Рішення № 75604139, 25.07.2018, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/852/18

Номер провадження 2-о/725/12/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2018 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці у складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Сорокан М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Перша чернівецька державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року заявник звернулась до суду з вище вказаною заявою, в обґрунтування якої посилалась на те, що 09.02.1996 року її бабуся ОСОБА_3 склала заповіт відповідно все своє майно заповіла їй, проте після смерті бабусі, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, реалізувати своє право на отримання спадщини за вказаним заповітом, виявилось неможливо, оскільки у заповіті містилась описка в по батькові бабусі, а саме замість «ОСОБА_3» у заповіті вказана «ОСОБА_3».

На підставі вище викладеного, з урахуванням уточнених вимог, просила встановити факт, що ОСОБА_3, яка склала заповіт, посвідчений ОСОБА_4, державним нотаріусом Четвертої чернівецької державної нотаріальної контори 09 лютого 1996 року і особа ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року є однією і тією ж особою.

В судове засідання заявник не з'явилась, в її інтересах діяв представник, який направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити.

Заінтересовані особи, а саме представник Першої чернівецької державної нотаріальної контори та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись судом про час та місце розгляду справи, проте під час підготовчого судового засідання не заперечували проти задоволення заяви у разі уточнення заявлених вимог. Зокрема, представник нотконтори підтвердив описку у заповіті в частині по батькові спадкодавця та вказував що іншим способом, окрім як на підставі судового рішення, вказана описка виправленню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що 09 лютого 1996 року державним нотаріусом Четвертої чернівецької державної нотаріальної контори ОСОБА_4, посвідчено заповіт, відповідно до якого ОСОБА_3, мешканка АДРЕСА_1, все своє майно заповіла ОСОБА_1 (а/с 6).

Разом з тим, як вбачається з копії паспорта громадянина України в АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що також вбачається з копії свідоцтва про смерть (а/с 4,5).

Таким чином, внаслідок різного написання по батькові заявниці у паспорті громадянина України, копії свідоцтва про смерть та заповіті, її спадкоємиця позбавлення можливості реалізувати своє право на спадщину за заповітом.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Як вбачається з роз'яснень, які містяться в п. 1, 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», перелік фактів, які встановлюються судом не є вичерпним. При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи вище наведені обставини та дослідженні судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність того факту, що ОСОБА_3, яка склала заповіт 09.02.1996 року та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року є однією особою.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Встановлення даного факту необхідне заявнику для спадкування за заповітом.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273,315-319, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3, яка склала заповіт, посвідчений ОСОБА_4, державним нотаріусом Четвертої чернівецької державної нотаріальної контори 09 лютого 1996 року і особа ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року є однією і тією ж особою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Апеляційного суду Чернівецької області або через Першотравневий районний суд м. Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 Розділу ХІІІ ЦПК України.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна