Постанова № 75604255, 24.07.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року м. Чернівці справа № 713/2204/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Височанської Н. К.

суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н.,

секретар Костюк Л.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Глобус» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Пилип'юка І.В.,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ТДВ «Страхове товариство «Глобус» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Посилався на те, що 13 грудня 2016 року біля 14:00 годин по вул.Центральній в с.Мілієво Вижницького району Чернівецької області сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не врахував дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ-21154» під керуванням ОСОБА_4 та автомобілем марки «ВАЗ-21099» під керуванням ОСОБА_2

Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2017 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КЗпАП.

Внаслідок даної транспортної пригоди, автомобіль позивача зазнав пошкоджень і згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи №-19/17 від 23 лютого 2017 року вартість матеріального збитку складає 14559,07 грн.

Крім цього він зазнав легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров»я, внаслідок чого в період з 13 грудня 2016 року по 16 грудня 2016 року він витратив на ліки та лікування 471,60 грн.

Також він оплатив вартість автотоварознавчої експертизи 800 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована, про що свідчить поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК №1384418 від 10 листопада 2016 року, виданого ТДВ «СТДВ «Глобус».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягала у фізичному болі та стражданнях, які він зазнав через ушкодження здоров»я. Також було пошкоджено його автомобіль, внаслідок чого порушився його звичайний ритм життя.

Просив:

- стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 10000 гривень та франшизу в розмірі 1000 гривень;

- стягнути з відповідача товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (далі - ТзДВ «СТзДВ «Глобус») на його користь витрати на проведення експертизи в розмірі 800 грн., матеріальний збиток, який полягає у вартості пошкодженого автомобіля марки «ВАЗ-21099» у розмірі 14559,07 грн., матеріальний збиток, який полягає у витратах, пов'язаних з його лікуванням у розмірі 471,60 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Рішенням Вижницького районного суду в Чернівецькій області від 23 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4000 гривень моральної шкоди.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог.

Посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, посилався, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем, враховуючи те, що власником транспортного засобу «ВАЗ-21099» є ОСОБА_6 Суд не взяв до уваги, що він керував транспортним засобом на законній правовій підставі, а тому має право на отримання відшкодування.

Крім цього, безпідставними є висновки суду про відсутність доказів на придбання ліків, оскільки вони суперечать матеріалам справи.

Суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про те, що ОСОБА_3 протягом трьох робочих днів з дня настання ДТП не повідомив страхову компанію про ДТП. При цьому суд не взяв до уваги, що він, а саме, позивач звернувся до ТДВ «СТДВ «Глобус» із заявою про страхове відшкодування, проте відповідачем до цього часу не прийнято ніякого рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ТзДВ «СТзДВ «Глобус» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Посилається, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а аргументи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що 13 грудня 2016 року біля 14:00 годин по вул.Центральній в с.Мілієво Вижницького району Чернівецької області сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом марки «КРАЗ-6510», державний номер НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ-21154», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та автомобілем марки «ВАЗ-21099», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2

В результаті даної ДТП автомобіль марки «ВАЗ-21099», яким керував ОСОБА_2 отримав пошкодження, а сам ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження.

Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2017 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно висновку експерта від 10 лютого 2017 року ОСОБА_2 внаслідок ДТП отримав легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров»я. Згідно довідок КУ «Вижницька центральна лікарня» ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 13 грудня 2016 року по 16 грудня 2016 року та придбав за власний рахунок ліків на суму 471,60 грн.

Відповідно до висновку експертного дослідження з визначення вартості матеріального збитку від 23 лютого 2017 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 14559, 07 грн.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «СТДВ «Глобус» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТДВ «СТДВ «Глобус» про стягнення страхового відшкодування за ушкодження внаслідок ДТП автомобіля, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем, оскільки транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_6, а позивач не надав доказів правомірності керування транспортним засобом.

Проте, такий висновок суду є помилковим.

Згідно з пунктом 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Положеннями Закону Україну від 5 липня 2011 року № 3565-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» було спрощено порядок керування транспортними засобами, у тому числі визначено, що водієві, який не є власником автомобіля, для керування транспортним засобом не потрібно оформляти нотаріально посвідчену довіреність на право керування автомобілем та тимчасовий реєстраційний талон, а достатньо отримати у власника такого майна технічний паспорт на нього.

Встановлено, що ОСОБА_2 керувавав транспортним засобом марки «ВАЗ-21099» на підставі технічного паспорту. Отже, він керував цим транспортним засобом на передбачених законом підставах. А тому, на позивача поширюються положення статей 386, 395, 396 ЦК України щодо захисту права власності, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТДВ «СТДВ «Глобус» про стягнення страхового відшкодування з підстави, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем, підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню з інших підстав.

Крім цього, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТДВ «СТДВ «Глобус» про стягнення витрат на лікування, суд першої інстанції виходив із того, що позивач до страхової компанії звернувся після спливу одного року з моменту вчинення ДТП, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку. встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до правил ст.ст. 175, 264 ЦПК України суд робить висновок щодо обґрунтованості позову на час його пред'явлення до суду.

Згідно пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року N 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

З вказаної вище норми права вбачається, що страховик не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, що 10 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до страховика ТзДВ «СТзДВ «Глобус» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 13 грудня 2016 року та із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну автомобілю «ВАЗ 21099» реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.42-44). Доказів отримання страховою компанією даних повідомлень матеріали справи не містять.

З відзиву на позов вбачається, що страховою компанією вказане повідомлення про ДТП та заяву отримано 14 грудня 2017 року, проте доказів отримання також суду не надано.

22 грудня 2017 року позивач звернувся до суду із позовною заявою.

26 січня 2018 року ТзДВ «СТзДВ «Глобус» на адресу ОСОБА_2 надіслано лист №ЦВ-ЦВ-5059/3, яким його повідомлено, що для врегулювання заявленого випадку ТДВ «СТДВ «Глобус» необхідно надати документи, передбачені статтею 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які підтвердять його право на отримання страхового відшкодування. Також повідомлено, що в разі ненадання зазначених документів, ТДВ «СТДВ «Глобус» не матиме підстав для виплати страхового відшкодування (а.с.82-83).

Доказів на підтвердження здійснення відповідачем - ТДВ «СТДВ «Глобус» дій, пов'язаних із отриманням відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування, після надходження відповідного повідомлення про ДТП від позивача, матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять відомостей про те, що страхова компанія прийняла будь-яке рішення по заяві ОСОБА_2

Отже, на день подання до суду вказаного позову строк 90 днів, визначений в пункті 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не сплив. На той час ТзДВ «СТзДВ «Глобус» рішення про виплату позивачу страхового відшкодування або про відмову у виплаті такого відшкодування не приймало.

За таких обставин на момент пред'явлення позову до суду законні права чи інтереси позивача ТзДВ «СТзДВ «Глобус» порушені не були, а тому ОСОБА_2 не набув право на позов до вказаного відповідача.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_2 до ТзДВ «СТзДВ «Глобус» є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведені вище обставини суд першої інстанції ухвалив рішення в частині відмови в позові ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення страхового відшкодування з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його в цій частині слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги з підстав, які зазначені вище.

В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення франшизи в розмірі 1000 гривень задоволенню не підлягає, оскільки страхове відшкодування страховиком ТзДВ «СТзДВ «Глобус» не виплачено, а отже і не зменшувалося на суму франшизи, розрахованої за правилами підпункту 12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того відсутні підстави передбачені правилами ст. 1194 ЦК України для стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Суд апеляційної інстанції також відповідно до правил ст. 367 ЦПК України враховує, що в апеляційній скарзі не зазначені доводи щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вижницького районного суду в Чернівецькій області від 23 квітня 2018 року в частині відмови в позові ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення страхового відшкодування скасувати.

В позові ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення страхового відшкодування відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови 31 липня 2018 року.

Головуючий Н.К.Височанська

Судді: А.І.Владичан

І.Н.Лисак