Постанова № 75630401, 31.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/440/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Соснівська служба утримання будинків» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування податкової вимоги та рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Черкаській області №4213-17 від 11.10.2017 про сплату податкового боргу (пені) в сумі 109326 грн 17 коп. та скасувати рішення ГУ ДФС у Черкаській області №27851 від 18.10.2017 про опис майна у податкову заставу.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що позивачем вчасно сплачено нараховану податковим органом суму грошового зобов'язання у межах строку, передбаченого ст. 57 ПК України, а тому податковий орган не повинен нараховувати пеню у відповідності до норми ст.129 ПК України в редакції, яка діє з 01.01.2017.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДФС у Черкаській області №4213-17 від 11.10.2017 про сплату податкового боргу (пені) в сумі 109326 грн. 17 коп. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Черкаській області №27851 від 18.10.2017 про опис майна у податкову заставу.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що оскільки позивачем не було сплачено податок на прибуток за 2014 рік у відповідності до вимог Податкового кодексу України, то контролюючим органом встановлено його заниження на суму 119 942 грн.

Так, на суму заниження зобов'язання 119 942 грн було нараховано пеню у розмірі 110 254 грн 63 коп. за ставкою 30% облікової ставки НБУ, яка діяла на граничний день сплати за звітний (податковий) період. При цьому, кількість днів заниження податкового зобов'язання становить 932 днів.

Таким чином, пеня була нарахована саме за правилами встановленими пп.п. 129.1.2 п.129.1 статті 129 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2017) і нараховувалась виключно на суму заниження та за весь період заниження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що пункт 129.1 статті 129 ПК України не передбачає нарахування пені за весь період заниження податкового зобов'язання на суму такого заниження, як це було прописано в пп. 129.1.2 Податкового кодексу України, редакція якого діяла до 01.01.2017.

При цьому, відповідно до вимог статті 57.1 статті 57 ПК України позивачем була вчасно подана декларація з податку на прибуток, не порушивши строки сплати податкового зобов'язання.

Оскільки позивач сплатив у встановлені строки нараховане податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2017 №0004941401 суму грошового зобов'язання, тому відповідач неправомірно прийняв рішення про опис майна в податкову заставу.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, у вересні 2017 року Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено позапланову виїзну перевірку КП «Соснівська служба утримання будинків» за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатом якої складено Акт перевірки №361/23-00-14-0107/36701766 від 13.09.2017.

На підставі акту перевірки №361/23-00-14-0107/36701766 від 13.09.2017 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято відносно позивача податкове повідомлення-рішення від 18.09.2017 №0004941401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 149927 грн. 50 коп., в т.ч. 119942 грн. за основним платежем та 29985 грн 50 коп. за штрафними санкціями (а.с. 17).

28 вересня 2017 року позивачем погашено зобов'язання по вказаному податковому повідомленню-рішенню шляхом списання коштів за рахунок наявної у позивача переплати по податку на прибуток, що підтверджується обліковою карткою платника податку (а.с. 40).

Цього ж дня, 28.09.2017 відповідачем на підставі п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нараховано позивачу пеню, обчислену на суму занижень податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 110255 грн, що підтверджується обліковою карткою особового рахунку позивача (а.с. 41).

У подальшому, відповідачем сформована та направлена позивачу податкова вимога №4213-17 від 11.10.2017 про сплату податкового боргу (пені) в сумі 109326 грн. 17 коп., а 18.10.2017 заступником начальника ГУ ДФС у Черкаській області прийнято рішення №27851 про опис майна у податкову заставу (а.с. 10-11).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ні п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України (в редакції до 01.01.2017), ні п.п. 129.1.1 п.129.1 ст. 129 ПК України (в редакції на час нарахування пені та формування податкової вимоги) не міг бути застосований контролюючим органом для розрахунку пені, тому вказане свідчить про протиправність та необхідність скасування оскаржуваної податкової вимоги.

Оскільки рішення заступника начальника ГУ ДФС у Черкаській області від 18.10.2017 №27851 про опис майна у податкову заставу прийнято за наявності податкового боргу (пені), сформованої за податковою вимогою №4213-17 від 11.10.2017, що скасовується судом, то відповідно оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу також не може бути законним з підстав відсутності податкового боргу у позивача, а отже також підлягає скасуванню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, ПК України розмежовує поняття податкового зобов'язання і грошового зобов'язання. Податкове зобов'язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації, а грошове зобов'язання визначається у разі порушення норм податкового законодавства, зокрема, контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні та може включати в себе штрафні санкції.

У відповідності до пункту 111.2 статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на подану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач жодних дій щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 18.09.2017 №0004941401 в судовому порядку не вчиняв, а погашення визначених в рішенні контролюючим органом грошових зобов'язань здійснив протягом 10-денного строку встановленого ст. 57 ПК України, про що свічить інтегрована картка платника податків (а.с. 40).

Статтею 129 Податкового кодексу України визначено порядок нарахування пені.

За правилами п.п. 129.1.1. п.129.1 ст.129 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2017), пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

Згідно з п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України (в редакції до 01.01.2017) нарахування пені розпочинається: у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

У подальшому Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01.01.2017, пункт 129.1 ПК України викладено в іншій редакції, згідно з якої

Нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Таким чином, п.п. 129.1.1. п.129.1 ст.129 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2017) пов'язував початок строку нарахування пені із закінченням граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні.

За правилами статті 129.3.1 п.129.3 ст.129 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2017 та в редакції, чинній після 01.01.2017) нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Згідно інтегрованої картки платника пеня нараховувалась позивачу саме на підставі п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України (а.с. 41).

Об'єктом застосування пені при цьому фактично є погашена сума податкового боргу, яка в розумінні п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України є сумою узгодженого грошового зобов'язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Нарахування пені можливе лише у разі несплати грошового зобов'язання до дня настання строку його погашення. При сплаті зобов'язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв'язку з ненастанням граничного строку погашення зобов'язання, як обов'язкової умови для початку нарахування пені.

Тлумачення змісту вказаних норм Податкового кодексу України у редакції, з 01.01.2017, свідчить про те, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, в даному випадку нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України здійснюється у випадку пропуску граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справ №820/3878/17).

Отже, ні п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України (в редакції до 01.01.2017), ні п.п. 129.1.1 п.129.1 ст. 129 ПК України (в редакції на час нарахування пені та формування податкової вимоги) не міг бути застосований контролюючим органом для розрахунку пені.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкова вимога ГУ ДФС у Черкаській області №4213-17 від 11.10.2017 про сплату податкового боргу (пені) в сумі 109326 грн. 17 коп. підлягає скасуванню.

Згідно п. 89.3 ст. 89 ПК України, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Оскільки рішення заступника начальника ГУ ДФС у Черкаській області від 18.10.2017 року №27851 про опис майна у податкову заставу прийнято за наявності податкового боргу (пені), сформованої за податковою вимогою №4213-17 від 11.10.2017, яка скасована, то відповідно рішення про опис майна у податкову заставу також підлягає скасуванню.

Посилання апелянта на підпункт 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового Кодексу України у редакції, яка втратила чинність 01 січня 2017 року, тобто не діяла ні на момент прийняття податкового повідомлення-рішення, ні на момент прийняття податкової вимоги №4213-17 від 11.10.2017 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки податковим законодавством, виходячи з вищевикладених обставин справи нарахування пені не передбачено.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 31 липня 2018 року.