Рішення № 75612430, 30.07.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8302/17

2/357/441/18

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,

при секретарі - Солом'яна Л. М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочину удаваним в частині покупця та визнання покупцем,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання правочину удаваним. Вказував, що згідно розписки власноруч написаною ОСОБА_3 29.09.2015 року позивач придбав у відповідача автомобіль Mersedes-Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску. В той же день, у сервісному центрі №3243 в Київській області був укладений договір купівлі-продажу даного транспортного засобу. З метою зменшення податкового навантаження, при оформленні договору купівлі-продажу покупцем був зазначений ОСОБА_7, який ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер і тепер його спадкоємці претендують на вказаний автомобіль. Як зазначає позивач, оскільки саме він виконав обов'язки покупця транспортного засобу, просив суд визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу Mersedes-Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 удаваним правочином в частині покупця автомобіля та визнати вказаний договір укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

16.04.2018 року позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, згідно якої просив суд визнати правочин купівлі-продажу транспортного засобу Mersedes-Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 удаваним правочином в частині покупця автомобіля та визнати вказаний правочин укладеним між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивач та його представник на заявлених вимогах наполягали з підстав, викладених в позові, просили задовольнити вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що кошти на придбання автомобіля давав йому ОСОБА_2, однак документи оформлялися на ОСОБА_9 Бачив, що спірним автомобілем користувався ОСОБА_2, тому погоджується з позовними вимогами.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що її зять ОСОБА_2 збирав кошти щоб придбати автомобіль. Вона з ОСОБА_8 не планували купувати автомобіль, так як у них не було таких грошей, з позовом погоджується.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення представника ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_10, в яких зокрема зазначено, що розписка не є відповідним документом, що підтверджує правомірність придбавання транспортного засобу, на відміну від договору купівлі-продажу укладеного між сторонами. Просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_6, яка є представником ОСОБА_5, в судовому засіданні вказувала, що вони з ОСОБА_5 являються дочками та спадкоємицями першої черги після ОСОБА_8, який є власником спірного автомобіля. Самі вони не мали коштів на придбання автомобіля та не збиралися його купувати. Їх батько ОСОБА_8 за життя казав, що придбав собі новий автомобіль, крім цього в нього був ще один автомобіль марки «Жигулі». Також зазначила, що будь-які обставини спірного правочину їй невідомі, відносно позову заперечувала.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, покази свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 29.09.2015 року укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу Mersedes-Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску, де покупцем зазначений ОСОБА_8.

Згідно ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з відповіді територіального сервісного центру 3242 від 29.12.2017 року №1215/1, попереднім власником транспортного засобу Mersedes-Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску був гр. ОСОБА_3. З 30.09.2015 року даний автомобіль зареєстрований за гр. ОСОБА_8. Підставою до реєстрації даного автомобіля стала довідка-розрахунок НОМЕР_2 від 26.09.2015 року.

Позивач в своїх позовних вимогах про визнання правочину купівлі-продажу транспортного засобу удаваним в частині покупця автомобіля посилається на те, що згідно розписки (а.с. 5) ОСОБА_3 29.09.2015 року отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі 240000 грн. в еквіваленті 10000 доларів США за продаж автомобіля Mersedes-Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску, а тому ОСОБА_2 виконав обов'язки покупця, однак договір купівлі-продажу оформлявся на ОСОБА_8, щоб не платити великі податки ОСОБА_2, оскільки він є власником ще трьох автомобілів, і за четвертий автомобіль довелось би сплатити чималий податок.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 6).

28.07.2017 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області встановлено факт проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з січня 1989 року по день смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Згідно рішення Білоцерківськогго міськрайонного суду від 19.12.2016 року за ОСОБА_6 та ОСОБА_9 визнано право власності на спадкове майно після померлого ОСОБА_8

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надав покази про те, що ОСОБА_2 передав кошти в сумі 10 000 доларів США власнику автомобіля Mersedes-Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску, про що була складена розписка. Він та ОСОБА_12 були присутні при купівлі-продажі автомобіля як свідки, крім них в машині знаходилась ще одна невідома йому особа.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надав покази про те, що у вересні 2015 року він з ОСОБА_11 були свідками, як ОСОБА_2 передавав приблизно 10000 доларів США за придбання автомобіля, в автомобілі також сидів ОСОБА_8 Також зазначив, що він (свідок) пропонував оформити автомобіль на ОСОБА_8 щоб у ОСОБА_2 не було проблем з податками.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірною вольовою дією. Правова ціль, заради якої учасники цивільних відносин вчиняють правочини, є їх підставою, наприклад набуття права власності на майно або користування ним, тощо.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі Порядок), що визначає певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів та згідно п. 1 Порядку є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

Вказаним Порядком передбачена письмова форма договору купівлі-продажу автомобілів, а перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Покупець має право і зобов'язаний зареєструвати на себе транспортний засіб на підставі належних документів, які свідчать про перехід права власності.

Як встановлено в судовому засіданні, транспортний засіб Mersedes-Benz Vito 115 CDI, 2005 року випуску зареєстрований за ОСОБА_8. Підставою до реєстрації даного автомобіля стала довідка-розрахунок НОМЕР_2 від 26.09.2015 року, в якій вказана вартість автомобіля 209 000 грн.

В розумінні наведених вище правових норм, на думку суду, розписка, на яку посилається позивач, не є юридичним документом, котрий посвідчує перехід права власності.

В листі ВСУ «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року зазначено, що удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Тому при укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються правила щодо правочину, який сторони мали на увазі (який сторони приховали). Суб'єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений з такою метою. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому позивач повинен вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину. Спільною ознакою фіктивного та удаваного правочинів є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них. Різниця полягає в тому, що за удаваного правочину настають інші права та обов'язки, ніж ті, що передбачені правочином. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

З наданих в судовому засіданні показів свідків та пояснень сторін, судом не встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину.

Таким чином, враховуючи вищевказані правові норми, головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків. Однак, позивачем не доведено про наявність дійсної спрямованості волі сторін за договором купівлі-продажу, а також те, що ця угода була укладена з метою приховати іншу угоду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду до Апеляційного суду Київської області, в порядку встановленому законом, повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяА. Ю. Цуранов