Постанова № 75611525, 22.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2064/18 Справа № 201/4657/17 Головуючий у 1 й інстанції - Ходаківський М. П. Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 30

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є. при секретареві Сахарові Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 серпня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з позовом про солідарне стягнення з них 143 148грн.32коп. на відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 1200грн. на повернення витрат на проведене нею 14.06.2016р. автотоварознавче дослідження. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що належний їй автомобіль «Мазда», НОМЕР_2, який нею було передано у користування ОСОБА_3, під керуванням останнього 22.02.2016р. попав у дорожньо-транспортну пригоду за участю іншого автомобіля «Хонда», № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 Про вказаний факт їй стало відомо у березні 2016 року, а самі учасники дорожньо-транспортної пригоди за домовленістю між собою приховали вказаний факт та не повідомили про нього поліцію та страхові компанії.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30.08.2017р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати вказане рішення суду першої інстанції, посилаючись на його постановлення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не врахування висновку експертного дослідження щодо вартості завданих пошкодженням її автомобіля збитків та на безпідставність відмови у заявлених нею клопотаннях про витребування наявності повідомлень про дорожньо-транспортну пригоду, про уточнення інформації щодо другого учасника останньої, не визнання його явки до суду обов'язкової.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з позовом про солідарне стягнення з них 143 148грн.32коп. на відшкодування збитків, спричинених її автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 22.02.2016р.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 до позовної заяви додано копію письмової претензії до ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з копіями поштових квитанції про направлення останнім кореспонденції 20.04.2016р. та висновок експертного дослідження від 14.06.2016р.

У письмовій претензії на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_2 посилалась на те, що їй стало відомо про спричинення 22.02.2016р. її автомобілю «Мазда», НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю іншого автомобіля «Хонда», № НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_5 та яка визнала свою вину, про те, що учасники дорожньо-транспортної пригоди домовились між собою, обмінялись відповідними розписками, документами та не повідомляли служби міліції. Просила надати їй інформацію про складення європротоколу, відомості, чи здійснені винуватою особою ОСОБА_5 потерпілій особі ОСОБА_3 виплати грошової компенсації та у якому розмірі (а.с.4,5,38-41).

Згідно висновку експертного дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди власнику колісного транспортного засобу від 14.06.2016р. зазначено, що вартість спричиненого та наданого ОСОБА_2 як власником автомобіля «MAZDA 626», НОМЕР_2, матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 39 707грн.99 коп. Зокрема, експертним дослідженням встановлено, що вказаний автомобіль 1988 року випуску та пробігом 531 198км має пошкодження аварійного характера та сліди відновлювального ремонту більше двох складових частин кузову, пошкодження оббивки салону та сидінь, корозійні пошкодження порогу підлоги правого, крила заднього правого та лівого. Вартість відновлювального ремонту складає 143 148грн.78коп., який при ринковій вартості вказаного автомобіля у розмірі 39 707грн.99коп., економічно не є обгрунтованим (а.с.8-37).

Враховуючи недоведеність ОСОБА_2 заявлених нею позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано відповідно до вимог ст.ст.1166,1187,1188 ЦК України ухвалив рішення про відмову у їх задоволенні.

Твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про неправильність рішення суду безпідставні, суперечать вимогам закону та обставинам справи, які дійсно не містили на час розгляду справи жодного доказу на підтвердження заявленого до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позову про відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди. Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Тобто, обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача шкоди за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Наявність висновку експертного дослідження на підтвердження факту пошкодження автомобіля ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді не є достатнім для покладення відповідальності за спричинену шкоду на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Більш того, ОСОБА_3 у суді першої інстанції позов не визнав, вказуючи на вину у спричиненні шкоди іншої особи - ОСОБА_4 Між тим, будь-яких доказів про причетність ОСОБА_4 до завданих автомобілю ОСОБА_2 технічних пошкоджень ні наявні на час розгляду справи судом першої інстанції матеріали справи, ні апеляційна скарга не містять. У направленій ОСОБА_2 претензії винною особою у спричиненні шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Хонда», № НОМЕР_1, взагалі зазначається ОСОБА_5, яка ним фактично керувала. Проте позову до ОСОБА_5 не пред'явлено, не містить відповідних обставин і позов, заявлений до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на безпідставність відмови судом першої інстанції у заявлених нею клопотаннях про витребування наявності повідомлень про дорожньо-транспортну пригоду, про уточнення інформації щодо другого учасника останньої ОСОБА_4 та не визнання його явки до суду обов'язковою не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не містять підтвердження тому, що зазначені клопотання заявлялись. Крім того, за зазначеною у позові адресою ОСОБА_4 взагалі не значиться (а.с.54). Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України (у редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін. Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України (у тій же редакції) обов'язок доведення обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на самі сторони.

22.03.2018р. до апеляційного суду у день розгляду справи надійшли письмові пояснення ОСОБА_3, у яких він стверджував про те, що учасниками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 22.02.2016р. на перехресті Запорізького шосе та вул.Шинної, були він та ОСОБА_4, що керував автомобілем «Хонда», НОМЕР_1, про їхню домовленість вирішити питання з приводу пошкодженого автомобіля на підставі європротоколів, про не складення останніх та про залишення місця пригоди, а також надав копію розписки ОСОБА_5 про визнання нею своєї вини у дорожньо-транспортній пригоді та зобовязання здійснити ремонт автомобіля, копію розписки ОСОБА_4 про зобов'язання здійснити ремонт автомобіля, копії фотографій з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому доказів неможливості подання з об'єктивних причин вказаних доказів до суду першої інстанції ОСОБА_3 не наведено. За таких обставин та вимог ч.3 ст.367 ЦПК України зазначені докази апеляційним судом прийняттю не підлягають.

Враховуючи зазначене, підстав для скасування рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги та для розподілу судових витрат не вбачається.

Керуючись ст.ст.258, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Судді : Пономарь З.М. Бараннік О.П. Посунся Н.Є.