Постанова № 75609116, 24.07.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 431/5725/17

Провадження № 22ц/782/460/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Апеляційний суд Луганської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Луганської В.М., Орлова І.В.,

за участю секретаря Єгорової О.П.,

позивача ОСОБА_1,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргуОСОБА_2

на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року, ухваленого Старобільським районним судом у складі: судді Озерова В.О. приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що від шлюбу з ОСОБА_2 позивач має доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 25 травня 2009 року зменшено розмір стягуваних з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліментів з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зі сплати яких має заборгованість.

З 01 вересня 2016 року донька сторін ОСОБА_3 навчається на денному відділенні Луганського Національного Університету імені Тараса Шевченка, на платній основі. За перший рік навчання, тобто до повноліття дитини, позивач сплатила 8500 грн.

Оскільки відповідач офіційно працевлаштований, має можливість утримувати свою неповнолітню доньку, з огляду на обов'язок обох батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, з посиланням на застосування до спірних правовідносин вимог ст.ст. 180, 181, 185, 193, 199 СК України позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі половини понесених нею витрат по сплаті за навчання до повноліття дитини (тобто з 17 до 18 років)ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме - 4250 грн.

Відповідач ОСОБА_2 надав заперечення на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає в повному обсязі, від своїх батьківських обов'язків не відмовляється, але на даний час його матеріальне становище не дозволяє оплачувати додаткові витрати на навчання доньки.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення Старобільського районного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 про стягнення додаткових коштів по сплаті за навчання до повноліття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме 4250 грн.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не враховано жодних наданих відповідачем доказів і фактів, суд не прийняв до уваги, що заборгованість по сплаті аліментів вже розглядалась судом та значно зменшена; з 25.05.2009 року за рішенням суду відповідач сплачує аліменти на неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, також сплачує кошти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3, що продовжує навчання, на користь ОСОБА_1 з 10 липня 2017 року у сумі 400 грн. щомісяця; відповідач надає кошти матері для сплати комунальних послуг, оскільки проживає спільно з матір'ю ОСОБА_6, яка є пенсіонером; матеріальне становище відповідача є набагато нижчим від мінімально встановлено законодавством України. Судом неправильно застосовано вимоги ст.ст. 200, 199, 185, 182 СК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2018 року визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Назарову М.В., склад колегії суддів Стахова Н.В., Луганська В.М. Апеляційне провадження у справі відкрито 07 червня 2018 року після усунення відповідачем недоліків апеляційної скарги. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2018 року замінено суддю Стахову Н.В. на суддю Орлова І.ВА. у зв'язку із перебуванням у відпустці першої. Ухвалою суду від 15 червня 2018 року справу призначено до апеляційного розгляду об 11-30 год. на 24.07.2018 року.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надійшов.

Позивач у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги,колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_2 від 26 грудня 1998 року (а.с. 12).

У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 від 26 грудня 1998 року, в якому батьком дитини записаний ОСОБА_2 (а.с. 80).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_4 від 23 жовтня 2003 року шлюб між сторонами розірвано (а.с .81).

Донька проживає із матір'ю та знаходиться на її утриманні, і відповідно до рішення Старобільського районного суду Луганської області від 22 вересня 1999 року з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 у розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісяця, який рішенням Старобільського районного суду Луганської області з 17.09.2009 року зменшений з ? до 1/6 частини всіх видів заробітку.

Відповідно до довідки №126, виданої 12 вересня 2017 року ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» 1У рівень акредитації ОСОБА_3 навчається на 2 курсі за кошти фізичних осіб, освітній ступінь бакалавра, спеціальність «Соціальна робота»; денна форма навчання; навчально-науковий інститут історії, міжнародних відносин і соціально-політичних наук Державного закладу «Луганській національний університет імені Тараса Шевченка»; довідка дійсна з 01.09.2017 року до 31.01.2018 року (а.с. 5).

Згідно Договору про надання освітніх послуг, укладеним 01.09.2016 року між ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» як вищим навчальним закладом та позивачем ОСОБА_1 як фізичною особою, остання замовила освітню послугу у вигляді підготовки денної, ступінь освіти - бакалавр, назва спеціальності - соціальна робота, з розміром плати за послугу 35530,00 грн., в тому числі за перший рік навчання - 8500 грн., з можливістю оплат щосеместру, щороку, одноразово, щомісяця (а.с. 4).

Відповідно до наданих квитанцій позивачем ОСОБА_1 сплачено загалом за перший курс навчання доньки сторін 8550 грн. (а.с. 6-7).

Задовольняючи позов, суд із посиланням на застосування до спірних правовідносин вимог ст.ст. 180, 193 СК України мотивував своє рішення обов'язком батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття та брати участь у додаткових витратах на дитину, а також обов'язком батьків сплачувати аліменти на користь того, з ким проживала до влаштування до закладу охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі дитина. Оскільки такі витрати можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення, і такі витрати понесені позивачем як плата за навчання доньки сторін в Державному закладі «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» за період до досягнення донькою сторін повнолітня, з відповідача належить до стягнення половина цих витрат - 4250 грн.

Однак такий висновок суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи, ураховуючи наступне.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Згідно вимог частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Наявність таких особливих обставин підлягають доведенню в судовому засіданні.

При цьому позивач повинна довести і необхідність понесення нею таких витрат.

Звертаючись до суду, позивач не навела жодної особливої обставини в розумінні статті 185 СК України, яка б дала суду змогу застосувати її до спірних правовідносин, оскільки само по собі навчання неповнолітньої ОСОБА_3 на першому курсі контрактної форми навчання у вищому навчальному закладі за спеціальністю «Соціальна робота» до особливих обставин не відноситься, не свідчить про розвиток якихось здібностей або схильностей дитини, оскільки остання фактично продовжує навчання з метою здобуття професійної освіти.

Як не доведено позивачем у відповідності до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України і необхідність понесення нею витрат на навчання дитини.

Наведене суд не взяв до уваги, не застосував до спірних правовідносин норми, що підлягають застосуванню, внаслідок чого припустився помилки.

Стаття 193 СК України, на яку послався суд в своєму рішенні, регулює стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі. Натомість позивач просила стягнути не аліменти, а саме додаткові кошти на дитину, під «іншими коштами» законодавець у статті 193 СК України має на увазі державні пенсії, інші види допомоги та відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, про що прямо зазначено у частині 4 вказаної норми. Крім того, дитина сторін не влаштована до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, а навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання.

Тому слушними є посилання в апеляційній скарзі відповідача на вимоги ст. 185 СК України як статті, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Позивачем не доведено існування на своєму боці особливих обставин в розумінні ст. 185 СК України, тому доводи апеляційної скарги відповідача про неврахування судом його майнового стану під час стягнення додаткових витрат (розмір заборгованості по аліментам, наявність на утриманні інших дітей, оплату комунальних послуг, припинення донькою спілкування з ним, отримання невеликого доходу за рік, сплата аліментів на ОСОБА_3 як повнолітню доньку, що продовжує навчання) не заслуговують на увагу, оскільки повинні враховуватися лише у разі наявності підстав для їх стягнення та врахування під час визначення розміру такого стягнення.

Наведене неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи згідно п.п. 4 та 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 7 статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачене законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Повернення судового збору регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», відповідно до якого сплачена та повернута відповідно до ухвали суду сума судового збору повертається органами Державної казначейської служби України.

Оскільки відповідач за подання апеляційної скарги сплатив 960,00 грн. (а.с. 128), а позивача, якому відмовлено у задоволенні позову, звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як позивача у справах про оплату додаткових витрат на дитину (в редакції Закону №2037-VIII від 17.05.2017 , №2234-VIII від 07.12.2017), то слід зобов'язати Головне управління державної казначейської служби України у Луганській області повернути ОСОБА_2 сплачений ним 04.06.2018 р. судовий збір у вказаній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позову до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Зобов'язати Головне управління державної казначейської служби України у Луганській області повернути ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, сплачений ним 04.06.2018 р. судовий збір, платіжне доручення №0.0.1051691820.1 за наступними реквізитами: рахунок 31211206780080, отримувач: УК у м.Сєвєрод./м. Севєрод./22030101, код отримувача 37944909, МФО отримувача 804013, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Луганській області, судовий збір в сумі 960,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 27 липня 2018 року.

Головуючий

Судді