Постанова № 75613497, 01.08.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 33/781/203/18 Головуючий у суді І-ї інстанції Шепетько В. І.

Категорія - 124 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Широкоряд Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2018 Суддя апеляційного суду Кіровоградської області Широкоряд Р.В., за участю: ОСОБА_3, представника потерпілого ППВФ «Ацинус» - ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5, розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляцією потерпілого, ППВФ «Ацинус» на постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 15.06.2018 року, якою стосовно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

проживаючого АДРЕСА_1

провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 21 березня 2018 року серії БД №411314, 03.03.2018 р. о 10-30 год. ОСОБА_3 на а/д М13 Кропивницький - Платонове, 37 км + 800 м, керуючи автомобілем Mersedes - Benz 638, д.н. НОМЕР_1, не вибрав безпечну швидкість руху, не витримав дистанцію, був неуважний, в наслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, заподіяно матеріальну шкоду, чим порушила п.10.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

За наслідками розгляду справи судом першої інстанції прийнято рішення про відсутність в діях ОСОБА_3, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

В обґрунтування прийнятого рішення, суд послався на висновок Кіровоградського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центра № 112 від 17 травня 2018 року, згідно якого водій автомобіля Mersedes - Benz 638, д.н. НОМЕР_1, не мав технічної можливості зупинити автомобіль до місця знаходження автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, і тим самим не мав технічної можливості уникнути настання ДТП.

В апеляційній скарзі потерпіла особа просить постанову суду першої інстанції скасувати, постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_3, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнути його до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог представник потерпілого зазначає, що саме водій ОСОБА_3, не дотримався вимог ПДР, а саме п.п.12.2;12.3;13.1, не дотримався безпечної швидкості та дистанції, де в разі виникнення небезпеки для руху, мати можливість зупинити транспортний засіб, не

врахував належним чином погодних умов, дорожньої обстановки, стану поверхні проїзної частини, яка була покрита льодовим нашаруванням, які були загальновідомі.

Апелянт вважає, що висновки експерта є його припущенням, побудовані лише з пояснень водія ОСОБА_3, а тому зазначені висновки не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.

Суд першої інстанції взяв до уваги покази одних свідків, причому покази інших свідків необґрунтовано до уваги не взяв, чим допустив однобічність під час розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, зваживши та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Так, згідно матеріалів справи, що також не заперечується сторонами в справі, водій ОСОБА_3 на автодорозі М13 Кропивницький - Платонове, 37 км + 800 м, рухався на автомобілі Mersedes - Benz 638, д.н. НОМЕР_1. По переду його автомобіля в попутному напрямку рухався автомобіль НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5

У зв'язку із поганими погодними умовами, а саме сніговими заметами, покриття дороги було укрито льодом та снігом, зустрічний роз'їзд автотранспорту був ускладненим, оскільки дорога була розчищена шириною в одну смугу, що ускладнювало рух автомобільного транспорту.

Водій автомобіля ІЖ, ОСОБА_5, побачивши, що йому на зустріч на підйом рухається вантажний автомобіль, почав зменшувати швидкість, щоб надати можливість вантажному автомобілю проїхати, застосувавши гальмування. В цей час, водій автомобіля Mersedes - Benz 638, ОСОБА_3 допустив зіткнення передньою частиною свого автомобіля в задню частину автомобіля ІЖ. В результаті зіткнення, автомобілі отримали механічні пошкодження.

Як пояснив ОСОБА_3, він рухаючись на своєму автомобіль зі швидкістю 40-50 км/г. Видимість була погана, приблизно 40 метрів. Раптово він побачив поперед свого автомобіля автомобіль білого кольору, з не ввімкненими габаритними сигналами. Він почав гальмувати, проте дорожнє покриття було слизьким, автомобіль його не слухався, але уникнути зіткнення з автомобілем ІЖ не зміг. Вважає, що дана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_5, який рухався під час туману не включивши габаритні вогні.

Суд першої інстанції погодився із доводами ОСОБА_3, щодо відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як на підставу прийнятого рішення, суд першої інстанції взяв за основу висновок Кіровоградського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центра № 112 від 17 травня 2018 року, згідно якого водій автомобіля Mersedes - Benz 638, д.н. НОМЕР_1, не мав технічної можливості зупинити автомобіль до місця знаходження автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, і тим самим не мав технічної можливості уникнути настання ДТП.

Між тим апеляційний суд не може погодитися з даними висновками суду першої інстанції, та переконаний, що дана ДТП сталася саме з вини водія ОСОБА_3

Так, під час розгляду справи, суд першої інстанції в першу чергу був зобов'язаний встановити фактичні обставини події, а після чого, надати юридичну оцінку діям водіїв транспортних засобів.

Між тим, суд першої інстанції проявивши упередженість, обставини події, а саме швидкість руху автомобіля Mersedes, видимість, та відсутність габаритного освітлення на автомобілі ІЖ, встановив лише з пояснень водія ОСОБА_3, та свідків, які взагалі не були присутніми під час ДТП, є знайомими ОСОБА_3

Під час апеляційного розгляду, судом були опитані водії ОСОБА_5, ОСОБА_3, свідок ОСОБА_6, працівники поліції ОСОБА_7, ОСОБА_8

Показами даних осіб, достовірно встановлено, що видимість дороги під час ДТП, була не менше 150 метрів, з чим частково погодився ОСОБА_3 Також судом встановлено, що за даних погодних

умов, швидкість транспортних засобів не могла перевищувати 50 км/г. Як пояснили працівники поліції, рухаючись на місце ДТП, із максимально можливою швидкістю, із увімкнутими маячками синього та червоного кольору, за даних погодних умов, вони не могли рухатись швидше ніж 50 км/г.

Причому, як пояснила суду свідок ОСОБА_6, рухаючись на власному автомобілі за автомобілем ОСОБА_3, зі швидкістю біля 40-50 км/г, та перебуваючи в рівних з ним умовах, після раптової зупинки автомобіля ОСОБА_3 (внаслідок його наїзду на автомобіль ІЖ), вона встигла безпечно зупинити свій автомобіль навіть не застосувавши екстреного гальмування. Більш того, настання моменту початку гальмування автомобіля ОСОБА_3, свідок ОСОБА_6, виявила після загорання на його автомобілі «стоп-сигналів».

З приводу працюючих або непрацюючих габаритних вогнів на автомобілі ІЖ під керуванням ОСОБА_5, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Так, в судовому засіданні безумовно не доведено того факту, що у автомобіля ІЖ не були увімкнені габаритні вогні. Після того, як трапилася ДТП, ОСОБА_3, будь яких претензій з даного приводу не висловлював, та беззаперечно визнав себе винним у вчиненні ДТП, що також підтвердили працівники поліції.

Представником потерпілого до матеріалів справи надано письмові документи з приводу технічного стану автомобіля НОМЕР_2, який був перевірений перед виїздом на лінію 03.03.2018 року, згідно якого даний автомобіль перебував у технічно справному стані.

Більш того, згідно вимог п. 9.8 ПДР, з 01 жовтня по 01 травня, на всіх транспортних засобах поза межами населеного пункту повинні бути увімкнені ходові вогні, а за їх відсутності ближній світ фар.

Будь яких даних про порушення водієм ОСОБА_5, вимог п.9.8 ПДР, суду не надано.

Таким чином, доводи водія ОСОБА_3, з приводу того, що водій ОСОБА_5, не увімкнув на автомобілі габаритні вогні, свого підтвердження не знайшли, та спростовуються іншими доказами.

Крім того, оскільки автомобіль ОСОБА_5, не мав технічних несправностей, апеляційний суд вважає, що за даних обставин, водій ОСОБА_3, повинен був орієнтуватися не на габаритні вогні, які доречи за даної видимості 150 метрів фактично не мають значення, а на сам автомобіль, що рухався попереду, його динаміку, зміну напрямку руху, гальмування, тощо…

Апеляційним судом встановлено, що станом на 03.03.2018 року, дорожнє покриття в місці вчинення ДТП перебувало в сніговому заметі. Відповідно покриття дороги було незадовільним, дорога були слизькою, місцями укрита льодовим нашаруванням, (або) снігом, під яким також був лід. Дані обставини доведенню не підлягають, оскільки самі учасники ДТП, свідки, на цих обставинах наголошують, а дані погодні умови та стан дорожнього покриття як наслідок фактично і посприяли даній ДТП. За таких погодних та дорожніх умов, водії ОСОБА_5, та ОСОБА_3 виїхали в дорогу, розраховуючи на власний водійський досвід, технічний стан, активні системи захисту їхніх автомобілів під час руху в умовах ожеледиці. Тобто, водій ОСОБА_3, рухаючись на автомобілі, був цілком обізнаний про стан дорожнього покриття, бачив наскільки якісно (неякісно) комунальні служби провели роботи щодо очищення дорожнього полотна від льоду та снігу, а тому прийнявши рішення продовжити рух, цілком усвідомлював, що йому прийдеться керувати автомобілем в дорожніх умовах, приближених до екстремальних, був зобов'язаний виконувати п.12.1. ПДР, де - Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Також під час керування транспортним засобом, ОСОБА_3, був зобов'язаний виконувати: п.2.3. ПДР, - де для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.12.3. ПДР, - де: У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до

зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. п.13.1., - де водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Більш того, на переконання суду, водій, який наважився виїжджати на дорогу у вищезазначених дорожніх умовах, які фактично наближені до екстремальних, повинен виконувати не лише вищезазначені правила дорожнього руху, а також повинен мати досвід керування транспортним засобом в умовах ожеледиці, що безумовно окрім технічних навичок керування, вимагає від водія передбачати на перед дорожню ситуацію, що може виникнути у будь який час.

Враховуючи, що висновки експерта здійснені лише на вихідних даних, зазначених зі слів ОСОБА_3, проте які повністю спростовані під час судового розгляду, апеляційний суд не бере до уваги зазначені висновки експерта.

Крім того, безпосередньо після вчинення ДТП, ОСОБА_3, визнавав свою провину в тому, що був неуважним, у зв'язку із чим не встиг завчасно зупинити свій автомобіль, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль, що рухався попереду.

Причому, як пояснила суду свідок ОСОБА_6, рухаючись на власному автомобілі за автомобілем ОСОБА_3, зі швидкістю біля 50 км/г, та перебуваючи в рівних з ним умовах, після раптової зупинки автомобіля ОСОБА_3 (внаслідок його наїзду на автомобіль ІЖ), вона встигла безпечно зупинити свій автомобіль навіть не застосувавши екстреного гальмування.

Даний факт лише підтверджує, що видимість проїзної частини була достатньою, та безпечною в разі виконання учасниками дорожнього руху вимог ПДР.

Таким чином, апеляційний суд переконаний, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем проявив неуважність, не врахував безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем ІЖ, який рухався попереду, та який здійснював гальмування для пропуску транспортного засобу, що рухався йому на зустріч.

В результаті порушення ПДР, що призвело до пошкодження транспортних засобів, ОСОБА_3, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Суд першої інстанції під час розгляду справи, на вищезазначені обставини справи уваги не звернув, приймаючи рішення в справі прийняв за основу висновки експерта, без з'ясування інших обставин, що в своїй сукупності спростовують висновки експерта, які до речі не є обов'язковими для суду, у зв'язку з чим безпідставно закрив провадження стосовно ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а строк притягнення ОСОБА_3, до адміністративної відповідальності сплинув, провадження в справі відповідно до п.7 ст.247 КУпАП підлягає закриттю.

У зв'язку з чим апеляційна скарга ППВФ «Ацинус» підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням нової постанови та закриття провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.247,294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ППВФ «Ацинус» - задовольнити частково.

Постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 15.06.2018 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП стосовно ОСОБА_3 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення- скасувати.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України.

Провадження в справі закрити у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Рішення апеляційного суду є остаточним та оскарженню не підлягає.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області Р.В.Широкоряд