Ухвала суду № 75630942, 01.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

01.08.2018Справа № 820/3571/18 Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Жигилій С.П., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді - Бегунца А.О., суддів - Старостіна В.В., Рєзнікової С.С. у справі № 820/3571/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Харківського апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2018р. по справі № 820/3571/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості.

06.07.2018 року за результатами автоматизованого розподілу визначено склад колегії суддів для розгляду справи 820/3571/17: головуючий суддя - Бегунц А.О., судді - Старостін В.В., Рєзнікова С.С.

19.07.2018 року до Харківського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддям Харківського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі № 820/3571/18 - Бегунцу А.О., Старостіну В.В., Резніковій С.С.., з підстав того, що колегія суддів, що розглядає апеляційну скаргу, не є судом встановленим Законом в розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що проголошує «право на суд, встановлений законом».

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що відповідно до ч.3 ст.57 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними та оскільки в Україні на цей час відсутній Закон України, яким був би встановлений порядок доведення до відома населення виданих Президентом України нормативно-правових актів, що визначають права і обов'язки громадян, тому Указ Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417 «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів», яким був утворений Харківський апеляційний адміністративний суд, чинності ніколи не набирав і не міг взагалі ніколи набрати чинності після його опублікування навіть у разі прийняття Закону України, яким був би встановлений порядок доведення до відома населення виданих Президентом України нормативно-правових актів, що визначають права і обов'язки громадян, оскільки відповідно до частини першої статті 58 Конституції України «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Вказує, що Президент України з 30 вересня 2016 року так і не набув законних повноважень утворювати, реорганізовувати та ліквідувати суди в Україні внаслідок відсутності в Україні Закону України, яким би на виконання вимог підпункту 6 пункту 16 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України після 30 вересня 2016 року - дати набуття чинності підпункту 6 пункту 16 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України - були б визначені підстави та порядок утворення, реорганізації та ліквідації судів Президентом України. Та враховуючи вищевикладене, вказує, що Харківський апеляційний адміністративний суд не є судом, встановленим законом, в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що проголошує "право на суд, встановлений законом", та відповідно, Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду Бегунца А.О., Старостіна В.В., Резнікової С.С., що розглядають апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року в адміністративній справі № 820/3571/18 не є судом, встановленим законом, в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що проголошує "право на суд, встановлений законом ".

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 року визнано відвід суддів Бегунца А.О., Старостіна В.В., Рєзнікової С.С. необґрунтованим. Провадження у справі зупинено для вирішення питання про відвід в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до частини 8 статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Частиною одинадцятою вказаної статті визначено, що питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.

Матеріали справи та заяву про відвід отримано 31.07.2018 року.

Перевіривши матеріали справи та доводи заяви позивача про відвід колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду, у складі головуючого судді - Бегунца А.О., суддів - Старостіна В.В., Рєзнікової С.С. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи: 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім і або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 3 1 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Слід зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому ним Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Наведені ОСОБА_1 у заяві про відвід колегії суддів обставини не можуть слугувати підставами для відведення суддів. Наявності інших підстав, передбачених ст. 36 та ст. 37 КАС України (в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) для відводу суддів ОСОБА_1 не наведено.

Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість складу колегії суддів в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, оскільки підстави для відводу не обґрунтовані, заява про відвід колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Бегунца А.О., Старостіна В.В., Рєзнікової С.С. не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Бегунца А.О., Старостіна В.В., Рєзнікової С.С. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: (підпис) Жигилій С.П.