Рішення № 75605113, 25.07.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4259/18

Справа №754/4301/18

РІШЕННЯ

Іменем України

25 липня 2018 року

суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2, вказавши наступне. Відповідно до укладеного договору № б/н від 08.02.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року позичальник ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.10.2014 року.

Згідно ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 608. 1218, 1219 ЦК України, у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов'язанням

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Виходячи із вищенаведеного, спадкоємці ОСОБА_1 мали право подати заву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з ІНФОРМАЦІЯ_2 року по 17.04.2015 року.

У даному випадку спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_2

Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначена адреса: 02225, АДРЕСА_1.

Позивачем 07.05.2017 року була направлена претензія кредитора до П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори.

16.05.2017 року позивачем було отримано відповідь П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого ОСОБА_1 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії ПАТ КБ «ПриватБанк».

Позивач вважає, що відповідач є таким, що прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника. Спадкування обов'язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

При цьому, позивач зазначає, що згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

29.10.2017 року до спадкоємця, ОСОБА_2, було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніякий дій не було виконано.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 08.02.2011 року становить 11048,53 грн., яка складається з наступного: 7813,84 грн. - заборгованість за кредитом; 3234,69 грн. - заборгованість за відсотками.

Ухвалою судді від 27.04.2018 року, прийнято цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, до провадження Деснянського районного суду м. Києва, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, однак відповідач не подала до суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З матеріалів справи убачається, що 08.02.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, згідно якого він отримала кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року позичальник ОСОБА_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.10.2014 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на час смерті позичальника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 08.02.2011 року становить - 11048,53 грн. та складається з наступного: 7813,84 грн. - заборгованість за кредитом; 3234,69 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до вимог статей 608, 1218, 1219 Цивільного кодексу України у зв'язку із смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно зв'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, в той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини і не припинилися унаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора, відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Недотримання кредитором строків, передбачених статтею 1281 ЦК України, пред'явлення вимог, (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Як вбачається із матеріалів спадкової справи, позивач у передбачений законом термін пред'явив свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Така вимога позивачем виконана і 04.05.2017 року була направлена претензія кредитора до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори.

Відповідно до повідомлення П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори від 11.05.2017 року вбачається, що станом на 11.05.2017 року за оформленням своїх спадкових справ щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_1 до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори жоден із спадкоємців не звертався.

13.10.2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред'явив свої вимоги до ОСОБА_2

Відповідно до ч.3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, всупереч вимог ст. ст. 12, 13, 76, 81 ЦПК України, належних та допустимих доказів наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, про стягнення боргу за кредитним договором матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що спадкоємцем в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач.

Однак, на підтвердження вказаної обставини позивач доказів не надав та матеріали справи таких не містять.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо кола спадкоємців після померлого позичальника ОСОБА_1, відомостей про прийняття спадщини спадкоємцями та вартість майна, прийнятого спадкоємцями. Відсутність вартості майна, отриманого у спадщину, визначеного його ринковою вартістю на час відкриття спадщини, в свою чергу позбавляє суд можливості вирішити по суті заявлені позовні вимоги.

Враховуючи викладене, у зв'язку з недоведеністю позивачем позовних вимог у суду відсутні правові підстави для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 1216, 1218, 1231,1268, 1281, 1282 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, фактична адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299);

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1.

Суддя: Н.Г. Таран