Рішення № 75624713, 31.07.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2018 Справа №607/12843/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Позняка В.М.

за участю секретаря судового засідання Осів І.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа - Тернопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до до Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа - Тернопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання за нею права власності на майно, а саме: на 1/ 2 частину житлового будинку загальною площею 106,9 кв.м., житловою площею 68,5 кв.м., з надвірними побудовами і спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, вартістю 118 209 гривень, в порядку спадкування після ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати - ОСОБА_2 Після її смерті відкрилася спадщина на 1/4 частину житлового будинку з надвірними побудовами і спорудами по АДРЕСА_1. Вказує, що успадкувала належну померлій частину житлового будинку за законом, оскільки є спадкоємцем першої черги, як дочка померлої. Спадщину прийняла, оскільки фактично вступила в управління спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько позивачки - ОСОБА_4 Після його смерті відкрилася спадщина на 1/4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1. ОСОБА_4 за життя склав заповіт, яким заповів позивачу належну йому частину вказаного житлового будинку. Спадщину після смерті ОСОБА_4 позивач прийняла, оскільки на час відкриття спадщини проживала разом з ним. Спадкоємці, які б мали право на обов'язкову часту у спадщині, відсутні. Державним нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належну спадкодавцям частину житлового будинку по АДРЕСА_1. З цих підстав просить визнати за нею право власності на вказане спадкове майно.

Ухвалою судді від 11 липня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 31 липня 2018 року.

Позивач в судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представники відповідача - Буцнівської сільської ради в судове засідання не з'явилися, сільський голова звернувся до суду із заявою, в якій просив розглядати справу за відсутності уповноваженого представника Буцнівської сільської ради, проти позовних вимог не заперечив.

Представники третьої особи - Тернопільської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, подавши заяву, в якій просить розглядати справу без їхньої участі.

Судом встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим Буцнівською сільською радою Тернопільського району.

Після її смерті відкрилася спадщина.

Як вбачається з Інформації по спадковій справі ОСОБА_2, наданої Державним нотаріальним архівом Тернопільської області № 422/01-21 від 17 травня 2018 року, заповіт від імені ОСОБА_2 був складений в користь ОСОБА_1 лише щодо майнового та земельного паїв, які знаходяться в ТОВ «Буцнівське». Заповіту щодо іншого належного їй майна померла за життя не склала. Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до нотаріуса не зверталися.

Згідно довідки № 745 від 20 липня 2017 року, виданої Буцнівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_2, в житловому будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1, були зареєстровані: чоловік - ОСОБА_4, дочка - ОСОБА_1, внучки - ОСОБА_5, ОСОБА_6.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим 10 січня 2006 року Буцнівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт від 18 липня 2000 року, який було посвідчено секретарем виконавчого комітету Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 44,згідно якого заповів належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_1.

Згідно довідки № 744 від 20 липня 2017 року, виданої Буцнівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_3 в житловому будинку № АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: дочка - ОСОБА_1, внучки - ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 18 березня 1968 року, батьками ОСОБА_8 вказані: ОСОБА_9 та ОСОБА_2.

29 липня 1989 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10, та після реєстрації шлюбу їй присвоїно прізвище - ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5, виданим 29 липня 1989 року Буцнівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, є батьками позивача - ОСОБА_1

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Захарків Т.Б. від 04 липня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_2, та за заповітом після смерті батька - ОСОБА_4

Окрім того, згідно вищевказаної постанови державного нотаріуса, у Тернопільській районній державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4 за заявою дочки - ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

Відповідно до довідки № 507 від 06 липня 2018 року, виданої Буцнівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1, рахується за померлим ОСОБА_3. Станом на 01 липня 1990 року - двір колгоспний. Станом на 01 липня 1990 року в будинку були зареєстровані: ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_1 - дочка, ОСОБА_12 - внучка.

Згідно інформаційних довідок № 246 від 18 травня 2015 року та № 247 від 18 травня 2015 року, виданих Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 30 квітня 1990 року право власності на майно було зареєстровано за головою колгоспного двору - ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Тернопільською районною радою 30 квітня 1990 року на підставі Рішення виконкому Тернопільської районної ради № 96 від 26 квітня 1990 року. Станом на 14 травня 2015 року по обліку бюро будинковолодіння № АДРЕСА_1 рахується: по 1/4 за ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_12

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (пункти 4, 5), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Отже, враховуючи те, що станом на 01 липня 1990 року членами колгоспного двору були: ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_1 - дочка, ОСОБА_12 - внучка, то в силу ст.ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, кожному з них належали частки по 1/4 будинковолодіння № АДРЕСА_1.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, правовідносини щодо спадкування після її смерті регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 524ЦК УРСР 1963 року, спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За нормами ст. 529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно із ст.ст. 548-549 ЦК УРСР 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Враховуючи те, що ОСОБА_2 заповіту щодо належного їй, як члену колгоспного двору, майна - 1/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 не складала, спадщину після її смерті прийняв чоловік ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_1, оскільки були спадкоємцями першої черги за законом та фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою № 745 від 20 липня 2017 року, виданою Буцнівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, відмови від її прийняття протягом шестимісячного строку не заявляли, а тому вони успадкували в рівних частках належну померлій 1/4 частку житлового будинку, тобто - по 1/8 частині.

Окрім того, враховуючи те, що ОСОБА_4, як члену колгоспному двору належала 1/4 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 та після смерті ОСОБА_2 він успадкував 1/8 частину житлового будинку, то йому належало 3/8 частини вказаного будинковолодіння, однак прав на належне йому майно не зареєстрував.

Встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тому до правовідносин щодо спадкування після його смерті застосуванню підлягають норми ЦК України 2003 року.

Відповідно до ст.ст. 1216-1219 Цивільного Кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За нормами ст.1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Враховуючи те, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, за життя склав заповіт, яким заповів належну йому частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 ОСОБА_1, остання спадщину прийняла, оскільки на момент смерті проживала разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою № 744 від 20 липня 2017 року, виданою Буцнівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, протягом шестимісячного строку з заявою про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася, а тому вона успадкувала належні померлому 3/8 частини житлового будинкупо АДРЕСА_1

Таким чином, загальна частка успадкованої ОСОБА_1 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 складає 1/2 (1/8 + 3/8).

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, визнання позову відповідачами, а також те, що через відсутність державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів на житловий будинок, позивач не може реалізувати своїх спадкових прав, а тому її право підлягає судовому захисту шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 та за заповітом - після смерті ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 200, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 120, 123, 524, 529, 548, 549, 553 ЦК України 1963 року, ст. 16, 392, 1216-1219, 1223, 1268, 1270 ЦК України 2003 року, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Тернопільська область, Тернопільський район, с. Буцнів, вул. Шевченка, 37), третя особа - Тернопільська районна державна нотаріальна контора (м. Тернопіль, вул. Котляревського, 27), про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 та за заповітом після смерті ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддяВ. М. Позняк