Рішення № 75629711, 30.07.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 липня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/370/17-г/14

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Шмир А.І.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ЯРИЛО" АДРЕСА_1, 07400

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" вул. Кривоноса, 2-Б, м. Тернопіль, 46027

про cтягнення 493 174 грн. збитків

представники сторін не з'явились.

Суть справи:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходилась справа № 921/370/17-г/14 за позовом ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "ЯРИЛО" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" про cтягнення боргу.

Ухвалою суду від 12.03.2018 позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ЯРИЛО" залишено без розгляду, відповідно до п.4 ч.1 статті 226 ГПК України.

В подальшому, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 ухвалу від 12.03.2018 скасовано, а справу №921/370/17-г/14 передано Господарському суду Тернопільської області для розгляду.

Ухвалою від 12.06.2018 судом відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 16.07.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом господарських зобов'язань, що виникли на підставі договору відповідального зберігання №1/ПОС від 23.03.2015, в частині забезпечення належного зберігання товару поклажедавця на складі.

Окрім цього, 17.07.2018 до матеріалів справи від позивача надійшла заява №б/н (вх.№13945) від 12.07.2018 про зменшення розміру позовних вимог, а 20.07.2018 - заява про уточнення позовної заяви №б/н та б/д (вх. №14095 від 20.07.2018) з доказами їх надіслання на адресу відповідача.

Виходячи зі змісту заяви про уточнення позовних вимог, суд розцінює її як заяву про зміну предмету позову. Адже ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "ЯРИЛО" просить стягнути з відповідача суму завданих збитків у розмірі 493 174 грн., в той час як у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог предметом було стягнення боргу за втрачений товар.

ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Таким чином, позивач змінив лише предмет позову, що відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що вищезазначена заява позивача не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, подана до закінчення підготовчого засідання, а тому вона була прийнята судом до розгляду. Як наслідок, справа розглядається з врахуванням зміни предмету позову.

Представник позивача у судове засідання не прибув. Водночас, від нього надійшла заява б/н та б/д (вх. номер 14201 від 23.07.2018) про розгляд справи без його участі.

Повноважний представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча він належним чином був повідомлений судом про час, дату та місце проведення судового засідання. Зокрема, рекомендовані повідомлення поштових відправлень відповідачу в ході розгляду справи знаходяться в матеріалах справи, зокрема останнє про вручення 20.07.2018 представнику ухвали суду від 16.07.2018. Окрім цього, за даними відстежень з офіційного сайту Укрпошти слідує, що ухвала суду, якою розгляд даної справи по суті призначено на 30.07.2018 була отримана ТОВ "Агроцентр-Галичина" 27.07.18 р.

Таким чином, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення відповідача про час та місце слухання і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

Виходячи з вищенаведеного та з урахуванням того, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, у суд вважає за можливе розглянути її за наявними матеріалами.

За встановленими процесуальним законодавством приписами у справі призначалася судова експертиза. Висновок експерта №48/17 від 06.11.2017 оцінюється судом за правилами, встановленими ст.ст.86, 104 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу здійснювалась відповідно до ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи із наступних міркувань.

За даними протоколу №4 від 17.11.2016 позачерговими загальними зборами учасників (засновників) вирішено змінити назву ОСОБА_1 з "Інституту оптимізації агробізнесу" на "ГРУПА КОМПАНІЙ "ЯРИЛО" та відповідно затвердити нову редакцію статуту з урахуванням зміни назви товариства.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як слідує із матеріалів справи, 23 березня 2015 року між ТОВ "Агроцентр-Галичина" (Зберігач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут оптимізації агробізнесу" (Поклажодавець) було укладено договір відповідального зберігання №1/ПОС (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого Поклажодавець зобов'язався передати, а Зберігач прийняти на відповідальне зберігання рідкі комплексні добрива торгової марки "Ярило" (Товар), які є власністю Поклажодавця, у складські приміщення Зберігача, що знаходяться за адресою: Гусятинський район, м. Хоростків, вул. Незалежності,1.

За п.1.2 цього правочину, Зберігач на умовах даного договору проводить роботи по зберіганню та відпуску третім особам Товару, переданого Зберігачу відповідно до п.1.1, з письмової вказівки Поклажодавця.

Загальна кількість матеріальних цінностей визначається згідно із актами приймання-передачі Товару у відповідальне зберігання (п.1.4.).

У розділі 2 укладеної угоди її учасники визначили, що Зберігач зобов'язується виконувати всі роботи по належному виконанню умов цього Договору, а у разі відсутності певної кількості Товару або при виявленні дефектів (пошкодження) Товару, його тари (упаковки) – негайно повідомити представника Поклажодавця по телефону або за допомогою факсимільного зв'язку про виявлені дефекти та викликати для участі в прийманні Товару та складанні двостороннього акту між Зберігачем та Поклажодавцем. У свою чергу Поклажодавець зобов'язується забезпечити своєчасну оплату послуг Зберігача на основі рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних, наданих Зберігачем. У разі виявленні Зберігачем пошкодження або відсутності певної кількості Товару, зазначеної у видатковій накладній, прибути за викликом Зберігача на його склад для складання двостороннього акту щодо виявлених недоліків Товару або пошкоджень тари (упаковки) або відсутності певної кількості товару.

У п.4.2 Договору його контрагенти домовилися, що за втрату або пошкодження Товару, переданого Поклажодавцем на відповідальне зберігання Зберігачу, по кількості та якості з вини Зберігача, останній відшкодовує Поклажодавцю повну суму пошкодженого або втраченого Товару.

В подальшому, 11.05.2015 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору та викладено п.3.1.2. р.3 "Вартість послуг та порядок розрахунків" у новій редакції, всі інші розділи залишено без змін.

На виконання договірних зобов'язань позивачем передано, а відповідачем прийнято на зберігання матеріальні цінності, що підтверджується актами прийому-передачі на зберігання №1 від 23.03.2015, №2 від 13.05.2015, №3 від 12.06.2015, №4 від 29.07.2015 у загальній кількості 24 760 л.

Вищезазначені первинні документи бухгалтерського обігу, підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт передачі відповідачу матеріальних цінностей на зберігання у загальній кількості 24 760 л.

В подальшому ТОВ "Інститут оптимізації агробізнесу" отримало частину раніше переданого на зберігання товару, що підтверджується актами зняття зі схову: №1 від 03.04.2015, №3 від 05.05.2015, №4 від14.05.2015, №5 від 15.05.2015, №6 від 22.05.2015, №7 від 21.05.2015, №8 від 27.05.2015, №9 від 29.05.2015, №10 від 02.06.2015, №11 від 04.06.2015, №12 від 09.06.2015, №13 від 10.06.2015, №14 від 12.06.2015, №15 від 16.06.2015, №16 від 27.06.2015, №17 від 02.07.2015, №18 від 03.07.2015, №19 від 08.07.2015, №20 від 09.07.2015, №21 від 10.07.2015, №22 від 14.07.2015, №23 від 29.07.2015, №24 від 06.08.2015, №25 від 13.08.2015, №26 від 14.08.2015, №27 від 16.10.2015, №28 від 21.10.2015, №29 від 11.03.2016, №30 від 17.03.2016, №31 від 04.04.2016, №32 від 23.05.2016, №33 від 26.05.2016, №34 від 05.07.2016, №35 від 02.09.2016, №36 від 21.10.2016 (копії перелічених актів знаходяться в матеріалах справи).

ОСОБА_2 звірки станом на 01.03.2017 фактичні залишки продукції, згідно бухгалтерського обліку, переданої на склад для зберігання, склали у загальній кількості 4 580 л. Даний ОСОБА_2 підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень чи заперечень.

Однак, під час проведення інвентаризації 29.03.2016 було виявлено нестачу товару, переданого на відповідальне зберігання. Зокрема, нею зафіксовано, що фактично в наявності у відповідача перебуває товар у загальній кількості – 2 820 л. Це підтверджується інвентаризаційним описом від 29.03.2016, який підписаний представниками позивача та відповідача.

Разом з тим, на час звернення із позовом до суду відповідач не сплатив коштів за втрачений товар.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору зберігання, згідно якого та в силу ч. 1 ст. 936 ЦК України одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.949 ЦК України передбачено, що Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Приписами ч. 1 ст. 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідно до ст.623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

В результаті проведення судової товарознавчої експертизи по справі, експертом встановлено ринкову вартість втраченого товару на дату подання позову до суду - 15.06.2017, за один літр кожного виду добрива, а саме:

- ОСОБА_3 - 82,99 грн.;

- ОСОБА_4 - 81,17 грн.;

- ОСОБА_5 - 88,19 грн.;

- ОСОБА_6 - 79,87 грн.;

- ОСОБА_7 ріст - 92,09 грн.;

- ОСОБА_8 налив - 81,43 грн.;

- ОСОБА_8 Макро0-25-25 - 100,94 грн.;

- ОСОБА_9 - 93,13 грн.;

- ОСОБА_10 - 148,03 грн.;

- ОСОБА_11 - 74,14 грн.

Отже, загальний розмір втраченого товару, з врахуванням ринкової вартості, яка встановлена експертом, становить 493 174 грн.

ОСОБА_2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В свою чергу, згідно положень статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Таким чином, як вбачається з наявних в матеріалах справи та наведених вище доказів, відповідач на умовах договору прийняв на зберігання майно, однак ним була допущена часткова його втрата. У зв'язку із чим суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві збитки у розмірі вартості втраченого майна. Сума завданих позивачу збитків за втрачений товар станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 493 174 грн., яка ТОВ "Агроцентр-Галичина" не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

При цьому суд зважає, що чинне процесуальне законодавство, на обох учасників спору покладає обов'язок довести ті обставини , на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Належних та допустимих доказів на спростування позову господарським товариством суду не надано.

ОСОБА_2 зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові, витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати пов'язані з залученням експертів та проведення експертизи.

Частиною 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як вбачається з долученої позивачем до матеріалів справи копії квитанції до прибуткового касового ордера від 02.10.2017, ним здійснено оплату за проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 20 000 грн., яка була призначена ухвалою Господарського суду Тернопільської області у справі №921/370/17-г/14 від 19.07.2017.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені повністю, судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

В той же час, зайво сплачений судовий збір ( в частині зменшення розміру позовних вимог) згідно п.1 ч.1. ст.7 Закону України "Про судовий збір" може бути повернений судом за клопотанням особи, яка його сплатила.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" (вул. Кривоноса, 2-Б, м. Тернопіль, 46027 , іден. код 37556849) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ЯРИЛО" (АДРЕСА_1, 07400, іден. код 38894922) - суму завданих збитків у розмірі 493 174 (чотириста дев'яносто три тисячі сто сімдесят чотири) грн., 20 000 (двадцять тисяч) грн. витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи та сплачений судовий збір в сумі 7 397 (сім тисяч триста дев'яносто сім) грн. 61 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 01.08.2018

Суддя О.В. Руденко