Рішення № 75610155, 25.07.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1748/18

(2/199/1510/18)

РІШЕННЯ

Іменем України

25.07.2018

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання - Перетятько А.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1 та представника позивача - ОСОБА_2,

за участі відповідача - ОСОБА_3 та представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, де третя особа орган опіки та піклування в особі виконкому Індустріальної районної у м. Дніпрі ради про позбавлення батьківських прав та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, де третя особа орган опіки та піклування в особі виконкому Індустріальної районної у м. Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та про визначення способу участі батька у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

В березня 2018 р. позивачзвернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що вона є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Шлюб між нею та батьком дитини було укладено 07.05.2011 та рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.09.2012 шлюб було розірвано, ініціатором розірвання шлюбу була позивач.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2013 з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі ? частини від всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.01.2013.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду з середини 2012 р. шлюбні відносини між подружжям були припинені та з цього часу подружжя фактично спільного господарства та побуту не мали, однією сім'є не проживали, після розірвання шлюбу жодних контактів з малолітньою дитиною відповідач не підтримує, останній раз бачив дитину на її дворічний день народження.

На теперішній час позивач постійно мешкає з разом дитиною за адресою: АДРЕСА_1 та дитина знаходиться на утриманні позивача та її родини.

23 лютого 2018 р. між позивачем та громадянином ОСОБА_6 було укладено шлюб, дитина вважає його своїм батьком, а біологічного батька вона не знає зовсім.

Позивач також зазначає, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини з 2013 р. на суму 82114 грн. 89 коп., про що надає копії довідок-розрахунків.

З приводу позбавлення батьківських прав батька дитини позивач звернулася до Управління - служба у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпрі ради, та орган опіки та піклування дійшов до висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітньої дитини.

Предмет позову становить вимога про позбавлення батьківських прав відповідача відносно доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача позов не визнали та просили суд відмовити в його задоволенні.

В наданому суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що доводи позивач щодо неналежного виконання ним батьківських обов'язків по відношенню до малолітньої доньки спростовуються копіями платіжних документів, які підтверджують факт перерахунку грошових коштів матері, а також придбання іграшок та речей доньці, довідкою з Амур-Нижньодніпровського ВДВС про відсутність заборгованості по аліментам тощо.

Відповідач зазначає, що він має бажання у повному обсязі виконувати батьківські обов'язки, але через перешкоди матері у спілкуванні з донькою, не має такої можливості, відповідач вказує, що факт вчинення перешкод підтверджується скріншотом повідомлень мобільного зв'язку.

Також відповідач зазначає, що має постійну роботу, працює на посаді директора приватного підприємства, забезпечений житлом, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, жодних шкідливих звичок не має, як свідомий громадянин розуміє свій батьківський обов'язок приймати участь у вихованні дитини, а як людина, яка має почуття, має дуже велике бажання виховувати свою дитину, спілкуватися з нею, віддаючи своє тепло і батьківську любов. Відповідач вказує, що жодних обставин, які б давали підстави вважати, що його спілкування з дитиною спричинить шкоду доньці не існує, а створення перешкод відповідачем його спілкуванню із донькою порушує не тільки його права як батька, а в першу чергу порушує права та суперечить інтересах дитини.

Відповідач пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_1, де третя особа орган опіки та піклування в особі виконкому Індустріальної районної у м. Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та про визначення способу участі батька у вихованні дитини, який ухвалою від 14.06.2018 був прийнята до розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач посилається на те, що 07.05.2011 між ним та ОСОБА_1 було укладено шлюб, від якого у подружжя 05.09.2011 народилася донька ОСОБА_5.

21.09.2012 шлюб між сторонами було розірвано. Аліменти на утримання дитини позивачем за зустрічним позовом сплачено у повному обсязі, що підтверджується довідку з державної виконавчої служби.

Відповідачем зазначається, що після того, як він із ОСОБА_1 вирішив розлучитися, остання усілякими способами перешкоджає його спілкуванню із дитиною, що проявляється в тому, що останнім часом він регулярно телефонував матері дитини з метою домовитися про час, коли він може спілкуватися із дитиною, але у відповідь отримував відмову, при цьому жодних вагомих причин і мотивів мати дитини не повідомляла. Декілька разів ОСОБА_3 приходив за адресою проживання ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_5 з метою побачитися із дитиною, поспілкуватися з нею, але мати дитини жодного разу не відчинила двері, будучи при цьому вдома. З цього приводу він змушений був звернутися до виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради із заявою про участь у вихованні дитини, яка перебуває на розгляді до теперішнього часу.

