Рішення № 75620812, 31.07.2018, Приазовський районний суд Запорізької області

Провадження № 2/325/224/2018

Справа 325/450/18

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2018 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Діденка Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Цуканової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що згідно укладеного між позивачем і відповідачем договору б/н від 02.12.2008 року відповідач отримав у позивача платіжну картку, відповідно до тарифів якої позивач надав відповідачу кредит в сумі 8000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків не виконав, внаслідок чого станом на 28.02.2018 року у нього утворилась заборгованість в сумі 83542,06 грн., яка складається з: 7333,97 грн. - заборгованість за кредитом; 71891,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи в сумі 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 3966,29 грн. - штраф (процентна складова). У зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в загальній сумі 83542,06 грн., а також покласти на відповідача судові витрати, а саме суму судового збору 1762,00 грн.

Ухвалою судді від 17.04.2018 року відкрито спрощене позовне провадження і справа призначена до розгляду.

Ухвалою суду від 14.05.2018 року судовий розгляд відкладено у зв'язку з першою неявкою відповідача і для надання часу позивачу ознайомитись з відзивом на позов, а також витребувано у ПАТ КБ «Приватбанк» додаткові докази.

Ухвалою суду від 05.06.2018 року судовий розгляд відкладено за клопотанням представника відповідача для надання йому часу ознайомитись із відповіддю на відзив банку і наданими доказами.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року відмовлено представнику відповідача у витребуванні оригіналу електронного доказу.

Позивач в судове засідання не з'явився, у поданій заяві звернувся до суду з проханням розглядати справу за відсутності представника позивача, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 і його представник - адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом вручення представнику в суді повістки під розписку.

У відзиві на позов відповідач позов не визнав, зазначив, що останній платіж по кредиту він зробив 25 грудня 2014 року, і оскільки банк звернувся до суду тільки у березні 2018 року, то трирічний строк позовної давності минув, що є підставою для відмови у позові. Сума 54,63 грн. від 24.08.2015 року, яка вказана у розрахунку банку, ним не вносилась і вказана банком навмисно для введення суду в оману щодо переривання строків позовної давності. Крім того, банком не надано доказів виконання умов договору в частині випуску і видачі відповідачу кредитної картки, відкриття рахунку і встановлення кредитного ліміту. Також, розрахунок заборгованості банку є неправильним, оскільки зазначені в ньому суми процентів математично не збігаються і є безпідставними. Банком неправомірно проведено збільшення відсоткової ставки за користування кредитом. Нараховані штрафні санкції не передбачені умовами договору.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, зазначивши про правомірність укладення кредитного договору і виконання його умов, а також надав документи про встановлення і зміну кредитного ліміту, перевипуску і строку дії картки, формули нарахування відсотків та виписку по рахунку.

У запереченнях на відповідь на відзив представником відповідача ОСОБА_3 надано альтернативний розрахунок заборгованості з відсотків, зазначено, що надані банком письмові докази є неналежними і недопустимими, так як вони в силу ч. 2 ст. 95 ЦПК України не засвідчені. Зазначив про невизнання факту перевипуску і отримання відповідачем кредитної картки. Також, заявив про застосування позовної давності та відсутність згоди позичальника на збільшення відсоткової ставки по кредиту.

Також, 31.07.2018 року на електронну адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з поданням ним заяви про витребування у банку оригіналу електронного доказу та тим, що 20.07.2018 року банком до суду були направлені письмові пояснення на заперечення відповідача, і просив зобов'язати банк направити їх відповідачу.

Проте, ухвалою суду від 31.07.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача у витребуванні оригіналу електронного доказу. 30.07.2018 року до суду електронною поштою дійсно надійшла відповідь на заперечення відповідача, але така заява по суті справи не передбачена ЦПК України, а отже і не передбачено її направлення іншій стороні. Направлення судом процесуальних документів іншій стороні, якщо це не передбачено ЦПК, може призвести до безпідставного затягування розгляду справи. Крім того, зміст відповіді на відзив є аналогічним відповіді на відзив, яка вже надавалась раніше, і відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з нею в судовому засіданні, за умови його присутності. З огляду на викладене, та враховуючи відсутність у відповідача і його представника поважних причин для нез'явлення в судове засідання, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

В розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення суду має бути справедливим.

Згідно зі статтею 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 10 ЦПК України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що 02.12.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір, шляхом ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг і підписанням відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, згідно якого відповідач отримав у позивача кредитну картку, відповідно до тарифів якої позивач надав відповідачу кредит в сумі 8000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, обумовивши пунктами 3.1, 3.2 Умов і правил надання банківських послуг, право банку на зміну (збільшення або зменшення) кредитного ліміту в будь-який момент.

Відповідно до п. 3.1 Умов і правил надання банківських послуг, банк відкриває клієнту карткові рахунки, видає клієнту картки, їх вид і строк дій визначений в заяві і в пам'ятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.

Згідно з п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до Довідки про зміну умов кредитування, відповідачу змінювався кредитний ліміт: 02.12.2008 року - 500 грн., 10.09.2009 року - 3000 грн., 27.11.2010 року - 3600 грн., 09.01.2013 року - 5000 грн., 09.12.2013 року - 6000 грн., 24.05.2014 року - 8000 грн., 01.12.2014 року - 573 грн., 31.12.2014 року - 7540 грн.

Кредитні картки відповідача перевипускались, термін дії останньої кредитної картки встановлено до жовтня 2017 року.

Згідно з Довідкою про умови кредитування, підписаною відповідачем, він мав погашати використаний кредитний ліміт щомісячно до 25 числа кожного місяця в сумі 7 % від розміру заборгованості, але не менше 50 грн.

З 01.09.2014 року банком збільшена відсоткова ставка по кредиту - 34,80 % річних, з 01.04.2015 року - 43,20 % річних.

Відповідно до Довідки про умови кредитування та Умов і правил надання банківських послуг, щомісячна комісія за обслуговування кредиту не встановлювалась.

Відповідачем зобов'язання по сплаті кредиту не виконувались належним чином, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, який охоплює період з 02.12.2008 року по 28.02.2018 року, починаючи з грудня 2014 року у відповідача почала виникати безперервна прострочена заборгованість за кредитом, у зв'язку з чим банком нарахована позичальнику сума заборгованості станом на 28.02.2018 року в сумі 83542,06 грн., яка складається з: 7333,97 грн. - заборгованість за кредитом; 71891,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 100,00 грн. - заборгованість за пенею, а також штрафи в сумі 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 3966,29 грн. - штраф (процентна складова).

В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.

Враховуючи заперечення відповідача і наданий ним альтернативний розрахунок, і беручи до уваги, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості, виходячи із зазначених банком вихідних даних.

Суд погоджується з нарахованою банком сумою процентів за користування кредитом на поточну і прострочену заборгованість за період до 31.12.2014 року в загальному розмірі 350 грн. 60 коп. (згідно розрахунку).

Однак, судом встановлено, що починаючи з 31.12.2014 року банком не у відповідності до умов договору, в рахунок збільшення, розраховано суму відсотків за користування кредитом, а саме нараховані суми відсотків по поточній і простроченій заборгованості не відповідають вказаним в розрахунку сумам кредиту з простроченої і поточної заборгованості.

Так, згідно з Довідкою про умови кредитування та п. 5.5 Умов і правил надання банківських послуг, відсотки за користування кредитом розраховуються виходячи з 360 днів на рік.

Пунктом 5.5.1 Умов та правил за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань, боржник сплачує проценти по підвищеній процентній ставці, або додаткову комісію, що визначається Тарифами.

Згідно з наданими позивачем Умовами та правилами, Тарифами, розмір підвищеної процентної ставки або комісії у випадку прострочення сплати кредиту, банком не встановлювались.

У відзиві представника банку надана формула розрахунку відсотків за кредитом, яка застосовувалась банком, та зазначено, що з квітня 2014 року відповідно до наказу № СП-2014-6635230 від 02.04.2014 року, відсотки за користування простроченим кредитом нараховуються банком у подвійному розмірі на всю суму заборгованості включаючи тіло кредиту, раніше нараховані відсотки та санкції.

В розумінні ст. 1056-1 ЦК України проценти за кредитним договором нараховуються за користування саме кредитом (кредитними коштами), а тому суд виходить з того, що базою для нарахування процентів є залишок суми основної (поточної та простроченої) заборгованості за кредитом, і проценти за користування кредитом не повинні нараховуватись на заборгованість із раніше нарахованих процентів та на штрафні санкції (ч. 2 ст. 550 ЦК України).

Також, суд не погоджується із нарахуванням відповідачу відсотків у подвійному розмірі, оскільки в наданому банком примірнику Умов та правил надання банківських послуг та Довідці про умови кредитування, зазначені положення не передбачені, докази про ознайомлення відповідача з наказом № СП-2014-6635230 від 02.04.2014 року, і прийняття позичальником цих умов, банком не надані. Крім того, умови про застосування до відповідача подвійної відсоткової ставки не зазначені і в самому розрахунку заборгованості банку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 року справа № 325/1163/16-ц.

Крім того, на переконання суду, нарахування відсотків за кредитом може бути здійснено банком тільки в межах строку дії договору, який відповідає строку дії картки (строк кредитування), тобто до 31.10.2017 року. (п. 3.1 Умов і правил).

Наведена позиція відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року справа № 444/9519/12 (пункти 48-54), та Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року справа № 345/118/17.

У пункті 11 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14 роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, зокрема, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Виходячи з диспозитивності цивільного судочинства (межі заявлених позовних вимог) та беручи до уваги визначені банком періоди та суми поточної і простроченої заборгованості, розмір відсоткової ставки та надану формулу розрахунку, розмір процентів за користування кредитом розраховується наступним чином:

1) за період з 31.12.2014 року по 30.01.2015 року (31 день):

7324,98 грн. х 34,80 % / 360 днів х 31 день = 219,50 грн. (поточні відсотки);

8,99 грн. х 34,80 % / 360 днів х 31 день = 0,27 грн. (прострочені відсотки).

2) за період з 31.01.2015 року по 31.03.2015 року (60 днів):

7315,49 грн. х 34,80 % / 360 днів х 60 днів = 424,29 грн. (поточні відсотки);

18,48 грн. х 34,80 % / 360 днів х 60 днів = 1,07 грн. (прострочені відсотки).

3) За період з 01.04.2015 року по 31.10.2017 року (945 днів):

7315,49 грн. х 43,20 % / 360 днів х 945 днів = 8295,76 грн. (поточні відсотки);

18,48 грн. х 43,20 % / 360 днів х 945 днів = 20,96 грн. (прострочені відсотки).

Всього сума відсотків за користування кредитом за весь період, що підлягає стягненню, складає 9312 грн. 45 коп. (350,60 + 219,50 + 0,27 + 424,29 + 1,07 + 8295,76 + 20,96 = 9312,45 грн.).

Сума нарахованої банком пені, яка передбачена Довідкою про умови кредитування, підлягає стягненню в повному обсязі в сумі 100 грн. 00 коп.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу в розмірі 4216,29 грн. (250 грн. - фіксована частина та 3966,29 грн. - процентна складова), суд виходить з наступного.

Довідкою про умови кредитування та пунктом 8.6 Умов і правил надання банківських послуг передбачено суму штрафу за порушення клієнтом строків платежів більш ніж на 120 днів по будь-якому з грошових зобов'язань в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Водночас, Довідкою про умови кредитування передбачено сплату позичальником пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

Таким чином, сума штрафу та пені передбачені за однакове по суті порушення - несвоєчасну сплату обов'язкових платежів, і визначення підстав для сплати штрафу як порушення зобов'язань більше ніж на 120 днів, не змінює суті і характеру такого порушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

У зв'язку зі стягненням на користь позивача суми пені, то стягнення суми штрафів, які нараховані також за прострочення виконання грошового зобов'язання, суперечить ст. 61 Конституції України, а тому в цій частині позову слід відмовити. Крім того, банком заявлено суму штрафу в розмірі 5 % суми позову, але позовні вимоги задоволено судом лише частково.

Стосовно доводів представника позивача про сплив строків позовної давності, то суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до пункту 3.1 Умов та правил карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на титульній стороні карти.

Користуючись кредитними коштами, ОСОБА_1 періодично сплачував заборгованість за наданим кредитом, останній платіж він здійснив 25.12.2014 року на суму 400 грн. Платежі, відображений в розрахунку на суму 54,63 грн. від 24.08.2015 року, є автоматичним списанням банку, що підтверджено банківською випискою по рахунку.

Згідно з вищенаведеним пунктом 3.1 Умов та правил, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки.

Наведений висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду у постановах від 07.02.2018 року № 751/5977/17, від 30.05.2018 року № 181/467/17.

У даному випадку суд не погоджується з посиланням представника відповідача на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року № 444/9519/12, оскільки у даній справі, що розглядається, ставиться питання не про стягнення суми щомісячних платежів, які залишились (ч. 2 ст. 1050 ЦК України), а повернення кредиту в повному обсязі після закінчення строку кредитування. Крім того, суд звертає увагу, що хоча умовами даного кредитного договору і передбачено обов'язок позичальника повертати кредитні кошти частинами, але розмір таких щомісячних платежів договором не встановлювався і залежить від використання позичальником кредитного ліміту в кожному конкретному випадку.

На переконання суду доводи представника позивача про безпідставне підвищення відсоткової ставки не заслуговують на увагу, оскільки як роз'яснено в постанові пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

Наданими позивачем доказами підтверджено правомірність підвищення відсоткової ставки по кредиту, що кореспондувалось із правом позичальника у випадку незгоди погасити заборгованість і не використовувати кредитні послуги.

Також, суд не погоджується з доводами представника позивача про недопустимість письмових доказів, наданих банком, через їх незасвідчення, оскільки хоча ЦПК України і встановлює обов'язок для учасників справи подавати суду письмові докази в оригіналі або належним чином засвідченій копії, але водночас закон не визначає, що подання таких доказів у незасвідченому вигляді має наслідком їх обов'язкову недопустимість. В такому випадку питання недопустимості доказів має вирішуватись судом в кожному конкретному випадку, якщо у суду є сумніви щодо поданих стороною доказів чи їх копій. Невиконання банком положень ст. 95 ЦПК щодо засвідчення копій документів свідчить лише про неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, за що суд має право вживати заходи примусу. Враховуючи, що у даній справі у суду немає сумнівів щодо копій письмових доказів, поданих банком, суд вважає за можливе їх прийняти, і одночасно звернути увагу ПАТ КБ «Приватбанк» на необхідність належного виконання своїх процесуальних обов'язків, що буде достатнім без застосування до позивача заходів примусу.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості в загальному розмірі 15962 грн. 33 коп. з яких: 6349,02 грн. - заборгованість за кредитом; 6563,31 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; сума пені - 3050 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог суму судового збору в розмірі 352 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 81, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526-530, 610, 1054-1056-1 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором б/н від 10.09.2008 року в розмірі 16 746 (шістнадцять тисяч сімсот сорок шість) грн. 42 коп., з яких: 7333,97 грн. - заборгованість за кредитом; 9312 грн. 45 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; сума пені - 100 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) суму судового збору в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення рішення суду 31.07.2018 року.

Суддя Є.В. Діденко