Окрема думка судді № 75618181, 24.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/6553/16-к Провадження №11-кп/772/589/2018

Категорія: крим. Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОКРЕМА ДУМКА

24 липня 2018 рокум. Вінниця

Судді Апеляційного суду Вінницької області Нешик Р.І. по кримінальному провадженню №12017020200000115 за апеляційними скаргами №12015020010008352 захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 та прокурора на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2018 щодо ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України.

За наслідками проведеного апеляційного розгляду апеляційних скарг прокурора і захисника обвинуваченого було постановлено судове рішення про відмову в задоволенні апеляційних скарг.

Крім відмови в задоволенні апеляції захисника в частині призначеного додаткового покарання та стягнення меншої суми моральної шкоди, колегія суддів дійшла до висновку про відмову в задоволенні і апеляційної скарги прокурора в частині виключення із обвинувального вироку вказівку про стягнення із обвинуваченого на користь держави судового збору в сумі одна тисяча чотириста сім гривень 83 копійки, посилаючись на несплату її потерпілою, із чим я не погодилась за наступних підстав.

Частиною 5 ст.128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу У країни за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Законом України №214-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.

Відповідно до ч.3 ст.3 та п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких обставин, ухвалюючи оскаржуваний вирок (27.02.2018) стосовно ОСОБА_3, Вінницький міський суд при вирішенні цивільного позову у провадженні мав керуватись положеннями Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017), яким розподіл судових витрат між сторонами визначено ст. 141 ЦПК України.

При цьому, ч.6 ст.141 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017) визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, стягнення судового збору з відповідача на користь держави у разі, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору чинним цивільним процесуальним законом не передбачено.

Крім цього, відповідно до ст.3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно чинного законодавства моральна шкода, з поміж інших, може полягати, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.5 вказаної Постанови, питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

На підставі п.2 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, з поміж інших, звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

З аналізу зазначених вище вимог Закону України «Про судовий збір» та Цивільного процесуального кодексу України слідує, що у разі звільнення позивача від сплати судового збору (тобто ні він, ні інша особа не понесли у цьому випадку судових витрат), такий збір не може бути стягнутий з відповідача на користь держави, а компенсується за її рахунок.

З матеріалів кримінального провадження та оскаржуваного вироку вбачається, що за вироком суду з ОСОБА_3 стягнуто на користь потерпілої моральну шкоду.

При цьому на користь держави з ОСОБА_3 стягнуто 1 407 гривень 83 копійки несплаченого потерпілою ОСОБА_4 судового збору за подання позовної заяви.

Таким чином, оскільки потерпіла ОСОБА_4 судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру не сплачувала (як то і зазначено у вироку), а кримінальним процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо стягнення судового збору при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні, питання щодо справлення такого збору підлягає вирішенню на підставах, визначених ст. 141 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017). Тобто, судовий збір у даному кримінальному провадженні не міг бути стягнутий з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави при ухваленні вироку, що безпідставно зроблено Вінницький міським судом.

Отже, судом допущено порушення вимог статей 128, 374 КПК України, які перешкодили ухвалити законний та обґрунтований вирок.

Тому вважала за необхідне викласти окрему думку.

Суддя Апеляційного суду

Вінницької області ОСОБА_5