Відповідачем наголошується, що він має постійну роботу, працює на посаді директора приватного підприємства, забезпечений житлом, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, жодних шкідливих звичок не має, як свідомий громадянин розуміє свій батьківський обов'язок приймати участь у вихованні дитини, а як людина, яка має почуття, має дуже велике бажання виховувати свою дитину, спілкуватися з нею, віддаючи своє тепло і батьківську любов. На його думку жодних обставин, які б давали підстави вважати, що його спілкування з дитиною спричинить шкоду доньці, не існує, а створення перешкод ОСОБА_1 у його спілкуванні із донькою порушує не тільки його права як батька, а в першу чергу порушує права дитини та суперечить інтересах дитини.

У зустрічному позові відповідач в окремо заявленій суду вимозі просив зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у його спілкування з дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання йому систематичних побачень з донькою у 2-у та у 4-ту суботу місяця та в день народження доньки з правом зміни часу та днів побачень батька з дитиною за взаємною згодою батьків та з урахуванням інтересів дитини.

За судового розгляду відповідач уточнив вимоги в частині часу та його проміжку бажаного спілкування із донькою та визначився із вимогою зустрічного позову, вказавши наступний графік зустрічей із дитиною:

- кожну другу та четверту в місяці суботу - з 10.00 год. до 15.00 год. за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, без обмеження місця прогулянок та з можливістю поїздок;

- кожен день народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5, з 10:00 до 15:00 год.

Позивач зустрічний позов відповідача не визнала повністю та заперечувала проти його задоволення; проти задоволення зустрічного позову відповідача наголошував також представник позивача.

У відповіді на відзив відповідача та у відзиві на зустрічний позов представник позивача та позивач просили врахувати необґрунтованість та надуманість вимог відповідача.

Від самого розірвання шлюбу жодних контактів з малолітньою дитиною ОСОБА_3 не підтримує з власної ініціативи, останній раз він бачив дитину на її дворічний день народження. Доводи відповідача щодо того, що він приходив за місцем мешкання ОСОБА_1 з метою побачень з дитиною не підтверджені доказами. Свідоме самоусунення та бездіяльність ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини підтверджується також тією обставиною, що він понад як п'яти років, на протязі яких він не бачив власну дитину, жодного разу не вжив заходів задля захисту свого порушеного права на участь у вихованні дитини, не звертався ані до органу опіки та піклування, ані до суду; жодних звернень з боку ОСОБА_3 з питання побачень з дитиною, з питання долі дитини протягом 5 років не було.

На переконання позивача та представника позивача протиправна поведінка ОСОБА_3 призвела до того, що дитина не знає хто саме є її біологічним батьком, не сприймає його як батька, будь-які його намагання спілкуватися з дитиною викликає в неї психологічні розлади, душевні хвилювання та потужний стрес. На підтвердження вказаної обставини позивач посилається довідку КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, наявну в матеріалах справи.

Позивач вказує, що в ситуації, що склалася, дії ОСОБА_3 прямо шкодять правам та інтересам дитини, спричиняють дитині душевні страждання та психологічні травми, та за таких обставин мати дитини зобов'язана вжити всіх можливих заходів щодо захисту прав та законних інтересів дитини, саме тому вона і звернулася до суду. Дії ОСОБА_3 щодо намагань спілкуватись з дитиною, яка його зовсім не знає, не тільки є прямим порушенням прав та законних інтересів дитини, а намаганням штучно створити докази бажання приймати участь у вихованні дитини в межах захисту від позову ОСОБА_1

Стосовно звернення ОСОБА_3 до органу опіки та піклування від 25.02.2018, то позивач зазначає, що комісією з захисту прав дітей Індустріальної районної у м. Дніпрі ради питання щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини було розглянуто 13.03.2018. Під час засідання комісії ОСОБА_3 був присутній, відповідно він був обізнаний як про звернення ОСОБА_1 до органу опіки щодо позбавлення його батьківських прав, так і щодо змісту рішення комісії про доцільність позбавлення його батьківських прав. За проміжок часу з 13.03.2018 по 25.05.2018 він не вжив жодних спроб спілкування з дитиною, не намагався наладити з нею контакт тощо. Заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини з 2013 року на суму 82 114 грн. 89 коп. була сплачена лише після призначення до розгляду справи про позбавлення батьківських прав, при цьому, батько дитини не цікавиться додатковими витратами, які несе позивач на утримання дитини, курортне лікування тощо.

На думку ОСОБА_1 дії ОСОБА_3 є лише захистом від позову ОСОБА_1 Разом з тим, на переконання ОСОБА_1,. ОСОБА_3 30.05.2018 на випускному у дитячому садочку, де вчиться дитина, коли прийшов, спричинив їй важку психологічну травму та душевні страждання.

Представник третьої особи не скористався правом брати участь в судових засіданнях та в окремо наданій суду заяві клопотав про розгляд справи у відсутності представника.

Дослідив докази, суд дійшов до наступного висновку.

Сторони в даній справі є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с. 8).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.09.2012 розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 07.05.2011 (а.с. 8) Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2013 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти щомісяця на утримання дитини в розмірі ? частини від всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.01.2013 (а.с. 10).

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідує Комунальний заклад освіти «Дошкільний навчальний заклад (я-с) №387» Дніпровської міської ради з 13.09.2013 по теперішній час (а.с. 13); дитина проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Згідно із висновком органу опіки та піклування - виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 13.03.2018 №18/5-122 позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, по відношенню до дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є доцільним (а.с. 15-17).

Як встановлено судом, позивач не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, разом із своїми батьками, чоловіком (23.02.2018 зареєстрований шлюб із ОСОБА_6.), що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 12), та малолітньою дитиною.

Відповідач працює директором ПП «Будспецінвест» з 03.04.2017 (а.с. 103), протипоказань щодо опіки та піклування не має, що підтверджується відповідним сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду та медичною довідкою про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів (а.с. 51), має у власності нерухоме майно (а.с. 104-106) за адресою: АДРЕСА_2, та мешкає за цією адресою (а.с. 43 звор.).

У травні 2018 р. ОСОБА_3 сплачена заборгованість за аліментами, визначена державним виконавцем (а.с. 46-47) в розмірі 49 482,55 грн., та станом на 25.05.2018 заборгованість з боку відповідача відсутня, що підтверджується відповідною довідкою - розрахунком.

20.07.2018 ОСОБА_3 було перераховано 5 000,00 грн. на банківську карту ОСОБА_1, які відповідно до пояснень відповідача є його участю для купівлі необхідних дитячих речей та шкільних приладь для дитини та підготовки її до школи.

Правовідносини між сторонами в даній справі виникли із особистих немайнових прав і обов'язків батьків і дітей, що підтверджується показаннями свідків, а також письмовими доказами: висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,

Допитані судом свідки дали майже аналогічні показання про відомі їм обставини.

Так, свідок ОСОБА_9 свідчила, що вона теж має дитину та тісно спілкується із ОСОБА_1 з того часу, коли їх дітям було близько 9 місяців, гуляли в одному подвір'ї, та їх діти до 2,5 років відвідували одну групу в дитячому садочку. ОСОБА_1 сама гуляла із дитиною, батька ОСОБА_5 свідок бачила лише 1 раз, коли він підійшов на дитячий майданчик, ОСОБА_5 тоді було близько 2-х років, та зі слів ОСОБА_1 свідкові відомо, що батько ОСОБА_5 не приймає участі у вихованні дитини.

Свідок ОСОБА_11 свідчила, що ОСОБА_1 знає давно, тісно спілкувалися, оскільки діти відвідували одну групу в дитячому садочку. Батька ОСОБА_5 свідок бачила один раз, приблизно ОСОБА_5 тоді був 1 рік. Дитина за батько нічого не каже, із дитиною гуляла або мати дитини, або дідусь (батько ОСОБА_1.). Також свідок бачила батька на випускному у ОСОБА_5, коли прийшов батько ОСОБА_5, то дитина не йшла із ним на контакт, батько стояв в стороні, дитина була налякана, що, на думку свідка, можливо пов'язано із тим, що був випускний.

Свідок ОСОБА_12 свідчила, що знайома із ОСОБА_1 майже 5 років, познайомилися, коли гуляли із дітьми на дитячому майданчику, дітки відвідують один дитячий садочок. Свідкові відомо зі слів ОСОБА_1, що батько ОСОБА_5 (тобто ОСОБА_3.) до 2 -х років намагався спілкуватися, потім ні, про присутність ОСОБА_3 у житті дитини свідок нічого не змогла пояснити.

Розглядаючи виниклих між батьками дитини спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Втім, суду не було надано доказів у порядку ст.ст. 76 - 80 ЦПК України (обов'язок доказування в цій частині та подання доказів покладений на позивача в силу ст. 81 ЦПК), на підставі яких суд би мав змогу визнати слушними доводи позивача в частині ухилення батька дитини від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 151 СК батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Враховуючи зазначені вище обставини, заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав, а також готовність відповідача взяти на себе турботи щодо пересування дитини до школи та у зворотному напрямку, оскільки він має у користуванні транспортний засіб, а також щодо матеріального забезпечення дитини усім необхідним, оскільки має таку можливість, в тому числі забезпечення відпочинку дитини за кордоном, та з урахуванням того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, а інші заходи до відповідача не здійснювалися, відсутні на даний час підстави для задоволення позову ОСОБА_1

За змістом ч.ч. 4, 5, 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд не погоджується із висновком від 13.03.2018, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.

Так, відповідно до висновку органу опіки та піклування від 13.03.2018 (а.с. 15-17) ОСОБА_3 пояснював, що мати дитини перешкоджала йому бачитись із донькою, тому він вирішив не втручатися у життя дитини та не сплачувати аліменти на утримання дитини. На теперішній час батько не має заперечень проти сплати боргу по аліментах.

Разом з тим, відповідно до висновку від 13.03.2018 те, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, комісією встановлено на підставі пояснень матері дитини ОСОБА_1 (а.с. 16).

Вочевидь, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини має встановлюватися не лише на підставі пояснень матері дитини; разом з тим, підлягає врахуванню, що таке ставлення ОСОБА_3 свідчить про наявність підстав для надання органом опіки та піклування допомоги батькові та матері дитини у здійсненні ними обов'язків по відношенню до дитини в силу ст. 17 СК України з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, а не про наявність підстав для надання висновку про доцільність позбавлення батьківських батька дитини.

Суд не бере в силу ч. 4 ст. 77 ЦПК до розгляду надані позивачем докази, зокрема, довідку від 12.06.2018 №56 з КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради (а.с. 83-84), довідку від 29.03.2018 №31 КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради (а.с. 85-86), оскільки дані письмові докази не містять інформації щодо предмета доказування.

Щодо вимоги зустрічного позову відповідача, то для суду вбачаються підстави для задоволення позову ОСОБА_3 При цьому, суд керується таким.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.

Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою (стаття 142 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Частиною другою статті 159 СК України встановлено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, мають враховуватися передусім інтереси дитини.

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

В даній справі підстави для такого обмеження відсутні, тому з метою порушених прав відповідача для суду наявні підстави для задоволення зустрічного позову повністю; обраний відповідачем графік зустрічей із дитиною відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, та дозволяє дитині мати рівні права та обов'язки щодо батьків (ст. 142 СК).

Судові витрати за позовом ОСОБА_1 підлягають покладенню на позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, за зустрічним позовом відповідача ОСОБА_3 покладаються на ОСОБА_1 (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81,141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 289 ЦПК України ст.ст. 150, 159, ст. 150 СК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, де третя особа орган опіки та піклування в особі виконкому Індустріальної районної у м. Дніпрі ради про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, де третя особа орган опіки та піклування в особі виконкому Індустріальної районної у м. Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та про визначення способу участі батька у вихованні дитини задовольнити повністю.

Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_3 із дитиною - донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання ОСОБА_3 побачень з донькою шляхом

встановлення графіку зустрічей для батька наступним чином:

- кожну другу та четверту в місяці суботу - з 10.00 год. до 15.00 год. за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, без обмеження місця прогулянок та з можливістю поїздок;

- кожен день народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5, з 10:00 до 15:00 год.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Дата виготовлення повного судового рішення 01 серпня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, або за умови оголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї