Постанова № 75630851, 31.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/248/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 по справі № 820/248/18

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.01.2018, позивач ОСОБА_2 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо донарахування ОСОБА_2, пенсії державного службовця за період з 19.11.2010 по 30.03.2014 із розрахунку 88% середньої заробітної плати позивача з включення при донарахуванні (перерахунку) пенсії суми матеріальної допомоги на оздоровлення, суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова прийняти рішення про донарахування (перерахунок) та виплату ОСОБА_2, пенсії державного службовця, за період з 19.11.2010 по 30.03.2014, на підставі довідки про складові заробітної плати від 10.03.2017 № 6684/30-04, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, включивши до складу заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати на загальну суму 14429, 05 грн. із збереженням проценту нарахування пенсії на момент мого виходу на пенсію (88 %), урахуванням індексації пенсії та раніше виплачених сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем, ОСОБА_2, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 19.05.2017 по справі №643/4502/17, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 залишена без змін, визнано неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, а саме Протокол від 10.03.2017р., яким відмовлено ОСОБА_2, у перерахунку пенсії з 01.12.2015 із розрахунку 88% середньої заробітної плати заступника начальника відділу інформаційних систем та програмного забезпечення.

З 23.12.2010 по 28.03.2014 позивач працювала в УПФУ в Московському районі м. Харкова на посаді заступника начальника відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж.

31.03.2014 позивач звернувся до УПФУ в Московському районі м. Харкова з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі звільненням з роботи.

Позивачеві були видані довідки про заробітну плату для обчислення пенсії - від 11.04.2014 №01-32, від 14.04.2014 №7306/30-04, а також довідки від 31.03.2014 №6191/30-04.

Також в матеріали справи містить довідки щодо складових заробітної плати, що подаються для призначення пенсії за 2010-2011 рр., зокрема довідка про заробітну плату для обчислення пенсії, видана ОСОБА_2, від 11.11.2010 №38.

Суд першої інстанції зазначає, що позивач була обізнана зі складовими заробітної плати, що подаються для призначення пенсії на підставі її заяви про призначення пенсії від 19.11.2010.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення прав та інтересів позивача мав місце ще з 19.11.2010 по 30.03.2014, а до суду позивач звернувся лише 18.01.2018, тобто поза межами визначеного законом процесуального строку.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновкомс суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна бути дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), колегія суддів вважає, що при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 по справі № 646/6250/17.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів2 встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" (заява № 48787/99), в якій встановив обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 по справі № 820/248/18 скасувати та справу направити для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя В.В. СтаростінСудді А.О. Бегунц С.С. Резнікова Повний текст постанови складено 01.08.2018.