ст.ст. 292-296 ЦПК України, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Бердянського

міськрайонного суду ОСОБА_12