Постанова № 75630022, 26.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2018 р. Справа№ 911/29/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання: Андросенко А.С.

від позивача: Ігнатенко В.І. довіреність №01-10146/08 від 04.07.2018;

від відповідача: Карпович А.Р. довіреність №05/18 від 05.01.2018;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА"

на рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2018

у справі №911/29/18 (суддя - Грабець С.Ю.)

за позовом Державної служби з надзвичайних ситуацій

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА"

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2018 у справі №911/29/18 позов задоволено.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА" виконати умови договору №21-5/6 про закупівлю згідно з "ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт) та поставити у власність Державної служби України з надзвичайних ситуацій Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт), автоцистерни пожежні АЦ-4-60 (530905)-515М, автоцистерни пожежні АЦ-4-60 (5401НЕ)-515К в кількості та комплектації згідно із специфікацією (додаток №1 до договору) до місця постачання продукції (на територію Частини технічної служби ГУ ДСНС України в Київській області.

Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області у справі №911/29/18 від 27.04.2018 скасувати, ухвалити нове рішення у справі №911/29/18, яким Державній службі України з надзвичайних ситуацій в позові відмовити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА" у справі №911/29/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА" було прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 27.06.2018.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 в судовому засіданні у справі №911/29/18 оголошено перерву до 12.07.2018.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 в судовому засіданні у справі №911/29/18 оголошено перерву до 26.07.2018.

У судове засідання 26.07.2018 з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду Київської області у справі №911/29/18 від 27.04.2018 скасувати, ухвалити нове рішення у справі №911/29/18, яким Державній службі України з надзвичайних ситуацій в позові відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

21 червня 2017 року між Державною службою України з надзвичайних ситуацій (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА" (далі - відповідач) був укладений договір №21-5/6 про закупівлю згідно з "ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)" (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався поставити у власність позивача: ДК 021:2015 код 3414000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт). Автоцистерни пожежні АЦ-4-60 (530905) - 515М, автоцистерни пожежні АЦ-4-60 (5401НЕ)-515К (далі - продукція) в кількості та комплектації згідно із специфікацією (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов'язувався продукцію прийняти та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до 1 ст. 264 ГК України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування (ч. 1 ст. 189 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 189 ГК України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Частиною 2 ст. 266 ГК України встановлено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 267 ГК України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що позивач забезпечує приймання та оплату продукції в кількості та за цінами відповідно до специфікації.

Згідно з п. 2.1 договору, ціна договору становить 600 335 700,00 (шістсот мільйонів триста тридцять п'ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок в тому числі ПДВ - 100 055 950,00 грн. за цінами відповідно до тендерної пропозиції та специфікації.

Відповідно до п. 3.1 договору, відповідач здійснює поставку та якісне відвантаження продукції позивачу на територію Частини технічної служби ГУ ДСНС України в Київській області (Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 6) (далі - місце постачання продукції) та несе всі витрати та ризики, пов'язані з її доставкою до вказаного місця призначення, включаючи оплату відповідних податків і інших зборів.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що продукція має бути поставлена позивачу відповідно до календарного плану поставки продукції (додаток 3). Допускається дострокова поставка частини продукції або продукції у повному обсязі, про що відповідач повинен повідомити позивача письмово за три робочі дні.

Згідно з додатком №2 до договору, між позивачем та відповідачем підписано календарний план розрахунків на 2017 рік, відповідно до якого встановлено шість етапів попередньої оплати позивачем продукції, а саме: перший етап: на протязі 10 (десяти) робочих днів після підписання договору - в розмірі 50 % (п'ятдесят) відсотків від загальної суми договору; другий етап: в серпні 2017 року - в розмірі 20% (двадцяти) відсотків від загальної суми договору; третій етап: у вересні 2017 року - в розмірі 10% (десять) відсотків від загальної суми договору; четвертий етап: у жовтні 2017 року - в розмірі 5% (п'яти) відсотків від загальної суми договору; п'ятий етап: у листопаді 2017 року - в розмірі 5% (п'яти) відсотків від загальної суми договору; шостий етап: у грудні 2017 року - остаточний розрахунок за договором.

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату на загальну суму 600 335 700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №29 від 03.07.2017 року на суму 300 167 850,00 грн., №27 від 15.08.2017 року на суму 120 067 140,00 грн., №2 від 14.09.2017 року на суму 60 033 570,00 грн., №28 від 10.10.2017 року на суму 30 016 785,00 грн., №29 від 08.11.2017 року на суму 30 016 785,00 грн., №30 від 13.12.2017 року на суму 60 033 570,00 грн.

Відповідно до додатку №3 до договору, між позивачем та відповідачем підписано календарний план поставки продукції, відповідно до якого передбачено шість етапів поставки відповідачем позивачу продукції, а саме: перший етап, 65 одиниць продукції - строк поставки до 30.11.2017 року, але не пізніше п'яти місяців і двадцяти календарних днів з дати здійснення попередньої оплати; другий етап, 26 одиниць продукції - строк поставки до 25.12.2017 року, але не пізніше п'яти місяців і двадцяти календарних днів з дати здійснення попередньої оплати; третій етап, 13 одиниць продукції - строк поставки протягом п'яти місяців і двадцяти календарних днів з дати здійснення попередньої оплати; четвертий етап, 7 одиниць продукції - строк поставки протягом п'яти місяців і двадцяти календарних днів з дати здійснення попередньої оплати; п'ятий етап, 7 одиниць продукції - строк поставки протягом п'яти місяців і двадцяти календарних днів з дати здійснення попередньої оплати; шостий етап, 12 одиниць продукції - строк поставки протягом п'яти місяців і двадцяти календарних днів з дати здійснення попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №910/12791/17 від 15.08.2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 10.10.2017 року, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА" до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про тлумачення змісту договору №21-5/6 про закупівлю згідно з "ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)" від 21.06.2017 року задоволено повністю, розтлумачено зміст п. 2.2. та додатку №3 "Календарний план поставки Продукції" до договору №21-5/6 про закупівлю згідно з "ДК021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)" від 21.06.2017 року, укладеного між Державною службою України з надзвичайних ситуацій та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА", наступним чином: "замовник здійснює поетапну попередню оплату кожної партії продукції згідно Календарного плану розрахунків на 2017р. (додаток 2), а постачальник зобов'язаний поставити продукцію поетапно - партіями не пізніше п'яти місяців і двадцяти календарних днів з дати здійснення оплати відповідної партії продукції".

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так, відповідач повинен був передати позивачу продукцію наступним чином: перший етап - строк поставки до 25.12.2017 року (у зв'язку з тим, що 25.12.2017 року є святковим днем, строк поставки до 26.12.2017 року); другий етап - строк поставки до 06.02.2018 року; третій етап - строк поставки до 11.03.2018 року (у зв'язку з тим, що 11.03.2018 року є вихідним днем, строк поставки продукції до 12.03.2018 року); четвертий етап - строк поставки до 31.03.2018 року (у зв'язку з тим, що 31.03.2018 року є вихідним днем, строк поставки продукції до 02.04.2018 року); п'ятий етап - строк поставки до 29.04.2018 року (у зв'язку з тим, що 29.04.2018 року є вихідним днем, строк поставки продукції до 30.04.2018 року); шостий етап - строк поставки до 07.06.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем передано, а позивачем прийнято продукцію, у кількості 85 шт., що підтверджується видатковими накладними №УП-00025 від 26.01.2018 року на суму 23 070 600,00 грн., №УП-00035 від 05.02.2018 року на суму 32 298 840,00 грн., №УП-00053 від 06.02.2018 року на суму 23 070 600,00 грн., №УП-00057 від 08.02.2018 року на суму 13 842 360,00 грн., №УП-00063 від 12.02.2018 року на суму 13 842 360,00 грн., №УП-00064 від 15.02.2018 року на суму 13 842 360,00 грн., №УП-00081 від 28.02.2018 року на суму 9 228 240,00 грн., №УП-00078 від 28.02.2018 року на суму 23 070 600,00 грн., №УП-00085 від 02.03.2018 року на суму 13 842 360,00 грн., №УП-00100 від 06.03.2018 року на суму 13 842 360,00 грн., актами прийняття - передачі основних засобів від 13.12.2017 року, від 18.12.2017 року (2 шт.), від 19.12.2018 року, від 21.12.2017 року, від 26.12.2017 року (2 шт.), від 26.01.2018 року, від 06.02.2018 року (2 шт.), від 08.02.2017 року, від 14.02.2018 року, від 16.02.2018 року, від 28.02.2018 року (2 шт.), від 02.03.2018 року.

Представники сторін у судових засіданнях стверджували про те, що відповідачем передано, а позивачем прийнято, продукцію на виконання перших трьох етапів поставки в повному обсязі.

Так, суд дійшов висновку про те, що відповідачем виконані умови договору щодо передачі продукції на виконання перших трьох етапів поставки.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи та ухвалення рішення у цій справі, відповідачем не було передано продукцію позивачу в кількості 7 шт. на виконання четвертого етапу поставки, строк якого настав 02 квітня 2018 року.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 527 ЦК України, кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Документів, що підтверджували б поставку відповідачем продукції на виконання четвертого етапу, представником відповідача суду не надано.

Судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо передачі позивачу продукції на виконання п'ятого і шостого етапів наступає 30.04.2018 року та 07.06.2018 року відповідно.

Оскільки відповідачем на теперішній час не виконано обов'язку, закріпленого умовами договору №21-5/6 від 21.06.2017 року щодо поставки продукції на виконання четвертого етапу, а обов'язок щодо передачі продукції на виконання п'ятого і шостого етапів поставки продукції не наступив, то суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про зобов'язання відповідача виконати умови договору №21-5/6 про закупівлю згідно з "ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2018 у справі №911/29/18.

Керуючись ст.ст. 240, 269,270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА" на рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2018 у справі №911/29/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2018 у справі №911/29/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/29/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко