Вирок № 75603945, 31.07.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/5284/18

Провадження № 1-кп/711/320/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Черкаси 31 липня 2018 року

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.

при секретарі Бак М.А.,

за участі прокурора Павлової А.О., представника потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченої ОСОБА_2,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сєверодонецьк Луганської області, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, яка має неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимої, мешканки АДРЕСА_1,

в скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ч.1 ст. 190 КК України,

встановив:

Підсудна (обвинувачена) ОСОБА_2 із 31 серпня 2015 року перебувала на обліку Управління соціального захисту населення Придніпровського району Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі - Управління) як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, достовірно знаючи те, що у її власності перебуває квартира АДРЕСА_1, ОСОБА_2, перебуваючи в адміністративному приміщенні установи, розміщеному в м. Черкаси, бульв. Шевченка, 307, в робочий час із 08 години до 17 години 08 грудня 2015 року (більш точний час не встановлено) подала відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі - Порядок), до Управління заяву для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Достовірно знаючи про наявність у неї у власності вказаної квартири та про відсутність правових підстав для отримання вказаного виду допомоги, ОСОБА_2 всупереч вимог п. 6 Порядку зазначила в заяві неправдиві відомості про те, що у неї чи будь-кого із членів сім'ї на момент заповнення заяви у володінні відсутнє житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія та районах проведення антитерористичної операції, чим ввела в оману працівників Управління.

Рішеннями Управління від 08.12.2015 року та 04.04.2016 року ОСОБА_2 за період з 08.12.2015 року по 07.06.2016 року призначено таку допомогу і виплачено кошти із Державного бюджету України в сумі 7965 грн.98 коп.

Зазначеними діями ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Обвинувачена ОСОБА_2 винуватою себе не визнала і пояснила, що 31.08.2015 р. звернулась до Управління із заявою про взяття на облік як особи, яка переміщується з району проведення антитерористичної операції, і отримала відповідну довідку. В подальшому її викликали до Управління, де вона 08.12.2015 р. заповнила бланк заяви про призначення щомісячної адресної допомоги, не вчитуючись в зміст заяви. У цих двох заявах (від 31.08.2015 та 08.12.2015) вона вказала про відсутність у неї та членів її сім'ї житла, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупованої території України та райони проведення антитерористичної операції. Умислу на незаконне заволодіння чужим майном у неї не було, тому що працівниками Управління її не було проінформовано про заборону отримання такої допомоги, а себе не вважала власником житла, тому що придбала квартиру на позичені кошти і не могла розпоряджатись житлом, не віддавши борг.

Винуватість підсудної ОСОБА_2 у вчиненні злочину за вказаних обставин, крім її показань, підтверджена наступними доказами.

В особовій справі № 616716, яка є речовим доказом, містяться наступні документи:

-заява ОСОБА_2 від 31.08.2015 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції;

-її заява від 08.12.2015 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Підсудна не заперечує тієї обставини, що вказані заяви написані нею. Зі змісту цих заяв встановлено, що заявник ОСОБА_2 зазначила в них про відсутність у неї та членів її сім'ї житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія та районах проведення антитерористичної операції.

На підставі заяви ОСОБА_2 їй рішеннями від 08.12.2015 року та від 04.04.2016 року призначено щомісячну допомогу у розмірі 1326 грн.

11.06.2016 р. ОСОБА_2 повідомлено про необхідність повернення безпідставно нарахованої допомоги за період із 08.12.2015 року по 07.06.2016 року у розмірі 7965 грн.98 коп.

Із копій квитанцій, які містяться в особовій справі ОСОБА_2, встановлено, що ці кошти нею повернуті декількома платежами.

Суд також враховує наступні положення ЦК України:

-згідно із ч.1 ст. 182 право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації;

-згідно із ч.4 ст. 334 якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.05.2016 року, який міститься в особовій справі ОСОБА_2, встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу 13.02.2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Отже, з 13 лютого 2015 року у власності підсудної ОСОБА_2 перебувало нерухоме майно у виді житла, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупованої території України та райони проведення антитерористичної операції, і при зверненні 08.12.2015 року до Управління із заявою ОСОБА_2 вказала неправдиві відомості. Наявність у обвинуваченої боргових зобов'язань не припиняє її права власності на придбане нерухоме майно.

Мета надання цих неправдивих відомостей випливає зі змісту заяви - для отримання коштів, тобто щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Аналіз наведених доказів свідчить про те, що підсудна ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном умисно вказала неправдиві відомості, тобто ввела в оману працівників Управління, і внаслідок такого обману умисно заволоділа чужим майном, тобто скоїла злочин, передбачений ч.1 ст. 190 КК України.

Підсудна відмовилась від закриття кримінального провадження з підстав, передбачених ст. ст. 45, 48 КК України, та від застосування до неї Закону України «Про амністію у 2016 році», що зафіксовано в журналі судового засідання.

Призначаючи покарання за ч.1 ст. 190 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують її покарання.

Вчинений ОСОБА_2 злочин є злочином невеликої тяжкості, вона не судима. Пом'якшує її покарання наявність малолітньої дитини і відшкодування завданої шкоди, а також те, що вона вимушено залишила постійне місце свого проживання і опинилась в складній життєвій ситуації.

За даними досудової доповіді орган пробації оцінює середній рівень небезпеки підсудної для суспільства.

З урахуванням викладеного суд призначає їй мінімальний розмір покарання у виді штрафу.

Цивільний позов не заявлено, процесуальні витрати відсутні. По справі визнано речовими доказами оригінали документів з особової справи № 616716, які потрібно зберігати при матеріалах кримінального провадження. Підстав для обрання запобіжного заходу немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_2 винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Речовий доказ - особову справу № 616716 ОСОБА_2 на 29 аркушах, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі тридцяти днів з дня проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченій і прокурору.

Головуючий: В. В. Угорчук