Постанова № 75630389, 31.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/464/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунська» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства «Дружба» до державного реєстратора виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корсунська» про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та обтяжень під індексних номером 29923802 від 06.06.2016 (номер запису про інше речове право 14837130);

2) скасувати запис від 06.06.2016 №14837130 про проведення державної реєстрації прав шляхом внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав;

3) скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та обтяжень під індексних номером 29924234 від 06.06.2016 (номер запису про інше речове право 14839378);

4) скасувати запис від 06.06.2016 №14839378 про проведення державної реєстрації прав шляхом внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з метою реєстрації нових договорів оренди земельних ділянок площею 3,0461 га, кадастровий номер - НОМЕР_1 та площею 3,0461 га, кадастровий номер - НОМЕР_2 позивач дізнався, що 01.06.2016 між ОСОБА_4 та ТОВ «Корсунська» укладено договори оренди вказаних земельних ділянок та державним реєстратором прийняті рішення від 06.06.2016 за індексними номерами 29923802 та 29924234 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано за ТОВ «Корсунська» право оренди на вищезазначені земельні ділянки.

Однак, на думку позивача зазначені рішення є протиправними, оскільки право оренди вищевказаних земельних ділянок на момент прийняття оскаржуваних рішень вже було зареєстровано за селянським (фермерським) господарством «Дружба» та на час проведення оскаржуваних реєстраційних дій зареєстровані договори оренди землі від 18.07.2012 укладені між ОСОБА_4 та Селянським (фермерським) господарством «Дружба» були чинні, тому реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем є неможливою.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та обтяжень під індексним номером 29923802 від 06.06.2016 (номер запису про інше речове право 14837130) та під індексним номером 29924234 від 06.06.2016 (номер запису про інше речове право 14839378).

Визнано протиправними та скасовано записи від 06.06.2016 №14837130 та №14839378 про проведення державної реєстрації інших речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В апеляційній скарзі, третя особа - ТОВ «Корсунська», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що позивач взагалі не звертався до ОСОБА_4 щодо укладення додаткових угод до договорів оренди на той самий строк та на тих самих умовах.

При цьому, на час розгляду даної справи зазначені земельні ділянки, розпочинаючи з 26 жовтня 2017 року використовується у господарській діяльності ТОВ «Корсунська».

Надані до позовної заяви копії договорів оренди не є додатковими угодами в розумінні вимог чинного законодавства, оскільки укладені на інший строк та на інших умовах.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не після державної реєстрації.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що реєстрація права оренди за ТОВ «Корсунська» має наслідком закріплення та підтвердження набрання договором оренди землі чинності та моменту у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на підставі яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Оскільки підстав для відмови виявлено не було та заявником подано всі необхідні документи, на підставі яких було заявлено речове право, тому у відповідача не було законних прав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

У запереченнях на апеляційну скаргу Селянським (фермерським) господарством «Дружба» зазначено, що судом досліджені всі фактичні обставини справи, дана правильна юридична оцінка, тому доводи наведені стороною в апеляційній скарзі є безпідставними і необґрунтованими.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.07.2012 між ОСОБА_4 (орендодавець) та селянським (фермерським) господарством «Дружба» укладено два договори оренди земельних ділянок площею 3,0461 га, кадастровий номер - НОМЕР_1 та площею 3,0461 га, кадастровий номер - НОМЕР_2 строком на 5 років (а.с. 77-82).

У період дії зазначених договорів оренди землі державний реєстратор виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області ОСОБА_3 06.06.2016 прийняв рішення за індексними номерами 29923802 та 29924234 про реєстрацію за ТОВ «Корсунська» права оренди на вищевказані земельні ділянки, на підставі двох договорів оренди від 01.06.2016 №б/н, що укладені вказаним ТОВ «Корсунська» з ОСОБА_4, строк їх дії починається з 25.10.2017 по 25.10.2024 (а.с. 4-5).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що третя особа ТОВ «Корсунська» набула права оренди земельних ділянок кадастровий номер - НОМЕР_1 та кадастровий номер - НОМЕР_2 в червні 2016 року, тобто після прийняття державним реєстратором оскаржуваних рішень (06.06.2016) та під час дії договорів оренди з селянським (фермерським) господарством «Дружба».

Відтак, реєстрація прав оренди вищезазначених земельних ділянок за третьою особою ТОВ «Корсунська» зумовила одночасне існування права користування ними декількома суб'єктами господарювання, що є порушенням чинного законодавства, а також інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно.

При цьому, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на 06.06.2016 було визнано недійсними (нечинними) або розірвано договори оренди землі від 18.07.2012 між ОСОБА_4 та Селянським (фермерським) господарством «Дружба», тому вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх звдоволення.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Так, умови та порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно встановлені нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» №1942-VI від 01.07.2004 (далі - Закон №1942-VI) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок №1127), Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (надалі - Закон №161-XIV).

Статтею 6 Закону №161-XIV визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

У відповідності до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 18 Закону №161-XIV договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування або право оренди земельної ділянки виникає саме з дня його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

При цьому, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 (справа №21-760а15).

З матеріалів справи вбачається, що відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області зареєстровано за позивачем селянським (фермерським) господарством «Дружба» право оренди вищезазначених земельних ділянок, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.10.2012 за №712408784007428 та №712408784007429 (а.с. 78 зворот, а.с. 81 зворот).

Однак, в період дії договорів оренди землі від 18.07.2012, укладених з фізичною особою ОСОБА_4 та Селянським (фермерським) господарством Дружба зареєстровано 06.06.2016 права оренди вищевказаних земельних ділянок за ТОВ «Корсунська», які виникнуть з 25.10.2017, тобто на майбутнє (а.с. 4-5).

Частиною першою статті 24 Закону №1952-IV визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно ст. 17 Закону №161-XIV, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, в даному випадку ТОВ «Корсунська» набуло права оренди земельних ділянок кадастровий номер - НОМЕР_1 та кадастровий номер - НОМЕР_2 під час дії договорів оренди з Селянським (фермерським) господарством «Дружба».

Отже, саме з цього моменту земельні ділянки вважаються переданими в користування третій особі, проте в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт передачі в червні 2016 року від Селянського (фермерського) господарства «Дружба» вищевказаних земельних ділянок до ТОВ «Корсунська», а також доказів припинення у червні 2016 року договорів оренди землі від 18.07.2012 укладених з фізичною особою ОСОБА_4 та Селянським (фермерським) господарством Дружба.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що згідно частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі.

Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Таким чином, одним із обов'язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Для перевірки цієї інформації, з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав, державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які згідно з чинним на момент оформлення права, законодавством проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 (справа №823/378/16).

Такий обов'язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).

Однак, через неналежне виконання державним реєстратором його обов'язків під час розгляду заяви ТОВ «Корсунська» про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою ОСОБА_4 та прийняття відповідного рішення факт існування реєстрації права Селянського (фермерського) господарства «Дружба» на користування цією ж ділянкою залишився поза увагою відповідача, що призвело до подвійної державної реєстрації права.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на 06.06.2016 було визнано недійсними (нечинними) або розірвано договори оренди землі від 18.07.2012 між ОСОБА_4 та Селянським (фермерським) господарством «Дружба».

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

Таким чином, колегія погоджується з висновкому суду першої інстанції про те що відповідачем при проведенні державної реєстрації речового права за двома договорами оренди землі від 01.06.2016 №б/н, укладених між третьою особою ТОВ «Корсунська» та ОСОБА_4 належним чином не перевірено наявність права оренди на дані земельні ділянки за Селянським (фермерським) господарством «Дружба», внаслідок чого неправомірно здійснено повторну реєстрацію договорів оренди одних і тих самих земельних ділянок.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунська» - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 31 липня 2018 року.