Ухвала суду № 75609444, 31.07.2018, Зміївський районний суд Харківської області

621/1840/18

2/621/1084/18

УХВАЛА

31 липня 2018 року м. Зміїв

Суддя Зміївського районного суду Харківської області Бібік О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Зміївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна, третя особа: Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Зміївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України з вимогами: зняти арешт з усього майна, щр належить ОСОБА_1, що накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції В4-18/885 від 15.04.2003; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 14.08.2007 за № 5481128, внесений Зміївською державною нотаріальною конторою про арешт майна, що належить ОСОБА_1, внесеного на підставі постанови 2003 державного виконавця В4-18/885 від 15.04.2003.

Ознайомившись з поданою заявою, дійшов наступного:

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

У відповідністю до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгдяду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред’явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року№2677-VI) (далі – Закон про виконавче провадження).

Згідно п. 5 Постанови, у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

У зв’язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред’являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Пунктом 10 Постанови передбачено, що, зокрема, у матеріалах справи залежно від предмета та підстави позову мають бути належним чином завірені копії акта опису та арешту, постанови про арешт коштів чи майна боржника, вироку, рішення суду або іншого органу, на виконання яких проводився опис і арешт, матеріали, що є в кримінальній справі щодо належності описаного майна і джерел коштів на його придбання, документи про право власності на майно, кредитні зобов’язання, реєстраційні посвідчення, паспорти та інші документи, що видаються на це майно.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч викладеному, в матеріалах справи відсутні будь - які матеріали виконавчого провадження, відповідно до яких можливо встановити учасників виконавчого провадження, підстави накладення арешту та перелік майна, на яке було накладено арешт.

Вказані недоліки унеможливлюють суд встановити природу дійсних правовідносин щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У відповідності до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини 3 ст. 185 ЦПК України.

На виконання даної ухвали позивачу слід скласти позовну заяву у відповідності з вимогами ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174-177, 184, 185 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: с. Миргороди Зміївського району Харківської області, вул. Польова, 12) до Зміївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 34713099, місцезнаходження: м. Зміїв Харківської області, вул. Леніна, 16) про зняття арешту з майна, третя особа: Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області - залишити без руху, надавши позивачу строк у п"ять днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -