Вирок № 75609519, 27.07.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

27.07.2018

справа № 642/5039/14-к

провадження № 1-кп/642/202/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.18 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) у складі:

головуючого судді - Ольховського Є.Б.

за участю секретарів - Панової Г.Г., Алімурадової Т.Я.

прокурорів - Костюкова М.С., Чеблукова Д.М., Шевцова О.М., Ісікової О.С., Члевік Р.О.,

захисника - Леншиної О.В.

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представник ПАТ «Підприємство Второсплав»

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, працюючого машиністом баштового крану, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого 17 серпня 2012 року Московським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 191, ч.3 ст. 191 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України строком на три роки і забороною займати посади і займатися діяльністю пов'язаною з розпорядчою та фінансово-господарською діяльністю строком на 1 рік,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190; ч.5 ст.27, ч.1 ст. 366; ч.2 ст.289; ч.1 ст. 357 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в червні 2013 року, точна дата не встановлена, познайомившись з ОСОБА_2 і знаходячись за адресою АДРЕСА_2, достовірно знаючи, що у ОСОБА_2 в приватній власності знаходиться автомобіль марки «Audi A-6» державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю згідно висновку експерта №4361 від 28 квітня 2014 року 19346 грн. 39 коп., який необхідно розмитнити та зареєструвати, переслідуючи корисливі мотиви, умисно, з метою заволодіння даним транспортним засобом, увійшов до нього в довіру, запропонувавши за винагороду оформити належним чином даний автомобіль, не маючи наміру цього робити насправді.

Здійснюючи свій злочинний намір в червні 2013 року, точна дата не встановлена, в денний час доби ОСОБА_4, шляхом зловживання довірою, під приводом надання послуг з оформлення автомобіля, знаходячись за адресою м. Харків вул. О. Вишні, 8 ввів в оману ОСОБА_2, незаконно заволодів його автомобілем марки «Audi A-6» державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 19346 грн. 39 коп., звернувши його на свою користь, вчинивши вказаний злочин повторно.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в червні 2013 року, точна дата не встановлена, ОСОБА_4, познайомившись з ОСОБА_2 і знаходячись за адресою АДРЕСА_2, достовірно знаючи, що у ОСОБА_2 в приватній власності знаходиться автомобіль марки «Audi A-6» державний номерний знак НОМЕР_1, який необхідно розмитнити та зареєструвати, переслідуючи корисливі мотиви, умисно, з метою заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_5, увійшов до нього в довіру, і запропонував за винагороду у розмірі 3700 доларів США оформити належним чином даний автомобіль, не маючи намір цього робити насправді, розраховуючи одразу звернути гроші на свою користь.

Здійснюючи свій злочинний намір у червні 2013 року, точна дата не встановлена, в денний час доби ОСОБА_4, шляхом зловживання довірою, під приводом надання послуг з оформлення автомобіля, знаходячись за адресою АДРЕСА_2, ввів в оману ОСОБА_2, який передав йому 1900 доларів США для оформлення і розмитнення вказаного транспортного засобу, якими ОСОБА_4 заволодів і звернув на свою користь.

18 червня 2013 року в денний час доби, знаходячись за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_2 передав на вимогу ОСОБА_4 додатково для оформлення та розмитнення вказаного автомобіля 14580 гр., якими ОСОБА_4 також заволодів і звернув на свою користь.

Всього, ОСОБА_4, зловживаючи довірою, заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 1900 доларів США (що за курсом НБУ складає 15186 гр. 70 коп.) та 14580 грн., в загальній сумі 29766 грн. 70 коп., звернувши їх на свою користь, вчинивши злочинні дії повторно.

Продовжуючи злочинну діяльність в червні 2013 року (точна дата не встановлена) ОСОБА_4 познайомившись з ОСОБА_2 і знаходячись за адресою АДРЕСА_2, достовірно знаючи, що у ОСОБА_2 в приватній власності знаходиться автомобіль марки «Audi A-6» державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю згідно висновку експерта №4361 від 28 квітня 2014 року 19346 грн. 39 коп., який необхідно розмитнити та зареєструвати, переслідуючи особисті інтереси, з метою отримання можливості в подальшому використовувати добутий злочинним шляхом автомобіль на власний розсуд, умисно, переслідуючи намір заволодіти шахрайським шляхом автомобілем «Audi A-6» державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4 увійшов до нього в довіру, і запропонував за винагороду у розмірі 3700 доларів США оформити належним чином даний автомобіль, не маючи намір цього робити насправді, розраховуючи одразу звернути гроші та автомобіль на свою користь.

Здійснюючи свій злочинний намір у червні 2013 року, точна дата не встановлена, в денний час доби ОСОБА_4, шляхом зловживання довірою, під приводом надання послуг з оформлення автомобіля, знаходячись за адресою АДРЕСА_2, ввів в оману ОСОБА_2, який передав йому пакет документів на автомобіль марки марки «Audi A-6» державний номерний знак НОМЕР_1: технічний паспорт НОМЕР_2, договір страхування на вказаний автомобіль, договір купівлі-продажу автомобіля, укладений між ОСОБА_2 та фірмою «Єврохолдинг», довіреність на право керування автомобілем марки марки «Audi A-6» державний номерний знак НОМЕР_1, якими він заволодів в своїх особистих інтересах, шляхом шахрайства.

Продовжуючи злочинну діяльність, в листопаді 2013 року з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами, що належать ПАТ «Підприємство Вторсплав», яке здійснює діяльність на дільниці, розташованій в м. Харкові по вул. Достоєвського,13, ОСОБА_4 вступив в злочинну змову з директором ТОВ «Трубопрофіль» ОСОБА_6 (засудженого вироком Ленінського р/с м. Харкова 06.12.2017 року. Вирок набув законної сили). При цьому вони розподілили між собою ролі.

Здійснюючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 увійшов в довіру до посадових осіб ПАТ «Підприємство Вторсплав» увів їх в оману, переконавши їх, що ТОВ «Трубопрофіль» належить брухт металу в кількості 40 тон, який знаходиться на території колишнього дитячого табору «Вогник» за адресою АДРЕСА_2, який насправді належить ПрАТ «ХНДПІ «Енергоатомтехніка».

Ввівши посадових осіб ПАТ «Підприємство Вторсплав» в оману в частині належності зазначеного брухту металу ТОВ «Трубопрофіль», ОСОБА_4 в попередній змові з ОСОБА_6 виготовили 13 листопада 2013 року договір поставки №164, специфікацію даного договору, завіривши печаткою підприємства ТОВ «Трубопрофіль».

Після підпису цих документів керівником ПАТ «Підприємство Вторсплав» ОСОБА_4 в групі з ОСОБА_6 виставили рахунок фактуру №СФ-87 від 14 листопада 2013 року на суму 60000 грн. за попередню оплату поставки 40 тон брухту металу.

Керівництво ПАТ «Підприємство Вторсплав» введене в оману ОСОБА_4 та ОСОБА_6, відповідно до договору №ДГ-164 від 14 листопада 2013 року на підставі рахунку-фактури №СФ-87 від 14 листопада 2013 року, платіжним дорученням №5734 від 15 листопада 2013 року перерахували на рахунок ТОВ «Трубопрофіль» НОМЕР_3 в ПАТ «Банк Кіпру» 40000 грн., які були одержані цього ж дня ОСОБА_6, переведені ним на його особистий картковий рахунок НОМЕР_4 і зняти ним 15 листопада 2013 року.

Після чого, керівництво ПАТ «Підприємство Вторсплав», введене в оману ОСОБА_4 та ОСОБА_6, відповідно до договору №ДГ-164 від 14 листопада 2013 року на підставі рахунку-фактури №СФ-87 від 14 листопада 2013 року, платіжним дорученням №5776 від 22 листопада 2013 року перерахували на рахунок ТОВ «Трубопрофіль» НОМЕР_3 в ПАТ «Банк Кіпру» 20000 грн., які були одержані ОСОБА_6, переведені ним на його особистий картковий рахунок НОМЕР_4 і зняти ним 22 листопада 2013 року.

Таким чином ОСОБА_4 в попередній змові з ОСОБА_6 увівши в оману керівництво ПАТ «Підприємство Вторсплав», переконавши про наявність в ТОВ «Трубопрофіль» брухту металу, зловживаючи їх довірою, уклавши фіктивний договір, переконали ПАТ «Підприємство Вторсплав» провести попередню оплату за брухт металу, якого у власності не існувало, заволодівши грошовими коштами ПАТ «Підприємство Вторсплав» в сумі 60000 грн., спричинив матеріальні збитки, вчинивши ці дії повторно.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в листопаді 2013 року, з метою складання завідомо неправдивих офіційних документів, для їх подальшого використання в заволодінні грошовими коштами,, що належать ПАТ «Підприємство Вторсплав», яке здійснює діяльність на дільниці, розташованій у м. Харкові по вул. Достоєвського,13, ОСОБА_4 вступив в злочинну змову з директором ТОВ «Трубопрофіль» ОСОБА_6, який являється службовою особою і став пособником у вчиненні посадового підроблення.

Здійснюючи свій злочинний намір, ОСОБА_4, надаючи поради, вказівки і діючи в групі з ОСОБА_6, підготували фіктивний договір поставки №164 від 13 листопада 2013 року, в якому було зазначено, що ТОВ «Трубопрофіль» поставить належний йому металобрухт вартістю 60000 грн., якового в наявності в ТОВ «Трубопрофіль» не існувало та специфікацію до нього з зазначеним неіснуючим брухтом металу, при цьому вони поставили печатку підприємства ТОВ «Трубопрофіль» на вказаних документах. Після цього ОСОБА_4 своїми посередницькими діями надав дані документи в ПАТ «Підприємство Вторсплав», яке здійснює діяльність на дільниці, розташованій у м. Харкові по вул. Достоєвського,13, де керівництво ПАТ «Підприємство Вторсплав» введене в оману підписало вказані документи, на підставі яких ОСОБА_4 в групі з ОСОБА_6 шахрайськими діями заволоділи грошовими коштами, що належать ПАТ «Підприємство Вторсплав» в сумі 60000 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому звинуваченні не визнав та вказав, що ніякого злочину по відношенню до ОСОБА_2 він не здійснював. З ОСОБА_7 він знайомий з 2012 року, він на той час займався демонтажем. Були хороші відносини між ними. Був знайомий з його дружиною та сином. Неодноразово був у нього вдома. У дворі бачив автомобіль марки «Audi A-6». Як повідомив йому, ОСОБА_7, автомобіль належав його товаришу. Одного разу, разом з ОСОБА_7 їздили по справам на цьому автомобілі, так як його автомобіль був на ремонті. Вважає, що потерпілий та свідки його оговорюють з якихось своїх мотивів.

Стосовно епізодів здійснення шахрайства з підприємством ПАТ «Підприємство Вторсплав» вказав, він займається демонтажем з ОСОБА_8 та ОСОБА_7. Офіційних документів особисто на його вид діяльності, в нього не має. Його знайомий на ім'я Єліхан, повідомив йому, що в нього є знайомий на ім'я ОСОБА_6, який є власником дитячого табору, у якому необхідно провести демонтажні роботи. Наступного дня, йому зателефонував ОСОБА_6, та розповів про вищевказаний об'єкт та повідомив, що на дитячий табір він з ним проїхати не зможе, він його по телефону зорієнтує шлях до нього. ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 на автомобілі ОСОБА_9, через кільцевий шлях направились до табору, напрямок по телефону розповідав ОСОБА_6. Під'їхали, побачили табір, охорони не було. Вони з ОСОБА_7 обійшли всю територію з рулеткою, порахували, скільки буде металу. ОСОБА_10 та повідомив йому, що він згоден, але потрібно укласти договір. Потім вони поїхали на фірму «Вторсплав», з якою співпрацював ОСОБА_7, фірма займалась металом. Там зустрілись з його знайомим ОСОБА_11, якому повідомили про об'єкт. На 2-му поверсі сиділа дівчина, яка почала його питати за документацію, так як він нічого про це не знав, зателефонував ОСОБА_10, дав трубку дівчині і вони про щось домовлялись, в бесіду він не вникав. Після розмови, дівчина дала йому пакет документів, які він не читав. Вони з ОСОБА_11 поїхали на зустріч з ОСОБА_12, віддали йому документи. Через 1-2 дня, йому подзвонив ОСОБА_12 та сказав, що документи готові и що йому необхідно відвести їх на фірму. Він забрав документи, привіз на площадку до ОСОБА_11, який після передачі документів, по телефону домовився з ОСОБА_12 про подальшу вирізку металу. Через тиждень, йому подзвонив ОСОБА_11 та повідомив, що фірма перерахувала грошові кошти ОСОБА_12. ОСОБА_4 приїхав до табору, але охоронник їх не впустив. ОСОБА_4 почав дзвонити ОСОБА_12, але той не брав слухавки. Більше ніяких справ з табором він не мав. Зазначив, що до табору він перший раз приїжджав з ОСОБА_11. Другий та третій раз з ними ще був ОСОБА_8. ОСОБА_4 пояснив, що був впевнений в тому, що метал належить юридичній особі ОСОБА_12. Він не був присутній при підписанні договору між фірмою «Вторсплав» та ОСОБА_12. Він не отримував грошові кошти та не мав доступу до них. Особисто з ОСОБА_12 він ніяких домовленостей не мав, все було через ОСОБА_11. Цивільні позови не визнає.

Допитані в судовому засіданні за клопотанням сторін кримінального провадження свідки пояснили:

свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що до нього прийшов ОСОБА_4, нібито з фірми «Трубопрофіль» (однак жодного документу, який би підтверджував його повноваження як представника компанії не надав), і запропонував металобрухт. ОСОБА_4 запропонував, що Договір буде складений з боку його фірми, потім останній прийшов до ПАТ «Вторсплав» зі своїми документами, ОСОБА_13, в свою чергу, також підготував документи, які згодом були підписані сторонами. З боку ПАТ «Вторсплав» Договір був підписаний генеральним директором. Грошові кошти були перераховані платіжним дорученням, однак в установлений Договором строк, металобрухт поставлений не був до ПАТ «Вторсплав», а ОСОБА_4 зник. Згодом ПАТ «Вторсплав» розпочало шукати фірму, з якої прийшов ОСОБА_4, а виявилось, що ця фірма - банкрут;

свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_14 працювала у ПАТ «Вторсплав» та повідомила, що ПАТ «Вторсплав» уклала Договір з «Трубопрофіль» про поставку металобрухту, за яким ПАТ «Вторсплав» сплатило грошову суму, а Постачальник в свою чергу не поставив металобрухт. Конкретної інформації щодо вищезазначеного правочину назвати не пам'ятає ;

свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що у 2013 році до інституту надійшло повідомлення від слідчого про те, що на території Дитячого оздоровчого табору, адреса: АДРЕСА_2 затримані особи, які фотографували цей об'єкт та представляли його як свою власність з метою продажу третім особам. Зазначив, що ніяких договорів вони з обвинуваченим, ПАТ «Вторсплав» не укладали, по базі даних таких договорів не має. Дитячий оздоровчий табір вони придбали для його відновлення, територія якого охоронялась;

свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що він про фаху роботи - демонтажник. У 2013 році ОСОБА_4 запропонував йому розібрати табір, а саме порізати металевий паркан, розібрати об»єкт під демонтаж, попросив знайти кошти, свідок звернувся за допомогою до ОСОБА_11, той в свою чергу звернувся до свого директора. ОСОБА_4 самостійно їздив укладав договір. Гроші були перераховані, але до роботи вони так і не приступили. Також зауважив, що він з ОСОБА_4 їздили на об'єкт, він йому все показував та роз'яснював. ОСОБА_4 знав дорогу до табору. Свідок після цього вже самостійно їздив на об'єкт. ОСОБА_4 впевнив свідка, що власник об'єкта його знайомий та при ньому з ним по телефону розмовляв. Ніяких документів свідок не бачив. Пояснив, що він, ОСОБА_11 та ОСОБА_4 були зацікавлені в пошуках об'єктів для заробітку;

свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що в травні-червні 2013 року до нього звернувся його знайомий ОСОБА_2 з проханням поставити у свідка у дворі свій литовський автомобіль марки «Audi A-6» та розповів, що в нього є труднощі щодо його оформлення на території України. ОСОБА_7 розповів про проблему ОСОБА_2 своєму знайомому ОСОБА_4, який запропонував свою допомогу у вирішенні цього питання та зазначив, що ніяких проблем з оформленням не буде, так як в нього є знайомі у ДАЇ. Свідок познайомив ОСОБА_2 з ОСОБА_4 і вони домовились про те, що ОСОБА_4 за 3700 дол. США оформить все необхідне по автомобілю. ОСОБА_2 спочатку віддав ОСОБА_4 1900 дол. США, потім на вимогу ОСОБА_4, ОСОБА_2 надав обвинуваченому всі оригінали документів на автомобіль і решту грошей у розмірі приблизно 14 800 грн., що було еквівалентно 1800 дол. США. Через деякий час, обвинувачений сказав, що йому для оформлення потрібен автомобіль, і свідок, за проханням потерпілого, віддав обвинуваченому автомобіль коли і зазначив, що все йде добре. Свідками всіх розмов та подій була дружина та син ОСОБА_7 Зауважив, що все відбувалось на довірі і ніяких розписок вони не складали. Через деякий час, ОСОБА_4 зник, та коли, свідок з потерпілим почали його шукати, ОСОБА_7 надійшло смс-повідомлення з погрозами від обвинуваченого;

свідок ОСОБА_17 в судовому засідання пояснила, що 30.03.2013 році, на той час, її цивільний чоловік, ОСОБА_2 придбав литовський автомобіль марки «Audi A-6», так як вона не була офіційно оформлена, ОСОБА_2, звернувся до ОСОБА_7 з проханням поставити на деякий час свій автомобіль, при цьому розповів, що він не може її розмитнити та зареєструвати. Через деякий час, ОСОБА_2 подзвонив ОСОБА_7 і повідомив, що в нього є знайомий ОСОБА_4, який зможе йому допомогти з оформленням автомобіля. ОСОБА_2 зустрівся з обвинуваченим вдома у ОСОБА_7 ОСОБА_4 сказав, що в нього кум працює у ДАЇ, та він зможе оформити автомобіль за 3700 дол. США, потерпілий надав на це згоду, та вони домовились, що оплата буде складатись із двох платежів. ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 1900 дол. США, свідком цього була ОСОБА_17 Потім вони спілкувались по телефону, обвинувачений запевняв, що процес з оформлення автомобіля йде. Через кілька днів, ОСОБА_4 подзвонив потерпілому і сказав, що йому необхідний автомобіль для подальшого оформлення, який він згодом забрав. Потім обвинувачений повідомив, що йому необхідні документи на автомобіль, і решта грошей у розмірі приблизно 14 600 грн. ОСОБА_2 передав обвинуваченому гроші та оригінали документів, саме договір купівлі-продажу, автоцивілка. Все відбувалось у присутності власників будинку, сім»ї ОСОБА_7. ОСОБА_4 згодом перестав відповідати на телефонні дзвінки;

свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що він є генеральним директором ПАТ «Вторсплав», дільниця розташована по вул. Достоєвськогого м. Харкові. У 2013 році до нього звернувся його агент по постачанню ОСОБА_11 з проханням підписати договір по придбанню металобрухту з попередньою оплатою. Через бухгалтера підприємства були переведені грошові кошти двома платежами по 30 000 грн. Відповідальною особою був ОСОБА_11 Гроші підприємство перевело, а металобрухт так і не надійшов. ОСОБА_11 розповів, що власники об'єкту відмовились від виконання своїх зобов'язань. Також пояснив, що ОСОБА_4 бачив один раз в бухгалтерії;

свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що вона працює фінансовим директором на ПАТ «Вторсплав». До її обов'язків входило укладання договору. Договір поставки металобрухту приносив ОСОБА_4 та ще один чоловік, ім'я якого вона не пам'ятає. Прав на майно свідок не перевіряла, це не входить до її повноважень. ПАТ «Вторсплав» перерахувало двома платежами грошові кошти по 30 000 грн. на виконання своїх зобов'язань перед постачальником металобрухту. Зазначила, що після внесення суми, металобрухт до ПАТ «Вторсплав» так і не надійшов. Також пояснила, що ОСОБА_4 нібито вів демонтажні роботи;

свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що потерпілий ОСОБА_2 та на той час, його цивільна дружина, були приятелями їхньої сім»ї. ОСОБА_4 вона знає через свого чоловіка, ОСОБА_7 Потерпілий придбав литовський автомобіль та в них у дворі його поставив. ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_2 свою допомогу в оформленні автомобіля, зазначив, що ніяких проблем не буде, так як в нього є знайомий у ДАЇ. Свідок була присутня при всіх розмовах та діях, які відбувались між ОСОБА_2 та ОСОБА_21 з приводу офіційного оформлення автомобіля. Вона бачила гроші та оригінали документів, які отримав обвинувачений від потерпілого, знає, що ОСОБА_4 приїжджав до них до дому і забрав цей автомобіль для подальшого його оформлення. Зауважила, що вона ніколи б не могла припустити, що ОСОБА_4 вчинить таке шахрайство.

свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні 26.08.2014 року пояснив що що він знайомий з ОСОБА_4 і на його (ОСОБА_8Б.) автомобілі ОСОБА_16 та ОСОБА_4 виїзжали до піонерського табору «Вогник».

Відповідно до вимог ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання

Згідно до положень ст. 92 КПК України обов'язок доказування провини обвинуваченого покладається на слідчого та прокурора. На обґрунтування обвинувачення прокурором було суду надано кримінальне провадження і заявлено клопотання про огляд в судовому засіданні в якості доказів провини обвинуваченого протоколів слідчих дій, інших процесуальних документів, зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування та висновків експертів, після дослідження яких, суд дійшов висновку, що незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 в інкримінованому злочині, його винуватість у скоєнні вищезазначених діянь знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджується сукупністю наступних досліджених в судовому засіданні доказів:

- показаннями представника потерпілого - ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що в листопаді 2014 року ОСОБА_4, який раніше був знайомий зі працівником ПАТ «Вторсплав» - ОСОБА_11, домовився про те, що підприємство, представником якого він назвався («Трубопрофіль»), може поставити брухт чорних металів на адресу ПАТ «Вторсплав». Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_11 прибули до офісу підприємства, отримали Договір, який був підписаний генеральним директором ПАТ «Вторсплав». ОСОБА_4 зазначив, що йому необхідно підписати Договір у директора підприємства, яке безпосередньо здійснювало поставку металобрухту. Також за словами ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_4 виїжджали на огляд металобрухту, який є у наявності. Згодом ОСОБА_4 приніс до ПАТ «Вторсплав» Договір, підписаний директором підприємства та завірений мокрою печаткою підприємства, яке здійснювало поставку. Передоплата за поставку металобрухту була здійснена платіжними дорученнями: першим платіжним дорученням було перераховано 40 тис., а другим - 20 тис. Все це ОСОБА_3 було відомо зі слів працівників ПАТ «Вторсплав», їхніх розмов. Безпосередньо при таких діях він присутній не був. На разі за словами представника потерпілого, поставка металобрухту всупереч вимогами Договору здійснена не була, однак сума, яка була перерахована платіжними дорученнями, на рахунок ПАТ «Вторсплав» повернута не була. ОСОБА_11 у ПАТ «Вторсплав» займав посаду Начальника виробничого майданчика. До його функцій входили: заготівля, переробка металобрухту, пошук контрагентів, що здійснюють поставку металобрухту.

-показаннями потерпілого ОСОБА_2, який в судовому засіданні пояснив, що 30.03.2013 він пригнав машину з Білорусії, зареєстровану у Литві. Правовстановлюючі документи на автомобіль були оформлені безпосередньо на ОСОБА_5 Машина проходила митницю. Деякий час ОСОБА_2 катався на машині у місті Харкові, однак потім поставив її у ОСОБА_22 ОСОБА_4, який був знайомий із ОСОБА_22, адже вони працювали разом, займалися металообрухтом,, побачив у дворі ОСОБА_22 зазначену вище машину і запропонував розмитнити її за плату - 3700 доларів США. 17.06. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зустрілися за адресою: вул. Остапа Вишні, 8, вдома у ОСОБА_22 18.06. вони зустрілися за тією ж адресою та ОСОБА_2, в свою чергу, вирішив передати грошові кошти у сумі 1900 доларів США ОСОБА_4, що було здійснено у присутності ОСОБА_22 і ОСОБА_23, також потерпілим був переданий автомобіль та пакет документів в оригіналі (Договір купівлі-продажу, посвідчення про відрядження шляховий лист легкового автомобіля, техпаспорт, Договір страхування). Потім потерпілому розпочали поступати телефонні дзвінки щодо необхідності сплати остаточної суми. У зв'язку із чим 18.08. вони знову зустрілися за тією ж самою адресою та потерпілим знову була передана сума грошових коштів в сумі 14 580 грн. (за курсом долару 8,1) при тих же особах. ОСОБА_4 після отримання грошей пообіцяв все зробити, однак замість цього від ОСОБА_4 були залякування вбік потерпілого, а згодом він і зовсім пропав. У зв'язку із чим потерпілий вирішив звернутися до Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області із відповідною заявою. Потерпілий також повідомив, що, коли він телефонував ОСОБА_4, щоб дізнатися, що там з автомобілем та, коли потерпілий отримає свій автомобіль, однак ОСОБА_4 завжди був зайнятий, конкретної інформації не надавав, лише сказав, що автомобіль знаходиться на майданчику у ДАІ.

- вищезазначеними поясненнями в судовому засіданні свідків: ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_24, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Оцінюючи зазначені свідчення з огляду на вимоги ст.ст. 85, 86, 87 КПК України суд вважає їх належними та допустимими, оскільки зазначені свідки послідовно давали аналогічні свідчення і протягом досудового слідства;

-договором банківського рахунку, відповідно до якого ТОВ «Трубопрофіль» в особі генерального директора ОСОБА_6 укладено договір на банківське обслуговування.

-наказом №25к від 24 липня 2013 року про призначення на посаду генерального директора ТОВ «Трубопрофіль» ОСОБА_6

-випискою з банківського рахунку ТОВ «Трубопрофіль» в «Банку Кіпру» з якої вбачається перерахування коштів як передплата за металобрухт в сумі 40000 грн. та 20000 грн.

-платіжним дорученням від 15 листопада 2013 року відповідно до якого АТ «Вторсплав» перерахувало кошти у сумі 40000 грн. ТОВ «Трубопрофіль» в якості передплати за металобрухт.

-платіжним дорученням від 22 листопада 2013 року відповідно до якого АТ «Вторсплав» перерахувало кошти у сумі 20000 грн. ТОВ «Трубопрофіль» в якості передплати за металобрухт.

-протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_16, який вказав на місце розташування дитячого табору «Вогник», куди його возив ОСОБА_4, де мали намір вирізати металобрухт.

-протоколом впізнання особи, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_4, як особу, котра звернулася до нього з питанням поставки металобрухту в листопаді 2013 року.

-висновком експерта №68 від 17 березня 2014 року відповідно до якого відтиски круглої печатки ТОВ «Трубопрофіль» ідентифікаційний код 35633973 на договорі поставки №164 від 13 листопада 2013 року, на специфікації до договору поставки №164 від 13 листопада 2013 року, на рахунку-фактури №СФ-87 від 14 листопада 2013 року виконані печаткою ТОВ «Трубопрофіль» вільні зразки відтисків якої надані на дослідження.

-висновком експерта №4361 від 28.04.2014 року відповідно до якого середня ринкова вартість автомобіля «Audi А6» д.н. НОМЕР_1 станом на 01.06.2013 складає:19346,39 грн.

-висновком експерта №127 від 31.03.2014 року відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_12 в договорі поставки №164 від 13.11.2013 в графі «Поставщик», специфікації до договору поставки №164 від 13.11.2013 в графі «Ломосдатчик» та в рахунку - фактурі №СФ-87 від 14.11.2013 строчці «Виписав (ла):» виконані не ОСОБА_6, а іншою особою (особами).

-договором поставки №164 від 13 листопада 2013 року відповідно до якого ПАТ «Підприємство Вторсплав» з однієї сторони та ТОВ «Трубопрофіль» з іншої сторони уклали договір відповідно до якого ТОВ «Трубопрофіль» взяло на себе зобов'язання поставити брухт металу.

-специфікацією до вказаного договору №164 від 13 листопада 2013 року з посиланням на характеристики брухту металу.

-рахунком-фактурою №СФ-87 відповідно до якої ПАТ «Підприємство Вторсплав» повинні перерахувати передплату за брухт металу в сумі 60000 грн. ТОВ «Трубопрофіль».

Суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_4 в частині невизнання вини щодо вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки вони спростовуються зібраними по справі допустимими доказами, що наведені вище, сукупність яких дозволяє зробити висновок про доведеність пред'явленого обвинувачення. Доводи обвинуваченого суд вважає такими, що мають за мету спосіб захисту, щоб уникнути покарання.

У суду немає жодних підстав вважати пояснення свідків такими що зроблені з метою оговорити ОСОБА_4 Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_17 потерпілий ОСОБА_2 послідовно та стабільно давали одні і ті ж покази як протягом досудового слідства так і під час судового провадження. Вказані покази взаємопов'язані та не суперечать одне одному.

Доводи сторони захисту щодо недоведеності складу злочинів передбачених ст.ст. 289 та ч.2 ст. 190 КК України за відсутності в матеріалах провадження оригіналів правовстановлюючих документів на автомобіль «АУДІ» належний ОСОБА_2 судом відхиляються оскільки матеріалами справи та показами свідків підтверджено заволодіння ОСОБА_4 оригіналами вказаних документів. Сторона захисту не спростувала, наданням відповідних відповідей на адвокатські запити, їх існування. Сам ОСОБА_4 визнавав наявність на подвір*і будинку Кошинських вказаного автомобілю та факт керування ним самим зазначеним автомобілем.

Зауваження сторони захисту щодо недоведеності складу злочину передбаченого ст. ст. 366 ч.1 та ч.2 ст. 190 КК України, відносно ПАТ «Підприємство Вторсплав», оскільки не встановлено наявність суб'єктивної сторони, злочину суд також не бере до уваги оскільки матеріалами справи підтверджується існування домовленості ОСОБА_4 та ОСОБА_12 щодо здійснення вказаних правопорушень та послідовність вказаних в обвинувальному акті дій обох щодо вчинення вказаних правопорушень.

Таким чином, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_4 незаконно заволодів транспортним засобом, повторно, заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою, повторно, заволодів офіційними документами, шляхом шахрайства, яке вчинив в інших особистих інтересах, заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою, яке вчинив повторно за попередньою змовою групою осіб та вчинив пособництво у службовому підробленні (складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів), а тому ці його дії кваліфікує відповідно за ч.2 ст. 190, ч.5 ст.27, ч.1 ст. 366, ч.2 ст.289, ч.1 ст. 357 КК України.

Оскільки ОСОБА_4 ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19.11.2015 року оголошувався в розшук ( т.2 с.с. 169) суд не застосовує вимоги ст. 49 КК України відносно спливу строків притягнення до кримінальної відповідальності.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий та скоїв злочин в період іспитового строку, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3. Працює машиністом баштового крану.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 слід вважати рецидив злочину.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі оскільки його виправлення та попередження ним вчинення інших злочинів не можлива без ізоляції від суспільства.

Цивільний позов заявлений ПАТ «Підприємство Вторсплав» на суму 94800 грн. суд вважає доведеним повністю і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди на суму 104400 грн. підлягає задоволенню частково, в межах доведеності матеріалами провадження. Шкода кримінальним правопорушенням за ч. 2 ст. 289 КК України завдана на суму 19346 грн. - згідно до висновку експерта. Шкода кримінальним правопорушенням за ч.2 ст. 190 КК України склала 29766.70 грн. Таким чином позов підлягає задоволенню на загальну суму 49113.19 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди на суму 40 000 грн. суд зазначає, що при стягненні моральної шкоди судом враховується практика Європейського Суду, зокрема рішення від 28.05.1985 року Серія А &a>

Долю речових доказів по справі вирішити згідно зі ст. 100 КПК України.

Розподілити процесуальні витрати відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190; ч.2 ст.27, ч.1 ст. 366; ч.2 ст.289; ч.1 ст. 357 КК України та призначити покарання:

-ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі;

-ч. 5 ст.27, ч.1 ст. 366 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функціями строком на 2 (два) роки;

-ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі без конфіскації належного майна;

-ч.1 ст. 357 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Згідно до ст. 70 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 6 (шести) років позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки без конфіскації майна.

Згідно ст. 71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2012 року і остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 6 (шести) років та 3 (трьох) місяців позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на два роки без конфіскації майна.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4, відповідно до положень ст. 181 ч. 6 КПК України - не обраний.

Початок відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Виконання вироку в частині затримання та направлення ОСОБА_4 до місця відбування покарання покласти на Холодногірський ВП ГУНП в Харківській області.

Речові докази - договір поставки, специфікацію, рахунок-фактуру залишити в матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_4, на користь ПАТ «Підприємство Вторсплав» кошти у сумі 94800 грн. в рахунок відшкодування цивільного позову.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування цивільного позову 89112.70 грн.

Стягнути з ОСОБА_4, на користь держави судові витрати на залучення експерта у розмірі 638 грн. 82 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Є.Б. Ольховський