Постанова № 75621895, 16.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/1703/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/783/245/18 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Крайник Н.П., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: позивача ОСОБА_2, його представника -

ОСОБА_3, представника відповідача - Рак Х.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», третя особа - директор комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Пацюрко Юрій Михайлович, про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, наказу про звільнення з роботи, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом (а.с.1-5 т.1), в якому з урахуванням уточнень (а.с.217-221 т.1), просив скасувати накази комунального закладу Львівської обласної ради (далі - КЗ ЛОР) «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 12.03.2015 року № 47/од про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани та від 20.01.2016 року № 21-к про звільнення з роботи за систематичне порушення трудової дисципліни на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, про поновлення його на роботі на посаді лікаря з медицини невідкладних станів пункту екстреної медичної допомоги «Трускавець» Дрогобицької районної підстанції екстреної медичної допомоги КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», стягнення середнього заробітку з урахуванням індексації за весь час вимушеного прогулу та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем не було дотримано встановленого законом порядку застосування до нього дисциплінарних стягнень у виді догани та звільнення, не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, відсутність шкоди, а також його попередню роботу на посаді лікаря швидкої допомоги, на якій він працює з 1990 року і за весь період роботи до нього не було застосовано жодного дисциплінарного стягнення. Вважає, що зі сторони відповідача по відношенню до нього допущено дискримінаційний тиск, як до особи пенсійного віку.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.12.2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Скасовано наказ КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 12.03.2015 року № 47/од про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді догани.

Скасовано наказ КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 20.01.2016 року №21-к про звільнення ОСОБА_2 з роботи за систематичне порушення трудової дисципліни за п.3 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді лікаря з медицини невідкладних станів пункту екстреної медицини допомоги «Трускавець» Дрогобицької районної підстанції екстреної медичної допомоги КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з 21.01.2016 року.

Стягнуто з КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в користь ОСОБА_2 середню заробітну плату з врахуванням зростання індексу споживчих цін за весь час вимушеного прогулу за період з 21.01.2016 року по 26.12.2017 року в розмірі 130939 грн. 11 коп. з врахуванням прибуткового податку та інших платежів.

Стягнуто з КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 4000 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць з врахуванням прибуткового податку та інших платежів допущено до негайного виконання.

Стягнуто з КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в дохід держави судовий збір в розмірі 640 грн.

В решті позову - відмовлено.

Рішення суду оскаржив відповідач КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої доводи апелянт обґрунтовував тим, що дисциплінарне стягнення у виді догани накладено на позивача на підставі скарги ОСОБА_6 на дії бригади швидкої медичної допомоги, до складу якої входив позивач, за неналежне виконання посадових обов'язків по наданню невідкладної медичної допомоги хворому. Апелянт зазначає, що позивач і до оголошення догани неналежно виконував покладені на нього обов'язки щодо ведення медичної документації. Крім того, перебуваючи на чергуваннях 21, 23 та 29 грудня 2015 року, позивач знову допустив порушення посадових обов'язків, не зафіксувавши в обліковій документації факт прийому-передачі наркотичних засобів. Звертає увагу, що пояснення позивача про надмірну завантаженість, у зв'язку з чим ним було допущено помилки у веденні журналу обліку наркотичних середників, спростовуються іншими письмовими доказами про те, що 29.12.2015 року у позивача було лише три виклики, а робочий день тривав до 20 год. 00 хв., що не може бути визнано надмірною зайнятістю та поважною причиною допущення помилок у веденні медичної документації.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів.

Згідно з вимогами ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

При цьому, згідно з частиною першою статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (ч.2 ст.149 КЗпП).

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч.3 ст.149 КЗпП).

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ч.4 ст.149 КЗпП).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими пунктом третім статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 01.09.1990 року по 31.12.2012 року працював в комунальному підприємстві «Трускавецька міська лікарня» на посаді лікаря відділення швидкої медичної допомоги, з 01.01.2013 року був переведений на посаду лікаря станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги у пункт екстреної (швидкої) медичної допомоги «Трускавець» Дрогобицької районної підстанції екстреної (швидкої) медичної допомоги КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», яку з 05.06.2015 року змінено на посаду лікаря з медицини невідкладних станів (а.с.6-7,11,44 т.1), з якої позивача було звільнено з 21.01.2016 року наказом від 20.01.2016 року №21-к на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с.95 т.1), що оспорюється позивачем.

Оспорюваним в даній справі є також наказ КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 12.03.2015 року №47/од про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді догани (а.с.50 т.1).

Зі змісту цього наказу встановлено, що позивачеві було оголошено догану за порушення трудової дисципліни (не надання медичної допомоги, неналежне ведення документації) на підставі службової записки завідувача Дрогобицької районної підстанції екстреної медичної допомоги ОСОБА_7 від 26.02.2015 року та заяви гр.ОСОБА_6 від 25.02.2015 року (а.с.45, 47-48 т.1).

Зі змісту заяви гр. ОСОБА_6 вбачається, що позивач не надав йому належної медичної допомоги, а відвіз в поліклінічне відділення.

По даному випадку позивач дав пояснення від 26.02.2015 року (а.с.49 т.1) про те, що від запропонованого огляду гр.ОСОБА_6 категорично відмовився, так як він сержант міліції, і вимагав доставити його в поліклініку до знайомого лікаря, що позивач і зробив.

Такі ж відомості по цьому виклику, який зафіксовано 25.02.2015 року о 14 год. 44 хв., занесені позивачем до медичної документації (а.с.46 т.1).

Та обставина, що позивач доставив гр.ОСОБА_6 в поліклініку Трускавецької міської лікарні підтверджена й іншими письмовими доказами (витягом із журналу реєстрації викликів), які відповідач надав апеляційному суду (а.с.32-33 т.2), і жодних негативних наслідків для хворого цей випадок не мав.

Отже, за наведених вище обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани.

При цьому, колегія суддів враховує, що позивач понад двадцять років працював лікарем швидкої медичної допомоги і до цього випадку жодних скарг на нього від хворих не було, що визнала у судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача.

Наказ від 20.01.2016 року №21-к про звільнення позивача з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України було винесено відповідачем на підставі службової записки заступника директора з медичної допомоги ОСОБА_9 від 30.12.2015 року та протоколу медичної ради від 27.10.2015 року (а.с.90, 91 т.1), зі змісту яких встановлено, що під час вибіркової перевірки стану ведення медичної документації у пункті екстреної медичної допомоги «Трускавець» (за місцем роботи позивача) виявлено грубі порушення при заповненні карт виїзду бригади (ф.110/0) та веденні документації, що стосується прийому-передачі наркотичних середників.

З пояснень позивача від 29.12.2015 року (а.с.94 т.1) встановлено, що при заповненні журналу обліку наркотичних препаратів він припустився помилки через надмірну зайнятість.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтвердив, що шкоди внаслідок допущення позивачем порушень при веденні документації прийому-передачі наркотичних середників завдано не було.

Враховуючи наведене й те, що накладення дисциплінарного стягнення на позивача у виді догани визнано судом незаконним та скасовано наказ від 12.03.2015 року №47/од, правових підстав для звільнення позивача з роботи за систематичне порушення трудової дисципліни на підставі п.3 ст.40 КЗпП України не було, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поновлення позивача на роботі та виплату йому середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, за період з 21.01.2016 року по день ухвалення рішення суду.

При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що відповідачем, починаючи з листопада 2016 року, чотири рази оскаржувалась в апеляційному порядку ухвала суду про відкриття провадження в даній справі (а.с.155, 167, 177, 201 т.1) та неодноразово заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.16, 136, 141 т.1), що призвело до тривалого (більше року) розгляду справи.

Однак, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача у користь позивача, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, оскільки не врахував, що середня заробітна плата для оплати за вимушений прогул при незаконному звільненні обчислюється, виходячи із середньої заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, які передували даті звільнення, з урахуванням кількості робочих днів, фактично відпрацьованих працівником в ці місяці.

З урахуванням наведених вище вимог Порядку та наданих відповідачем письмових документів про дохід позивача за останні два календарні місяці - листопад та грудень 2015 року, у розмірі 5107 грн. 81 коп. та 5850 грн. 20 коп., відповідно (а.с.211-212 т.1, а.с.30-31 т.2), які передували даті звільнення - 21.01.2016 року, кількості робочих днів, фактично відпрацьованих позивачем в ці місяці - 21 та 23 робочих днів, середньоденний заробіток позивача за ці місяці становив 249 грн. 05 коп. ((5107,81 грн.+5850,20 грн.) : 44 р.д.) і, відповідно, середній заробіток за 485 робочих днів вимушеного прогулу з урахуванням індексації заробітної плати за цей період у розмірі 862 грн. 80 коп., повинен становити 121625 грн. 05 коп., тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити.

Крім того, колегія суддів визнає недоведеними вимоги позивача про заподіяння йому внаслідок незаконного звільнення моральної шкоди, оскільки на підтвердження цього факту позивачем не було надано належних та допустимих доказів, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 4000 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги позивача в повному обсязі.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України та наслідки розгляду справи апеляційним судом - рішення про відмову у задоволенні однієї з немайнових вимог позивача, а також понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та часткове її задоволення, колегія суддів доходить висновку про те, що розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 275 грн. 60 коп. (551,20 грн.*2=1102,40 грн. - судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції, за вирахуванням 826 грн. 80 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги по одній немайновій вимозі, в задоволенні якої відмовлено), а тому рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно змінити.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року в частині визначення розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у користь ОСОБА_2, змінити, зменшивши його з 130939 гривень 11 копійок до 121625 гривень 05 копійок.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року в частині задоволеної позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення з комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» моральної шкоди в розмірі 4000 гривень скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року в частині визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню з комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в дохід держави, змінити, зменшивши його з 640 гривень до 275 гривень 60 копійок.

В решті рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 26 липня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Крайник Н.П.

Ніткевич А.В.