Ухвала суду № 75616851, 31.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/638/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Таратін В. О. Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

суддів Пономаренка В.В., Сіренка Ю.В., Ювшина В.І.

секретар Торопенко Н.М., Попова М.В., Матюха В.І.

за участю:

представника позивача Попельнюх Т.І.

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 лютого 2018 року ухваленого суддею Таратіним В. О. у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 14.06.2008 р. відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування кредитною карткою, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п. 3.2., 3.3 Умов та правил банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент зменшити або збільшити кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановлено банком, відповідно до п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредиту розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідача станом на 31.08.2017 року, останній має заборгованість в сумі 99073,49 грн., яка складається з: 5672,39 грн. - заборгованість за кредитом; 85019,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3425,98 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4705,88 грн. - штраф процентна складова.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашає, в зв'язку з чим позивач просить стягнути вищевказану заборгованість та судові витрати в розмірі 1600,00 грн.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ КБ "Приватбанк" подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального та процесуального права, вважає його незаконним, необґрунтованим, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зокрема зазначено, що судом першої інстанції не були досліджені в повному обсязі докази, які були надані ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до позовної заяви, як на підтвердження своїх законних вимог.

Вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів укладення кредитного договору є помилковим, оскільки ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору з (рахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦПК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Кредитний договір укладений із ОСОБА_5 складається із: Заяви позичальника. Пам'ятки Клієнта. Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів Банку.

При укладанні кредитного договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

На підставі ч.1 ст.634 ЦК України, підписавши Заяву позичальника, відповідач приєднався до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, які є загальними і їх підписання позичальником не є обов'язковим, так само не обов'язково і підписання Тарифів Банку.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до п. 8 Перехідних Положень ЦПК України, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно до п. 9 Перехідних Положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи рішення про відмову позовних вимог позивача суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивачем не зазначено по якій кредитній карточці нарахована відповідачу заборгованість по кредитному договору від 14.06.2008 р., позивачем не доведено факту отримання відповідачем інших шести кредитних карток (крім першої), не доведено самого факту отримання даних кредитних карток відповідачкою, недоведеністю позивачем заявлених вимог - позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено, що 14.06.2008 року ОСОБА_5 зверталася до ЗАТ КБ «Приватбанк» із заявою про видачу кредитки «Універсальна» «30 днів пільгового періоду» із кредитним лімітом 1000,00 грн., базова процентна ставка за кредитом 3% на місяць на залишок заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У даній заяві зазначений номер кредитної картки НОМЕР_1, що виданий відповідачу (а.с.7).

Колегія суддів погоджується з твердження позивача про те, що відповідач ОСОБА_5 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http:/privatbank/ua/terms/paces/70, складає між позивачем та відповідачем договір, що підтверджується підписом у заяві.

Копії Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» додано до позовної заяви. (а.с.9-14).

В своїй заяві відповідач підтвердила, що зобов'язується регулярно ознайомлюватися з змінами на відповідному сайті банку.

Статтею 627 ЦПК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору з (рахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦПК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

При укладені договору сторони вірно керувались ч.1 ст.634 ЦПК України. Підписавши заяву, відповідач приєднався до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, які є загальними і їх підписання позичальником не є обов'язковим, так само не обов'язково і підписання Тарифів Банку.

Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Кредитний договір укладений із ОСОБА_5 складається із: Заяви позичальника. Пам'ятки Клієнта. Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів Банку.

Встановлено, що згідно заяви відповідача від 14.06.2008 року, останній видана 17.06.2008 року кредитна картка НОМЕР_1, з терміном дії 03/09, у відповідності до наказу №СП-2010-256 від 06.03.2010 року.

В послідуючому, у відповідності до зазначеного наказу позивачу видавалися інші кредитні картки, з застосування фотографування відповідача з картками., а саме: картка НОМЕР_2, дата відкриття 13.08.2009 р., термін дії - 05/12; картка НОМЕР_3, дата відкриття 17.08.2012 р., термін дії - 06/15; картка НОМЕР_4, дата відкриття 11.09.2013 р., термін дії - 05/17; картка НОМЕР_5, дата відкриття 01.11.2013 р., термін дії - 09/17; картка НОМЕР_6, дата відкриття 20.01.2014 р., термін дії - 10/17; картка НОМЕР_7, дата відкриття 13.02.2014 р., термін дії - 12/17. (а.с.43)

З довідки ПАТ КБ «Приватбанк» наданої на запит суду вбачається, що умови кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_5 змінювалися шість разів: 17.06.2008 р. старт карткового рахунку НОМЕР_3; 17.06.2008 р. встановлення кредитного ліміту 1000,00 грн.; 16.06.2009 р. зниження кредитного ліміту 850,00 грн.; 26.05.2011 р. збільшення кредитного ліміту 950,00 грн.; 23.07.2011 р. збільшення кредитного ліміту 1050,00 грн.; 25.07.2013 р. збільшення кредитного ліміту 2000,00 грн.; 19.08.2013 р. збільшення кредитного ліміту 5700,00 грн. (а.с.55).

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України - наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 625 ч. 1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконувала належним чином свої договірні зобов'язання та здійснила останній платіж за договором 06.03.2015 року, станом на 31.08.2017 вона має заборгованість.

Позивачем визначено таку заборгованість в сумі 99073,49 грн., яка складається з: 5672,39 грн. - заборгованість за кредитом; 85019,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3425,98 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4705,88 грн. - штраф процентна складова ( а. с. 4-6).

Відповідачем не надано свого розрахунку заборгованості на спростування розрахунку позивача і ніякими доказами не спростовує.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до умов договору, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в розмірі 95 647, 51 грн., яка складається з: 5 672,39 грн. - заборгованість за кредитом; 85 019,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4705,88 грн. - штраф процентна складова.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за пенею та комісією в сумі 3425,98 грн. не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Отже, невідомо, за які конкретно дії Банку по обслуговуванню клієнта, підлягає стягненню вказана комісія, а тому колегія суддів доходить до висновку, що нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, є незаконним.

Крім того встановлено, що розрахунок заборгованості по пені, та сплаті комісії включено позивачем в одну графу розрахунку за період з 01.02.2014 року по 31.08.2017 року.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно ж до п.1 ч.2 ст.258 ЦПК України до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовуються спеціальна позовна давність в один рік.

Колегія суддів погоджується з доводами наведеними в апеляційній скарзі та разом з тим відхиляє твердження сторони відповідача про те, що відповідачем відповідно до укладеного договору б/н від 14.06.2008 р. отримувався кредит у розмірі 1000 грн. по кредитній карточці НОМЕР_1, з терміном дії до 03/2009 року, що саме до вказаної дати заборгованість 1000 грн. відповідачем була погашена, інших карток остання не отримувала та, що у зв'язку з цим сплив строк позовної давності і у відповідності до вимог ст.ст.257,267 ЦК України це є підставою для відмови в задоволені позовних вимог позивача, оскільки в порушення вимог ст.ст.76-81 ЦПК України стороною відповідача не надано належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів в підтвердження своїх заперечень та тверджень.

Судом оголошувалися неодноразово перерви в судових засіданнях з метою задоволення клопотання сторони відповідача про надання доказів отримання інших кредитних карток, крім картки НОМЕР_1, дата відкриття 17.06.2008 р., термін дії до 03/09 - на інші цілі, але таких доказів стороною позивача надане не було.

Встановлено, що останній платіж по сплаті заборгованості відповідачем вчинено 06.03.2015 року, з позовом позивач звернувся в суд 25.09.2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, а тому відсутні правові підстави для відмови в задоволені позовних вимог позивача у зв'язку з спливом строку позовної давності, як це передбачено ст.ст.257,267 ЦК України.

Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та з неправильним застосування норм матеріального права, колегія суддів апеляційну скаргу задовольняє частково, рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 лютого 2018 року у даній справі скасовує та ухвалює нову постанову, якою позовні вимоги задовольняє частково.

Стягує із ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованость за кредитним договором в розмірі 95 647, 51 грн., яка складається з: 5 672,39 грн. - заборгованість за кредитом; 85 019,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4705,88 грн. - штраф процентна складова.

В решті позовних вимог, а саме стягненні заборгованіості за пенею та комісією в розмірі 3425,98 грн. - відмовляє.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та позовних вимог у справі до перерозподілу належать судові витрати сторін у справі по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій. Апеляційний суд враховує, що в суді першої інстанції позивачем сплачено 1600,00 грн. судового збору, а в суді апеляційної інстанції - 2400,00 грн. судового збору, позовні вимоги задоволено на 96, 5 %, отже (1600,00 грн. + 2400,00 грн. * 96, 5 % =3860,00) 3860,00 грн. судового збору слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 258,367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 лютого 2018 року ухваленого суддею Таратіним В. О. у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 95 647, 51 грн., яка складається з: 5 672,39 грн. - заборгованість за кредитом; 85 019,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4705,88 грн. - штраф процентна складова.

В решті в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" судові витрати в сумі 3860 грн. 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає, крім випадків визначених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 01 серпня 2018 року.

Судді Пономаренко В.В.

Сіренко Ю. В.

Ювшин В.І.