Ухвала суду № 75629790, 27.07.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

27 липня 2018 року Справа № 913/572/16

Провадження №15/913/572/16

Розглянувши скаргу №01/1960 від 11.07.2018 Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” на постанову про арешт коштів боржника у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” (юридична адреса: кв. Гайового, 35 А, м. Луганськ, 91021; адреса для листування: вул. О. Довженка, 11, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100)

до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” (вул. В. Сосюри, 168, м. Лисичанськ, Луганська область, 93106)

про стягнення 26573605 грн 68 коп.

Орган виконання судового рішення – Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001)

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання – Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача – ОСОБА_1, представник за довіреністю №05 від 01.01.2018;

від відповідача – представник не прибув;

від ВДВС - ОСОБА_2, представник за довіреністю №3951/20.3-03 від 29.12.2017.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 31.05.2016 у справі №913/572/16 позов задоволено частково; стягнуто з Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” заборгованість за активну електроенергію в сумі 25458003 грн 30 коп.; стягнуто з Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” заборгованість за перетікання реактивної електроенергії в сумі 229630 грн 23 коп., інфляційні втрати в сумі 542959 грн 50 коп., 3% річних у сумі 263898 грн 51 коп., судовий збір у сумі 206084 грн 62 коп.; в решті позову відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили і 13.06.2016 судом видані відповідні накази.

17.07.2018 від Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” надійшла скарга №01/1960 від 11.07.2018, в якій заявник просить суд: визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконними та такими, що порушують права та законні інтереси працівників Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал”; зобов’язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про арешт коштів боржника від 25.06.2018 за ВП №51660947 в частині коштів, необхідних для оплати праці працівників, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників підприємства, сплати єдиного внеску та інших обов’язкових зборів та платежів, здійснення платежів за постачання хлору.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Луганської області від 17.07.2018 для розгляду скарги №01/1960 від 11.07.2018 Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” на постанову про арешт коштів боржника визначено такий склад суду: головуючий суддя (суддя - доповідач): Смола С.В.

17.07.2018 на підставі розпорядження керівника апарату суду №144-р, у зв’язку з тим, що суддя Смола С.В. не здійснює правосуддя у зв’язку з закінченням п’ятирічного терміну призначення на посаду судді, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.5.4 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Господарському суді Луганської області був проведений повторний автоматизований розподіл скарги з метою заміни судді, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2018, та скарга передана на розгляд судді Косенко Т.В.

Ухвалою суду від 18.07.2018 відкрито провадження за скаргою та її розгляд призначено на 27.07.2018.

20.07.2018 від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання №01/2062 від 18.07.2018 про долучення документів до матеріалів справи.

Клопотання розглянуто, задоволено та долучено судом до матеріалів справи.

26.07.2018 від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання №01/2110 від 18.07.2018 про відкладення розгляду справи у зв’язку з відпусткою його представника.

Суд розглянув та відмовив у задоволенні зазначено клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на обмежені строки розгляду скарги, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

26.07.2018 від Публічного акціонерного товариства “Банк “Український капітал” через канцелярію суду надійшов лист №10/1/13-681-БТ від 24.07.2018, який розглянуто та долучено судом до матеріалів справи.

27.07.2018 від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення б/н від 24.07.2018, які розглянуті та долучені судом до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та ВДВС, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пункт 1 ч.1 ст.10 Закону України “Про виконавче провадження” визначає, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

У ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” визначено обов’язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічним за змістом є і п.1 ч.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно з якою виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п.7 ч.3 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” визначено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Як вбачається з порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, передбаченого ст.48 Законом України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України “Про електроенергетику”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України “Про теплопостачання”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України “Про теплопостачання”, статті 181 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення”, на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У ч.3 ст.52 Закону України “Про виконавче провадження” зазначено, що арешту в порядку, встановленому цим Законом, не підлягають кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Статтею 74 Закону України “Про виконавче провадження” визначений порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, згідно до якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частина 3 ст.74 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України cторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст.340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Частинами 1, 2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Як встановлено судом, 20.06.2018 між ПАТ “Банк “Український капітал” та Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” укладено договір банківського рахунку №РКО_16743, на умовах якого банк відкрив клієнту поточний рахунок №260081674300.

