Постанова № 75630260, 30.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2338/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Андрієнко Н.А.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київського міського військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Київського міського військового комісаріату на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Київського міського військового комісаріату, у якому просив визнати неправомірними дії щодо відмови у направленні документів на комісію Департаменту фінансів Міністерства оборони для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Уряду від 25 грудня 2013 року № 975 та зобов'язати відповідача подати такий висновок до Міністерства оборони.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2018 року позов задоволено.

Судове рішення умотивовано тим, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце у період її проходження. Також, місцевий суд дійшов висновку, що рішення стосовно призначення одноразової грошової допомоги має прийняти Міністерство оборони.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог посилається на те, що оскільки первинно позивачу встановлена група інвалідності 07.11.2013 року, тобто до 01 січня 2014 року, він не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Уряду від 25.12.2013 року №975. Також, апелянт вказує, що дата підвищення інвалідності на 2 групу, а саме 21.11.2017 року, не може вважатися днем встановлення інвалідності та не дає права на застосування нормативно - правових актів, які набули чинності після 01 січня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що позивач проходив службу в ПВ КДБ СРСР в Демократичній республіці Афганістан в жовтні 1988 року та при вибуху гранати отримав осколкове поранення голови та 4-го пальця правої кісті, був контужений - втрачав свідомість, слух.

Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22 жовтня 2013 року № 2557 поранення, ЗЧМТ, контузія, травма хребта, захворювання як і їх віддаленні наслідки, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де проводилися військові дії.

25 листопада 2013 року позивачу встановлено 3-ю групу інвалідності у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а з 21 листопада 2017 року - 2 гу групу інвалідності.

У грудні 2017 року позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою та документами, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975.

Листом Київського міського військового комісаріату від 19 грудня 2017 року № ВСЗ/2402 позивача повідомлено про те, що відсутні законні підстави для направлення документів для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975, оскільки дія цієї постанови поширюється тільки на осіб, які вперше отримали інвалідність після 01 січня 2014 року.

Уважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 16 Закону від 20.12.91р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 25.12.15р. №975.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Отже, з аналізу вказаних правових норм вбачається, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження, а тому доводи апелянта щодо відсутності підстав для призначення та виплати особі грошової допомоги у разі встановлення інвалідності після перебігу 3-х місячного строку з моменту звільнення особи зі служби є необґрунтованими.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного суду України від 18.11.14р. року у справі № 21-446а14, від 21.04.15р. у справі №21-135а15.

При цьому, доводи відповідача про те, що первинна дата встановлення позивачу інвалідності саме 07.11.2013 року, тому на нього не поширюється дія законодавства, яке набрало чинності після 01.01.2014 року та немає зворотної дії в часі, є помилковими, з огляду на наступне.

Згідно висновку МСЕК, захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби.

Відповідно до п. 3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги набувається у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності та не ставиться у залежність від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.

Як вірно установлено судом першої інстанції, інвалідність вперше (ІІІ група) позивачу встановлено з 25.11.2013 року.

Разом з тим, відповідно до п. 8 Порядку, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Як зазначалося вище, з 21 листопада 2017 року позивачу встановлено 2-гу групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 28 листопада 2017 року. Тобто, позивачу встановлено вищу групу інвалідності, що дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Таким чином, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, є 21 листопада 2017 року, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, які чинні на момент встановлення інвалідності, а саме Закон №2011-XII, зі змінами та доповненнями та постанова Уряду №975, що спростовує доводи апелянта у цій частині.

Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами

Пунктом 11 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

Згідно п.12 Порядку, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно абз. 1 п. 13 вказаного Порядку, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Відповідно до п. 11 Положення про військові комісаріат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 389 від 03 червня 2013 року, районні, об'єднані районні, міські, об'єднані міські військові комісаріати, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого, готують документи, необхідні для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців Збройних Сил, а також військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори.

Згідно з п. 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціальною забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони від 14.08.2014 № 530 (далі - Положення № 530), документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

Відповідно до п. 4.8 Положення № 530 висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони.

Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, повноваженнями щодо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги наділений виключно розпорядник бюджетних коштів, яким в даному випадку виступає Міністерство оборони, і таке рішення приймається тільки після надходження висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та необхідних документів, які в свою чергу, готуються районними, об'єднаними районними, міськими, об'єднаними міськими військовими комісаріатами.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, ч. 3 ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Київського міського військового комісаріату залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя - доповідач Я.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддя С.Б. Шелест

(Повний текст постанови складений 30 липня 2018 року.)