Ухвала суду № 75602823, 24.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 628/665/15-к Головуючий у 1 інстанції – Клімова С.В.

Провадження № 11кп/790/719/18 Суддя-доповідач – ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185,ч.2 ст.186,ч.1 ст. 187 КК України

У Х В АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого – судді - Савченко І.Б.,

суддів - Плетньова В.В., Люшні А.І.,

при секретарі - Боровській О.В.,

за участю прокурора - Ізотової М.О.,

обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області Мельника О.В., обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Купянського міськрайонного суду Харківської області від 27.02.2017 року, стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4А .,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Куп*янського міськрайонного суду Харківської області від 27 лютого 2017 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 - Вузловий м. Куп’янськ Харківської області, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 -Вузловий, АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 19.07.2007 року Куп’янським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

- 13.01.2009 року Куп’янським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст. 309 , ч. 4 ст. 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі,

визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. 187 КК України з призначенням покарання:

- за ч. 2 ст.185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст.185 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст.186 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст.187 КК України у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_6, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_7, не працюючий, не одружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше судимий:

- 22.02.2005 року Куп’янським міськрайонним судом Харківської області за ст.ст. 185 ч.3, 15, 186 ч.2, 15, 185 ч.З, 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- 14.04.2008 року Куп’янським міськрайонним судом Харківської області за ст. 162 ч.1, 125 ч.1, 70 ч.1 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком в 2 роки;

- 06.06.2008 року Куп’янським міськрайонним судом Харківської області за ст. 190 ч.2, 70 ч.4, 82 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,

визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України з призначенням покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком 3 роки з покладанням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК України, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_10, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_11, розлучений, не працюючий, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12, в силу ст.89 КК України не судимий,

визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України з призначенням покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком 3 роки з покладанням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК України, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Стягнуто на користь держави за проведення експертиз з ОСОБА_2 634грн.94коп., з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 327грн.44коп. з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 285грн. матеріальної шкоди та 1000грн. моральної шкоди – в солідарному порядку.

Вказаним вироком встановлено, що 07.03.2015, близько 18:00, обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись в якості відвідувача в кафе «Пончикова», яке розташоване за адресою: Харківська область м. Куп’янськ, пл. Леніна, 32 «а», що належить ОСОБА_8, діючи з умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не слідкує, з барної стійки, таємно викрав скляну банку об’ємом 3.0 л, в якій знаходились наявні грошові кошти в сумі 600 гривень, що належать потерпілій ОСОБА_9 та були надані в якості пожертви жителями м.Куп’янськ на лікування її сина ОСОБА_10. Після чого обвинувачений ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Повторно, 18.03.2015, близько 15:00, обвинувачений ОСОБА_2 за попередньою змовою з особою, кримінальне провадження відносно якої закрите у зв’язку зі смертю, діючи з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, через незачинену калитку забору проникли на територію домоволодіння, розташованого за адресою: Харківська область, м. Куп’янськ, пров. Тихий, 1, яке належить потерпілій ОСОБА_11, де з території подвір’я таємно викрали металеві вироби, загальною вагою 136 кілограм, вартість яких згідно висновку товарознавчої експертизи № 3416 від 27.03.2015, становить 299 гривень 20 копійок. Заволодівши викраденим, з місця вчинення злочину зникли.

Повторно, 02.04.2015, о 13:00, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись поблизу автобусної зупинки «Лісгосп» по вул. 1-го Травня м. Куп’янська, Харківської області, діючи з умислом, направленим на відкрите заволодіння чужим майном, відкрито, шляхом ривка, з рук неповнолітнього ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_13, заволодів мобільним телефоном марки «Samsung GT- S 5230 W», вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи № 1323 від 17.04.2015 становить 364 гривні, та всередині якого знаходилася карта пам’яті об’ємом 2 Гб, вартість якої згідно цієї ж експертизи становить 32 гривні. Заволодівши викраденим, обвинувачений ОСОБА_2 з місця злочину зник, чим спричинив потерпілій ОСОБА_13 матеріальний збиток на загальну суму 396 гривень.

Повторно, 13.04.2015 в період часу з 15:10 до 15:20, в м. Куп’янську, Харківської області, обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою з особою, кримінальне провадження відносно якої закрите у зв’язку зі смертю, знаходячись поблизу церкви та магазину «АТБ», розташованих на пл. Леніна, зустріли раніше знайомого потерпілого ОСОБА_7 та, діючи з умислом, направленим на відкрите заволодіння чужим майном - барсеткою, що належить потерпілому, в якій знаходились грошові кошти в сумі 385 гривень, обвинувачений ОСОБА_2 схопив останнього за рукав верхнього одягу та наніс один удар ногою в область сідниці потерпілого, після чого до неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_2 приєдналися обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4 та особа, кримінальне провадження відносно якої закрите, у зв’язку зі смертю, які, з метою заволодіння вказаною барсеткою, разом, одночасно, схопили потерпілого за одяг та відтягли останнього до огорожі вказаної церкви, де за допомогою фізичної сили повалили його на землю, намагаючись заволодіти вищевказаною барсеткою. В цей час обвинувачений ОСОБА_2 наніс один удар по руці потерпілого, чим спричинив йому згідно висновку судово-медичної експертизи №135-КП/15 від 17.04.2015 тілесні ушкодження у вигляді садна на початку основи 3- го пальця правої кисті з тильної поверхні і забитої рани в міжпальцевому проміжку 2-го і 3-го пальців кисті з тильної поверхні, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Під час утримування потерпілого на землі обвинувачені та особа, кримінальне провадження відносно якої закрите, у зв’язку зі смертю, пригнічуючи волю потерпілого до опору, відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, заволоділи належною потерпілому барсеткою, в якій знаходились грошові кошти в сумі 385 гривень.

Заволодівши викраденим з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд.

Не погодившись з рішенням районного суду заступник прокурора Харківської області Мельник О.В. та обвинувачений ОСОБА_2 подали на нього апеляційні скарги.

Заступник прокурора Харківської області Мельник О.В. в апеляційній скарзі просить скасувати вирок Куп*янського міськрайонного суду Харківської області від 27.02.2017 року, у зв’язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст.75 КК України, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м’якості та стосовно ОСОБА_2 у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення а особі обвинуваченого внаслідок м’якості та у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також не відповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 187 КК України та призначити йому покарання: за ч. 2 ст.185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі; за ч. 3 ст.185 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі; за ч. 2 ст.186 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі; за ч. 1 ст.187 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі; ОСОБА_3 призначити покарання за ч.2 ст. 186 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі; ОСОБА_4 призначити покарання за ч.2 ст. 186 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі.

За цивільним позовом потерпілого ОСОБА_7 ухвалити рішення, згідно з яким стягнути на користь останнього з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в дольовому порядку по 95 грн. матеріальної шкоди та по 333,30 грн. моральної шкоди з кожного.

В обгрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд при призначенні покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з застосуванням ст. 75 КК України не в повній мірі врахував те, що вони раніше судимі, у тому числі і за корисливі злочини, характеризуються задовільно, завдану шкоду потерпілому не відшкодували, ніде не працюють. Крім того зазначає, що ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря – психіатра та відповідно до висновку експертизи має синдром залежності від вживання наркотиків. Вважає, що посилання у вироку суду на щире каяття обвинувачених ОСОБА_3Г та ОСОБА_4 не може бути підставою для застосування ст. 75 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_2О судом при призначенні покарання не враховано, що він був неодноразово судимий, знову вчинив чотири корисливих злочини, три з яких тяжкі. Наявність обставин, що обтяжують покарання - рецидив злочину, вчинення злочину щодо особи похилого віку, відсутність обставин, що пом’якшують покарання. Посилається і на те, що ОСОБА_2 ніде не працює, має задовільну характеристику, завдану шкоду потерпілим не відшкодував.

Крім того вказує, що зміст вироку не відповідає вимогам ст. 374 КПК України оскільки, як слідує із вироку, судом взагалі не сформульовано обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.187 КК України, що потягло порушення прав обвинуваченого на захист від конкретного бвинувачення.

Зазначає, що судом не дотримано вимог ст. 129 КПК України, а саме не вирішено належним чином цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 та стягнуто на користь потерпілого з обвинувачених завдану шкоду в солідарному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить вирок Купянського міськрайонного суду Харківської області від 27.02.2017 року в частині призначеного покарання скасувати в зв’язку з його суворістю.

Заслухавши доповідь судді; пояснення прокурора , який частково підтримав апеляційну скаргу і вважав необхідним вирок суду скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження ; пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_5 які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого; пояснення обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає , зважаючи на наступне.

Як вбачається зі змісту апеляційних скарг фактичні обставини кримінального правопорушення, винність та кваліфікація дій прокурором та обвинуваченим ОСОБА_2 не заперечуються.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно вимог ч.3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку повинно бути зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів провадження органом досудового слідства ОСОБА_14 окрім інших злочинів обвинувачувався у скоєнні 10.05.2015р. розбійного нападу на громадянина ОСОБА_15 в ході якого спричинив останньому легкі тілесні ушкодження , що спричинили короткочасний розлад здоров*я, та заволодів майном потерпілого на суму 3540 грн. Зазначені дії орган досудового слідства кваліфікував за ч.1 ст.187 КК України.

Суд засудив ОСОБА_2 за ч.1 ст. 187 КК України, але в мотивувальній частині вироку за цим злочином не зазначив формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Зазначені порушення вимог ст.ст. 370, 374 КПК України є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування вироку суду першої інстанції .

За таких обставин апеляційна скарга прокурора в цій частині є обґрунтованою і вирок районного суду слід скасувати.

Щодо прохання прокурора про постановлення апеляційним судом свого вироку, то воно є необґрунтованим і не відповідає вимогам закону в частині повноважень апеляційного суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 420 КПК України, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону не є підставою для ухвалення апеляційним судом свого вироку. При цьому апеляційний суд не може ухвалити свій вирок відносно обвинуваченого , щодо якого не існує обвинувального або виправдувального вироку суду першої інстанції.

Враховуючи наявність підстав передбачених ст. 412 КПК України для скасування вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_2 та відсутність підстав для ухвалення апеляційним судом свого вироку , апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково , вирок суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження.

Прокурором в апеляційній скарзі ставиться питання , щодо невідповідності призначеного ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та особі обвинуваченого з врахуванням встановлених судом у вироку обставин щодо особи ОСОБА_2 , який вчинив декілька тяжких злочинів, неодноразово судимий , характеризується задовільно , наявності двох обставин, що обтяжують покарання у виді рецидиву злочину та скоєння злочину відносно особи похилого віку, відсутності обставин, що пом*якушують покарання, відсутності відшкодування потерпілим та ін.

Відповідно до вимог ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Враховуючи , що дані про особу обвинуваченого та тяжкість скоєних злочинів враховуються при призначенні покарання за кожний злочин та сукупність, прокурор в апеляційній скарзі порушує питання щодо необхідності призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання за всіма злочинами, суд першої інстанції має дати оцінку зазначеним доводам апеляційної скарги прокурора при новому судовому розгляді.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора щодо порушення вимог кримінального закону при призначенні ОСОБА_3 покарання з застосуванням звільнення від його відбування з іспитовим строком колегія суддів зазначає наступне.

Згідно вимогам п.2 ч.3 ст. 374 КПК України в мотивувальній частині обвинувального вироку повинні бути зазначені мотиви звільнення особи від відбування покарання.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України , тяжкість вчиненого злочину , особа винного , обставини , що пом’якшують та обтяжують покарання враховуються судом при призначенні покарання.

Суд першої інстанції зробив висновок про можливість виправлення ОСОБА_3 та звільнення його від відбування покарання з застосуванням ст.75 КК України також враховуючи обставини , які пом’якшують та обтяжують покарання та особу обвинуваченого.

Тобто суд врахував одні і ті ж самі обставини при призначенні покарання, як для визначення його виду та розміру , так і для вирішення питання про необхідність звільнення від його відбування з випробуванням . Зазначене свідчить про неналежну вмотивованість рішення суду першої інстанції щодо можливості звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Окрім того ,наведене судом мотивування можливості звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, містить істотні суперечності , оскільки суд зазначив у вироку , що обвинувачений має непогашені судимості за скоєння аналогічних тяжких корисливих злочинів , збитки потерпілому не відшкодував, характеризується задовільно, має залежність від зловживання наркотичними засобами.

Згідно вимог ч.1 ст. 412 КПК України, порушення судом першої інстанції вимог ст. 370, 374 КПК України при ухваленні рішення щодо ОСОБА_16 є істотним , оскільки перешкодило суду ухвалити законне судове рішення.

Невмотивоване застосування звільнення від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України при призначенні покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.3,4 ч.1 ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування вироку суду першої інстанції .

За таких обставин апеляційна скарга прокурора в цій частині є обґрунтованою і вирок районного суду слід скасувати.

Щодо прохання прокурора про постановлення апеляційним судом свого вироку, то воно є необґрунтованим і не відповідає вимогам закону в частині повноважень апеляційного суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 420 КПК України, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність не є підставою для ухвалення апеляційним судом свого вироку.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність в частині невмотивованого застосування ст. 75 КК України свідчить про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є помилковим , оскільки, відповідно до ч.1 ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м’якість або через суворість.

Враховуючи , що прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалити вирок і призначити ОСОБА_16 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі, тобто теж саме як і призначив суд першої інстанції, посилання в апеляції на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є необґрунтованим.

Враховуючи наявність підстав передбачених ст.ст. 412,413 КПК України для скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 та відсутність підстав для ухвалення апеляційним судом свого вироку , апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково , вирок суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження .

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності застосування до ОСОБА_4 звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Суд першої інстанції врахував , що попередні судимості ОСОБА_4 погашені і не можуть бути взяті до уваги при призначенні покарання ; ОСОБА_4 щиро розкаявся у скоєнні злочину; обставини , що обтяжують його покарання відсутні; обвинувачений не перебуває на спецобліках ; до набрання вироком чинності добровільно частково відшкодував потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду про що надав квитанцію; з 2012 року працює охоронцем ПП «Спецсервис юг», де характеризується виключно позитивно, також позитивно характеризується за місцем мешкання , де проживає разом з цивільною дружиною та малолітньою дитиною ; має батьків пенсійного віку, про що також надав відповідні документи.

Отож , враховуючи в комплексі те, що обвинувачений вважається таким , що не має судимостей ; наведені позитивні дані про його особу; щире каяття та часткове добровільне відшкодування шкоди потерпілому ; відсутність обставин , що обтяжують покарання , колегія суддів вважає, що це свідчить про значне зниження суспільної небезпеки особи обвинуваченого , і вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано звільнив ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Тому апеляційна скарга прокурора стосовно ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, а вирок стосовно нього слід залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Лише за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Зважаючи на це доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність дольового стягнення компенсації шкоди завданої обвинуваченими потерпілому ОСОБА_7 є необґрунтованими.

Враховуючи , що вирок стосовно ОСОБА_2 за апеляціною скаргою прокурора підлягає скасуванню і провадження повертається на новий судовий розгляд , скарги обвинуваченого ОСОБА_14 щодо пом’якшення призначеного йому покарання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 412, 413 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення , апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Вирок Куп*янського міськрайонного суду Харківської області від 27 лютого 2017 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо них в суді першої інстанції.

Цей же вирок стосовно ОСОБА_4 залишити без змін.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 продовжити до 21 вересня 2018 року.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку в частині залишення вироку без змін щодо ОСОБА_4 безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

В решті ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий –

Судді-