Постанова № 75630031, 31.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2018 р. Справа№ 910/1942/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Майданевича А.Г.

секретар судового засідання Головатенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018, повне рішення складено 23.04.2018

у справі № 910/1942/18 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 7 305,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 7 305,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим вагон № 60500782 з вантажем (вугілля), прибув з недостачею на суму 7 305,53 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/1942/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" збитки в розмірі 7 305,53 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 справі № 910/1942/18.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без руху. Запропоновано Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до Київського апеляційного господарського суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 910/1942/18 у розмірі 2 643,00 грн.

15.06.2018 від скаржника через відділ канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжне доручення № 1195 (# 150738762214) від 18.05.2018.

Відтак, скаржником було усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 відкрито провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 та призначено розгляд справи № 910/1942/18 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін на 10.07.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 розгляд справи відкладено на 31.07.2018.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 № 09.1-08/2039/18, у зв'язку із перебуванням суддів Суліма В.В. та Отрюха Б.В., які не є суддями-доповідачами, у відпустках, у даній справі призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018, справу № 910/1942/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Шаптала Є.Ю., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 прийнято матеріали справи № 910/1942/18 до свого провадження.

Представники позивача та відповідача у судове засідання ані 10.07.2018, ані 31.07.2018 не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно із ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи те, що в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 доведено до відома учасників судового процесу, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, а також положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач відповідно до залізничної накладної № 45653680 від 05.06.2017 здійснив відправлення вугілля зі станції Ароматна на станцію Добротвір одержувачу - відповідачу.

Відправником у розд. 20 накладної № 45653680 вказано, що вантаж ущільнений у вигляді трапецевидної шапки, застосовувався каток. вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3 гл. 14 додатка 3 до СМГС.

Згідно із довідкою про вартість вугільної продукції у на піввагоні № 60500782 за накладною № 45653680 з урахуванням якісних характеристик складає 1 656,58 грн. без урахуванням НДС та 1 987,90 грн. з урахуванням НДС.

Також, позивачем надано рахунок-фактуру № 90253021 від 15.06.2017, акт приймання-передачі від 15.06.2017, відповідно до яких, вартість вугілля складає 2 079,36 грн. за 1 т.

У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).

Під час слідування вагону № 60500782 на станції Знам'янка було складено комерційний акт № 410006/149/7 від 06.06.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60500782 складає 4 350 кг.

Також у комерційному акті вказано, що просипання вантажу відсутнє. Маються старі сліди просипання вантажу на поперечних балках та візку вагона. Щілини між кришками 6, 7 люків ліворуч, 5, 6 люків праворуч за ходом поїзда та поперечними балками шириною 30мм, довжиною 600мм, закладені дошками та ганчір'ям. Захисне маркування відсутнє. В місцях поглиблень доступ до вантажу усунуто шляхом нанесення маркування вапном. Каток застосовувався. При зважуванні виявилось брутто 87150кг, тара з документа 24000кг., нетто 63150кг., що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 4350кг.

Із застосуванням ціни вугілля згідно із розрахунком відправника розмір нестачі склав 7 305,53 грн.

Відповідно до ч.1 ст.314 ГК України перевізник несе відповідальність за нестачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що нестача сталася не з його вини.

Згідно із.ч.2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за нестачу прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Статтею 111 Статуту залізниць України передбачені випадки, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу.

Однак, із матеріалів справи № 910/1942/18 не вбачається ознак наявності у спірному перевезенні обставин, вказаних у ст.111 Статуту, які є підставою для звільнення перевізника від відповідальності за нестачу вантажу.

Обставини спірного перевезення, відображені у згаданому комерційному акті, свідчать про те, що нестача вантажу сталась у процесі транспортування внаслідок доступу до вантажу.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, як із такими, що не грунтуються на матеріалах справи, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Як вказано у комерційному акті, просипання вантажу відсутнє. Маються старі сліди просипання вантажу на поперечних балках та візку вагона. Щілини між кришками 6, 7 люків ліворуч, 5, 6 люків праворуч за ходом поїзда та поперечними балками шириною 30мм, довжиною 600мм, закладені дошками та ганчір'ям. Захисне маркування відсутнє. В місцях поглиблень доступ до вантажу усунуто шляхом нанесення маркування вапном. Каток застосовувався. При зважуванні виявилось брутто 87150кг, тара з документа 24000кг., нетто 63150кг., що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 4350кг., отже, відсутня можливість природного походження поглиблень у навантаженні внаслідок просипання вугілля, враховуючи також те, що щілини між кришками 6, 7 люків ліворуч, 5, 6 люків праворуч за ходом поїзда та поперечними балками шириною 30мм, довжиною 600мм, закладені дошками та ганчір'ям.

Згідно із п.9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, у комерційному акті детально описуються стан вантажу і обставини, за яких виявлена незбереженість; зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах; у разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

У комерційному акті № 410006/149/7 відсутні відомості щодо неправильного завантаження, а відправником у накладній вказано про те, що навантаження здійснено правильно.

Із матеріалів справи не вбачається наявності незакладених щілин та конструктивних зазорів у вагоні № 60500782, через які вантаж висипався під час руху потягу, також не було витікання вантажу, про що прямо вказано в комерційному акті, отже, посилання на такі обставини, як можливу причину нестачі вантажу, безпідставне.

Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Пунктом «а» статті 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії можуть бути заявлені з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

Проте частиною четвертою статті 315 Господарського кодексу України встановлено, якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті (в даному випадку три місяці), заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

З викладеного вбачається, що вказаною правовою нормою по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.

Однак частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, стаття 315 Господарського кодексу України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

З огляду на викладене, відповідно до частини четвертої статті 315 Господарського кодексу України початком строку позовної давності є день одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для даної відповіді (Постанова Верховного суду України від 19.04.2012 №10-26/166-10-4300).

Водночас, як роз'яснено у пункті 4.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (ч. 4 статті 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч.2, 3 статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо того, що обставини, що спричинили заявлені вимоги позивача виникли 06.06.2017 (момент складання комерційного акту), 13.11.2017 позивачем отримано відповідь від 03.11.2017 на претензію, позов в свою чергу поданий до Господарського суду міста Києва 15.02.2018, тобто, без пропуску строку позовної давності.

Також слід зазначити, що предметом позову у справі № 910/1942/18 є стягнення вартості нестачі вантажу за втрату вказаного вантажу, а не стягнення збитків.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі 910/1942/18 та для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/1942/18.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/1942/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/1942/18 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача, згідно із ст. 129 ГПК України.

4. Матеріали справи № 910/1942/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено та підписано 01.08.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, однак, може бути оскаржена лише у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Є.Ю. Шаптала

А.Г. Майданевич