Постанова № 75630650, 26.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2023/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого - судді Присяжнюк О.В.

суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 р. (ухвалене суддею Заічко О.В., повний текст якого складено 21.05.2018 р.) по справі № 820/2023/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску «Завод Манометр» (в подальшому - ТОВ «Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску «Завод Манометр») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (в подальшому - ГУДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУДФС у Харківській області № 0002951411, № 0002961411 від 20.12.2017 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ГУДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску «Завод Манометр» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «ГРОУТ» за листопад, грудень 2016 року, січень, березень, квітень 2017 року, та подальшому ланцюгу постачання, за результатами якої складений акт № 23611/20-40-14-11-11/40826029 від 06.12.2017р.

На підставі висновків вищевказаного акту, 20.12.2017 р. відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0002951411, яким ТОВ «Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску «Завод Манометр» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 863798 грн. та за штрафними санкціями 215949,50 гривень; податкове повідомлення-рішення № 0002961411, яким завищено позивачу суму від'ємного значення на 155788 гривень.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску «Завод Манометр» звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судовим розглядом встановлено, що видом діяльності ТОВ «Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску «Завод Манометр» є виробництво панелів датчиків тиску.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску «Завод Манометр» та ТОВ «ГРОУТ» укладено договір поставки № 25/10-3 від 25.10.2016 р., на виконання умов якого, позивач отримав від ТОВ «ГРОУТ» продукцію на загальну суму 7418395,20 гривень, у тому числі ПДВ 1236399,20 гривень, що підтверджується видатковими накладними: № 470 від 09.11.2016 р. на суму 257484 гривні, у тому числі ПДВ 42914 гривень; № 471 від 09.11.2016 р. на суму 877560 гривень, у тому числі ПДВ 146260 гривень; № 472 від 09.11.2016 р. на суму 1219200 гривень, у тому числі ПДВ 203200 гривень; № 510 від 05.12.2016 р. на суму 2828544,00 гривні, у тому числі ПДВ 471424,00 гривні; № 535 від 19.12.2016 р. на суму 258000 гривень, у тому числі ПДВ 43000 гривень; № 21 від 26.01.2017 р. на суму 826440 гривень, у тому числі ПДВ 137740,00 гривень; № 22 від 26.01.2017 р. на суму 108289,20 гривень, у тому числі ПДВ 18048,20 гривень; № 161 від 27.04.2017 р. на суму 441000,00 гривень, у тому числі ПДВ 73500 гривень; № 176 від 10.05.2017 р. на суму 12348 гривень, у тому числі ПДВ 2058 гривень; № 302 від 18.05.2017 р. на суму 589530,00 гривень, у тому числі ПДВ 98255 гривень, які підписані уповноваженими особами сторін.

За наслідками здійснення господарської операції оформлені податкові накладні на загальну суму 7422265,10 гривень, у тому числі ПДВ 1237044,18 гривень.

На виконання вказаного договору ТОВ «ГРОУТ», видані рахунки на оплату, а саме: № 606 від 09.11.2016 р., № 607 від 09.11.2016 р., № 608 від 09.11.2016 р., № 691 від 19.12.2016 р., № 22 від 17.01.2017 р., № 140 від 13.03.2017 р., № 141 від 13.03.2017 р., № 221 від 18.04.2017 р., за якими позивачем здійснена оплата платіжними дорученнями на загальну суму 7422265,20 грн., а саме: № 13 від 18.11.2016 р.; № 14 від 18.11.2016 р.; № 48 від 16.12.2016 р.; № 50 від 20.12.2016 р.; № 52 від 20.12.2016 р.; № 42 від 19.01.2017 р.; № 43 від 19.01.2017 р.; № 80 від 08.02.2017 р. № 81 від 08.02.2017 р. № 85 від 15.02.2017 р.; № 86 від 15.02.2017 р.; № 88 від 16.02.2017 р.; № 91 від 24.02.2017 р.; № 93 від 27.02.2017 р.;№ 124 від 14.03.2017 р.; № 125 від 14.03.2017 р.; № 130 від 16.03.2017 р.; № 132 від 20.03.2017 р.; № 133 від 28.03.2017 р.; № 134 від 28.03.2017 р.; № 180 від 18.04.2017 р.; № 181 від 18.04.2017 р.; № 188 від 25.04.2017 р.

ТОВ «ГРОУТ» надавалися позивачу сертифікати якості № 3745 від 24.01.2017 р., № 3869 від 25.04.2017 р. на труби із марки сталі 08х18Н10Т та куток 35х35х4мм, поставлені відповідно до вищезазначених видаткових накладних.

Транспортування товару підтверджується договором про надання транспортних послуг від 01.11.2016 р. між позивачем та ПАТ «Мехтранс», товарно-транспортними накладними № 1 від 09.11.2016 р., № 2 від 05.12.2016 р., № 3 від 19.12.2016 р., № 3 від 26.01.2017 р., № ЗМ - 0000001 від 27.04.2017 р., № ЗМ - 0000001 від 10.05.2017 р., № ЗМ - 0000003 від 18.05.2017 р., в яких пункт навантаження товару вказаний м. Харків, провулок Піскуновський, 4, пункт розвантаження м. Харківська область, м. Мерефа, вул. Революції, 1.

Наявність у ТОВ «ГРОУТ» приміщення за адресою: м. Харків, провулок Піскуновський, 4, підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору оренди нежитлових приміщень № 4 від 01.01.2016 р., який укладено ТОВ «ГРОУТ» з ПАТ «ЗАВОД БУДГІДРОПРИЛАД», а наявність у ТОВ «Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску «Завод Манометр» нежитлових приміщень за адресою: Харківська область, м. Мерефа, вул. Революції, 1, підтверджується договорами оренди нежитлових приміщень № 19/09/16 від 19.09.2016 р., № 04/01/17 від 04.01.2017 р., які укладені позивачем з ПАТ «МЕХТРАНС», з ПАТ «АВТОНОМ» відповідно.

Використання позивачем продукції в його господарській діяльності для виробництва панелів датчиків тиску, які були необхідні для їх виготовлення, підтверджується Витягом з конструкторської документації та подальшою реалізацією виробленого товару (панелів датчиків тиску) Товариству з обмеженою відповідальністю Кузнецовське налагоджувально-монтажне підприємство «Електропівденмонтаж», яка підтверджується: договором поставки № 25/10-1 від 25.10.2016 р. та специфікаціями № 1, № 2, № 3; видатковою накладною № 3М-0000001 від 09.11.2016 р., довіреністю № 239 від 08.11.2016 р., товарно-транспортною накладною № 2 від 09.11.2016 р., виписками з банківського рахунку щодо проведення оплати по договору № 25/10-1 від 25.10.2016 р.

Наявність працівників, які необхідні для здійснення підприємством виробництва, підтверджується штатним розписом ТОВ «Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску «Завод Манометр».

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено реальність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, доказів того, що первинні документи складені необґрунтовано чи з порушенням чинного законодавства контролюючим органом не надано.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарськоїоперації. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що контролюючий орган не подав до суду доказів на підтвердження висновків того, що первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», не довів того, що вказані товари позивач використав в іншій діяльність підприємства ніж у господарській.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання контролюючого органу на недоліки заповнення товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару безпідставні, оскільки, певні недоліки в заповненні документів носять оціночний характер, а також наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі - продажу, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, тобто наявність у позивача товарно-транспортних накладних, складених з певними недоліками, не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, оскільки передача товару позивачу підтверджується видатковими накладними.

Доводи апелянта, що у контрагента позивача наявні порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів по ланцюгу господарських відносин, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки первинними документами реальність цих операцій підтверджена та чинним законодавством не передбачено, що суб'єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів та реальність виконання ними господарських операцій.

Щодо інших доводів апелянта, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та підлягають скасуванню, оскільки позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 283, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 по справі № 820/2023/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Курило В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 31.07.2018 р.