Постанова № 75630459, 26.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4320/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П

з участю секретаря судового засідання: Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року (ухвалене в порядку письмового провадження головуючим-суддею Москаль Р.М. у м.Львові) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в сумі 54 010,71 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 позов було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за періоди з 10.08.2016 по 24.01.2017, з 25.10.2017 по 19.11.2017 в сумі 15 059,59 грн, з утриманням податків та інших обов'язкових платежів. В задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 25.01.2017 по 24.10.2017 відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в частині позовних вимог у задоволенні яких було відмовлено, в якій через неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а також неповного з'ясовування обставини, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2018.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції без жодного правового обґрунтування відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 25.01.2017 по 24.10.2017.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від відповідача не надходив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання. Про причини своєї неявки суд апеляційної інстанції не повідомив. Від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності.

У зв'язку з цим колегія суддів, відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 визнано протиправними та скасовано накази ГУ НП у Львівській області №152 від 29.01.2016 та №60 о/с від 19.02.2016, поновлено позивача на посаді поліцейського-водія Жовківського відділення поліції Кам'янка-Бузького відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 26.02.2016, стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.02.2016 по 09.08.2016 у сумі 21 404,02 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 вказану вище постанову було скасовано та прийнято нову, якою відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.10.2017 постанову суду апеляційної інстанції було скасовано, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.

20.11.2017 ГУ НП у Львівській області видало наказ № 876 о/с, відповідно до якого ОСОБА_1 було поновлено з 26.02.2016 на посаді поліцейського-водія Жовківського відділення поліції Кам'янка-Бузького відділу поліції ГУ НП у Львівській області.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог за період з 25.01.2017 по 24.10.2017 суд першої інстанції виходив з того, що в період з 25.01.2017 (дня скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду) до 24.10.2017 (дня постановлення судом касаційної інстанції ухвали, якою згадану постанову суду апеляційної інстанції було скасовано) у відповідача був відсутній обов'язок щодо виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді. Відповідно, цей період не може вважатися таким, впродовж якого було допущено затримку виконання судового рішення.

Проте, колегія суддів вважає, що при частковому задоволенні вимоги позивача, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, з огляду на наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі (ст.236 цього Кодексу).

Частиною п'ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Отже, з урахуванням положень статті 236 КЗпП виплата заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Як свідчать матеріали справи, виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 про поновлення на роботі, незважаючи на негайне виконання, відбулося лише 20.11.2017.

Посилання суду першої інстанції на той факт, що в період з 25.01.2017 по 24.10.2017 затримки виконання судового рішення не було, оскільки в цей період, внаслідок відмови у задоволені позовних вимог, були відсутні судові рішення про поновлення позивача на роботі, колегія суддів вважає помилковими та звертає увагу на наступне.

Обов'язок відповідача здійснити виплату позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не обумовлюється залежністю від причин, в тому числі їх поважністю, внаслідок яких судове рішення виконане несвоєчасно.

У відповідності до ч.2 ст.257 КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення судового рішення про поновлення на роботі), судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

До даних фактичних обставин порядок примусового виконання рішень суду не повинен застосовуватись, оскільки відповідно до норм процесуального закону судове рішення підлягало виконанню негайно.

В свою чергу, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу.

У даному випадку, період з дня ухвалення Львівським окружним адміністративним судом постанови 09.08.2016 по день фактичного поновлення позивача на посаді 20.11.2017 є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі.

Пленум Верховного Суду України у ч.3 п.32 постанови № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснив, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати».

Відповідно до п.2 цього Порядку, у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом восьмим розділу 4 зазначеного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки № 30/68 від 24.01.2017 про середню заробітну плату позивача (розрахунковий період-з грудня 2015 року по січень 2016 року), його середньомісячна заробітна плата становить 3 510 грн, а середньоденне грошове забезпечення 113,23 грн.

Час затримки виконання рішення суду за періоди, за період з 25.01.2017 по 24.10.2017, становить 187 робочих днів, у зв'язку з чим стягненню підлягає середній заробіток у сумі 21171,01 грн (187х113,23=21171,01).

У відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, через що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року по справі №813/4356/17 в частині відмови стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 25.01.2017 по 24.10.2017 скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 25.01.2017 по 24.10.2017 задовольнити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ідентифікаційний код 40108833) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 25.01.2017 по 24.10.2017 в сумі 21171 (двадцять одна тисяча сто сімдесят одна) гривня 01 копійок, з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 27.07.2018.