Рішення № 75629808, 19.07.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року Справа № 926/1129/18

За позовом Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед"

до відповідача - фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни м. Чернівці

про стягнення 106253,00 грн.

Cуддя М.І.Ніколаєв

Секретар судового засідання Андрійчук А.Б.

представники:

від позивача - Сентябрьова Г.В., довіреність від 19.03.2018 року.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни про стягнення 106 253 грн., у тому числі 60200,00 грн. подвійної заставної вартості холодильників та 46053,00 грн. пені, нарахованої за період з 20.12.2017 року по 21.05.2018 року за неповернення холодильного обладнання, отриманого на підставі договорів оренди від 29.09.2010 року №5810952, від 29.09.2010 року №5810953, від 13.06.2011 року №5822104 та від 13.06.2011 року №5822105.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов використання орендованого обладнання, у зв'язку з чим позивач звернувся з досудовими вимогами про розірвання вищевказаних договорів на оренду охолоджувачів та повернення холодильного обладнання. Оскільки відповідачем у встановлені договором строки не повернуте орендоване майно позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача відповідно до статті 225 Господарського кодексу України збитків у розмірі подвійної заставної вартості орендованого обладнання та пені, що передбачено пунктами 4.4 Договорів.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, ухвалою від 30.05.2018 року відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін, судове засідання призначено на 11.06.2018 року, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Крім того, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.05.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 58032, АДРЕСА_1.

Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою від 30.05.2018 року про відкриття провадження у справі було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням терміну зберігання» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 11.06.2018 року у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 05.07.2018 року.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ніколаєва М.І. керівником апарату суду повідомлено учасників судового процесу про те, що судове засідання 05.07.2018 року не відбудеться.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року розгляд справи по суті призначено на 19.07.2018 року.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 19.07.2018 року повторно не забезпечив, відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суду не надав.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частиною 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.04.2018 року та про відкладення розгляду справи від 24.04.2018 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед" (ККБУ за договором, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем Вакарюк Маєю Дмитрівною (орендар за договором, відповідач у справі) укладено Договори оренди холодильного обладнання № 5810952, №5810953 від 29.09.2010 року та №5822104, №5822105 від 13.06.2011 року. (далі - Договори).

Пунктами 1.1 вищевказаних договорів передбачено, що їх предметом є оренда відповідачем обладнання, що надається йому для показу, покращення зовнішнього вигляду та інтер'єру приміщення, а також продажу продукції, що постачається позивачем. Заставна вартість обладнання вказана в додатках №2. Право власності на це обладнання протягом дії договорів залишається за позивачем.

Як вбачається з додатків №2 до вищевказаних договорів, які є товарно-транспортними накладними - загальна заставна вартість орендованого майна становить 30100,00 грн. ( у тому числі по товарно транспортній накладній № CHV00190806 до договору оренди №5810952 - 8600,00 грн., № CHV00190780 до договору оренди №5810953 - 4300,00 грн., № CHV24369 до договору оренди №5822104 - 8600,00 грн. та № CHV00243704 до договору № 5822105 - 8600,00 грн.

Розділами 2-7 Договорів сторони погодили їх права та обов'язки, умови оренди, відповідальність та відшкодування збитків тощо.

Згідно пунктів 6.1 вищевказаних договорів строк їх дії встановлюється сторонами на термін, встановлений у додатку №1 з моменту отримання обладнання (вказаного в додатку №2 ).

Як вбачається з договору оренди №5810952 від 29.09.2010 року строк його дії не визначений законом, в свою чергу договори найму №5810953 від 29.09.2010 року, №5822104 від 13.06.2011 року та №5822105 від 13.06.2011 року укладені з терміном дії 12 місяців.

Вказані Договори підписані сторонами та скріплені печатками. Доказів визнання їх недійсними суду не надано.

Умовами пунктів 3.1 Договорів передбачено, що відповідач зобов'язується використовувати обладнання суто для показу і продажу продукції, що постачається відповідачем підчас дії цього договору. Сторони домовились, що у разі невиконання відповідачем цього положення, позивач має право відмовитись від цього договору і розірвати його, попередивши відповідача за три дні і забрати обладнання.

Як вбачається з бухгалтерської довідки позивача від 06.06.2018 року поставка продукції відповідачу по вищевказаних договорах за період з 29.09.2010 року по 05.06.2018 року не здійснювалася. При цьому згідно актів взаєморозрахунків за період з 29.09.2011 року по 31.12.2011 року та за період з 01.01.2012 року по 05.06.2018 року заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

У свою чергу, пунктами 6.2 Договорів передбачено, що будь-яка зі сторін у разі невиконання іншою стороною положень цього договору може достроково розірвати її шляхом надання письмового повідомлення за 30 днів, окрім випадку, вказаного в пункті 3.1. Договору. Якщо протягом цього терміну винна сторона не виправить зазначене в повідомленні порушення цього договору, Договір вважається розірваним з моменту такого терміну.

06.11.2017 року на адресу відповідача направлені досудові вимоги про розірвання договорів на оренду охолоджувачів та повернення холодильного обладнання позивачу на підставі пунктів 3.1 Договорів оренди (досудова вимога вих. №1572/17 від 01.11.2017 року, №1573/17 від 01.11.2017 року, №1574/17 від 01.11.2017 року, №1575/17 від 01.11.2017 року).

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення вищевказані вимоги вручені відповідачеві 15.11.2017 року, проте залишені останнім без реагування.

Пунктами 4.4 Договорів встановлено, що в разі неповернення обладнання після 15 діб з моменту закінчення або розірвання цього договору, відповідач сплачує подвійну заставну вартість обладнання протягом 10 банківських днів та 0,5% від цієї суми додатково за кожний день затримки розрахунків.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з необхідності застосування наступних норм права

Згідно з частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в статті 759 Цивільного кодексу України.

Договір оренди відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

З приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно частини 2 статті 763 Цивільного кодексу України якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

В свою чергу статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцяти денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм та умов Договору, підставою для розірвання договору може бути, зокрема, намір орендодавця (позивача) щодо розірвання укладеного Договору в односторонньому порядку незалежно від виконання/невиконання умов останнього орендарем, за умови належним чином здійсненого повідомлення відповідача про вказаний намір щодо розірвання.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За приписами статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У свою чергу частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання щодо наслідків порушення грошових зобов'язань визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовим слуханням позивач у відповідності до умов вищевказаних Договорів передав, а відповідач прийняв у користування обладнання - холодильники (охолоджувачі) FV1200, інвентарний номер 12809, FV650, інвентарний номер R11247, FV1200, інвентарний номер R19318, FV1200, інвентарний номер R19340, у робочому стані, без зовнішніх ознак пошкодження, адреса встановлення: вул. Калинівськ 13, загальною заставною вартістю 30100,00 грн., на підтвердження чого позивачем надано підписані обома сторонами товарно-транспортні накладні № CHV00190806, № CHV00190780 № CHV24369 та № CHV00243704 (Додатки № 2 до Договорів).

Відтак, суд погоджується, що іноземним підприємством «Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед» належним чином виконано свій обов'язок з передачі фізичній особі-підприємцю Вакарюк Маї Дмитрівні орендованого холодильного обладнання, яка прийняла орендоване обладнання без будь - яких зауважень.

Враховуючи положення частини 2 статті 763 та статті 764 Цивільного кодексу України, оскільки сторонами не надано суду будь-яких доказів звернень, щодо припинення договорів чи доказів повернення орендованого майна - між сторонами існували договірні відносини.

Враховуючи, що пунктами 3.1 Договорів передбачено попередити відповідача про відмову від договору за три дні - договори припинили свою дію 20.11.2017 року.

Таким чином з урахуванням умов пунктів 4.4 Договорів граничним строком повернення обладнання є 05.12.2017 року, а з 20.12.2017 року до відповідача повинні застосовуватись збитки у вигляді сплати подвійної заставної вартості обладнання.

Оскільки відповідач свої договірні зобов'язання щодо повернення орендованого холодильного обладнання на вимогу позивача, в обумовлені Договором строки, не здійснив, до останнього виходячи з положень статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України застосовуються правові наслідки встановлені Договором, зокрема у вигляді нарахування подвійної заставної вартості обладнання на підставі пунктів 4.4 Договорів, що становить 60200,00 грн.

При цьому посилання позивача на статтю 1212 Цивільного кодексу України є безпідставним оскільки у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року по справі 926/1851/17.

Щодо заявлених позивачем на підставі пунктів 4.4 Договорів вимог про стягнення 0,5 % пені від суми подвійної заставної вартості обладнання за кожний день затримки платежу суд зазначає, що у розумінні статті 549 Цивільного кодексу України з урахуванням визначеного Договорами нарахування, вказана санкція обраховується у певному відсотковому розмірі від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини 2 статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Аналогічну правову позицію викладено в пункті 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Таким чином з урахуванням вищевикладеного, виходячи з норм частини 6 статті 232 ГК України, статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини 2 статті 343 Господарського кодексу України судом здійснено за допомогою інформаційно-правової системи «Ліга Закон» (версія 9.5.3.2018) розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 20.12.2017 року по 21.05.2018 року який становить 8159,16 грн. та є меншим, ніж нараховано та пред'явлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом.

На підставі викладеного позов слід задовольнити частково стягнувши з відповідача 60200,00 грн. збитків у вигляді подвійної заставної вартості обладнання та 8159,16 грн. пені, при цоьому враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору віднести на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни (58032, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» 07442, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, 51-км. Санкт-Петербурзького шосе, код ЄДРПОУ 21651322) 60200,00 грн. подвійної заставної вартості обладнання, 8159,16 грн. пені та відшкодування судового збору в сумі 1133,60 грн.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 25.07.2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.І. Ніколаєв