Постанова № 75608234, 01.08.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/205/18-п Головуючий у 1-й інст. Стратович О. В.

Категорія ч.1 ст. 130 КупАП Доповідач Бережна С. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області Бережна С.В., за участю захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 07 червня 2018 року за ч.1 ст.130 КУпАП щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 громадянина України, ІПН - НОМЕР_1, не працюючого, раніше протягом року адміністративному стягненню не піддавався,

в с т а н о в и в:

ПостановоюОлевського районного суду Житомирської області від 07 червня 2018 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 10200грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 352,40 грн.

Згідно постанови суду, 21.04.2018 року, о 00 год. 20 хв., на автодорозі М-07 Київ-Ковель 160 км+100 м водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом марки «ВМW740D», державний номерний знак «НОМЕР_2» з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервонені обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КупАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову Олевського районного суду від 07.06.2018 року щодо нього та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу вказаного адміністративного правопорушення. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що був позбавлений права захисти в суді свої права та надати суду пояснення щодо обставин справи, оскільки про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення судом не був повідомлений, справа була розглянута у його відсутність. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що він був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, зважаючи на те, що на поштовому конверті є напис про відмову в одержані судової повістки. Йому ніхто не вручав адресованого із суду конверту, а чому було зроблено саме такий напис на вказаному поштовому конверті йому не відомо. Таким чином, суддею Олевського районного суду під вас розгляду справи істотно було порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП. Жодних підстав вважати, що він перебував у стані сп'яніння у інспектора не було, так як ознаки алкогольного сп'яніння наведені в п.3 Інструкції були відсутні. При цьому, всупереч пункту 3 розділу 11 Інструкції зазначеної Інструкції, інспектор не запропонував мені і не провів огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу. Апелянт стверджує, що виносячи вказане рішення, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення від 21.04.2018 року, де зазначено, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння. Однак, у протоколі не зазначено засобу, за допомогою якого такий огляд міг би бути проведений. При цьому свідки були залучені уже після складанні протоколу і давали пояснення, що, за словами поліцейських, особа відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння. Як вбачається з матеріалів, зазначені вимоги ст.265-2 ч.1, ст.266 ч.1 КУпАП, Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України від 27 березня 2009 року № 111, який зареєстрований в МЮ України 26 червня 2009 року за № 576/16592, працівниками поліції дотримані не були, транспортний засіб у його не затримувався, в протоколі будь-які дані про затримання його транспортного засобу відсутні, що свідчить про відсутність підстав для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_3 не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду. Захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду просив розглянути справи за відсутності ОСОБА_3, підтримав доводи апеляційної скарги , просив її задовольнити, заячвивши клопотання про закриття провадження в справі у зв'язку з відсутностю в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення захисника, врахувавши його письмові пояснення та доводи, перевіривши матеріали справи та надані докази в межах доводів апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді вказаної адміністративної справи дотримався, та прийняв законне та обґрунтоване рішення про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП

.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи та дослідженими судом першої інстанції доказами, яким надана належна оцінка.

Так, згідно адміністративного протоколу серії БД №437213 (а.с.4) 21.04.2018 року о 00 год. 20 хв. на автодорозі М-07 Київ-Ковель 160 км+100 м водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом марки «ВМW740D», державний номерний знак «НОМЕР_2», з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервонені обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КупАП.

При цьому, вказаний протокол про адміністративне правопорушення підписаний правопорушником ОСОБА_3 Жодних зауважень з приводу неправомірності складання протоколу чи можливих порушень працівниками патрульної поліції з боку правопорушника ОСОБА_3 протокол не містить. Натомість, протокол підписаний свідками адміністративного правопорушення - ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Також вина ОСОБА_3 підтверджується долученими до адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.5-6), у відповідності до яких вони були залучені працівниками поліції як поняті та в їх присутності працівнками поліції ОСОБА_3 на місці зупинки транспортного засобу було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер Алкотестер 6810», на що він відмовився. Відразу було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_3 знову відмовився. При цьому, ОСОБА_3 був ознайомлений з правами, передбаченими ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також з місцем та часом розгляду справи.

Зазначені обставини також підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_3 у присутності двох свідків категорично, без будь-яких зауважень та застережень відмовився проходити огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер Алкотестер 6810» на місці зупинки транспортного засобу, а також пройти такий огляд у найближчому закладі охорони здоров'я. При цьому, ОСОБА_3 працівниками патрульної поліції було ознайомлено з правами, передбаченими ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також з місцем та часом розгляду справи. Ніяких зауважень, заперечень чи претензій щодо неправомірних дій працівників поліції, незгоди з їх висновками ОСОБА_3 не заявляв, категорично відмовляючись від проходження огляду на стан сп'яніння в будь-якому порядку.

В своїй сукупності наведені матеріали справи узгоджуються між собою, доповнюють один одне та підтверджують факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому безпідставними є посилання сторонни захисту на те, що суд першої інстанції необгрутовано послався лише на письмові пояснення свідків, не перевіривши їх в судовому засідання шляхом виклику їх та безпосереднього допиту, оскільки, враховуючи неявку ОСОБА_3 в судове засідання та відсутності будь-яких клопотань про перевірку зазначених письмових доказів, доданих до протоколу, у суда були відсутні підстави сумніватися в їх достовірності.

Доводи правопорушника ОСОБА_3 про те, що судом першої інстанції справу було розглянуто у його відсутність, чим порушено його права, передбачені ст.268 КУпАП, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, оскільки ОСОБА_3 з огляду на зміст протоколу про адміністративне правопорушення був ознайомлений працівниками поліції з тим, що справа буде розглядатися в Олевському районному суді Житомирської області. Судом ОСОБА_3 неодноразово завчасно повідомлявся за місцем його проживання про час та місце розгляду справи, однак ОСОБА_3 зазначені поштові повідомлення не отримував, у зв'язку з чим вони поверталися до суду без вручення з відповідними зазначеннями причин невручення, що цілком обгрунтовано розцінено судом першої інстанції як умисне ухилення правопорушника від явки до суду. Крім того слід зазначити, що процесуальні права ОСОБА_3 були поновлені апеляційним судом шляхом прийняття його апеляційної скарги до розгляду, повідомленням про час та місце розгляду, з наданням можливості знайомитися з матеріалами адміністративної справи, заявляти клопотання, подавати докази, користуватися правовою допомогою фахівця в галузі права, що і було здійснено останнім, разом з тим ОСОБА_3 не з'явився для участі в судовому засіданні і до апеляційного суду. Разом з тим, всі його доводи та посилання, підтримані захисником в судовому засіданн, є предметом апеляційного розгляду.

Не можуть бути обґрунтованими доводи правопорушника ОСОБА_3 про те, що жодних підстав вважати, що він перебував у стані сп'яніння, у інспектора не було, так як ознаки алкогольного сп'яніння наведені в п.3 Інструкції були відсутні, а також, що інспектор не запропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, оскільки вони спростовуються самим протоколом про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, письмовими поясненнями свідків та відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, про які зазначалось вище.

Посилання правопорушника ОСОБА_3 про те, що у протоколі не зазначено засобу, за допомогою якого такий огляд міг би бути проведений, є необгрунтованим та не може бути підставою до скасування оскаржуваної постанови суду, оскільки згідно інших матеріалів адміністративної справи, а саме письмових пояснень свідків та відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського чітко зафіксовано відмову ОСОБА_3 від проходження будь-якого огляду, без будь-яких застережень щодо небажання проходити такий огляд саме за допомогою газоаналізатора, вт тому числі «Драгера Алкотестер 6810». При цьому сам факт незазначення в протоколі повних даних про газоаналізатор, враховуючи те, що ОСОБА_3 не проходив огляд за допомогою газоаналізатора, а навпаки відмовився від проходження такого огляду, не спростовує висновків суду про наявність та доведеність правопорушення.

Апеляційний суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги правопорушника ОСОБА_3 щодо того, що свідки правопорушення були залучені вже після складання протоколу і давали пояснення за словами поліцейських, а не безпосередньо сприймали обставини, оскільки це спростовується змістом їх письмових пояснень, з яких вбачається, що вони були безпосередніми свідками стану ОСОБА_3, пропонування йому проходження огляду та його категоричної відмови від цього. Апелянтом та його захисником не надано апеляційному суду жодних доказів в спростування вказаних письмових пояснень свідків, а також не надано обґрунтованих доводів щодо необхідності критичного відношення до них.

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи також і посилання правопорушника на недотримання працівниками поліції положень ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом № 1452/735 МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року, не можуть бути обґрунтованими.

Так, відповідно до ч.ч.2,3 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Аналогічні положення містяться і в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.

Разом з тим, з досліджених матеріалів адміністративної справи вбачається, що дані положення працівниками поліції були дотримані, оскільки правопорушнику ОСОБА_3 працівниками патрульної поліції пропонувалось в присутності двох свідків пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допопомгою спеціального технічного засобу, а також пройти такий огляд в медичному накладі на що останній відмовився. Доказів зворотнього апелянтом не надано.

Не спростовують висновкі суду про винність ОСОБА_3 і його посилання на те, що працівниками поліції в порушення вимог ст. 265-2 КУпАП при виявленні в нього ознак сп'яніння не вилучався транспортних засіб та він не відсторонювався від керування, оскільки таке порушення, якщо навіть воно і мало місце, не впливає на доведеність того факту, що ОСОБА_3 відмовіся від проходежння у встановленому законом порядку від огляду на стан сп'яніння, що саме по собі складає об'єктивну сторону правопрушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на наведене не знайшли свого підствердження також і відповідні доводи клопотання захисника про закриття провадження по справі за відсутності в діях ОСОБА_3 складу правопорушення.

При цьому доводи захисника про те, що ОСОБА_3 на час, коли до нього під'їхали працівники поліції, не керував автомобілем, оскільки зупинився на АЗС та тільки підходив до нього, що на його думку унеможливлює притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними та надуманими, оскільки сам ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не заперечував проти факту керування автомоіблем, що додатково підтверджується також даними з копії постанови про накладання адміністративного стягнення від 21.04.2018 року за порушення ним п.31.4.3 «а» ПДР України та скоєння таким чином правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.

Надуманими та не підтвердженими жодними доказами також є і посилання захисника на те, що ОСОБА_3 категорично заперечував вживання алкоголю, а працівники поліції вимагали в останнього гроші за вирішення питання «без бумажної волокіти».

Не можуть впиливати також на встановлення вини ОСОБА_3 і посилання захисника на невірне зазначення в протоколі місця зупинки ОСОБА_3, тим більш, що вказані обставини не підтверджені доказами та жодним чином не зазначені самими правопорушником ні в протоколі про адміністративне праовпорушення, ні в апеляційній скарзі.

Посилання захисника на незазначення в протоколі даних про газоаналізатор, а також на неможливість використання газоаналізатора при огляді на стан сп'янніння у зв'язку з нанележним його сертифікуванням за обставин правопорушення, враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується саме у відмові від проходження будь-якого огляду на стан сп'яніння, в тому числі і в медичній усатнові, не спростовують висновків про доведеність вини ОСОБА_3 в зазначеному правопорушенні як такому.

Крім того слід зазначити, що згідно листа Українського медичного центру сертифікації МОЗ України від 11.12.2014., використання медичного виробу - приладу електродіагностичного «Алкотест 6810», що був заведений в Україну, придбаний споживачем та введений в експлуатацію протягом дії Свідоцтва про державну реєстрацію №7261/2007 від 10.02.2010., що було дійсне до 10.02.2015., є можливим в подальшому за умови дотримання умов експлуатації, технічного обслуговування, калібрування та повірки. Тому однозначно вказувати на те, що даний алкотестер не має права взагалі бути використаним при огляді на стан сп'яніння без дослідження відповідних технічних документів на конкретний газоаналізатор, неможливо, а враховуючи те, що ОСОБА_3 взагалі відмовився від проходження такого огляду, ніякі документи на газоаналізатор, яким би можливо було проведено такий огляд, до матеріалів справи працівниками поліції цілком обгрунтовано не надавався.

Що стосується посилання захисника на порушення працівниками поліції положень Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних камер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року, а саме п. 3.5., слід зазначити наступне.

Дійсно, відповідно до п. 3.5. даної Інструкції після активації нагрудної відеокамери усе спілкування повинно бути записане безперервно.

Разом з тим відповідно до деяких положень п. 3.6. Інструкції нагрудні відеокамери не повинні використовуватися в тому числі і під час розмови з іншими поліцейськими, в інший час, коли немає контакту з особами.

Враховуючи наведене, однозначно стверджувати, що відеокамера вимикалася не у зв'язку з наведеними вище обставинами, підстав наразі немає.

Крім того апеляційний суд додатково звертає увагу на те, що зазначений спірний запис відеокамери не є єдиним та основним доказом в данному адміністративному провадженні, був оцінений судом у сукупності з іншими наведеними вище доказами, які і стали підставою для прийняття судом рішення про визнання ОСОБА_3 виним у вчиненні правопорушення. Таким чином навіть за умови доведеності порушень поліцейських при здійсненні відеофіксації правопорушення, в данному випадку наявна сукупність інших доказів, на підставі яких судом прийнято відповідне рішення, з яким апеляційний суд вважає за необхідне погодитися.

Тому висновки захисника про те, що наявні на його думку порушення та протиріччя не дають змоги встановити, за яких саме обставин та чи дійсно мала місце відмова ОСОБА_3 від проходження оглдяу на стан сп'яніння, свого підтвердження не знайшли.

З огляду на вищенаведене, в діях ОСОБА_6 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а доводи його апеляційної скарги та клопотання захисника не знайшли свого підтвердження, та не можуть бути в даному випадку підставами для скасування оскаржуваної постанови суду.

Керуючись ст.ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 07 червня 2018 року за щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: