Рішення № 75610765, 19.07.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2821/17

2/0203/166/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Булеці А.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Інго Україна» про стягнення страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилався на те, що 07.08.2014 року між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №530588905.14, строком дії з 07.08.2014 року по 06.08.2015 року. Предметом договору страхування були майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки KIA SORENTO KNEJC521845258478 д/н НОМЕР_1, 2004 р.в. Пунктами 8.1, 8.4.3 договору було передбачено право страхувальника при настанні страхового випадку, передбаченого договором, отримати страхову виплату та обов’язок страхувальника здійснити виплату страхового відшкодування на умовах та в строки, передбачені договором. Пунктом 2 договору визначено, що страховим випадком є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пожежі, стихійного лиха, падіння предметів, попадання каміння, протиправних дій третіх осіб, угону. 16.05.2015 року близько 02-00 г. в м.Дніпропетровську позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_2, відволікся від керування, виїхав за межі проїзної частини, після чого скоїв перекидання в кювет. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль було пошкоджено. 18.05.2015 року позивач звернувся до контакт-центру відповідача з повідомленням про страхову подію та відповідно до умов п.8.2.13 договору протягом трьох робочих днів з моменту настання страхового випадку письмово оформив заяву про страховий випадок та надав страховику необхідні документи та можливість здійснити огляд автомобіля. Листом від 31.07.2015 року позивачем було отримано відмову відповідача у здійсненні страхового відшкодування з посиланням на п.п.12.1.4, 12.1.10 договору, п.15.1.5 Правил добровільного страхування наземного транспорту, ст.26 Закону України «Про страхування», ст.991 ЦК України. В обгрунтування свого рішення відповідач послався на невиконання позивачем умов договору щодо строків повідомлення страховика про настання страхового випадку. Але після перекидання автомобіля, він довгий час знаходився в шоковому стані, усі документи були в пошкодженому автомобілі. Тому, з поважних причин він не зміг здійснити виклик представника страховика у передбачені договором строки. При цьому, він викликав представника компетентних органів (ДАІ), які оглянули місце події, склали необхідні документи, сфотографували пошкоджений автомобіль та місце пригоди. Крім того, у передбачені договором строки він звернувся до страхової компанії з заявою про страховий випадок, надав страховику необхідні документи та можливість провести огляд транспортного засобу для визначення обставин та наслідку страхового випадку. Таким чином вважав відмову страхувальника у виплаті страхового відшкодування необгрунтованою та такою, що суперечить вимогам діючого законодавства. Відповідно до висновку експертного дослідження №73/15 від 15.06.2015 року розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу, визначено в сумі 120816 грн. 94 коп. В зв’язку з цим, позивач просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в сумі 120816 грн. 94 коп. та витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 900 грн., а всього стягнути 121716 грн. 94 коп.

В судовому засіданні представник позивача зазначила про підтримання заявленого останнім позову та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач у наданому відзиві та представник відповідача в поясненнях під час розгляду справи проти позову заперечував, посилаючись на порушення позивачем умов укладеного договору страхування в частині строків повідомлення в телефонному режимі страховика про настання страхового випадку, оскільки таке звернення надійшло до контакт-центру лише 18.05.2015 року о 12-36 г. Крім того, після дорожньо-транспортної пригоди було встановлено суттєві відмінності в комплектації пошкодженого автомобіля та автомобіля, який був наданий для огляду перед страхуванням 06.08.2014 року. Відповідний перелік відмінностей наведений в консультативному висновку №13 від 27.07.2015 року «Української експертної компанії». Проте, позивач відповідно до умов договору страхування не виконав свого обов’язку та у триденний термін не повідомив страхову компанію про зміни, що відбулись із предметом страхування. Вказані обставини, що свідчать про невиконання позивачем своїх обов’язків за договором є передбаченою цим договором підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 07.08.2014 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №530588905.14, строком дії з 07.08.2014 року по 06.08.2015 року.

Предметом договору страхування були майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки KIA SORENTO KNEJC521845258478 д/н НОМЕР_1, 2004 р.в. (п.п1,2 договору).

Також п.2 договору визначено, що страховим випадком є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пожежі, стихійного лиха, падіння предметів, попадання каміння, протиправних дій третіх осіб, угону.

Пунктами 8.1.1 та 8.4.3 договору, відповідно, було передбачено право страхувальника при настанні страхового випадку, передбаченого договором, отримати страхову виплату та обов’язок страхувальника здійснити виплату страхового відшкодування на умовах та в строки, передбачені договором.

16.05.2015 року близько 02-00 г. в м.Дніпропетровську позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_2, відволікся від керування, виїхав за межі проїзної частини, після чого скоїв перекидання в кювет. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль було пошкоджено.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17.06.2015 року, яка набрала законної сили, позивача за фактом скоєння вищезазначеної пригоди було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

Також судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що про настання страхового випадку позивач повідомив в телефонному режимі до контакт-центру відповідача 18.05.2015 року о 12-36 г. та в подальшому протягом трьох робочих днів з моменту настання страхового випадку письмово оформив заяву про страховий випадок.

Листом від 31.07.2015 року позивачем було отримано відмову відповідача у здійсненні страхового відшкодування з посиланням на п.п.12.1.4, 12.1.10 договору, п.15.1.5 Правил добровільного страхування наземного транспорту, ст.26 Закону України «Про страхування», ст.991 ЦК України, обгрунтовуючи це фактом порушення позивачем умов договору страхуванням в частині несвоєчасного повідомлення в телефонному режимі контакт-центр відповідача про настання страхового випадку, внаслідок чого виїзд аварійного комісара не здійснювався та страховик був позбавлений можливості визначити характер, обставини страхового випадку та розмір збитку. Також підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування стало встановлення факту суттєвих відмінностей в комплектації пошкодженого автомобіля та автомобіля, який був наданий для огляду перед страхуванням 06.08.2014 року, про які позивач у визначений в договорі триденний термін не повідомив страхову компанію.

Відповідно до ст.ст.3,6,11,525,627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди).

Згідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 5 ч.1 ст.989 ЦК України серед обов’язків страхувальника визначено обов’язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової

виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (ч.2 ст.991 ЦК України).

Аналогічні положення закріплені в п.5 ч.1, ч.2 ст.26 Закону України «Про страхування».

Пунктом 8.2.5 укладеного між сторонами договору страхування встановлено обов’язок страхувальника у триденний термін повідомити страховика про будь-які зміни, що стались з предметом договору страхування та можуть вплинути на ступінь ризику.

Згідно п.8.2.9 договору страхувальник при настанні страхового випадку зобов’язаний сповістити (зателефонувати) до контакт-центру страховика та викликати компетентні органи відповідно до розділу 9 договору.

Відповідно до п.9.1.4 договору страхувальник при настанні ДТП зобов’язаний негайно (протягом години) в межах населеного пункту та не пізніше 6-ти годин за його межами сповістити в телефонному режимі про це контакт-центр страховика.

Пунктом 12.1.4 договору підставою для відмови у страховій виплаті було визначено несвоєчасне повідомлення страхувальником/водієм страховика про настання страхового випадку (згідно розділу 9 договору) без поважних на це причин або створення страховику перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків та інші випадки, передбачені законом.

Пунктом 12.1.10 договору підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування визначено невиконання страхувальником/водієм обов’язків, передбачених умовами договору страхування (згідно розділу 8 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що про настання страхового випадку – дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16.05.2015 року близько 02-00 г. в м.Дніпропетровську, позивач повідомив в телефонному режимі контакт-центр відповідача лише 18.05.2015 року о 12-36 г., чим порушив свої зобов’язання, визначені п.9.1.4 договору страхування та позбавив можливості відповідача забезпечити виїзд аварійного комісара та своєчасно та достовірно визначити обставин страхового випадку, характер та розмір збитків.

При цьому, суд критично відноситься та відхиляє як необгрунтовані доводи позивача про те, що після перекидання автомобіля, він довгий час знаходився в шоковому стані, а усі документи були в пошкодженому автомобілі, через що він не зміг здійснити виклик представника страховика у передбачені договором строки.

Так, позивачем не надано доказів того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він зазнав тілесних ушкоджень та перебував у стані, які перешкоджали йому здійснити телефонне повідомлення відповідача про настання страхового випадку протягом наступної години. Про вказане свідчить і той факт, що безпосередньо після пригоди позивачем викликались працівники поліції та він приймав участь в оформленні матеріалів, надавав письмові пояснення працівникам поліції, займався евакуацією транспортного засобу.

Крім того, згідно наданого відповідачем консультативного висновку №13 від 27.07.2015 року «Української експертної компанії» вбачається, що за наслідками огляду експертом після дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу KIA SORENTO KNEJC521845258478 д/н НОМЕР_1, 2004 р.в., було встановлено суттєві відмінності в комплектації пошкодженого автомобіля та автомобіля, який був наданий для огляду перед страхуванням 06.08.2014 року.

Так, з вказаного висновку та фотознімків об’єктивно вбачаються невідповідності розмірів розсіювачів фар та їх типу, конфігурації розсіювача світла блокфари, невідповідність місця розташування та конфігурації показника поворотів; наявність повторювача показника повороту та отвору для можливого встановлювача омивача передньої фари на пошкодженому автомобілі і відсутність останніх на застрахованому автомобілі перед його страхуванням; розбіжності центральної консолі панелі приладів та управління функціями, в кольорі обшивки важеля стояночного гальма; наявність ознак можливого переклеювання номерної таблички.

Вказані суттєві розбіжності в комплектації автомобіля на момент його страхування та пошкодженого автомобіля, про які позивач взагалі не повідомляв відповідача, свідчать про порушення позивачем обов’язків, визначених п.8.2.5 договору страхування.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у здійсненні страхового відшкодування, відповідала умовам п.п.12.1.4, 12.1.10 укладеного між сторонами договору страхування та положенням діючого законодавства, зокрема, ст.991 ЦК України, ст.26 Закону України «Про страхування».

А тому, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі за безпідставністю та необгрунтованістю заявлених позовних вимог.

В зв’язку з відмовою в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрат слід покласти на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,11,525,627,629,638,979,989,991 ЦК України, ст.26 Закону України «Про страхування», ст.ст.2,4,5,10,11,12,76-81,141,258,259,263-268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Інго Україна» про стягнення страхового відшкодування – відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати по справі покласти на останнього.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 липня 2018 року.

Суддя С.Ю. Казак