Постанова № 75606711, 24.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/1631/17 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.

Провадження № 22-ц/783/1034/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Бриайло М.В.

з участю представника позивача Боровця М.С., представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Західний Буг» на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 лютого 2018 року в справі за позовом Приватного підприємства «Західний Буг» до ОСОБА_4, Фермерського господарства «Шпиколос», з участю третьої особи Реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції у Львівській області, про визнання поновленим договору оренди землі та визнання недійсним договору оренди землі,-

встановила:

В червні 2017 року позивач ПП «Західний Буг» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ФГ «Шпиколос», з участю третьої особи Реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції у Львівській області, просив визнати поновленим договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ПП «Західний Буг» від 01.11.2010 р., визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ФГ «Шпиколос» від 01.03.2017 р.

Вимоги обґрунтовував тим, що 01.11.2010 р. між ОСОБА_4 та ПП «Західний Буг» укладено договір, за яким передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,2668га, яка належить останній на праві приватної власності та знаходиться за межами населених пунктів Княжівської сільської ради Сокальського району.

За актом приймання-передачі від 01.11.2010 р. ОСОБА_4 передала дану земельну ділянку в оренду ПП «Західний Буг». Договір укладений на 5 років та зареєстрований в Державному реєстрі земель 01.12.2011р.

Строк дії договору закінчувався 01.12.2016 р., відповідно 01.11.2016 р. орендарем направлено повідомлення про намір продовжити договір оренди та додано проект угоди до договору оренди.

Відповідач не надав відповіді на пропозицію продовжити договір, при цьому уклав з ФГ «Шпиколос» договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, зареєстрований 01.03.2017р. КП ЛОР «Золочівське МБТІ».

Вважає такий договір недійсним, оскільки порушено переважне право позивача на поновлення договору оренди землі.

Звертає увагу, що позивач, як орендар виконує всі свої обов'язки за договором, до спливу строку повідомив орендодавця у встановлений строк про свій намір скористатися своїм правом на укладення договору на новий строк, додавши до листа проект додаткової угоди, при цьому орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень та про своє рішення.

Оскаржуваним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 01 лютого 2018 року у задоволенні позову Приватного підприємства «Західний Буг» до ОСОБА_4, Фермерського господарства «Шпиколос», з участю третьої особи Реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції у Львівській області, про визнання поновленим договору оренди землі та визнання недійсним договору оренди землі - відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ПП «Західний Буг», з оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає, що таке прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Стверджує, що орендодавцем не дотримано прав орендаря на переважне укладення договору оренди землі перед третіми особами.

Покликається на те, що ПП «Західний Буг» повідомив орендаря про бажання скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк в установлені законом та договором порядок і строк, однак суд не взяв зазначене до уваги.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, орендодавець отримав лист-повідомлення та проект додаткової угоди 05.11.2016 року, тобто в строки передбачені п. 8 Договору.

На думку апелянта, суд не врахував, що за умовами договору оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Вважає неправильним висновок суду про те, що орендодавець завчасно повідомив про своє заперечення проти продовження строку дії договору, оскільки обов'язок орендодавця щодо місячного строку розгляду листа повідомлення з проектом додаткової угоди виникає з моменту їх отримання.

Таким чином, не може бути завчасно реалізоване право орендодавця щодо заперечення на поновлення договору оренди землі, оскільки таке суперечить статті 33 ЗУ «Про оренду землі».

Звертає увагу на те, що суд не надав оцінки листу від 12.09.2016 року № ЗБ-1001-09-16 ПП «Західний Буг» в якому орендодавця повідомлено про відмову у достроковому розірванні договору оренди землі та повідомлено про бажання і надалі орендувати земельну ділянку шляхом укладення договору на новий строк. Однак, на такий лист орендодавець взагалі не відреагував.

Після направлення проекту додаткової угоди, орендодавець жодного заперечення чи іншої відповіді орендарю не надав, при цьому ігноруючи норми закону та умови договору передав земельні ділянки іншому орендарю, чим порушив привілейоване переважне право орендаря, який виконував належним чином умови попереднього договору.

Укладаючи новий договір оренди, орендодавець не повідомила про це попереднього орендаря ПП «Західний Буг».

Вважає, що суд першої інстанції помилково застосував правову позицію Верховного Суду України висловлену в постанові від 09.09.2015 року у справі № 6-531цс15, оскільки така стосується виключно частини шостої статті 33 ЗУ «Про оренду землі», основною умовою якої є продовження користування виділеною земельною ділянкою.

Покликається на правову позицію Верховного Суду України висловлену у постанові від 09.09.2017 року у справі № 6-2539цс16 де зазначено про те, що законодавець передбачив процедуру реалізації переважного права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив порядок здійснення цього права.

Просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

23.05.2018 року ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначаючи про можливість поновлення договору оренди за умови досягнення згоди по всіх істотних умовах договору, стверджує, що суд першої інстанції правильно встановив відсутність такої згоди між сторонами договору. Покликається на те, що після закінчення договору оренди ПП «Західний Буг» припинило користування належною ОСОБА_4 земельною ділянкою, тому між сторонами фактично припинились договірні відносини, при цьому з 01.03.2017 року і на даний час земельною ділянкою користується інший орендар. Просить апеляційну скаргу ПП «Західний Буг» залишити без задоволення.

23.05.2018 року ФГ «Шпиколос» подало відзив на апеляційну скаргу в якому покликаючись на укладення договору оренди з дотриманням вимог законодавства, просить апеляційну скаргу ПП «Західний Буг» відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Боровця М.С. на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника відповідачів ОСОБА_3 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи із такого.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог районний суд виходив з того, що сам факт відправлення відповідного повідомлення рекомендованим листом не є достатнім для того, щоб вважати поновленим договір оренди землі, оскільки існує необхідність інших умов, з якими закон поєднує поновлення договору оренди землі.

Крім цього, після закінчення дії договору ПП «Західний Буг» припинив користуватися належною відповідачу земельною ділянкою, яку він зобов'язаний повернути після закінчення строку дії договору.

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 розпорядилася належною їй на праві власності земельною ділянкою на власний розсуд, після закінчення дії договору оренди землі та припинення користування позивачем земельною ділянкою, а позивач не довів належного повідомлення її про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Виходячи з наявних матеріалів справи, вимог закону та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується із оскаржуваним рішенням враховуючи таке.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Звернувшись в суд з відповідними вимогами, позивач в силу вимог статті 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну сторону таких.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_4 належить земельна ділянка загальною площею 2,2668 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Княжівської сільської ради Сокальського району Львівської області (а.с. 7).

01.11.2010 р. між ОСОБА_4 та ПП «Західний Буг» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,2668 га. Строк дії договору оренди становить п'ять років (а.с. 4-6).

Даний договір зареєстровано у державному реєстрі земель 01.12.2011р.

Згідно із п. 8 договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк, повідомивши письмово орендодавця про такий намір не пізніше ніж за 30днів до закінчення строку його дії.

Пунтами 9-14 врегульовані питання орендної плати та її розміру.

За пунктом 9 цього договору орендар вносить орендну плату у грошовій формі та розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в сумі 450 грн. на рік.

Відповідно до п. 37 договору дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки, така у відповідній площі передана в оренду 01.11.2010 р. (а.с. 6)

З довідки від 21.06.2017р. вбачається, що за період з 2011 року по 2016 рік включно ПП «Західний Буг» нараховано та виплачено ОСОБА_4 орендну плату, зокрема за 2011 рік - 450,33 грн., за 2012 рік - 790,77 грн., за 2013 рік - 790,79 грн., за 2014 рік - 790,79 грн., за 2015 рік - 992,67 грн., за 2016 рік - 1185,17 грн. (а.с. 8).

Звертаючись з позовними вимогами позивач ПП «Західний Буг» покликався на те, що порушено його переважне право на укладення договору оренди на новий строк, оскільки отримавши лист про бажання позивача продовжити договір оренди та проект додаткової угоди до договору відповідач не висловила заперечень з цього приводу, вважає, що договір є поновленим, при цьому укладаючи новий договір оренди, орендодавець не повідомила попереднього орендаря ПП «Західний Буг», що свідчить про порушення його прав.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 статті 33 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

В свою чергу, частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Наведене відповідає позиції, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року (справа № 594/376/17-ц).

