Ухвала суду № 75602654, 30.07.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3807/18

Провадження № 2/629/1417/18

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

30.07.2018 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Ткаченко О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що стратили право користування жилим приміщенням, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, квартирою, за адресою: АДРЕСА_1, викликати відповідачів шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті «Судова влада України» та звільнити її від сплати судового збору, у зв’язку тим, що вона являється інвалідом ІІІ групи та у зв’язку зі скрутим матеріальним становищем.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Як роз’яснено у цій постанові, судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов’язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Отже, дана дія є правом суду і застосовується у виключних випадках за наявності лише вагомих для цього підстав.

Закон України «Про судовий збір» у ст.8 передбачає підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом ІІІ групи, її дохід за 6 місяців складає 8712 грн.

Розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем при подачі позову, не перевищує 5% розміру річного доходу позивача.

Враховуючи викладене, суд не убачає у даній справі виключного випадку, на підставі якого можливо звільнити від сплати судового збору.

У зв’язку з чим, суддя відмовляє в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Розмір судового збору визначається відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» та справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Так, станом на 01.01.2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1762 гривні. Крім цього, відповідно до п.1.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» для фізичних осіб розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, позивачем при подачі позовної заяви повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., за наступними реквізитами: Отримувач коштів: Лозівське управління Державної казначейської служби України; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38053090; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31219206020015; код класифікації доходів бюджету 22030101).

Крім цього, вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст.175,177 ЦПК України з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі є громадянами ОСОБА_6 Федерації та фактично проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, отже за межами України.

Відповідно до ч.8 ст.130 ЦПК України особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких у порядку, встановленому ст.502 ЦПК України.

Відповідно до ст.498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, виконати окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України звертається з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Питання надання правової допомоги між державами СНД врегульовані Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яку було підписано 22 січня 1993 року у м.Мінську (набула чинності 8 серпня 1993 року, ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 року і набула чинності 14 квітня 1995 року). Дана конвенція застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, ОСОБА_6 Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією та Туркменістаном.

Відповідно ст.17 Конвенції при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.

Вимоги щодо складання та оформлення документів передбачені Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/5/54 (із змінами).

Відповідно до п.2.1 «Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги у цивільних справах, щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27.06.2008 року №1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 липня 2008 року за №573/15264, у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.

Відповідно до п.2.3. розділу ІІ вказаної Інструкції, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

Відповідно до ч.1 ст.10 Конвенції запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані на її мові або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови.

Таким чином, при виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Таким чином, до позовної заяви позивачем не додано завіреного перекладу позовної заяви і усіх долучених документів, що підлягають врученню відповідачам, на мову запитуваної сторони (російську) для виконання певних процесуальних дій і вручення документів відповідачам, які необхідно надати в трьох екземплярах на кожну особу.

Дані недоліки є суттєвими, такими, що унеможливлюють забезпечення судом прав відповідача і належне виконання міжнародного договору (Конвенції) відповідно до ст.130 та 190 ЦПК України.

Крім того в порушення п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачем не вказані відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

В порушення п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України у позові не зазначено про наявність чи відсутність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); відсутні відомості про наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ст.185 ЦПК України заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.175,177,185,258,260 ЦПК України, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що стратили право користування жилим приміщенням - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність протягом десяти днів з моменту отримання ухвали виправити зазначені в мотивованій частині ухвали, недоліки заяви.

Роз’яснити позивачу, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде їй повернута.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя О.А.Ткаченко