Рішення № 75600652, 30.07.2018, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/453/18

провадження: 2/614/174/18

категорія: 31

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

25.07.2018 року

смт. Борова Борівського району Харківської області

справа № 614/453/18

Борівський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Гуляєвої Г. М., за участю секретаря Євтіхієвої С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом ЗАСТУПНИКА КЕРІВНИКА ІЗЮМСЬКОЇ МІСЦЕВОЇ ПРОКУРАТУРИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ в інтересах держави в особі ІЗЮМСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ МІСЬКОЇ ЛІКАРНІ

до ОСОБА_1

про відшкодування витрат, затрачених на лікування

за участю учасників справи:

прокурора: Колеснікова Д.І., Кравчука В.В.,

представника Ізюмської ЦМЛ: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача: ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст позовних вимог

29.05.2018 р. заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся в інтересах держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні до Борівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, затрачених на лікування.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що Дворічанським районним судом Харківської області 19.10.2017 р. затверджено угоду про примирення, укладену 19.10.2017 р. між потерпілим ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_1, та останнього визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік із застосуванням ст. 75 КК України строком на 1 рік.

Судом встановлено, що 05.12.2016 р. приблизно о 16.50 годині, водій ОСОБА_1, керуючи технічно-справним автомобілем НОМЕР_1, 1991 р.в., чорного кольору, рухався по вул. Шкільній в смт. Борова Борівського району Харківської області, в бік залізничного переїзду смт. Борова. Під час руху автомобіля ОСОБА_1, грубо порушуючи вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, згідно яких: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», в зоні нерегульованого пішохідного переходу проявив неуважність, спостерігаючи з безпечної відстані пішохода ОСОБА_4, який перетинав проїжджу частину дороги зліва – направо по ходу руху автомобіля, не зробив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля, з тим, щоб поступити дорогу пішоходу, і в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яку допустив ОСОБА_1 та яка знаходиться у причинному зв’язку з настанням наслідків, а саме: травмування пішохода ОСОБА_4 та заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому кісток нижніх кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи №601 – ИЗ\14 від 23.12.2016 року є середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров’я; різана рана чола, яка згідно висновку судово-медичної експертизи №601 – ИЗ\14 від 23.12.2016 року є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Відповідно до листа Ізюмської ЦМЛ від 02.02.2018 р. вартість лікування стаціонарного хворого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебував на лікуванні в періоди з 05.12.2016 р. по 03.01.2017 р., з 18.02.2017 р. по 06.03.2017 р., з 04.04.2017 р. по 13.04.2017 р., з 01.08.2017 р. по 15.08.2017 р. становить 24 989,53 грн.

Оскільки Ізюмська міська лікарня є комунальним закладом охорони здоров’я, фінансується із місцевого бюджету та у зв’язку із перебуванням потерпілого на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1, на лікування ОСОБА_4 витрачені кошти місцевого бюджету, тому представник позивача просить стягнути кошти на користь Ізюмської центральної міської лікарні на р/р 315532831448516 у ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 02003304.

2. Позиції учасників справи

Ухвалою судді від 29.05.2018 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалу суду про відкриття провадження по справі відповідач отримав 01.06.2018 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Станом на 25.07.2018 р. відзив на позовну заяву до Борівського районного суду Харківської області не надійшов.

Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представники позивача прокурори Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники позивача, в інтересах якого заявлено позов, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в судовому засіданні просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, обґрунтовуючи це тим, що він уже оплачував лікування ОСОБА_4 Крім того, відповідач не згоден з вказаною вартістю ліжко-днів в Ізюмській ЦМЛ.

3. Встановлені в судовому засіданні обставини справи

Матеріалами справи встановлено, що згідно довідки № 317 від 02.02.2018 р. виданої Ізюмською ЦМЛ та розрахунку вартості лікування стаціонарного хворого ОСОБА_4, останній перебував на лікуванні в Ізюмській ЦМЛ на стаціонарному лікуванні з 05.12.2016 р. по 03.01.2017 р., з 18.02.2017 р. по 06.03.2017 р., з 04.04.2017 р. по 13.04.2017 р., 01.08.2017 р. по 15.08.2017 р., витрати на лікування становлять всього 24 989.53 грн. (а.с.5-7). Відповідно до листа Ізюмської ЦМЛ № 1224 від 08.05.2018 р., позивач просить Ізюмську місцеву прокуратуру пред’явити позов в його інтересах про стягнення з ОСОБА_1 вартості лікування ОСОБА_4 в сумі 24 989.53 грн. (а.с.8). Копією вироку Дворічанського районного суду Харківської області від 19.10.2017 р., який набрав законної сили 19.11.2017 р., підтверджується, що ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за фактом порушення останнім правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, в результаті чого було скоєно ДТП, що спричинило ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження (а.с.10-12). З розрахунків вартості надання медичної допомоги жителям Ізюмського району вбачається, що вартість 1 ліжко-дня в серпні 2017 р. складала 357.45 грн.; в квітні 2017 р. - 380.85 грн.; в березні 2017 р. – 326.08 грн.; в лютому 2017 р. – 345.39 грн.; в січні 2017 р. – 278.83 грн.; в грудні 2016 р. – 391.49 грн. (а.с.36-41).

4. Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, крім іншого, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями ч. 1,3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Ізюмська місцева прокуратура Харківської області повідомила позивача про намір звернутися до Борівського районного суду Харківської області в його інтересах із зазначеним позовом, на що позивач просив прокурора Ізюмської місцевої прокуратури заявити позов щодо стягнення вартості лікування хворого ОСОБА_4 (а.с.8).

Згідно ч.3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко - днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно з п. 3 вищезазначеного Порядку, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі, коли при ухвалені вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних осіб.

Відповідно до частини першої статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

5. Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення

Судом встановлено, що внаслідок ДТП, скоєної 05.12.2016 р. з вини ОСОБА_1, ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Вказані обставини встановлені вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 19.10.2017 р., який набрав законної сили 19.11.2017 р. та в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України, є обов’язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Потерпілий ОСОБА_4 в зв’язку з отриманими ушкодженнями з 05.12.2016 р. по 03.01.2017 р., з 18.02.2017 р. по 06.03.2017 р., з 04.04.2017 р. по 13.04.2017 р., 01.08.2017 р. по 15.08.2017 р., перебував на стаціонарному лікуванні в Ізюмській ЦМЛ.

Вартість 1 ліжко-дня в Ізюмській ЦМЛ в грудні 2016 р. складала 391.49 грн.; в січні 2017 р. – 278.83 грн.; в лютому 2017 р. – 345.39 грн.; в березні 2017 р. – 326.08 грн.; в квітні 2017 р. - 380.85 грн.; в серпні 2017 р. - 357.45 грн.

Виходячи з викладеного, загальна вартість лікування ОСОБА_4 за вказані періоди складає 24 989 грн.53 коп.

Ізюмською ЦМЛ на сьогоднішній день не вжито жодних заходів, спрямованих на відшкодування коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину – ОСОБА_4, наслідком чого, є ненадходження до місцевого бюджету коштів, витрачених на лікування потерпілого в Ізюмській ЦМЛ, тобто порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина та в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій.

При цьому, відповідачем ОСОБА_1, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти задоволення позовних вимог.

6. Висновки суду за результатами розгляду справи

З дотриманням передбаченого законодавством порядку дослідження доказів, ухвалення судових рішень, судом було повно та всебічно з’ясовано всі обставини справи, на підставі яких, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонам суд вирішує згідно ст. 141 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 56, 77-82, 89, 141, 191, 211, ч. 2 ст. 247, 259, 264, 265, 268, 273, 274-279, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, ст. 131-1 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», ст. 128 КПК України, на підставі ст.ст. 1166, 1206 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ЗАСТУПНИКА КЕРІВНИКА ІЗЮМСЬКОЇ МІСЦЕВОЇ ПРОКУРАТУРИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ в інтересах держави в особі ІЗЮМСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ МІСЬКОЇ ЛІКАРНІ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, затрачених на лікування – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: вул. Стадіонна, б. 3 с. Підлиман Борівського району Харківської області, РНОКПП НОМЕР_2) на користь держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4, в сумі 24989 грн. 53 коп. на р/р315532831448516 у ГУ ДКСУ в Харківській області МФО 851011, код 02003304.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1762 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Борівський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 30.07.2018 р.

Головуючий суддя Гуляєва Г. М.