Постанова № 75630102, 31.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/346/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ

на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018 року, суддя Литвинова В.В., м. Херсон, повний текст складено 06.06.2018 року

у справі № 923/346/18

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 2 933 грн. 29 коп. (відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження вантажу)

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У травні 2018 року Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_1 підприємства "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон, в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування за завдані збитки в розмірі 2 933 грн. 29 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті пошкодження продукції, застрахованої у ОСОБА_1 акціонерному товаристві "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ, згідно з умовами Договору страхування від 03.10.2017 року №1793г7зг, на підставі Страхового акту від 05.02.2018 року № АХА2357581, страхувальнику (Товариству з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія"), який уклав договір транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 18.02.2016 року № 1802-16 з ОСОБА_1 підприємством "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон та з вини якого було пошкоджено товар, було виплачено відшкодування у розмірі 2 933 грн. 29 коп., в зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 підприємства "ПВКФ "Євротранс-Н", м.Херсон про стягнення страхового відшкодування в порядку статті 993 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018 року у справі №923/346/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у встановленому законом порядку не було доведено належними та допустимими доказами по справі складу заподіяних йому збитків, зокрема, вини відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суд із апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018 року у справі № 923/346/18 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування за завдані збитки в розмірі 2 933 грн. 29 коп. та покласти на відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з’ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зауважує, що судом першої інстанції не було враховано міжнародне законодавство, яке регулює зазначені правовідносини при міжнародному перевезенні, оскільки відповідно до умов пункту 1.3 укладеного між відповідачем та страхувальником договору транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 18.02.2016 року №1802-16 перевезення здійснюється відповідно до СМГС, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, положення яких, відповідно до статті 9 Конституцій України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 3 Господарського процесуального кодексу України, мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Конвенцією передбачена відповідальність перевізника за втрату ватажу під час виконання договору перевезення, яка не може бути змінена договірними сторонами шляхом укладання угоди.

Так, відповідно до положень статті 32.1 Конвенції перевізник відповідає як за власні дії та упущення, гак і за дії та упущення своїх агентів та усіх інших осіб, до послуг яких він вдається для здійснення перевезення, коли ці особи та агент діють у рамках покладених на них обов'язків.

У відповідності до статті 23 Конвенції перевізник зобов’язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу. Така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість ватажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.

Також скаржник зазначає, що посилання відповідача та суду першої інстанції на акт наданих послуг є неправомірним та порушує принцип змагальності, оскільки акт-рекламація є претензією до наданих послуг відповідачем, тому при підписанні акту наданих послуг Страхувальник не скористався правом зазначити недоліки виконаних робіт.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року у справі №923/346/18 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018 року у справі №923/346/18, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

25.07.2018 року через канцелярію до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив від ОСОБА_1 підприємства "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон на апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018 року у справі № 923/346/18, в якому відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018 року без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві відповідач зазначив, що право позивача на стягнення страхового відшкодування в порядку регресу не є безумовним та беззаперечним, оскільки позивач повинен довести те, що саме відповідач є винним у пошкодженні продукції (папір в рулонах) та те, що продукцію було пошкоджено саме під час перевезення.

Також відповідач не погоджується з твердженням скаржника, що складений Акт-рекламація від 06.11.2017 року № 149 є беззаперечним доказом того, що вантаж було пошкоджено під час його перевезення з вини перевізника, оскільки акт огляду пошкодженого вантажу від 06.11.2017 року, акт-рекламація від 06.11.2017 року № 149, фотографії, додані до акту-рекламації не є належними та достатніми доказами для доведення провини ОСОБА_1 підприємства "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон у спричиненні Товариству з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» збитків, а інших доказів позивачем надано не було.

Приватне підприємство "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон у відзиві на підтвердження необґрунтованості позовних вимог посилається на те, що будь-яких претензій щодо якості доставленого вантажу від позивача у листопаді 2017 року до відповідача не надійшло.

