Ухвала суду № 75610015, 30.07.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9181/18

Провадження № 1-кп/161/715/18

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду

м. Луцьк 30 липня 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді Ясельського І.В.,

з участю секретаря Соколової К.Ю.,

прокурора Шпоти О.В.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників Ніколаєнка О.А., Марчука В.І.,

потерпілого ОСОБА_5,

провівши у залі суду підготовче судове засідання по розгляду обвинувального акту у кримінальному проваджені, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018030130000213 від 25.03.2018 про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.2 ст.189 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018030130000213 від 25.03.2018 про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.2 ст.189 КК України.

В підготовчому судовому засіданні захисник Марчук В.І. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Клопотання мотивує тим, що вищевказаний обвинувальний акт не відповідає вимогам п.4 ст.110, 109, ст.291 КПК України, та порушує право на захист обвинуваченого ОСОБА_2 від висунутого обвинувачення.

Обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_1, а також захисник Ніколаєнко О.А., кожен зокрема, підтримали клопотання захисника Марчука В.І. про повернення обвинувального акту прокурору та просили задовольнити, прокурор заперечив клопотання сторони захисту та просив призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту, потерпілий підтримав думку прокурора.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

На підставі вимог ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Судом встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018030130000213, відповідає вимогам ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги кримінального процесуального закону. При цьому, доводи сторони захисту щодо неконкретності пред'явленого обвинувачення, на думку суду, не підлягають оцінці на стадії підготовчого судового провадження, а повинні бути перевірені в ході судового розгляду кримінального провадження по суті. Окрім того, судом встановлено, що прокурором вчинено всі дії на виконання обов'язку, передбаченого ст.293 КПК України, щодо вручення обвинуваченим та захиснику Марчуку В.І. копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, однак обвинувачені фактично відмовилися отримати такі матеріали, оскільки вимагали їх вручення в присутності захисників. Із врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_1 фактично відмовилися реалізувати своє право на отримання, передбачених законом копій процесуальних документів, а тому відсутні підстави вважати, що таким чином було порушено їхнє право на захист.

З наведених мотивів суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника Марчука В.І. про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні №12018030130000213.

Враховуючи викладене, а також те, що кримінальне провадження підсудне Луцькому міськрайонному суду Волинської області, підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутні, а тому суд дійшов висновку, що у даному кримінальному провадженні слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Зазначене судове засідання, з урахуванням принципу гласності та відкритості слід проводити відкрито.

В підготовчому судовому засіданні сторони кримінального провадження подали суду такі клопотання:

-Захисник Марчук В.І. в інтересах третьої особи ОСОБА_6 заявив клопотання про скасування ухвал суду про арешт майна. Просить скасувати ухвали слідчих суддів Луцького міськрайонного суду від 27.03.2018, 17.04.2018, якими було накладено арешт на вантажний мікроавтобус марки «Volkswagen LT 35», д.н.з. НОМЕР_1, а також відмовлено у клопотанні ОСОБА_6 у скасуванні арешту вищевказаного транспортного засобу, відповідно. Клопотання мотивує тим, що вказані рішення слідчих суддів ухвалені з порушенням кримінального процесуального закону та норм матеріального права, які гарантують недоторканість права власності.

-Захисник Марчук В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 заявив клопотання про зміну останньому запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт або інший більш м'який запобіжний захід. Клопотання мотивує тим, що обвинувачений ОСОБА_2 має важкий стан здоров'я, потребує медичного лікування, позитивно характеризується, наміру переховуватись від суду, а також незаконно впливати на свідків та потерпілого не має.

-Захисник Ніколаєнко О.А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 заявив клопотання про зміну останньому запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт. Клопотання мотивує тим, що на даний час відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК України для залишення ОСОБА_1 найсуворішого виду запобіжного заходу.

-Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 на 60 днів. Клопотання мотивує тим, що ризики, визначені ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку його дії, не відпали, а продовжують існувати.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також їх захисники, кожен зокрема, клопотання подані стороною захисту підтримали та просили задовольнити, клопотання прокурора заперечили.

Прокурор подані ним клопотання підтримав з викладених у них мотивів, клопотання сторони захисту заперечив.

Потерпілий підтримав думку прокурора.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подані клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зважаючи на те, що чинним кримінальним процесуальним законом суд першої інстанції не уповноважений скасовувати ухвали слідчих суддів, постановлені в ході досудового розслідування кримінального провадження, а тому клопотання захисника Марчука В.І. в інтересах третьої особи ОСОБА_6 про скасування ухвал слідчих суддів Луцького міськрайонного суду від 27.03.2018, 17.04.2018 є безпідставним, не ґрунтується на вимогах закону, а відтак не підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі проти життя особи, за що відбував реальні міри покарання в місцях позбавлення волі, судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 146 ч.2, 186 ч.2, 189 ч.2 КК України, не працює, а тому наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що він може переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі впливати на свідків та потерпілого, при цьому, вищевказані факти свідчать про неможливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

ОСОБА_2 згідно ст.89 КК України є не судимий, однак неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, відбував реальну міру покарання в місцях позбавлення волі, обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 146 ч.2, 186 ч.2, 189 ч.2 КК України, не працює, а тому наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що він може переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі впливати на свідків та потерпілого, при цьому, вищевказані факти свідчать про неможливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. При цьому, надані стороною захисту докази, на думку суду, не спростовують наявності вищевказаних ризиків, а також не вказують на їх зменшення. Окрім цього, із наданої захисником Марчуком В.І. відповіді в.о. начальника ДУ «Луцький слідчий ізолятор» Максимчука О.В. вбачається, що стан здоров'я ув'язненого ОСОБА_2 задовільний, протипоказань до утримання останнього в умовах СІЗО не виявлено.

Із врахуванням зазначеного суд відмовляє у задоволенні клопотань захисників Марчука В.І., Ніколаєнка О.А. про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_1, відповідно, та задовольняє клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

Частиною 4 п.2 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства та погрозою його застосування.

На підставі викладеного, зважаючи на обґрунтованість підозри ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, розмір застави у даному кримінальному провадженні не визначається.

Відповідно до ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду, суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 314-316, 369, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника Марчука В.І. про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні №12018030130000213 від 25.03.2018 про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.2 ст.189 КК України - відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні №12018030130000213 від 25.03.2018 року, про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.2 ст.189 КК України, на 12 год. 00 хв. 07 серпня 2018 року у приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області, за адресою - м.Луцьк, вул.Конякіна, 3.

У задоволенні клопотання захисників Марчука В.І., Ніколаєнка О.А. про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_1, а також про скасування ухвал суду про арешт майна - відмовити.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1, ОСОБА_2, обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 146 ч.2, 186 ч.2, 189 ч.2 КК України, на 60 днів, тобто до 27 вересня 2018 року включно.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий