Рішення № 75627027, 31.07.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/2294/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання призначити пенсію із зниженням пенсійного віку, -

встановив:

23.05.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому вона просить зобов'язати Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити їй пенсію, як потерпілому від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії із зниженням пенсійного віку на 6 років у відповідності з Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з моменту звернення до відповідача.

В обґрунтування позову зазначає, що згідно з довідкою Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області № 698 від 12.04.2018 вона проживала у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 до 19.01.1988 у с. Рокитне, Овруцького району, Житомирської області, яке відноситься до зони 3 та є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, категорія 3, серія НОМЕР_2 від 20.03.1994. Також згідно з довідкою Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області № 604 від 02.05.2018 позивач постійно з 01.09.1991 до 15.03.1993 без реєстрації проживала і знаходилась у АДРЕСА_1.

Крім того, згідно з даних паспорта позивач зареєстрована у АДРЕСА_1 з 15.06.1993 по даний час.

Позивач вважає, що вона має право на пенсію з урахуванням вимог ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" зі зменшенням пенсійного віку на 6 років. Крім того, позивач зазначає, що посилання відповідача у своїй відмові на відсутність серед поданих позивачем документів доказів на підтвердження періоду місця роботи та проживання у зоні гарантованого добровільного відселення безпідставним, оскільки на думку позивача усі необхідні документи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку нею були подані.

Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу строк подання відзиву на адміністративний позов.

Відповідач, вимоги ухвали суду від 11.06.2018 щодо надання відзиву на адміністративний позов не виконав.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 20.03.1994 (а.с. 16).

27.10.2017 позивачу виповнилося 52 роки.

Позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідач листом від 11.05.2018 № 2609/03 відмовив позивачу у призначені пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного строку проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення. Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 6 років слугувало те, що наданими нею довідками органів місцевого самоврядування підтверджується її проживання та робота у зоні гарантованого добровільного відселення лише протягом 1 рік 8 місяців та 23 дні. Довідку Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області № 604 від 02.05.2018 про те, що позивач постійно з 01.09.1991 до 15.03.1993 без реєстрації проживала і знаходилась у АДРЕСА_1 не було узято відповідачем до уваги, оскільки підтвердження періоду проживання на територіях радіоактивного забруднення на підставі показань свідків чинним законодавством не передбачено. Крім того, згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 03.08.1984 з 31.07.1984 (наказ № 145 ок від 26.07.1984) до 08.01.1988 (наказ № 3 ок від 06.01.1988) свідчить про те, що позивач працювала у вагонній дільниці Києва - пасажирського Південно - Західної залізниці, а з 26.01.1988 (наказ № 23 к від 26.01.1988) до 29.09.1995 (наказ № 1618 від 29.08.1995) позивач працювала на Житомирській взуттєвій фабриці. З огляду на що право на пенсію за віком, згідно з діючим пенсійним законодавством України, позивач набуде при досягненні пенсійного віку 60 років (а.с. 8-9).

Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд встановив таке.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписами ст. 15 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу восьмого п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України № 796-ХІІ) для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Статтею 55 Закону України № 796-ХІІ визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Зокрема, відповідно до абзацу четвертого п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України № 796-ХІІ особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України № 796-ХІІ призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-IV) право на призначення пенсії за віком після досягнення пенсійного віку мають особи, які мають страховий стаж не менше 15 років до 01.01.2018.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Так, матеріали справи підтверджується, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України № 796-ХІІ, до якої, зокрема, додала:

- довідку Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області № 698 від 12.04.2018 згідно з якої позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 до 19.01.1988 у с. Рокитне, Овруцького району, Житомирської області, яке відноситься до зони 3 (а.с. 13);

- посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, категорія 3, серія НОМЕР_2 від 20.03.1994 (а.с. 16);

- довідку Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області № 604 від 02.05.2018 згідно з якої позивач постійно з 01.09.1991 до 15.03.1993 без реєстрації проживала і знаходилась у АДРЕСА_1 (а.с. 11);

- довідку Овруцької районної лікарні від 30.10.2017 № 196 про перебування у декретній відпустці (а.с. 12);

- копію паспорта (а.с. 14);

- копію свідоцтва про народження дитини (а.с. 16);

- копію трудової книжки.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 106 від 23.07.1991 с. Рокитне та АДРЕСА_1 відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.

Посилання позивача на ту обставину, що з 01.09.1991 до 15.03.1993 вона перебувала у декретній відпустці та постійно без реєстрації фактично проживала у АДРЕСА_2, про що видана довідка Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 02.05.2018 № 604, підставою для видачі якої є показання свідків, суд оцінює критично, з огляду на таке.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 чітко визначено обов'язок громадянина, який постраждав внаслідок аварії на ЧАЕС та бажає щоб йому призначили пенсію зі зниженням пенсійного віку, надати територіальному органу Пенсійного фонду довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видану органом місцевого самоврядування (підприємством, установою, організацією).

При цьому, суд зауважує, що за правилами ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування (в даному випадку, право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку має бути підтверджено довідкою про період проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення), не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, належних доказів, крім довідки базованої на показаннях свідків (один з яких має однакове прізвище з позивачем) на підтвердження того, що у період з 01.09.1991 до 01.01.1993 позивач дійсно проживала у АДРЕСА_3, позивачем надано не було та судом у ході судового розгляду не встановлено.

Суд зазначає, що у медичній довідці в матеріалах справи вказано, що ОСОБА_1 з травня 1992 року знаходилась у декретній відпустці, що спростовує доводи позивача викладені у позовній заяві про те, що вона з 01.09.1991 перебувала у декретній відпустці та у відпустці по догляду за дитиною.

Таким чином, належними доказами в матеріалах справи підтверджується лише строк проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС - 1 рік 8 місяців 23 дні у період з 26.04.1986 до 19.01.1988.

І навіть при включенні до цього строку періоду з 01.09.1991 до 01.01.1993 про який зазначається у довідці базованій на показаннях свідків - позивач все рівно не матиме в сумі трьох років проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, що з урахуванням положень ст. 55 Закону України № 796-ХІІ є недостатнім для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років.

Таким чином, обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Гетьмана Виговського, 12, м. Овруч, Житомирська область, 11100, код ЄДРПОУ 20405087) про зобов'язання призначити пенсію із зниженням пенсійного віку - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 31 липня 2018 року

Суддя О.В. Єфіменко