Відповідно до п.1.1 договору банк зобов’язався відкрити клієнту поточний рахунок в національній та/або в іноземних валютах, у т.ч. при необхідності поточні рахунки із спеціальним режимом використання, надавати послуги з розрахунково–касового обслуговування та проводити інші операції по рахунку, відповідно до умов цього договору та з урахуванням вимог законодавства України.

Постановою ВП № 51660947 від 25.06.2018 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні наказу № 913/572/16, виданого 13.06.2016 Господарським судом Луганської області, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках: в тому числі рахунок № 260081674300 код фінансової установи 320371 ПАТ “Банк “Український капітал” та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 27905655,82 грн.

Боржник звернувся зі скаргою до суду та на підтвердження проведення по рахунку №260081674300 операцій з виплати заробітної плати своїм працівникам, відповідачем до матеріалів справи долучені банківські виписки по вказаному рахунку за 25.06.2018 та 27.06.2018, з яких слідує, що в указані дні через рахунок №260081674300 зараховувалась, зокрема, заробітна плата. За інші періоди доказів використання цього рахунку для зарахування або виплати заробітної плати скаржником не надано.

Проте, з банківських виписок вбачається, що рахунок №260081674300 використовується відповідачем не тільки для виплати заробітної плати.

У договорі банківського рахунку №РКО_16743 від 20.06.2018 відповідач не визначив рахунок №260081674300 як такий, що призначений виключно для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників, тобто як рахунок із спеціальним режимом використання.

У листі №10/1/13-681-БТ від 24.07.2018 Публічне акціонерне товариство “Банк “Український капітал” повідомило суд про те, що рахунок №260081674300 не є рахунком зі спеціальним режимом використання. Цей рахунок є поточним і використовується відповідачем для проведення розрахунків у національній валюті, у т.ч. для виплати заробітної плати.

Доказів того, що на грошові кошти, що містяться на рахунку №260081674300, поширюється заборона, встановлена ч.2 ст.48 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідачем до суду не надано.

Інших підстав неможливості накладення арешту на кошти на рахунку боржника чинне законодавство не містить.

Таким чином, посилання відповідача на те, що державний виконавець не мав права виносити постанову про арешт коштів, що містяться на рахунку №260081674300, відкритому в Публічному акціонерному товаристві “Банк “Український капітал”, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він діяв в межах наявних в нього повноважень і в порядку, встановленому законом, а відтак, правові підстави визнавати його дії в цій частині незаконними відсутні.

Стосовно зобов’язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про арешт грошових коштів боржника від 25.06.2018 ВП № 51660947 суд зазначає наступне.

Як встановлено приписами ст.59 Закону України “Про виконавче провадження” у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п.1ч.4 ст.59 Закону України “Про виконавче провадження”).

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Ураховуючи те, що відповідач не довів, що дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є незаконними та такими, що порушують права та законні інтереси працівників Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал”, та те, що нормами діючого законодавства не передбачено можливості зобов’язати державного виконавця скасовувати постанову про арешт грошових коштів, тому і вимога відповідача про зобов’язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про арешт коштів боржника від 25.06.2018 за ВП №51660947 в частині коштів, необхідних для оплати праці працівників, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників підприємства, сплати єдиного внеску та інших обов’язкових зборів та платежів, здійснення платежів за постачання хлору задоволенню не підлягає.

Отже суд дійшов висновку про неправомірність доводів скаржника та відхилення скарги №01/1960 від 11.07.2018 Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” на постанову про арешт коштів боржника у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.234, 235, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу №01/1960 від 11.07.2018 Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків “Лисичанськводоканал” на постанову про арешт коштів боржника відхилити.

Ухвала набрала законної сили 27.07.2018 відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Т.В. Косенко