Ухвала суду № 75606663, 20.07.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 20.07.2018

Справа № 320/4897/18

УХВАЛА

20 липня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Редько О.В., при секретарі – Колесніковій Л.В

розглянувши у судовому засіданні в м. Мелітополі Запорізької області вул. Шмідта, 11 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про поновлення порушених житлових прав, скасування реєстрації місця проживання, визнання приватизації квартири недійсною, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та вселення в житлове приміщення, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 та виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про поновлення порушених житлових прав, скасування реєстрації місця проживання, визнання приватизації квартири недійсною, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та вселення в житлове приміщення.

Позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на майно відповідача, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (Дзержинського) у м. Мелітополь Запорізької області, яка зареєстрована за відповідачем ОСОБА_3

Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 05.09.2001р. рішенням Мелітопольського міського суду мати позивачів ОСОБА_4 виселили з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення та зобов’язали Мелітопольське виробниче ремонтно-експлуатаційне управління укласти тимчасовий договір житлового найму на квартиру АДРЕСА_2 до досягнення неповнолітніми ОСОБА_1 та ОСОБА_1 0.0. повноліття, а саме до 20.04.2012 року. Виконуючи рішення № 2-1759-00 Мелітопольського міського суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 влаштували до школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків. В квартирі АДРЕСА_2 залишилась проживати їх рідна сестра ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 01.09.2010 р. по 30.06.2013р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 навчались в Державному навчальному закладі «Осипенківський професійний аграрний ліцей» де були тимчасово зареєстровані в гуртожитку ліцею за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с. Осипенко, вул. Суворова, 11. ОСОБА_5 18.04.2016р., померла. Також стало відомо, що ОСОБА_5 у 2013 році звернулася с заявою до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про реєстрацію на свою житлову площу в квартирі АДРЕСА_2, гр. ОСОБА_3 і 09.10.2013р. громадська комісія с житлових питань виконкому надала згоду на її реєстрацію. Після смерті ОСОБА_5 відповідачка звернулася до міської ради з заявою на приватизацію спірної квартири, що призвело до порушення прав споживачів.

Розгляд заяви проводиться без виклику сторін.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

З позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо житлових прав.

При вирішенні питання про забезпечення позову суддею беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову, оскільки позивачем доведена імовірність відчуження квартири відповідачем, а отже суд вбачає можливим на даний час вирішити питання про забезпечення позову шляхом арешту майна. До того ж, заявником обґрунтовано та доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та наміру відповідача, розпорядитись своєю власністю.

Таким чином, суд вважає можливим задовольнити заяву про забезпечення позову заявникові.

Керуючись ст.ст. 149, 150 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про поновлення порушених житлових прав, скасування реєстрації місця проживання, визнання приватизації квартири недійсною, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та вселення в житлове приміщення – задовольнити.

Накласти арешт на майно відповідача, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (Дзержинського) у м. Мелітополь Запорізької області, яка зареєстрована за відповідачем ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Копію ухвали направити сторонам.

Строк пред’явлення ухвали до виконання три роки.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст ухвали складений 25.07.2018 року.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_6