Постанова № 75630144, 31.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року Справа № 916/269/17

м.Одеса, проспект Шевченка, 29

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Бєляновського В.В., Таран С.В.

(склад судової колегії змінений відповідно до розпоряджень в.о. керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №687 від 20.06.2018р. та №841 від 16.07.2018р.; протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2018р. та від 16.07.2018р.)

при секретарі судового засідання Лук’ященко В.Ю.

за участю представників сторін:

від ТОВ «НАВІТРЕК» - ОСОБА_1 – виконавчий директор; ОСОБА_2 – директор;

від ТОВ «ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» - ОСОБА_3 – адвокат, за ордером

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТРЕК»

на рішення господарського суду Одеської області від 15 березня 2018 року

у справі №916/269/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТРЕК»

про стягнення 82857,27 грн.

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_4

час і місце ухвалення рішення: 15.03.2018р., м. Одеса, господарський суд Одеської області, зал судових засідань №12, час ухвалення рішення: 14:40 год.

повний текст рішення складений 23.03.2018р.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судових засіданнях 23.05.2018р., 12.06.2018р., 21.06.2018р., 04.07.2018р., 17.07.2018р. оголошувались перерви згідно ст.216 ГПК України.

В судовому засіданні 31.07.2018р. згідно ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

01.02.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» (надалі – позивач, ТОВ «ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТРЕК» (надалі – відповідач, ТОВ «НАВІТРЕК»), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь:

- вартість сплаченого обладнання на суму 49350 грн. за рахунком на оплату №509 від 24.05.2016р., 14100 грн. за рахунком на оплату №164 від 03.02.2016р. та 7050 грн. за рахунком від 03.02.2016р.;

- судові витрати у сумі 1378 грн.;

- витрати на юридичне супроводження в розмірі 20000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.02.2016р. між ним (Покупець) та відповідачем (Продавець) було укладено Договір на поставку обладнання №0302/16-01, згідно умов п.1.1. якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця обладнання для системи «Навітрек», на умовах, в асортименті, кількості та за цінами згідно попередньої домовленості Сторін, вказаним в Додаткових угодах до цього Договору, що є його невід'ємною частиною, за видатковими накладними, а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та своєчасно сплатити. Позивач виконав свої зобов’язання за Договором – сплатив на користь відповідача 70499,50 грн. Відповідач поставив позивачу товар за договором, проте в процесі роботи при експлуатації поставленого відповідачем обладнання було зафіксоване суттєве відхилення по виміру пробігу за день та заправки протягом дня. Всупереч умовам договору (п.5.1,5.5) відповідач не провів демонтаж та тестування поставленого обладнання після виявлення позивачем помилок, а також не здійснює гарантійне обслуговування поставленого обладнання; ТОВ «НАВІТРЕК» проігнорувало повідомлення позивача про бажання розірвати договір поставки та відшкодувати витрати за договором. Оскільки відповідачем було поставлене неякісне обладнання та порушено умови гарантійного обслуговування згідно Договору поставки, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь сплачені за товар грошові кошти – 70550 грн. З посиланням на норми ст.ст. 269, 651, 673, 678, ч.3 ст.680, 712 ЦК України, ч.1 ст.175, ч.1 ст.193, ч.1 ст.265, ч.1 ст.268, ч.ч.6-7 ст.269 ГПК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

27.02.2017р. ТОВ «НАВІТРЕК» подало місцевому господарському суд відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки позивач не довів належними доказами, що обладнання неналежної якості та має недоліки, які неможливо усунути.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.04.2017р. призначено у справі судову технічну експертизу, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Експертиза за ухвалою від 03.04.2017р. не була проведена, оскільки в ОНДІСЕ відсутні фахівці та необхідне обладнання для проведення експертизи.

Ухвалою місцевого господарського суду від 15.06.2017р. призначено проведення судової комплексної експертизи у справі №916/269/17, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

Експертиза за ухвалою від 15.06.2017р. не була проведена, оскільки в НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області відсутні фахівці з відповідною кваліфікацією судового експерта.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2017р. призначено проведення судової комплексної експертизи у справі, проведення якої доручено товариству з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз»; на вирішення експертів поставлені наступні питання:

1. Чи відповідають дійсності показники, що надаються обладнанням (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., під час експлуатації, що встановлено на рухомих об’єктах (транспортних засобах: ДАФ ВН 3935 ЕР, ДАФ ВН 6003 ЕО, ДАФ ВН 0988 ВС, ДАВ ВН 6256 ЕК, МАН ВН 4526 ВС, ДАФ ВН 9476 ЕМ, МАЗ ВН 6248 СМ, МАз ВН 4059 СТ, ДАФ ВН 4133 АК, ДАФ ВН 3019 СТ) з урахуванням технічних вимог до такого обладнання?

2. Чи придатне для використання обладнання (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., з урахуванням показників кілометражу та розходу палива, які воно надає на теперішній час?

3. Чи відповідає обладнання (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., нормативним вимогам, що застосовуються до такого обладнання?

Ухвалою місцевого господарського суду від 13.11.2017р. задоволено клопотання ТОВа «Незалежний інститут судових експертиз» - зобов'язано ТОВ «НАВІТРЕК» в строк до 27.11.2017р. надати суду технічну документацію (типовий паспорт) на GPS-навігатори (термінал контролю руху ТС "NOVITREK GSM32V1"), який надавався замовнику до кожного комплекту GPS-навігаторів; завірені копії технічних умов (ТУ У 26.3-38350582-001:20014, Термінали контролю руху транспортних засобів. Технічні умови) на GPS-навігатори; завірену копію протоколу сертифікаційних випробувань №ТІ 52/09-16 від 27.09.2016р., виданого ВЛ "ВСП "Південтест",49054, м. Дніпропетровськ, пр-т Калініна 50; копії ДСТУ EN60950-1:2014, ДСТУ ІЕС 61000-4-2:2008, за вимогами яких проводились сертифікаційні випробування; зобов'язано ТОВ «НАВІТРЕК» відновити роботу програмного забезпечення вищезазначених GPS-навігаторів та роботу відповідного акаунту для проведення спільного комісійного тестового дослідження роботи GPS-навігаторів та надання ними відповідної інформації щодо наявності витрат палива та територіального знаходження автотранспорту на час дослідження в період з 12.12.2017р. по 29.12.2017р. 09.01.2018р. ТОВ «ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» подало суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило суд стягнути з відповідача вартість сплаченого обладнання за договором на поставку обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р. у розмірі 70500 грн., 3% річних у розмірі 2219,16 грн., інфляційні втрати в розмірі 8843,03 грн.

В цій заяві позивач додатково зазначив, що відповідач всупереч умовам п.2.1 Договору після встановлення обладнання технічну документацію (типовий паспорт) на GPS-навігатори (термінал контролю руху ТС "NАVITREK GSM32V1"), завірені копії технічних умов (ТУ У 26.3-38350582-001:20014, Термінали контролю руху транспортних засобів. Технічні умови) на GPS-навігатори, копії ДСТУ EN60950-1:2014, ДСТУ ІЕС 61000-4-2:2008, за вимогами яких проводились сертифікаційні випробування, товариство з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" позивачу не надало. На суму поставленого товару 70500 грн. позивачем на підставі норм ч.2 ст. 625 ГПК України нараховано відповідачу на період з 23.12.2016р. по 09.01.2018р. 3% річних 2219,16 грн та інфляційні за цей же період – 8843,03 грн.

30.01.2018р. до господарського суду Одеської області від ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» надійшов висновок №8972 від 25.01.2018р. судової технічної експертизи, в якому зазначено, що відповісти на питання не представляється можливим.

12.02.2018р. позивач подав місцевому господарському суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача:

- вартість сплаченого обладнання за договором на поставку обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р. у розмірі 70500 грн.;

- 3% річних у розмірі 2456,74 грн. та інфляційні втрати в розмірі 9900,53 грн.;

- витрати на оплату судового збору в розмірі 1600 грн.;

- витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 20000 грн.;

- витрати на оплату судової експертизи в розмірі 24509 грн.;

- витрати на оплату проведення градуювання паливних баків автомобілів зі складанням градуювальних таблиць в розмірі 10560 грн.

14.02.2018р. відповідач подав суду першої інстанції відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві відповідач зазначив, що встановлене на транспортних засобах позивача обладнання не демонтоване, а продовжує експлуатуватися позивачем.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.03.2018р. (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено - стягнуто з ТОВа «НАВІТРЕК» на користь ТОВа «ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» вартість сплаченого обладнання за договором на поставку обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р. у розмірі 70500 грн., 3% річних у розмірі 2456,74 грн., інфляційні в розмірі 9900,53 грн., судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору в розмірі 1600 грн., витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 20000 грн., витрат на оплату судової експертизи в розмірі 24509 грн., витрат на оплату проведення градуювання паливних баків автомобілів зі складанням градуювальних таблиць в розмірі 10560 грн.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.ст.1,11,12,509,626,ч.1 ст.627,ч.ч.1,2 ст.628,ст.ст.629,655,ч.1 656,662,ч.2 ст.666,673-675,678,ч.2 ст.679, ч.1 ст.708,712 ЦК України ч.1 ст.175, ч.1 ст.222, ст.269, ч.5 ст.268 ГК України та вмотивовано наступним. Суд, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, з врахуванням ухилення відповідача від відновлення роботи програмного забезпечення вищезазначених GPS-навігаторів та роботу відповідного акаунту для проведення спільного комісійного тестового дослідження роботи GPS-навігаторів та надання ними відповідної інформації щодо наявності витрат палива та територіального знаходження автотранспорту на час дослідження в період з 12.12.2017р. по 29.12.2017р., дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено факт наявності істотних недоліків у придбаному у відповідача обладнанні. З врахуванням наведеного, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 70500 грн. були задоволенні в повному обсязі. Також суд із посиланням на норми ч.2 ст.625 ЦК України дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних на інфляційних втрат.

В частині позовних вимог про стягнення витрат на оплату послуг адвокат, оплату судової експертизи та оплату проведення градуювання паливних баків автомобілів зі складанням градуювальник таблиць суд із посиланням на приписи ст.ст.123,126 ГПК України, ст.30 ЗУ «Про адвокатуру» зазначив, що на підтвердження понесення витрат на послуги адвоката позивачем подано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги №01/02-17 від 01.02.2017р., укладеного між ТОВ "ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" та адвокатом ОСОБА_5; копію ордеру серії ОД №145004 від 01.02.2017р.; платіжне доручення №444 від 03.02.2017р. на суму 20000,00 грн., що підтверджує оплату послуг адвоката; копію акту виконаних робіт адвокатом за період з 20.12.2016р. по 16.02.2018р. На підтвердження понесених витрат на оплату судової експертизи в розмірі 24509,00 грн. позивачем подано до матеріалів справи платіжне доручення №979 від 12.09.2017р. на суму 24 509,00 грн., на підтвердження витрат на оплату проведення градуювання паливних баків автомобілів зі складанням градуювальних таблиць в розмірі 10 560,00 грн. подано до матеріалів справи платіжне доручення №867 від 26.07.2017р. на суму 10 560,00 грн. Отже позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими.

Не погодившись з рішенням суду від 15.03.2018р., ТОВ «НАВІТРЕК» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення про стягнення з ТОВа «ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» на користь скаржника судових витрат, які складаються з витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2463 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «НАВІТРЕК» зазначило, що рішення підлягає скасуванню з наступних підстав:

- судом не була дана належна оцінка доведеності суду належними доказами у розумінні ст.ст. 76,77 ГПК Україна факту поставки відповідачем за договором неякісного обладнання - Інструкція П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Держарбітражу при ОСОБА_6 СРСР від 25.04.66 №П-7 (далі - Інструкція П-7), на яку відповідач посилався у відзиві на позов (вх.№3339/18 від 14.02.2018р.), що міститься в матеріалах справи;

- докази направлення позивачем відповідачу повідомлення про виклик представника для проведення перевірки якості поставленого обладнання та складання двостороннього акту про приховані недоліки, як це передбачено Інструкцією П-7, у матеріалах справи відсутні;

- враховуючи, що відповідно до умов п.5.2. Договору, на обладнання встановлена безстрокова гарантія, позивач повинен був скласти Акт про приховані недоліки обладнання протягом 5 днів з дня виявлення таких недоліків, тобто не пізніше 21.08.2016р. (від дня направлення відповідачу письмової претензії №1/160816 від 16.08.2016р.);

- господарський суд мав відхилити як неналежний доказ неякісності поставленого за договором обладнання надані позивачем письмові претензії №1/160816 про розірвання договірних відносин від 16.08.2016 р., №2/080916 від 08.09.2016р. та лист-повідомлення №1/021216 від 29.11.2016 р., адже складання таких документів за наслідками перевірки якості поставленого обладнання не передбачено умовами укладеного між сторонами договору та положеннями Інструкції П-7, яка визначає порядок приймання продукції за якістю;

- позивач не надав доказів того, що під час приймання за якістю поставленого відповідачем на підставі договору обладнання, позивач виконав вимоги Інструкції П-7. Тобто позивач фактично здійснив одностороннє приймання обладнання за відсутністю на це згоди відповідача, без складання в тому числі акту про відібрання зразків обладнання та вказанням, куди воно відправлено на експертизу, як це передбачено у пп. (т) п.29 Інструкції П-7;

- позивач всупереч вимогам ст.74 ГПК України належним чином не довів факт поставки відповідачем неякісного обладнання за договором, а відтак у суду були відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо повернення сплачених за нього коштів та застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат, а також витрат на оплату проведення градуювання паливних баків автомобілів зі складанням градуювальних таблиць в розмірі судової експертизи в розмірі 24 509,00грн.;

- зі змісту висновку судової технічної експертизи вбачається, що визначити, чи відповідають дійсності показники, що надаються обладнанню, яке поставлене за договором поставки №0302/16-01 від 03.02.2016р., під час експлуатації, що встановлено на рухомих об'єктах (транспортних засобах: 1) ДАФ ВН 3935 ЕР 2) ДАФ ВН 6003 ЕО 3) ДАФ ВН 0988 ВС 4) ДАФ ВН 6256 ЕК 5)МАН ВН 4526 ВС 6) ДАФ ВН 9476 ЕМ 7) МАЗ ВН 6248 СМ 8) МАЗ ВН 4059 СТ 9) ДАФ ВН 4133 АК 10) ДАФ ВН 3019 СТ) з урахуванням технічних вимог до такого обладнання не представляється можливим із-за обставин, які викладені у дослідницькій частині. У дослідницькій частині висновку визначено декілька причин, які унеможливили визначення експертом відповідності дійсності показників, що надаються встановленим обладнанням, в тому числі - ненадання позивачем всіх транспортних засобів, на яких відповідно до умов договору було встановлено обладнання;

- з яких причин суд зробив висновки щодо доведеності факту наявності істотних недоліків усього встановленого обладнання (тобто обладнання встановленого на 10 (десяти) одиницях транспорту позивача), коли на огляд експерту позивачем було надано лише 6 (шість) одиниць техніки, суд в ухваленому рішенні не мотивував;

- суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів;

- в частині вимог про стягнення вартості оплати послуг адвоката ОСОБА_5 позивачем суду були надані документи, які викликають сумнів з приводу їх достовірності або є підробленими. Так, згідно бази даних Єдиного реєстру адвокатів України, який містить відомості про чисельність та персональний склад адвокатів України, які відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набули права на зайняття адвокатською діяльністю, відсутні відомості про адвоката ОСОБА_5.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТРЕК» на рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2018р. у справі №916/269/17; встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу до 03.05.2018р. згідно з нормами ст.263 ГПК України з наданням з відзивом доказів його направлення іншим учасникам справи. 03.05.2018р. позивач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, з тих підстав, що, на його думку, рішення є обґрунтованим і мотивованим.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2018р. призначено справу до розгляду на 23.05.2018р.

22.05.2018р. відповідач подав до суду доповнення до апеляційної скарги, в якому зазначив, що позивачем не доведено факт наявності істотних недоліків у придбаному у відповідача обладнанні та порушення боржником умов договору поставки, коли його об’єктом є інші речі, відмінні від грошей, не може бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України.

11.06.2018р. позивач надав суду заперечення на доповнення до апеляційної скарги, в якому зазначив, що його необхідно відхилити, у зв’язку з пропуском строку для подачі.

У зв’язку з відрядженням з 21.06.2018р. по 23.06.2018р. суддів - членів колегії Будішевської Л.О. та Таран С.В., розпорядженням в.о. керівника апарату суду №687 від 20.06.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/269/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2018р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Бєляновський В.В., Поліщук Л.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018р. прийнято справу №916/269/17 до провадження та розпочато її розгляд по суті повторно у зміненому складі суду: головуючий суддя: Мишкіна М.А., судді: Бєляновський В.В., Поліщук Л.В. за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу ІV ГПК України.

У зв’язку із відпусткою з 16.07.2018р. по 20.07.2018р., з 23.07.2018р. по 27.07.2018р., з 30.07.2018р. по 03.08.2018р. судді - члена колегії Поліщук Л.В., розпорядженням в.о. керівника апарату суду №841 від 16.07.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/269/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2018р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Бєляновський В.В., Таран С.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2018р. прийнято справу №916/269/17 до провадження та розпочато її розгляд по суті повторно у зміненому складі суду: головуючий суддя: Мишкіна М.А., судді: Бєляновський В.В., Таран С.В. за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу ІV ГПК України.

У судових засіданнях апеляційного господарського суду представники сторін підтримали наведені процесуальні позиції.

У судовому засіданні представник скаржника уточнив, що просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду наступного.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Відповідно до ст.675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до ч.2 ст.679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Згідно з ч.1 ст.708 ЦК України встановлено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до ст.269 ГК України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного терміну, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли в результаті порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на такий термін, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

03.02.3016р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на поставку обладнання №0302/16-01, відповідно до п.1.1 якого продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність покупця (позивача) обладнання для системи «Навітрек» на умовах, в асортименті, кількості та за цінами згідно попередньої домовленості сторін, вказаним в додаткових угодах до цього договору, що є його невід'ємною частиною, за видатковими накладними, а покупець зобов'язується прийняти обладнання та своєчасно сплатити.

Позивач виконав свої зобов’язання за договором – сплатив товар, і відповідач поставив його позивачу.

Відповідно до п.5.1. договору на поставку товару №0302/16-01, постачальник здійснює гарантійне обслуговування обладнання.

Відповідно до п.5.2. договору постачальник надає безстрокову гарантію на обладнання на період підключення на обслуговування до серверу продавця, при умові встановлення (монтажу) обладнання спеціалістами продавця і дотримання покупцем та/або 3-ми особами правил експлуатації обладнання.

Відповідно до п.5.3. договору постачальник надає 24 місяці гарантії на датчик рівня палива на період підключення на обслуговування до серверу продавця, при умові встановлення (монтажу) обладнання спеціалістами продавця і дотримання покупцем та/або 3-ми особами правил експлуатації обладнання.

Відповідно до п.5.4. договору на протязі гарантійного строку покупець зобов’язується протягом 3 робочих днів після поломки обладнання повідомити про це продавця.

Відповідно до п.5.5. договору на протязі 3 робочих днів з моменту отримання повідомлення про несправність обладнання продавець зобов'язується провести демонтаж та тестування обладнання та визначити його несправності, та при наступу гарантійного випадку забезпечити покупця на протязі 5 робочих днів з моменту виявлення поломки підмінним обладнанням.

Відповідно до п.10.1. договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р. У разі, якщо жодна із сторін протягом 10 календарних днів до закінчення строку дії цього договору, письмово не заявить про намір його розірвати або викласти в іншій редакції, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

З матеріалів справи убачається та визнається відповідачем, що на виконання умов договору з додатковими угодами №1 від 03.02.2016р., №2 від 24.05.2016р. відповідач поставив позивачу 10 терміналів контролю руху ТС «NAVITRACK GSM32VI» на суму 25457,83грн.; 10 датчиків рівня палива ДУ-02 S4, 30…700 мм на суму 21716грн. а також встановив та підключив термінали руху ТС на суму 3800грн., встановив та підключив термінали контролю палива на суму 7775грн.

Виставлені відповідачем рахунки на загальну суму 70499,50грн. позивач сплатив повністю, що не оспорюється ТОВ «Навітрек».

04.07.2016р. позивач направив на адресу відповідача лист, в якому повідомив про зустріч працівників обох компаній, в результаті якої не усунуті неполадки та не отримані відповіді щодо достовірної роботи навігації.

16.08.2016р. позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій просив перерахувати на його користь вартість простроченого обладнання на суму 70500 грн.

08.09.2016р. позивач направив на адресу відповідача повторну претензію, в якій просив перерахувати на його користь вартість простроченого обладнання на суму 70500 грн.

02.12.2016р. позивач направив на адресу відповідача лист – повідомлення про розірвання договору поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., в якому також просив перерахувати на його користь вартість обладнання на суму 70500 грн.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачем було дотримано порядок, передбачений розділом 5 договору поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., в якому передбачене застосування процедури гарантійного обслуговування протягом 24 місяців.

Так, позивач не надав суду доказів звернення до відповідача протягом 3 робочих днів після поломки обладнання відповідно до п.5.4. договору з повідомленням про несправності.

Надіслання 04.07.2016р. позивачем листа на адресу відповідача не може вважатися, на думку судової колегії, таким зверненням, оскільки не містить ані повідомлення про дату поломки, ані її обставин та опису характеру поломки, а лише вказує на невдалу зустріч працівників сторін щодо достовірної роботи навігації.

Надалі ж позивачем на адресу відповідача направлялися лише претензії щодо повернення коштів, сплачених за обладнання.

Таким чином, на думку судової колегії, позивачем не було дотримано процедури гарантійного обслуговування, передбаченої укладеним договором, та взагалі не надано доказів, які б були належними щодо обставини виявлення несправності обладнання, повідомлення про це постачальника-продавця та заявлення вимоги про вчинення ТОВ «Навітрек» дій з виконання своїх зобов’язань згідно п.5.5 договору від 03.02.2016р. (демонтаж та тестування обладнання) станом на дату звернення до суду з позовом (03 лютого 2017 року).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, договір поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р. є діючим, оскільки у листі – повідомленні від 02.12.2016р. позивач просив перерахувати на його користь вартість обладнання на суму 70500 грн., а про розірвання договору йшлося лише у назві цього листа.

При зверненні до суду з позовом позивачем не було заявлено вимог про розірвання вказаного договору, а обладнання, повернення вартості якого є предметом спору у цій справі, продовжує перебувати у ТОВ «ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ», що ним не оспорюється.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у даному випадку у позивача взагалі відсутні законні правові підстави просити суд здійснити повернення коштів, сплачених за товар, який знаходиться у позивача, за діючим договором згідно ч.2 ст.678 ЦК України, адже істотне порушення вимог щодо якості поставленого товару нічим не підтверджено.

З урахуванням викладеного вище, відсутні також і підстави вважати, що відповідач порушив умови гарантійного обслуговування за договором поставки, передбачені розділом 5 цього договору.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не може брати до уваги додані позивачем до матеріалів справи документи з інформацією про об’єкти, що контролюються, додані до клопотання позивача від 15.03.2017р., оскільки їх не було надано суду на момент звернення з позовом.

Не можуть бути прийняті до уваги і подорожні листи, додані до клопотання позивача від 29.03.2017р., оскільки їх не було надано суду на момент звернення з позовом і вони стосуються пересування транспорту позивача із встановленим обладнанням з серпня 2016 року, хоча про неполадки в обладнанні було заявлено вже в липні 2016 року, а в серпні 2016 року ТОВ «ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» вже вимагало повернення коштів.

Більш того, усі ці документи складені в односторонньому порядку позивачем, а саме його працівниками, а тому достовірність цих доказів виходячи із положень ст.79 ГПК України є сумнівною.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення не відповідає обставинам справи, а тому підлягає скасуванню із постановленням нового рішення, яким у задоволенні позову (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.02.2018р.), в якій ТОВ «ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» просило стягнути з ТОВ «НАВІТРЕК»: вартість сплаченого обладнання за договором на поставку обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р. у розмірі 70500 грн.; 3% річних у розмірі 2456,74 грн. та інфляційні втрати в розмірі 9900,53 грн.; витрати на оплату судового збору в розмірі 1600 грн.; витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 20000 грн.; витрати на оплату судової експертизи в розмірі 24509 грн.; витрати на оплату проведення градуювання паливних баків автомобілів зі складанням градуювальних таблиць в розмірі 10560 грн., належить відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача згідно до приписів ст. 129 ГПК України 2643,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, поклавши витрати з судового збору за подання позовної заяви, витрати на оплату послуг адвоката, оплати проведення судової експертизи, інші витрати на ТОВ «ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ».

Керуючись ст.ст. 129,231-233,240,269,270,275,277,281-283 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Навітрек» задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2018р. у справі №916/269/17 скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТРЕК» 2643грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Повна постанова складена 01 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Бєляновський В.В.

Суддя Таран С.В.