Постанова № 75630821, 31.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3333/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в особі філії Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Центральна дирекція «Українське радіо» до виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення від 24.02.2017 № 29-П виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про повернення страхових коштів у розмірі 5591 грн 56 коп. та застосування фінансових санкцій у розмірі 2 795 грн 78 коп. за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновок відповідача викладений в акті від 08.02.2017 № 31 про порушення п. 25 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 є необґрунтованим, а відтак оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24.02.2017 №29-п.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що до настання страхового випадку за останнім основним місцем роботи Галаненко О.М. перебувала у трудових відносинах з 16.12.2015 по 25.05.2016, тобто більше як 5 місяців.

Вказане свідчить про те, що Галаненко О.М. перебувала у трудових відносинах не менше місяця, як вважає суд першої інстанції.

Крім того, у п. 3.1 Акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване рішення №29-п встановлено порушення щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності не до встановлення МСЕК групи інвалідності.

Однак, вказане правопорушення позивачем не оскаржувалось, проте суд першої інстанції в цілому скасував рішення №29-п від 24.02.2017.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що Галаненко О.М. до настання страхового випадку та оформлення лікарняного у зв'язку з вагітністю та пологами пропрацювала у філії Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» у квітні 2016 року - 2 дні, у травні 2016 року - 24 дні.

Відтак, період роботи Галаненко О.М. становить менше ніж один календарний місяць, то слід застосовувати у даному випадку п. 27 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266.

31 липня 2018 року позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки на судове засідання, однак доказів поважності причин неприбуття до суду не надав.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не є обов'язковою, колегія суддів відповідно до частини другої статті 313 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено документальну планову перевірку використання коштів загальнообов'язкового державного соціального стархування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 02.11.2015 по 31.12.2016, за результатом якої складено акт від 08.02.2017 №31 (далі - Акт перевірки) (а.с. 14-16).

З Акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 25 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266, а саме: для розрахунку середньої заробітної плати для нарахування допомоги по вагітності і пологах, невірно визначився розрахунковий період, а саме: в розрахунковий період крім місяців, що передували настанню страхового випадку, включено місяць (травень) в якому настав страховий випадок л/н №017057 від 25.05.2016 виданий застрахованій особі Галаненко О.М., сума переплати склала 5485 грн 20 коп. (а.с. 15).

Крім того, позивачем в порушення частини другої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надавалась не до встановлення МСЕК групи інвалідності, відтак сума переплати склала 106 грн 36 коп. (а.с. 15).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 24.02.2017 №29-п про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, шляхом повернення позивачем до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності неправомірно витрачену суму страхових коштів в сумі 5591 грн 56 коп та застосовано фінансові санкції в сумі 2795 грн 78 коп. (а.с.22-23).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах підлягає застосуванню п. 27 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266, а п. 25 та 26 в даному випадку не застосовуються, тому висновок відповідача про порушення позивачем п. 25 вказаного Порядку є безпідставним, що вказує на протиправність прийнятого на підставі такого висновку рішення від 24.02.2017 №29-п та є підставою для його скасування.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Спірні правовідносини щодо обчислення допомоги по вагітності та пологах регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV та Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі - Порядок).

Згідно із частиною другою статті 22 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, допомога по тимчасовій непрацездатності є одним із видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності.

Відповідно до частини першої ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Особливості обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначені пунктами 25 - 30 постанови Кабінету Міністрів України № 1266.

Згідно п. 25 Порядку №1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - перед настанням тимчасової непрацездатності.

За правилами п. 26 Порядку №1266 якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).

Пунктом 27 Порядку №1266 визначено, що у разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності, розраховується відповідними комісіями (уповноваженим) із соціального страхування на підприємстві, виходячи із середньоденної заробітної плати працівника, яка обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування на кількість календарних днів зайнятості.

При цьому, у разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж один календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

З матеріалів справи вбачається, що застрахована особа Галаненко О.М. прийнята на роботу з 16.12.2015 у відповідності до Наказу №2-к від 10.12.2015, при цьому у період з 16.12.2015 та по 17.05.2016 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку (а.с. 8-9).

Відповідно до витягу з наказу від 25.04.2016 №116-к Галаненко О.М. фактично приступила до роботи після відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 29.04.2016 (а.с. 10).

Однак, у період з 25.05.2016 по 02.08.2016 Галаненко О.М. перебувала на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами згідно листка непрацездатності №017057 від 25.05.2016, (а.с. 11).

Таким чином, до настання страхового випадку та оформлення лікарняного у зв'язку з вагітністю та пологами Галаненко О.М. працювала в квітні 2016 року - 2 дні, у травні 2016 року - 24 дні, період роботи до настання страхового випадку становить менше ніж 12 календарних місяців та менше календарного місяця.

При цьому, Галаненко О.М. не відпрацювала жодного календарного місяця, тобто з 1-го до 1-го числа, як того вимагають норми п. 26 Порядку №1266.

Таким чином, у даному випадку при обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах підлягає застосуванню п. 27 Порядку №1266, а п. 25 та 26 Порядку №1266 не застосовуються.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача про порушення позивачем п. 25 Порядку №1266.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції при вирішенні даної справи порушення позивачем частини другої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як свідчать матеріали справи, згідно Акту перевірки позивачем в порушення частини другої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надавалась не до встановлення МСЕК групи інвалідності, відтак сума переплати склала 106 грн 36 коп. (а.с. 15).

Згідно п. 3 та 5 частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Фонд має право: перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.

За правилами частини шостої статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Пунктом 4.1. Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №29 від 22.12.2010 передбачено, що за матеріалами акта перевірки та результатами розгляду заперечень страхувальника (за їх наявності) керівник органу Фонду або його заступник приймає рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій до страхувальника відповідно до статей 21, 22, 28, 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», яке надсилається страхувальнику разом з листом про результати розгляду заперечень (за їх наявності) протягом 20 календарних днів з дня підписання акта перевірки. Рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності складається за формою, наведеною у додатку 3 до цієї Інструкції.

Згідно пункту 4.2 та 4.3 вказаної Інструкції у разі несвоєчасного виконання страхувальником рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій щодо повернення коштів Фонду та сплати фінансових санкцій або виконання його не в повному обсязі на страхувальників накладається штраф та нараховується пеня відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Суми цих санкцій сплачуються страхувальниками за рахунок власних коштів.

Розрахунок фінансових санкцій здійснюється після закінчення строку виконання рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій на підставі копій платіжних документів про перерахування зазначених коштів, виписок банку про надходження коштів на рахунки органів Фонду, які є підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду, за формою, наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції.

Рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду приймається та надсилається страхувальнику протягом 20 календарних днів з дня закінчення строку, встановленого для виконання рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій.

У рішеннях зазначаються суми коштів Фонду, що підлягають поверненню органу Фонду, суми фінансових санкцій, які належить перерахувати до Фонду та в подальшому відобразити у звіті страхувальника по коштах Фонду, строк для виконання рішення та строк, передбачений законодавством для звернення страхувальника зі скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, вирішувати питання, які належать до його компетенції, усувати необґрунтованість оскаржуваного рішення в ході судового розгляду. Оскаржуване рішення не може ґрунтуватися на доказах, які отримані пізніше, ніж прийняте оскаржуване рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року (справа № 826/15139/16).

Разом з тим, оскільки відповідачем ні під час проведення перевірки позивача, ні до суду не було наведено розрахунок штрафних санкцій, нарахованих на загальну суму неправомірно витрачених сум страхових коштів, або вартості наданих страхових коштів згідно рішення № 29-п від 24.02.2017, відтак вказане рішення підлягає скасуванню у повному обсязі.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24.02.2017 №29-п, і як наслідок необхідність його скасування.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 31 липня 2018 року.