В зв’язку з вищезазначеним, відповідач вважає, що Господарський суд Херсонської області правомірно дійшов висновку, що позивачем не надано переконливих доказів того, що пошкодження вантажу сталось саме з вини відповідача, з огляду на що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018 року у справі № 923/346/18 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Господарським судом Херсонської області, Одеським апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини

18.02.2016 року між ОСОБА_1 підприємством "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунапак Таврія” (клієнт) було укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування вантажів № 1802-16, відповідно до пункту 1.1. якого, клієнт доручає, а експедитор, від свого імені, за плату, за дорученням клієнта організовує транспортно-експедиційне обслуговування, експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта і порожнього транспорту при їх перевезенні по Україні та іншим країнам.

Відповідно до пункту 5.3. Договору про транспортно-експедиційне обслуговування при виникненні збитків внаслідок неналежного виконання договору винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки, підтверджені необхідними документами.

03.10.2017 між Акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунапак Таврія” (Страхувальник) було укладено генеральний договір добровільного страхування вантажу №1793г7з, відповідно до умов якого страховик взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

Пунктом 4.2. Договору страхування визначені страхові випадки, якими є, зокрема, пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини під час перевезення вантажу, внаслідок будь-яких подій, за винятком зазначених в пункті 5 Договору страхування.

Відповідно до пунктів 12.2.2., 12.2.3., 12.2.4., 12.2.5., 12.2.6. Договору страхування при настанні події, що може бути визнана страховим випадком чи виникненні загрози настання такої події, Страхувальник зобов’язаний при автоперевезенні зробити в усіх екземплярах авто накладної відмітку про незбереження перевезення; вимагати складання та видачі комерційного акту, складеного відповідно до законів і звичаїв держави, з відображенням в комерційному акті відомостей про вантаж, транспортний засіб, маршрут прямування і очікуваний розмір збитків; комерційний акт повинен бути складений відразу ж після настання збитків; комерційний акт, крім Страхувальника або його представника, повинен підписати представник перевізника; у випадку, якщо представник перевізника відмовився підписати комерційний акт, необхідно зафіксувати його відмову в транспортних документах.

З 03.11.2017 року по 06.11.2017 року, на виконання умов договору транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 18.02.2016 року № 1802-16, ОСОБА_1 підприємством "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон було здійснено перевезення вантажу (папір в рулонах) по маршруту Батьово (Україна) – Олешки (Україна).

Позивач зазначає, що 06.11.2017 року, в день доставки вантажу, було виявлено пошкодження товару та вантажоодержувачем було складено акт-рекламацію № 149, відповідно до якого продукція, за виключенням перших трьох шарів, в кількості 919 кг повинна бути зарекламована.

Відповідно до зазначеного акту пошкоджено 157 кг рулону № 5608479 вартістю 43,8528055 EURO, 262 кг рулону № 5608480 вартістю 73,1808216 EURO, 499 кг рулону №5608476 вартістю 139,344483 EURO.

За твердженням позивача пошкодження продукції відбулось внаслідок намокання продукції під час перевезення, в результаті якого Страхувальнику було нанесено збитки у розмірі 8 058 грн. 06 коп.

Матеріали справи містять акт огляду пошкодженого вантажу від 06.11.2017 року, складений представником ОСОБА_1 акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ ОСОБА_2 в присутності Страхувальника ОСОБА_3, в якому зазначено, що огляд вантажу проводився на рампі складу. Огляд вантажу проводився без участі водія автомобілю, що здійснював перевезення, та представника ОСОБА_1 підприємства "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон. Пошкодження паперу встановлено у нижній торцевій частині рулонів, причину розривів торців рулонів встановити не вдалось, а намокання відбулось “вследствие протекания пола полуприцепа”, на підтвердження чого до акту додано фотографії.

05.02.2018 року ОСОБА_1 акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ було складено страховий акт № АХА2357581, на підставі якого позивач виплатив Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 2 933 грн. 29 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 06.02.2018 року № 419 070.

Крім того, матеріали справи містять акт наданих послуг, складений та підписаний без зауважень та застережень представниками ОСОБА_1 підприємства "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунапак Таврія”, від 30.11.2017 року № 451.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

Положеннями статті 173 Господарського кодексу встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.

Згідно з пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з приписами статей 8, 9 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За приписами частин 4 і 18 статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі статтями 27 Закону України “Про страхування” та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтями 610, 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Відповідно до статті 623 Цивільного Кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (стаття 934 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність” експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Як унормовано у статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 року зі справи № 3-72гс12).

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

У відповідності з пунктом 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363, у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини(пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених позивачем в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2017 року при прийомці вантажу було встановлено його пошкодження, по факту якого заявлено рекламацію № 149 на суму 8058 грн. 06 коп., в якій зазначено тип пошкодження - «замокання рулону» у рулонах № 5608479, 5608480, 5608476, а також представником ОСОБА_1 акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ ОСОБА_2 в присутності Страхувальника ОСОБА_3, складено акт огляду пошкодженого вантажу від 06.11.2017 року, в якому зазначено, що огляд вантажу проводився на рампі складу. Огляд вантажу проводився без участі водія автомобілю, що здійснював перевезення, та представника ОСОБА_1 підприємства "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон. Пошкодження паперу встановлено у нижній торцевій частині рулонів, причину розривів торців рулонів встановити не вдалось, а намокання відбулось “вследствие протекания пола полуприцепа”, на підтвердження чого до акту додано фотографії.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що цей акт огляду не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки його було складено та підписано без присутності водія та представника експедитора – відповідача по справі, в ньому зазначені 6 номерів рулонів, тоді як за накладною значаться тільки 3 номери рулонів, фотографії, додані до акту-рекламації, не дають можливість однозначно стверджувати про наявність пошкоджень саме на тих рулонах, які доставляло Приватне підприємство "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон в якості експедитора, оскільки зображення пошкоджень та номерів рулонів містяться на різних фотографіях, на яких відсутні спільні об'єкти, які б давали можливість однозначно стверджувати про те, що на фото зображено один і той самий рулон, до того ж, ці фотографії взагалі не містять ані дати, ані місця їх виготовлення, що не дає підстав стверджувати про те, що вони зроблені саме у день складання акту-рекламації, вид пошкодження «намокання» заявлений на рулоні, номер якого не значиться в накладній, що додана до матеріалів справи, в зв’язку з чим, вищезазначений акт та фотографії не є належними та допустимим доказами наявності пошкоджень на товарі, а інших доказів матеріали справи не містять.

Таким чином, при прийманні вантажу 06.11.2017 року ані Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія», м. Олешки Херсонської області, ані Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ, в порушення вимог пункту 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, не повідомило відповідача про пошкодження поставленого вантажу, не зупинило прийомку вантажу та не склало відповідних документів.

Крім того, матеріали справи містять акт наданих послуг від 30.11.2017 року № 451, складений та підписаний без зауважень та застережень представниками ОСОБА_1 підприємства "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон та Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунапак Таврія” в момент приймання-передачі послуг за договором транспортного експедирування.

Судова колегія зазначає, що позивач помилково вважає, що відповідач, саме як перевізник, за нормами вищевказаної Конвенції має відшкодовувати збитки за пошкодження вантажу, виходячи з наступного.

Спірне перевезення вантажу (папір в рулонах) по маршруту Батьово (Україна) – Олешки (Україна) було здійснено на виконання саме умов договору транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 18.02.2016 року № 1802-16, укладеного між ОСОБА_1 підприємством "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунапак Таврія” (клієнт), а не договору про міжнародне автомобільне перевезення. Тобто, позивач підставою позову, яку він визначає самостійно, визначив ту частину договірних правовідносин між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунапак Таврія”, яка стосується тільки автомобільного переміщення вантажу територією України, і не в якості перевізника в цих стосунках виступив відповідач, а тільки в якості експедитора.

Договір транспортно-експедиційного обслуговування вантажів є відмінним від договору перевезення вантажів за своєю правовою природою. Експедитор займається організацією перевезень і може самостійно взагалі не здійснювати перевезень, покладаючи їх виконання на інших юридичних осіб за нормами статті 932 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Розділом 5 договору транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 18.02.2016 року № 1802-16 визначено відповідальність сторін.

Зокрема, пунктом 5.3 договору визначено, що при виникненні збитків внаслідок неналежного виконання договору (крім випадків, обумовлених в даному договорі) винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки, підтверджені необхідними документами.

Водночас, судова колегія зазначає, що положення даного пункту поширюється на відносини між експедитором і клієнтом і не поширюється на правовідносини зі страховиком.

В даному випадку матеріалами справи не підтверджено факту наявності спору між експедитором та його клієнтом з питань якості або кількості наданих послуг.

Протиправна поведінка відповідача, як зазначає позивач, полягає у діях останнього по пошкодженню вантажу при його перевезенні. Однак жодним, належним та допустимим доказом у справі такі твердження позивача не підтверджуються. В той же час відповідач довів відсутність його провини у пошкодженні вищезазначеного вантажу, оскільки цей факт не підтверджено належними доказами по справі.

Право позивача на стягнення страхового відшкодування в порядку статті 993 Цивільного кодексу України не є безумовним та беззаперечним, наявні у справі докази, оцінку яким надано місцевим господарським судом, не можуть вважатись належними доказами нанесення позивачу відповідачем збитків на заявлену суму саме під час надання ним експедиторських послуг, у зв’язку з чим колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду відносно необґрунтованості та недоведеності позовних вимог про стягнення саме з відповідача 2933 грн. 29 коп. страхового відшкодування в порядку статті 993 Цивільного кодексу України.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції неправомірно не було враховано норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу в частині наявності відповідальності перевізника за збереження вантажу, судовою колегією розглянуті і відхилені, виходячи з наступного.

Судова колегія зазначає, що сфера дії Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу – це міжнародні автомобільні перевезення вантажів. Її положення застосовуються, якщо хоча б одне з двох місць - прийняття та доставки вантажу - знаходиться поза межами України. Вона встановлює процедури, які використовують сторони договору міжнародного дорожнього перевезення вантажів у частині його укладання, виконання, розірвання, а також визначає відповідальність перевізника за невиконання або неналежне виконання ним умов договору. Мета Конвенції міститься в Преамбулі. Йдеться про те, що Конвенція розроблена для уніфікації умов, котрі регулюють договір міжнародного дорожнього (автомобільного) перевезення вантажу, зокрема, стосовно документів і відповідальності перевізника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем самостійно в даному випадку визначено підставою заявлених вимог тільки частину зобов’язань ОСОБА_1 підприємства "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон за умовами договору транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 18.02.2016 року № 1802-16, коли відповідачем на замовлення іншої юридичної особи були надані експедиторські послуги з автомобільного перевезення вантажу (папір в рулонах) по маршруту Батьово (Україна) – Олешки (Україна).

Тобто, у даному випадку мало місце переміщення вантажу в межах території України, а не міжнародне перевезення саме автомобільним транспортом, тому приписи Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу до даних правовідносин не можуть застосовуватись і керуватись слід нормами національного законодавства України.

Тому інші доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано положення вказаної Конвенції при розгляді справи по суті є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування вірного висновку, викладеного в рішенні Господарського суду Одеської області.

Місцевим господарським судом помилково в рішенні зазначено про те, що в даному випадку обов’язок доведення вини перевізника покладено на позивача, проте такий висновок не призвів до прийняття невірного висновку у справі і не може бути підставою для скасування рішення суду в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Переглядаючи у апеляційному порядку рішення Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018 року у справі № 923/346/18, суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття Господарським судом Херсонської області неправильного судового рішення у справі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018 року у справі № 923/346/18 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018 року у справі № 923/346/18 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018 року у справі № 923/346/18 – залишити без змін.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду у випадку, передбаченому законом, протягом 20 днів з дня його проголошення при наявності випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31 липня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6