Постанова № 75609767, 26.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

м. Харків

Справа № 638/14775/17

Провадження №22-ц/790/2784/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря - Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла боржниказа апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 березня 2018 року (в складі судді Подус Г.С.), -

встановив:

У березні 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович, звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, в якому просив надати дозвіл на примусове проникнення приватного виконавця до житла боржника ОСОБА_2, зокрема квартири АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 вхід до якого через квартиру АДРЕСА_1, для реального виконання виконавчого листа № 638/14775/17 виданий 05.02.2018 року, документ видав: Дзержинський районний суд м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 02.06.2010 року у сумі еквівалентній 100 тисяч доларів США, 3 % річних у сумі 19 тисяч 250 доларів США, всього в сумі еквівалентній 119250 доларів США, що на час пред'явлення позову складає 3209446 гривень. (АСВП №55822099 постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2018 року).

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на виконанні Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. перебуває виконавче провадження № 55822099 на загальну суму стягнення з нарахуванням розміру суми стягнення, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, всього 3278770,46 грн. з примусового виконання виконавчого листа № 638/14775/17 виданий 05.02.2018 року документ видав Дзержинський районний суд м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 02.06.2010 року у сумі еквівалентній 100 тисяч доларів США, 3 % річних у сумі 19 тисяч 250 доларів США, всього в сумі в сумі еквівалентній 119250 доларів США, що на час пред'явлення позову складає 3209446 гривень. (АСВП №55822099 постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2018 року).

Постанова про відкриття виконавчого провадження, яка була надіслана 16.02.2018 року рекомендованим листом, боржником отримано особисто 27.02.2018 року, що підтверджується роздруківкою з Укрпошти.

На вимогу приватного виконавця, протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження, в порушення вимог пункту 3 частини 5 статті 19 ЗУ «Про виконавче провадження», боржником декларацію про доходи та майно не надано.

За відомостями Державної фіскальної служби України, на ім'я боржника відкриті розрахункові рахунки в банківській установі, однак кошти по рішенню суду не сплачує. Приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

Відповідно до відповіді з УПФУ, боржник отримує офіційний дохід на підприємстві, однак кошти по рішенню суду не сплачує.

Відповідно до відповіді Регіонального сервісного центра, на ім'я боржника зареєстровані транспортні засоби, які оголошено в розшук.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на ім'я боржника зареєстровано право власності на наступне майно: - Квартира, 3 кімнатна, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1. Загальна площа (кв.м.): 67,8, житлова площа (кв.м): 47,0; - Нежитлові приміщення підвалу № ХVI, XXI в літ. «А-4» загальною площею 67,2 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1. Загальна площа (кв. м.): 67,2 кв. м. - Квартира за адресою: АДРЕСА_4.

27.02.2018 року батько боржника не допустив виконавця для проведення виконавчих дій в квартиру АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, будинок 2 вхід в яке через квартиру АДРЕСА_1, під особистий підпис, що є перешкодою для примусового виконання виконавчого провадження, про що складено відповідний акт приватного виконавця.

Враховуючи значущість суми боргу, і той факт, що рішення на даний момент так і не виконано, боржник ухиляється від виконання рішення, приватний виконавець звернувся до суду з поданням про примусове входження до житла боржника.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В., до судового засідання не з`явився, в поданні просив суд слухати справу без його участі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 березня 2018 року подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. про примусове входження до житла боржника - задоволено.

Надано дозвіл на примусове входження до житла боржника ОСОБА_2, зокрема: квартири АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 вхід до якого через квартиру АДРЕСА_1, для реального виконання виконавчого листа № 638/14775/17 виданий 05.02.2018 року, документ видав: Дзержинський районний суд м. Харкова, про стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 02.06.2010 року у сумі еквівалентній 100 тисяч доларів США, 3 % річних у сумі 19 тисяч 250 доларів США, всього в сумі в сумі еквівалентній 119250 доларів США, що на час пред'явлення позову складає 3209446 гривень. (АСВП № 55822099 постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2018 року).

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову, якою в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. про примусове входження до житла боржника відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що жодних перешкод у вчиненні виконавчих дій за адресою АДРЕСА_1, приватному виконавцю Близнюкову Ю.В. вона не вчиняла та жодних підстав для звернення до суду із поданням про примусове проникнення до житла у нього не було, тому таке звернення є передчасним.

Крім того, апелянт вказала, що приватний виконавець Близнюков Ю.В. не здійснював 27 лютого 2018 року виходу за адресою АДРЕСА_1 та її підпис, отриманий 26 лютого 2018 року за проханням приватного виконавця Близнюкова Ю.В. на незаповненому акті.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. про примусове входження до житла боржника, суд першої інстанції виходив з того, що для примусового виконання виконавчого листа необхідно проведення виконавчих дій, а приватний виконавець Близнюков Ю.В. не може потрапити до житла боржника.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитись не може виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова був виданий виконавчий лист № 638/14775/17, який знаходиться на примусовому виконанню у Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області у Близнюкова Ю.В.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. було відкрито виконавче провадження № 55822099 від 16 лютого 2018 року та вказану постанову направлено на адресу боржника ОСОБА_2, АДРЕСА_2 рекомендованим листом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження підлягають надсиланню стягувачу та боржникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше наступного робочого дня.

Вказаною постановою боржника зобов'язано протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати приватному виконавцю декларацію про доходи та майно.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до зворотного повідомлення (а.с. 6 зв.), постанову про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 отримала 28 лютого 2018 року, а відповідно до повідомлення Укрпошти - отримала 27.02.2018 р. 10.53 год.

Відповідно до відповіді з УПФУ, боржник отримує офіційний дохід на підприємстві, однак кошти по рішенню суду не сплачує.

Відповідно до відповіді Регіонального сервісного центра, на ім'я боржника зареєстровані транспортні засоби, які оголошено в розшук.

Також, під час здійснення виходу виконавцем за адресою: АДРЕСА_1, 27.02.2018 року, батько боржника не допустив виконавця для проведення виконавчих дій в квартиру. (а.с.17).

Згідно частини 1 статті 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент постановлення оскаржуваної ухвали) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 2 вищевказаного Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Стаття 18 Закону містить перелік обов'язків і прав виконавців, обов'язковість вимог виконавців, зокрема пунктом 4 частиною 3 статті 18 передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Крім того, Законом передбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Враховуючи встановлені обставини та ту обставину, що державним виконавцем не надано суду належних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним державному виконавцю у здійсненні виконавчих дій, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника є передчасними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

На підставі вищевказаного, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з відмовою в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла боржника.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 березня 2018 року- скасувати.

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла боржника - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 липня 2018 року.

Головуючий - І.П.Коваленко

Судді - А.І.Овсяннікова

І.С. Сащенко