Аналогічний викладеному вище висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року (№ 6-3цс15), 10 червня 2015 року (№ 6-70цс15), 23 березня 2016 року (№ 6-146цс16), 13 квітня 2016 року (№ 6-2027цс15), на які в тому числі покликається апелянт у доводах апеляційної скарги.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, який відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПП «Західний Буг», фактично виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди, у визначені законом строки та з урахуванням вищезазначених вимог закону дійшов правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що листом-повідомленням від 01.11.2016 р., ПП «Західний Буг» повідомило ОСОБА_4 про те, що має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі, строк дії якого закінчується 01.12.2016р., на новий строк. До листа додано проект додаткової угоди від 01.01.2017р. (а.с. 9-11).

05.11.2016р. ОСОБА_4 отримала поштове відправлення, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно пункту 43 договору оренди землі, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, тобто строк його дії розпочався 01.12.2011 року, а закінчився 01.12.2016 року.

Колегія суддів погоджується з тим, що позивач не надав суду жодних доказів, щодо вмісту поштового відправлення (листа-повідомлення, проекту додаткової угоди), в контексті того, що відповідач заперечує отримання 05.11.2016 року відповідних документів.

Не може залишитись поза увагою і те, що додаткова угода, яка міститься в матеріалах справи датована 01.01.2017р. (а.с. 10).

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що підстави для задоволення позовної вимоги про визнання договору оренди поновленим, відсутні, оскільки позивач порушив вимоги закону в частині попередження орендодавця про свої наміри укласти новий договір оренди, тому висновки суду з цього приводу є обґрунтованими.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_4, як зазначив сам апелянт ПП «Західний Буг» зверталася з вимогою, в якій вона висловлювала свій намір про дострокове розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, що безумовно свідчить про небажання продовжувати відносин з позивачем, які випливають з договору оренди землі від 01.10.2010р.

В письмових запереченнях на позовну заяву відповідач ОСОБА_4 звертала увагу на те, що неодноразово телефонувала позивачу та повідомляла, що немає більше наміру продовжувати термін дїї договору оренди, оскільки її не влаштовує орендна плата, проте не змогла з»явитися за місцемзнаходження ПП «Західний Буг» для написання відповідної заяви через похилий вік та поганий стан здоров»я. Відтак вважала, що повідомила представника позивача про відсутність наміру продовжувати термін дії договору оренди землі.

Таким чином, подальше направлення ПП «Західний Буг» пропозиції про продовження оренди, за умови отримання ним волевиявлення орендодавця про небажання продовження оренди та вимоги повернення землі, не може слугувати підставою для поновлення дії орендних відносин між сторонами.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що умови договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та ПП «Західний Буг», а також наданий представником позивача під час розгляду справи проект додаткової угоди до договору оренди землі від 01.01.2017 року передбачали значно менший розмір орендної плати (п. 9 договору від 01.11.2010 року 450 грн. на рік, а п. 9 додаткової угоди від 01.01.2017 року - 1975,29 грн.) ніж умови договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та ФГ «Шпиколос», де розмір орендної плати визначено в сумі 2542,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.03.2017р., Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 01.03.2017р. зареєстровано договір оренди землі від 01.03.2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ФГ «Шпиколос».

Предметом договору є земельна ділянка загальною площею 0,2668 га, належна ОСОБА_4

Наведене свідчить про те, що спірний Договір, який ПП «Західний Буг» просить визнати недійсним договір, укладений більше ніж через три місяці після закінчення дії договору оренди, укладеного з ПП «Західний Буг», цей договір зареєстрований та його умови виконуються сторонами, інших підстав, передбачених статтею 215 ЦК України щодо недійсності спірного договору, позивач не надав, а суд не встановив.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Західний Буг» - залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 26 липня 2018 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк