Рішення № 75608349, 31.07.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2480/18

2-о/703/179/18 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.

присяжних ОСОБА_1, ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Римському Д.І.

прокурора Сокольвяк О.І.

представника заявника ОСОБА_3

особа, стосовно якої розглядається заява ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку окремого провадження заяву головного лікаря комунального закладу «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради ОСОБА_5 про госпіталізацію ОСОБА_4 у психіатричний стаціонар без його згоди, -

встановив:

Головний лікар КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_4 до психіатричної лікарні, який 26 липня 2018 року о 12 годині 20 хвилин був госпіталізований до КЗ «Черкаська облана психіатрична лікарня» ЧОР згідно направлення фельдшера підстанції ШМД №1 Махно з ознаками тяжкого психічного розладу, внаслідок якого особа не може самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність. 26 липня 2018 року о 12 годині 20 хвилин був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, які підтвердили висновок про необхідність його госпіталізації.

Представник заявника, лікар - психіатр КЗ «ЧОПЛ» ЧОР ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що хворий виявляє ознаки тяжкого психічного розладу: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, стан відміни з делірієм та судомами, тяжкий перебіг. Зазначив також, що хворий є дієздатним, групи інвалідності по психічним захворюванням не має, раніше госпіталізовувався до психіатричної лікарні одного разу, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, однак не може самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність, в зв’язку з чим заяву підтримав та просив її задовольнити.

Прокурор заяву про госпіталізацію просив задовольнити.

Особа, стосовно якої розглядається заява, ОСОБА_4 під час судового засідання зазначив, що він дійсно потребує лікування у психіатричному закладі внаслідок вживання ним алкогольних напоїв. Після лікування у психіатричному закладі його самопочуття покращується, в зв’язку з чим вважає за доцільне задовольнити заяву.

Суд вислухавши пояснення учасників процесу, прокурора, представника заявника, особу, стосовно якої розглядається клопотання, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає заяву КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року №1489-III особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених ст.14 цього закону.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року №1489-III особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих.

Отже, для примусової госпіталізації особи до психіатричного закладу необхідна наявність трьох складових: якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих.

ОСОБА_4 був доставлений до Комунального закладу «Черкаська обласна психіатрична лікарня» ЧОР 26 липня 2018 року згідно направлення фельдшера підстанції ШМД №1 Махно з ознаками тяжкого психічного розладу.

Згідно з висновком ЛКК КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» від 27 липня 2018 року №2459/02, а саме заступника головного лікаря ОСОБА_6, завідуючої відділенням ОСОБА_7, лікаря-психіатра ОСОБА_3, ОСОБА_4 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу в зв’язку з наявністю у нього розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, стан відміни з делірієм та судомами, тяжкий перебіг, внаслідок чого виявляє безпосередність та неможливість самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність, ненадання невідкладеної медичної допомоги може з високою ймовірністю призвести до повторення судомних нападів, продовження психозу, набряку головного мозку та смерті, через що він потребує стаціонарного лікування у примусовому порядку(а.с.2).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 раніше госпіталізовувався до психіатричної лікарні одного разу, не може самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність та виявив бажання пройти лікування в психіатричному закладі.

Отже, з врахуванням вищевказаного суд вважає, що заява головного лікаря КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради про примусову госпіталізацію ОСОБА_4 є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 95, 264-265, 339-342 ЦПК України, ст. ст. 13, 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року №1489-III, -

вирішив:

Заяву головного лікаря комунального закладу «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради ОСОБА_5 про госпіталізацію ОСОБА_4 у психіатричний стаціонар без його згоди задовольнити.

Госпіталізувати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до комунального закладу «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради в примусовому порядку.

Рішення підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Сторони у справі:

Заявник - Комунальний заклад «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради, адреса: вул. Павлова, 46, м. Сміла Черкаської області, 20708, код ЄДРПОУ 02004841.

Головуючий О.П.Опалинська

ОСОБА_8ОСОБА_1

ОСОБА_2