Постанова № 75621077, 31.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 315/652/17

Провадження №22ц/778/2521/18

Головуючий у 1 інстанції: Ярош С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Гончар М.С., Маловічко С.В.,секретарБурима В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішенняГуляйпільського районного суду Запорізької області, ухвалене в м. Гуляйполе, Запорізької області 26 квітня 2018 року у справі

за позовом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом та

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача: Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області, Новомиколаївська сільська рада Гуляйпільського району Запорізької області, про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року до суду звернулася представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 з вказаним позовом, посилаючись після уточнення на те, що після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 7,61 га, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, належну ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 виданого головою Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області ОСОБА_9 14.12.2001 року, 19.11.2003 року заповіт ОСОБА_8 було посвідчено секретарем Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області ОСОБА_10, останнім було заповідано земельну ділянку їй, вона прийняла спадщину за заповітом, подавши нотаріусу відповідну заяву, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено в зв`язку з відсутністю оригіналу Державного акту на право приватної власності на землю.

Позивач просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 7,61 га, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, належну ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 виданого головою Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області ОСОБА_9 14.12.2001 року, як спадкоємцю за заповітом ОСОБА_8, посвідченого секретарем Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області ОСОБА_10 19.11.2003 року після спадкодавця ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

27.07.2017 року до суду звернулася відповідач з вказаним зустрічним позовом, посилаючись на те, що її померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року брат ОСОБА_8 в період з травня 2013 року по день своєї смерті мешкав з нею у м. Запоріжжі, брат стверджував, що жодного заповіту він не складав, після смерті брата при подачі нею заяви про прийняття спадщини після брата їй стало відомо про заповіт земельної ділянки брата на користь позивача, вважає, що даний заповіт не відповідає вимогам ст.ст. 1233, 1234 ЦК України, посилалася на ст.1257 ЦК України, вважала, що заповіт складений з порушенням вимог ст.ст. 1247, 1248 ЦК України, заповіт складено за допомогою технічного засобу (друкарської машинки), заповіт не містить підпису заповідача, не містить часу складення заповіту, вважає, що заповідач був введений в оману при складанні заповіту, не усвідомлював, що складає заповіт.

Позивача за зустрічним позовом просила суд визнати заповіт недійсним, у задоволенні позову до неї відмовити.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2018 року позов задоволено. Визнато право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 7,61 га, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, належну ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 виданого головою Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області ОСОБА_9 14.12.2001 року, як спадкоємцю за заповітом ОСОБА_8, посвідченого секретарем Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області ОСОБА_10 19.11.2003 року після спадкодавця ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову та про задоволення зустрічного позову.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є: спадкодавець жодного заповіту не складав; апелянту про це не було відомо, у нього не було бажання на складання заповіту; заповідач був введений в оману при складанні заповіту; не усвідомлював, що складає заповіт; у спадкодавця не було причин і підстав складати заповіт; заповідач хворів, заповіт не було прочитано вголос, та не складено особисто ним.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.12.2001 року головою Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області ОСОБА_9 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 7,61 га, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області на ім'я ОСОБА_8 (а.с.10).

19.11.2003 року секретарем Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області ОСОБА_10 посвідчено заповіт, яким ОСОБА_8 заповів належну йому земельну ділянку площею 7,61 га, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, ОСОБА_7 (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_3, виданого 07.10.2016 року керівником відділу державної реєстрації актів цивільного стану (а.с.14).

15.03.2017 року ОСОБА_5 звернулась до державного нотаріуса Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про прийняття спадщини за законом після свого брата ОСОБА_8 (а.с.26).

15.03.2017 року державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області зареєстрована спадкова справа №15/2017 спадкодавець ОСОБА_8, що підтверджується копією спадкової справи (а.с.25).

15.03.2017 року ОСОБА_11 звернулася до державного нотаріуса Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про відмову від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_5 після свого брата ОСОБА_8 (а.с.27).

22.03.2017 року позивач ОСОБА_7 в установлений законом шестимісячний термін з моменту відкриття спадщини звернулась до державного нотаріуса Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_8 (а.с.28).

30.03.2017 року ОСОБА_12 звернулася до державного нотаріуса Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про відмову від прийняття спадщини за законом на майно померлого на користь ОСОБА_5 після свого брата ОСОБА_8 (а.с.29).

24.05.2017 року позивач ОСОБА_7 звернулася до державного нотаріуса Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_8 (а.с.34).

24.05.2017 року постановою державного нотаріуса Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_13 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, так як заявником не надано правовстановлюючий документ на неї (а.с.35).

01.06.2017 року в газеті "Голос Гуляйпілля" надруковано оголошення про те, що втрачений Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданий 14.12.2001 року головою Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області ОСОБА_8, вважати недійсним (а.с.16).

Суд попередньої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

За приписами ст. ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно з ч.ч.1,3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцю після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

З матеріалів справи вбачається, що позивач як спадкоємець за заповітом, подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріуса в строк, встановлений ст.1270 ЦК України, прийняв спадкове майно: земельну ділянку, яка належала померлому, однак звернувшись до нотаріуса відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого, отримала відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, так як Державний акт про право приватної власності на землю, виданий померлому, втрачено.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що право позивача підлягає судовому захисту способом визнання права власності позивача як спадкоємця за заповітом, який прийняв спадщину, подавши заяву нотаріусу в установлений законом строк, на земельну ділянку, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання заповіту недійсним, суд виходив з наступного.

До суду звернулася спадкоємець другої черги за законом, яка подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, з позовом про визнання заповіту недійсним з посиланням на те, що останній складений з порушенням форми правочину, так як не містить підпису заповідача, часу його складення, дати та місця народження заповідача, не зазначено, що заповіт складено за допомогою технічного засобу, прочитаний вголос заповідачем та відповідає його дійсному волевиявленню, заповідач при складанні заповіту був введений в оману щодо його природи.

Так судом попередньої інстанції встановлено, що 19.11.2003 року секретарем Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області ОСОБА_10 посвідчено заповіт, яким ОСОБА_8 заповів належну йому земельну ділянку площею 7,61 га, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, ОСОБА_7.

Відносно цього правочину діють положення Цивільного Кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року зі змінами, внесеними до нього.

Відповідно ст. 541 ЦК УРСР (редакція 1963 року зі змінами) заповіт повинен бути складений у письмовій формі з вказівкою місця і часу його складення, власноручно підписано заповідачем і нотаріально посвідчено.

Як вбачається з заповіту останній складено у письмовій формі з вказівкою часу його складення, власноручно підписано заповідачем та нотаріально посвідчено.

Таким чином, судом попередньої інстанції встановлено, що заповіт відповідає вимогам ст. 541 ЦК УРСР (редакція 1963 року зі змінами).

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Оцінюючи обставини, на які посилається відповідач та його представник як на підставу визнання заповіту недійсним, а саме на відсутність підпису спадкодавця в заповіті та на те, що заповідач при складанні заповіту був введений в оману щодо його природи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що ці обставини є взаємовиключними, а тому можливо зробити висновок що позивач таким чином помиляється щодо дійсних обставин складення заповіту і не бере їх до уваги.

Доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, щодо того що заповіт був складений під впливом обману, а також, що момент його вчинення ОСОБА_8 не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними є припущеннями та не підтверджені жодним доказом, зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 1 серпня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: